Розділ 4

Венздей стояла біля дверей Енід у стані шоку. Вона була дуже вдячна, що блондинка не обернулася, щоб перевірити її реакцію після цього нищівного підморгування. Аддамс застигла на місці, як якийсь несправний робот, аж поки не почула, як машина під’їхала до узбіччя позаду неї.

Їй було важко пережити останні кілька хвилин. Години, проведені в барі, були чудовими, вона думала, що Енід у неї на долоні, але та коротка прогулянка до дому нової подруги (лише 2 квартали) стала одною з найбільш вражаючих подій у її житті. Середа не знала, що відчуває, усе це було новим. Жоден із попередніх досвідів не підготував її до цього.

Вона, звичайно, хотіла більше такого.

Темноока залізла в довгий чорний лімузин, а безликий водій мовчав, коли вони рушили, огинаючи кілька поворотів, поки не попрямували до її частини міста.

Коли вони повернули на Цвинтарний проспект, Венздей пронизав холодок. Тепло бару та захоплююча присутність Енід настільки бентежили, що вона була рада повернутися до своєї нормальної версії.

Машина вже зупинилася наприкінці довгої дороги, але Аддамс все ще не встигла впорядкувати думки про день. Дивлячись на свій будинок, вона трохи заспокоїлась, знайомі темні риси та затемнені вікна були домом, десь, де вона могла перегрупуватися та спробувати трохи розслабитися після цього найзаплутанішого дня.

***

Дім Середи був майже таким же, як і батьківський. Переїхавши на західне узбережжя, вона хотіла піти від сім’ї якомога далі. Справа не в тому, що вона їх не любила — брюнетка померла б, щоб захистити їх — просто хотіла вирізнити власну особистість і спосіб життя. Вона не хотіла бути копією своєї матері – з дитинства говорила, що ніколи не вийде заміж, не матиме дітей і не закохається. Ненавиділа відкриті прояви прихильності, які її батьки виявляли весь час – вони, здавалося, не контролювали себе.

Венздей справді любила батьківський дім, дім свого дитинства, тому, коли вона переїхала до цього міста, гроші від її успішних угод з написання книг заплатили за землю та будинок, який побудували у тому ж стилі. Гроші родини Аддамс також заплатили за всі інші будинки на вулиці, які вона негайно знесла, тож її місце залишилось єдиним. Це було ідеально – головна вітальня досить великого будинку (особняка?) була її улюбленим місцем, щоб відпочити в антикварному чорному шкіряному кріслі біля вікна. Воно дивилося прямо на розвалене вікторіанське кладовище, дуже заспокійливий краєвид, схожий на той, що у Нью-Джерсі – тут було наче вдома.

Особисте життя готки сильно відрізнялося від життя батьків. Їй не потрібні були друзі, вона воліла бути на самоті – дуже задоволена своїми книжками та писанням. Сексуальне задоволення завжди цікавило, але вона ніколи не розуміла, чому люди так на ньому зосереджені – щоразу, коли дивилася на хлопців, Венздей нічого не відчувала.

Але коли їй виповнилося 17, Аддамс зрозуміла, що вона лесбійка, і все стало на свої місця, чому вона ніколи раніше не цікавилася хлопцями. Тому готка почала експериментувати з дівчатами, це було природно. Можливо, надто природно.

Переїзд від батьків і від усіх, хто її знав, стало ковтком свободи. Якось її любов до темного чоловічого одягу вписалася в гей-сцену, щоб вона могла бути собою, коли блукала в клубах і барах. Чим краще вона ставилася до інших дівчат, тим більше це подобалося їм – це дуже далеко від небагатьох сапфічних фільмів, які вона мала змогу дивитися, і всі вони здавалися до жаху романтичними – як і її батьки. Інші лесбіянки цінували домінуючу особистість приголомшивої готки, яка бажала спробувати щось трохи темніше, тобто їй ніколи не доводилося надто старатися, щоб знайти сексуального партнера на ніч.

Хоча все стало трохи одноманітним. Вона все ще не хотіла закохуватися і виходити заміж, але стосунки на одну ніч стали явно нудними. Венздей легко вдавалося отримати будь-яку дівчину (або дівчат) своїми навичками та витривалістю, але, здавалося, вона ніколи не досягала таких же вершин, як вони. Було добре контролювати ситуацію, але було надто легко.

Вона отримувала більше задоволення від своїх писань і нещодавно почала відновлювати сусіднє кладовище, яке принаймні дозволло вийти на свіже повітря, хоча вона це і робила лише глухої ночі. Аддамс відчувала себе ближче до тіл, коли було темно, запах вологого гниття на вкритих мохом надгробках був чудовим підбадьоренням для продуктивного письменницького дня.

Після того, як брюнетка перестала відвідувати гей-бари міста, вона виявила, що має багато часу, щоб вбивати його вечорами. Як і в минулі роки, коли у зв’язку з відпусткою Середа влаштовувалась на тимчасову роботу. Їй потрібне було натхнення для нової книги, і вона відчула, що трохи заплуталася – можливо, це допоможе? Їй точно не були потрібні гроші, багатство Аддамсів подбало про це протягом наступних поколінь.

Середа могла отримати будь-яку роботу — можливість підробити документи, які ніхто не міг відрізнити від справжньої угоди, означала, що ринок праці був для неї широко відкритий. Вона могла відразу впоратися практично з будь-якою роботою — готка була неймовірно кмітливою та винахідливою, й за лічені хвилини оволодівала навичками та здібностями. Колись вона два тижні працювала лікарем швидкої допомоги, і ніхто нічого не підозрював — її дитячий інтерес до викопування трупів і їх препарування був дуже корисною підготовкою до цієї ролі. Хороша робота, про яку пацієнти так і не дізналися.

Зрештою, цього разу Венздей вирішила працювати в барі. Це було б бажаним відволіканням для неї, вона також могла зустріти цікавих персонажів, які надихнули б її. Вона розважилася, сфабрикувавши фальшиве резюме, і пішла до місцевого бару, який оголосив про набір персоналу, перед цим провівши ранок, читаючи посібник із коктейлів і запам’ятовуючи його. Було неймовірно легко справити враження на менеджера, хоча вона ніколи в житті не змішувала алкогольні напої. Готка навіть додала деякі трюки, наприклад, кидати пляшки навколо голови та ловити їх – досить легко, коли ти навчився жонглювати кинджалами в дитячому садку, як вона. Персонал дитячої, звичайно, був не так вражений, як менеджер бару.

Перша зміна була того ж вечора, даючи їй час вибрати найкраще вбрання та підготувати коси. Був теплий вечір, тому Аддамс вирішила пройтись пішки до бару. Місто, у якому вона жила, знаходилось за кілька миль від мегаполісу і ще не було завалено автомобілями – проста прогулянка цією місцевістю все ще була задоволенням.

Вона зайшла в бар, вже заповнений клієнтами, потім підвелася й оглянула приміщення. Середа впізнала Дейва, менеджера, за барною стійкою, але перш ніж обернутися, щоб піти й привітатися з ним, вона побачила одну з офіціанток, спортивну молоду блондинку в рожевій спідниці та милих кросівках. Вона була саме тією дівчиною, яка впала б їй до ніг. Пустотливі думки пробігли в голові – минув час, відколи вона зв’язувалася з кимось, і хотілося час від час віддатись бажанням. Венздей стало трохи нудно робити це щотижня, але не завадило б час від часу трохи розважатися, чи не так?

Сьогодні готка могла б убити двох зайців одним пострілом. По-перше, попрацювати зміну та подивитись, які персонажі були постійними, щоб згодом зв’язатися з ними та дізнатися їхні історії для своєї наступної книги. По-друге, віднести цю гарненьку кудись, і подарувати ніч, яку вона довго не забуде, а потім повернутись до свого дому вранці, залишивши бідолашну дівчину важко йти прямо, коли Венздей закінчить з нею.

Середі навіть не потрібно було з нею розмовляти, вона вже бачила, що дівчина була приголомшена нею, коли заходила в бар. Це було надто легко.

Розмовляючи з іншими співробітниками вночі, брюнетка дізналася ім’я дівчини, підтвердила, що вона лесбійка і що блондинка йшла додому сама після роботи. Ідеально.

Стоячи у своєму величезному вестибюлі вдома після спілкування з Енід, вона тепер зрозуміла стару приказку про «найбільш продуманні плани». З того моменту розмови біля бару, до моменту, коли перед нею клацнули двері, пройшов вир нових вражень. Дівчина не була піддана їй, як спочатку здавалося. Венздей випробувала всі свої сили, але без видимого ефекту. Далі були ці слова, які вона використала: «Красива дівчина», «Маленька милашка»? Продуманно? Ніколи ніхто не використовував їх, коли описував її, навіть батьки.

Крім того, Енід була до біса чудовою і вищою за Середу — хоча цього не важко досягти — і дуже підтягнутою та спортивною. Її ноги, з підтягнутими м’язами та красивою шкірою. Середа думала, як виглядає Енід під своїм пастельно-рожевим одягом трохи більше хвилин, ніж вона хотіла б визнавати, перш ніж піднятися сходами до своєї спальні.

Якщо бути чесною з собою, їй сподобалося, що з нею розмовляли інакше. Більшість людей у кращому випадку остерігалися її, а в гіршому — відверто боялися. Здавалося, що Енід не хвилювало те, у що була вдягнена Венздей, або її різкий тон, вона не дивилася на все це й зосередилася на тому, що готка хотіла переконатися, що вона в безпеці по дорозі додому. Аддамс здебільшого використовувала це як підкат, але всеодно завжди була щиро стурбована безпекою жінок. Вона могла впоратися сама, але знала, що багато дівчат не можуть. Багато разів Венздей давала потенційним нападникам болісний урок під час своїх опівнічних прогулянок, коли помічала, як хтось стежив за самотньою дівчиною містом.

Коли вона лягала в ліжко, її думки були лише про Енід. Їй потрібно було пізнати її ближче. Блондинка відрізнялася від усіх інших — одночасно приваблювала й інтригувала. Коли Венздей поринула в сон, її уява розгулялася, що лише підживлювало відверто порнографічні сни, які вона бачила тієї ночі.

Раптово прокинувшись під час кульмінації одного особливо напруженого пейзажу сновидінь, вона сиділа прямо, з шкірою, що блищала від поту, у спальні, освітленій місяцем, і виявила нижню білизну наскрізь промочену між ніг.

Чорт, подумала вона, такого раніше не було.

Що ця дівчина робила з нею?

Мій куток

Сильне натхнення, а сон для слабаків. Постараюсь з цього витягнути по максимуму. Дякую за прочитання, і дайте мені знати що це не в пусту).

Оригінал:

https://archiveofourown.org/works/45442546/chapters/114716482?view_adult=true