Розділ 3

Якийсь час вони лежать у тиші, кожен занурений у свої роздуми.

Емма думає, що вона так сильно хотіла втекти від магії, заклинань, Реджини, яка починала нервувати через те, що Генрі має скоро «вилетіти з гнізда». Через це Свон дуже зблизилася з колишньою Злою королевою, вони багато говорили про Генрі, про те що буде, коли він вилетить, навіть почали говорити на особисті теми, чого ніколи не траплялося раніше, їй завжди було приємно знаходитися поруч із Реджиною. Шериф починала щось відчувати в грудях, коли їхні погляди зустрічалися або коли випадково пальцями стикалися, їй почали снитися сни, де вони з мером проводили час разом, і це було дуже навіть не невинним, що ще більше бентежило й виводило з рівноваги блондинку.

Крюк теж відчував, що щось не так, він намагався почати розмову, але Свон обривала всі спроби не розпочавшись. Чоловік почав пропадати на своєму кораблі днями, потім тижнями, іноді з’являючись удома, від нього несло ромом за кілометр.

З одного боку Еммі стало легше, коли Крюк відійшов убік і не діставав її розпитуваннями, але з іншого боку, це було неправильно, вона кохає його (принаймні вона так думала), і з цим потрібно щось робити.

Одного разу вона пішла на корабель, щоб нарешті поговорити з чоловіком. Як же вона хвилювалася, її трохи трясло від такого хвилювання, але вона розуміла, що це не може так тривати.

Ось вони сидять у каюті за столом, один навпроти одного, Крюк п’яний, хоча тільки 11:00 дня. Емма починає:

– Слухай так не може тривати – вона зітхає – нам треба поговорити.

– А не запізно… ик… для поговорити? – каже чоловік, на його обличчі промайнула образа – Ти обривала всі мої спроби почати розмову, чому це тепер, я маю слухати тебе – випльовує Крюк, намагаючись приховати біль.

У Емми стискається серце, вона розуміє, що зробила боляче чоловікові, що треба було це зробити одразу, як тільки проблема з’явилася, але як вона могла це зробити? Просто прийти і сказати «Слухай, Крюк, тут така справа, здається, я тебе не кохаю і взагалі мені подобається інша» – це ж маячня. Але, можливо, так потрібно було і зробити, це було б правильно, а не все це. Тоді чоловік не потопав би, зараз, в алкоголі.

– Вибач мені, Кіліане. – Свон справді дуже шкода, що вона не сказала цього раніше – Ти ж знаєш мене, коли в мене відбуваються якісь зміни чи проблеми, я закриваюся від усіх, мені важко говорити з кимось про свої проблеми та страхи – виправдовується вона.

– Ахах – невесело сміється Кіліан – Ну, з Реджиною ж ти розмовляєш про всі свої страхи та проблеми – у його очах спалахує лють, але Емма бачить у них ще біль, від цього її серце стискається ще більше. Їй хочеться розридатися від того, що вона завдає болю близькій людині.

– Так, – у шериф більше немає сил заперечувати щось, до того ж вона сюди прийшла поговорити і розставити всі крапки над «i» – з Реджиною я розмовляю… Стоп – тут до неї доходить, що Крюк цього не повинен знати – звідки ти знаєш про що я розмовляю з Реджиною?

Крюк злегка тверезіє, коли усвідомлює, що проговорився:

– Ем… ну – зараз вираз обличчя у пірата винуватий, Емму це приводить у лють

– Ти стежив за мною?! – кричить вона і встає, бо емоції переповнюють її. Вона ходить каютою, стискаючи руки в кулаки, блондинка відчуває, як магія намагається вийти назовні, вона робить глибокий вдих і повільно видихає. Начебто пронесло.

– А що мені залишалося робити?! – у відповідь кричить чоловік – Ти віддалилася від мене, почала багато часу проводить у цьому клятому особняку. Я хотів знати, що з тобою відбувається, ясно? – він теж встає і підходить до дружини.

Емма стоїть, не ворушиться, коли Крюк бере руки шерифа у свої і дивиться в очі.

– Мені було страшно, я думав, що в тебе хтось з’явився і ти використовуєш особняк для ваших зустрічей. – В очах чоловіка було багато емоцій: від страху і відчаю до гніву і зради – Я вирішив прослідкувати, – він піднімає руку Емми, вказуючи на браслет з мушлями, який він подарував колись. – Як багато цікавого я почув. – каже він – «Люба, цей однорукий пірат не мав би так з тобою поводитися» або «Люба, я б дала тобі більше простору та свободи, якби була з тобою» або «Цей смокі-айс чоловік не вартий тебе» – імітуючи голос Реджини, казав пірат і тицяє пальцем у груди навпроти. – Ти навіть не захистила мене перед нею, ти нічого не сказала у відповідь.

– Що я мала відповісти? – захищається вона – Що Реджина не права? Чи що ти просто мене дуже сильно любиш, тому не залишаєш мені вільного простору? Або що не маєш терпіння почекати, поки я дозрію для розмови?

– Так! – кричить чоловік, – саме так ти й мала б відповісти.

– Правду казала Реджина, ти надто слабкий, щоб полюбити мене такою, яка я є. – з гіркотою промовляє вона і від усвідомлення цього, Емма відчуває як її серце буквально розбиває.

І тут до Крюка доходить:

– Ти ж не хочеш сказати, що Реджина досить сильна, щоб полюбити тебе з усіма твоїми тарганами в голові?

Можливо, Емма зараз не має рації, але вона дає ляпаса Крюку і тікає.

Вона забігає до своєї кімнати, поспіхом почала збирати речі. Шериф ледве стримує сльози, коли до рук потрапляє рамка з фотографією Емми Реджини і Генрі, вона проводь пальцями по обличчю Генрі, а потім по обличчю мера, розуміючи, що це неправильно, їй не можна мати жодних почуттів до цієї прекрасної жінки, але вона, блін, вона відчуває і нічого не може з цим вдіяти.

Вона повинна втекти і розібратися з усім цим, але не тут, не в цьому сраному місті.

Коли світловолоса збирає все що їй потрібно в дорогу, вона бере телефон і пише своєму синові:

«Мені потрібно виїхати з міста, не знаю наскільки. Ти тільки не хвилюйся, у мене все добре, просто потрібно залагодити деякі справи. Наглянь за своєю мамою, їй зараз потрібна твоя підтримка. Я люблю тебе, Генрі, пам’ятай це.»

Жінка відправляє повідомлення і вимикає телефон. Бере сумку, виходить зі спальні, не згадуючи про те, чи варто щось написати батькам, вона сідає у свій жук і їде. Їде світ за очі.

Емму виводить із роздумів рух. Вона кілька разів блимає, повертаючись у сьогодення.

Зараз вона лежить в обіймах тієї, хто всього місяць тому кричав на неї через неправильно зроблений звіт. Блондинка розпливається в усмішці. Зараз їй так добре.

– Чого ти так усміхаєшся? – запитує Роні, дивлячись на обличчя світловолосої, і сама розпливається в такій самій.

– Просто в минулому житті ми з тобою далеко не такі близькі, як зараз. – хоча, вона розуміє що це ще одна напівправда. Вони дуже зблизилися останнім часом і саме це стало причиною втечі.

І тут до неї доходить що вона щойно зайнялася сексом з Реджиною Міллс, навіть якщо зараз вона під іншим ім’ям і під закляттям, це нічого не змінює…

Блін, блін, блін.

Її тіло напружується, усмішка з обличчя зникне, замінюючи страхом і, можливо, жалем. Ні, вона безумовно не шкодує, але страх – це так. Емма щойно зруйнувала все те хороше, що так довго і важко створювалося з Реджиною. Вона встає і починає одягатися, не піднімаючи очей на брюнетку, яка сіла з нерозуміючим виразом обличчя.

– Усе добре? – запитує Роні

– Е-е. – Емма зупиняється, усе-таки піднімає погляд на кольори гарячого шоколаду очі й у неї вибиває все повітря з легень. Вона не може так вчинити з нею, вона не може просто взяти і втекти після всього – Так, усе нормально, просто я щойно згадала, що мені потрібно зробити одну справу. – її серце стискається, вона не хоче брехати, але їй потрібен час, щоб усе перетравити – Може обміняємося номерами? – з надією дивиться в очі Роні.

– Окей – та піднімається, не прикриваючись нічим, шукає телефон у розкиданому одязі, знаходить і диктує номер, потім запитує – Ти ж у курсі, що зараз північ і все зачинено? – піднімаючи брову

Емма знову впадає в ступор, чому ж усе так складно, стогне вона про себе

-Так, це якраз точно мені потрібно – «що за маячню ти несеш Свон?» кричить про себе, але обличчя виглядає спокійно, принаймні так вона думає.

Вона підходить ближче до жінки з короткою стрижкою, піднімає руки до обличчя, ніжно проводить великим пальцем по губах, від чого та розкриває їх, другу поклала на потилицю і притягнула ближче, чекає, даючи можливість відсторонитися, але та нічого не робить, тож Емма накриває своїми губами губи навпроти. Вона цілує ніжно, наче смакуючи на смак, проводить язиком по верхній губі там, де шрам, посмоктує нижню губу.

Так Емма не цілувала нікого й ніколи, від усвідомлення в неї прискорюється серце. Вона відсторонюється, бере залишки одягу і йде, залишаючи Роні стояти в розгубленості і з прискореним пульсом на шиї.