Розділ

Розмова

-Привіт

-….

-Як ти?

-Я нормально, дякую. – А ти ?

-Теж наче. – То як життя?

-Наче досі жива. Насправді ні, мені дуже хуйово. – А твоє як?

-Та насправді хуйово.

-Он як…І що сталось?

-Насправді нема ніякого сенсу брехати. Сенсу нема абсолютно в усьому. Тож останнім часом мене мучають панічні атаки, тому що останнім часом я втратив назавжди рідну людину.

-Оу, вибач. Можливо, я б і поділилася своїми переживаннями, але я занадто боюсь, що все це просто тупа маніпуляційна гра, а після того, як я розкрию свої власні почуття – їх просто висміють? – …тож, що ти будеш робити із цим далі?

-Не знаю. Я відвідував психолога, він сказав, що мені потрібна терапія. Але я забив, бо я ненавиджу цих мізкоправів, вони лишень забирають з тебе кошти.

-Зрозуміло….

-А що ти скажеш ?

-Мені нема чого казати.

Далі була тиша, а ще за декілька секунд :

-Ну…я пішов. Так і він пішов у натовп. А я пішла додому. Це все що лишилось на спомин з того вечора.