Розділ 3

Після розмови з батьками пройшов місяць. Погрози мами були втіленні в життя, вона почала мене відгодовувати, потрошки маленькими порціями, щоб не шокувати організм. Хоч місяць малий термін, але я вже не виглядаю настільки погано, я добре спала в батьківському домі, в мене зникли синці під очима, набрала трішки ваги. Вчора мене мама зводила до перукаря, волосся було дуже пошкоджене тому мені зробили каре, мені дуже подобається. Ми щодня ходимо на прогулянки, зранку і ввечері, свіже ранкове і вечірнє літнє повітря прекрасне. В обід я зазвичай сиджу в кімнаті та проходжу різні курси підготовки до екзаменів, зараз дуже багато безплатних уроків в інтернеті, це радує. Я ще не обрала на яку спеціальність піду, їх так багато, що не знаю яку обрати. Але в який університет поступатиму вже визначилась, він недалеко від дому, пів години пішки, страх машин я не переборола, гадаю він зі мною назавжди хехе. Поки проходжу різні уроки мені до душі припала математика, думаю в мене є талант, а також я почала малювати, виходить теж не погано. Тож гадаю вибрати якусь спеціальність пов’язану з чимось з цього, а може на дизайнера піти? Хмммм, в мене є ще місяць подумати, в кінці серпня вже екзамени, але мама казала, якщо не вийде, завжди можна спробувати на наступний рік, тому я не буду здаватись. А ще мені подобається програмування, тому напевне оберу спеціальність комп’ютерних технологій, в моєму списку можливих спеціальностей вона на першому місці, єдине що там оплата навчання висока, але якщо добре постараюсь зможу вступити на бюджет і навіть отримувати стипендію. Так напевне так і буде, постараюсь на всі 100! Буду проходити побільше уроків математики, а ще там знадобиться англійська. Вирішено, сьогодні за вечерею скажу батькам що буду вступати на комп’ютерні технології, це хороша спеціальність, і якщо вірити новинам ІТ-спеціалісти мають хорошу зарплату. Ох, фрілансом я далі займаюсь, додатковий заробіток не завадить, квартиру я більше не орендую, переїхала до батьків. Але планую якщо поступлю винаймати квартиру ближче до університету, вже знайшла непогану, невелика, але затишна. І ще, за цей місяць Айрін ні разу не приходила, хоч казала, що буде приходити коли матиме час. Невже так багато душ треба провести? А може це справді був сон і її не існує, але тату на пальці каже про протилежне. До речі про тату, дивно, що батьки нічого не сказали. Можливо вони його не бачать? Якщо Айрін колись прийде, треба буде запитати в неї про це. І взагалі, чому я про неї так багато думаю? Це також через контракт? Гаразд, викину ці думки з голови, зараз головне скласти екзамен і вступити.
Пройшов ще місяць, я склала екзамени та вступила на бюджет! Я все-таки почала винаймати квартиру хоч батьки були проти, але я їх запевнила, що на вихідні приходитиму до них, і буду далі добре харчуватися і гуляти щовечора. Цікаво чи знайду я друзів в університеті, і чи прийде Айрін хоча б раз? Дідько, чому я так багато думаю про неї, я ж її навіть не знаю нормально….Що зі мною?
Сьогодні перший день навчання, я прокинулась дуже рано, оскільки, в мене перша пара, що за знущання, з понеділка і вже так рано. Сьогодні жарко тому я одягнула білу футболку і джинсові шорти, взула чорні босоніжки. Ми з мамою ходили на закупи та оновили мій гардероб, а то у мене були тільки спортивні костюми і майже всі чорні. Взявши все необхідне я вийшла на вулицю, людей не було зважаючи на ранню годину. Я вийшла трохи раніше тому не поспішала, від квартири до університету було йти 20 хвилин, я живу не так і далеко від батьків, але вони все одно дуже хвилюються. Я дійшла до будівлі університету, він велично стояв і його колони виблискували на сонці. Хух, що ж сподіваюсь день пройде гладко, і мене не буде лякати велика кількість людей, через довгі роки ізоляції я відвикла від товариства, але буду звикати. Я трішки поблукала коридорами, але знайшла потрібну аудиторію, зайшла всередину і оглянулась, за партами вже сиділо людей 10. Коли я зайшла всі на мене оглянулись, я сіла за вільну парту в останньому ряду біля вікна, мене провели поглядом ніби оцінюючи, але нічого не сказали. Мені було не комфортно в присутності стількох людей, але я постараюсь звикнути.
Пари пройшли спокійно, але мене не покидало тривожне відчуття, і от коли я вже вийшла з будівлі і йшла до виходу з подвір’я мене хтось окликнув, хоча я сподівалась, що це не до мене і не зупинилась, а продовжила йти далі.
-Ей красуне! Зачекай – хтось підбіг до мене, я зупинилась і глянула хто це був. Це був якийсь хлопець якого я бачила вперше в житті. У мене дуже погане передчуття, я стиснула лямку свого рюкзака і тихо спитала
-Вам чимось допомогти? – я старалась не показувати своїх емоцій, але мені здалось, що моє хвилювання видно за кілометр
-Так, можеш сказати своє ім’я і номер телефону? – він посміхнувся, а я отетеріла від такого прохання – бач, ти мені дуже сподобалась от вирішив познайомитись – я не знала, що на це відповісти, я заклякла і ще сильніше стиснула лямку рюкзака
-Еммм…Вибачте, але я не знайомлюсь – тихо пропищала я, не знаючи куди себе подіти
-Та чого ти, така красуня і сама. Давай познайомимось і я тебе додому проведу, негоже такій лялечці самій йти – він закинув руку мені на плече, мене охопила дика паніка, я швидко думала, що йому сказати, як почула кроки позаду і впевнений голос, такий знайомий
-Дорогенький, не бачиш, що панночці не комфортно, ти б свою руку забрав, поки я тобі не допомогла – мовила дівчина. Хлопець все ж забрав руку і глянув на особу, що прийшла.
– Кицю не заважай, тут все добре, просто вона здивувалась коли я до неї підійшов, вона вже давала мені номер. Я ж правий?- звернувся він до мене, я не рухалась. Я боялась обернутись і побачити хто це підійшов, це не може бути вона, а якщо і вона чого я так реагую?
-Щось мені так не здається любчику, на твоєму місці я б пішла геть поки просять по хорошому – ці слова вона трохи проричала, це звучало зловісно – Ти все ще тут?- Хлопець зрозумів ситуацію яка загострюється і поспішив змитися. Ми залишились у двох, я усе ж розвернулась і глянула на свою рятівницю. Вона була одягнена в білу сорочку заправлену в високі штани з підтяжками і мала довге чорне волосся, а очі були чорними…
-Ти як? Він тобі нічого не зробив?- я легко помахала головою показуючи, що зі мною все гаразд – Це добре – вона поглянула на мене і всміхнулась – хоч я і казала, що буду навідуватись за ці два місяці ні разу не змогла, роботи було по горло, хто ж знав що стільки душ доведеться проводити, але зате в нас тепер більше провідників і в мене менше роботи, тому мене відправили сюди- вона нахилила голову і тіло трохи вперед заклавши руки за спину і посміхнулась показуючи зуби, на її довгих сережках зблиснуло сонце, а очі зблиснули червоним. Я стояла втупившись у неї поглядом і тихо, одними губами мовила
– Айрін – вона весело глянула на мене
-То ти мене не забула, я рада – вона підійшла до мене і поклала руку на плечі, як це до цього зробив той хлопець, але на цей раз мені не було незручно, навпаки, на душі стало легко – давай я проведу тебе додому і поясню чого я взагалі тут – я лише кивнула і покрокувала в сторону своєї квартири, Айрін мене відпустила і йшла біля мене говорячи – тут яка справа, мене відправили наглядати за тобою, тому я буду у світі людей – я здивовано глянула на неї, вона йшла заклавши руки за голову і дивлячись прямо перед собою
-Навіщо за мною наглядати? Ти ж казала що за мною слідкувати не будуть – спантеличено спитала я продовжуючи йти вперед
-Ну.. ти в нас не просто обрана душа як виявилось, а дуже особлива, я сама не розумію що до чого, але вищестоящі провідники наказали мені наглядати за тобою, тому ось я тут – вона знизала плечима, а я впала в ще більший ступор.
-Що значить особлива?
-Не знаю, от через 100 років станеш провідником душ і сама в них спитаєш, мене не просвітили – вона знов знизала плечима і звернула в бік … моєї квартири і стала під дверима чекаючи поки я відкрию
-Звідки ти знаєш де я живу? – спитала я. Вона підняла брову і глянула на мене поглядом який промовляв “Серйозно?”
Точно, вона в той день просто з’явилася в моїй квартирі, вона ж провідник знає про душу все. Я більше нічого не казала, мовчки відімкнула двері і зайшла всередину, зняла взуття і сіла на ліжко попередньо кинувши сумку кудись, сподіваюсь я її знайду. Я прокашлялась очищаючи горло
-То, що ти будеш робити? – Айрін зайшла за мною в квартиру і всілась на крісло. Я помітила, що її очі стали червоні.
-Ну, буду ходити з тобою на заняття, жити з тобою і просто пильнувати, щоб до тебе всякі мутні тіпи не чіплялися – що? Жити зі мною? Я здивовано глянула на неї – а що ти мені пропонуєш? Я не можу винаймати квартиру, у мене немає грошей, і так мені буде зручніше за тобою наглядати – брюнетка розвела руками – не хвилюйся, мені харчуватися не треба я все-таки дух, хоч ті дядьки зробили так щоб мене бачили і чули інші і я була майже як жива людина, голоду я не відчуваю, як і втоми тому спати мені не треба – я переварювала отриману інформацію, про яких дядьків вона говорить? Помітивши моє спантеличення вона відповіла – під дядьками я маю на увазі вищестоячих провідників, вони в нас суперкруті і можуть зробити інших провідників майже людьми. Я колись заздрила їхній силі і хотіла стати однією з них, але коли дізналася скільки там паперової роботи передумала, мені підходить душі забирати і потім заповнювати документи про переправку душі в загробний світ. Так в нас там все як в земних установах, тож якщо ти людиною був офісним працівником і тобі пощастило стати провідником, то ти і після смерті не знайдеш спокою від документів – вона дзвінко засміялась – головне не померти ще раз від переробітку – вона ще трохи посміялась і глянула на мене – а ти погарнішала, вже не виглядаєш як живий труп, а очі як сяють – я чомусь почервоніла і відвернулась від неї. Я поклала руки на щоки які палали, чого це я? Вона просто сказала що я маю кращий вигляд, що це за реакція?- з тобою все в порядку?- Айрін нахилилась трішки вперед на кріслі, я й не помітила що вона вже сиділа склавши ноги в позі лотоса і зацікавлено дивилась на мене.
-В..все в порядку – я постаралась заспокоїтись і знов повернула лице до своєї співрозмовниці – я за ці два місяці добре спала і харчувалась, а ще багато гуляла тому маю кращий вигляд.
-Це добре – вона посміхнулась – я так розумію, з батьками поговорила?- я кивнула – дуже добре, твої батьки прекрасні люди, не змушуй більше їх хвилюватися – в її очах зблиснув сум – заздрю я тобі, хоч жила давно і свого імені згадати не могла, але своїх батьків я пам’ятаю, якщо чесно, батьками вони були жахливими, але хоча б не били мене, на цьому дякую, на щастя вони не стали провідниками і я їх більше не бачила – вона відхилилась на спинку крісла – дідько, спогади навертаються – вона закрутила головою – То що, чим займемося? В нас сто років попереду треба щось цікаве робити, я маю за тобою наглядати і захищати цілодобово тому мене звільнили від роботи провідника і душі які були закріплені за мною перейшли іншим – вона покрутила кистю
-Захищати? – здивовано спитала я – від чого мене потрібно захищати?
-Ой, я не сказала – Айрін здивовано витріщила очі- від злих духів, які можуть посягнути на твою душу, ти в нас дуже особлива тому душа твоя смачна, я до речі здивована що за всі 20 років вони тебе не чіпали, може чекали що ти дозрієш або що. Не знаю що твориться в голові тих духів – вона знизала плечима
-Злі духи? Хто це такі?
-Ну, це душі які не відправились в загробний світ і не стали провідниками. З якоїсь причини, провідники не змогли провести їх, не знаю як таке стається, на своїй практиці я з таким не стикалась. Але вони полюбляють душі обраних, вони ними харчуються – я сковтнула грудку в горлі. Прекрасно, позбулась одних страхів з’явилися нові. Мене можуть з’їсти. Я нервово засміялась – Не хвилюйся, ти будеш в порядку – я поглянула в її очі які сяяли у світлі західного сонця як два прекрасні рубіни – я тебе захищу, незважаючи ні на що, навіть ціною власного життя, хоч я і так мертва- вона розклала руки і знизала плечима. Ми обидві засміялися.
Хоч і страшно тепер через тих духів, але я відчуваю що буде весело, поруч з Айрін, я в безпеці.