Розділ 3

Розділ 3

Чорнокриг стояв посеред печери в якій раніше жив Крижаний Клан. Печера була вкрита сажею та попелом після вогню.

Він нажахано оглянувся. Останки згорілого моху, повністтю знищенне кубло медикішки і спалені ясла, здавалося ніби минуло вже багато десятків повень.

– Чорнокригу – почувся голос.

Кіт обернувся, перед ним стояв один із предків Крижаного Клану.

– Зореклан гнівається на наш клан – мовив привид. – Але я не думав що вони знищили б цілий клан. Але…

Привид кота на мить замовк а потім продовжив:

– Зорекланом оволоділа нечиста сила, бережи свій клан і знайди його!

– Кого знайти?! – приголомшлено нявкнув Чорнокриг, але кіт вже зник.

Раптом Чорнокриг почав тонути в печері що перетворилася на туман…

***

Чорний кіт розплющив очі. Він лежав на сухій моховій підстилці, йому не перший день снилися жахи. Крижаний Клан ще спав.

Чорнокриг нечутно підвівся й почапав до лісу маючи надію щось упіймати.

Слова тієї примари зі сну не відпускали його. В голові постійно повторювалась фраза: «Зорекланом оволоділа нечиста сила, бережи свій клан і знайди його…»

Що означає «Знайди його»? Багато питань але жодної відповіді. З такими думками він не зачув заздалегідь Громовий патруль.

– Вітаю, Чорнокриже! – нявкнув до нього воєвода Громоклану, Ожинокіготь.

– Ожинокігтю? Радий бачити. – поштиво відповів кіт.

Перекинувшись декількома словами Чорнокриг змінив напрямок до Сонцескель і занурився в свої роздуми.

Минаючи Піщані вимоїни кіт зачув свіжий запах миші що бігла поруч.  Він припав до землі і без чутно поповз на запах. Запах що приємно лоскотав його ніздрі доносився з куща. Він легенько відштовхнувся подушечками й приземлився просто на мишу вбивши її перекусивши глотку.

Задоволений своїм вловом чорний кіт почапав далі щоби наловити їжі для клану.

Рапптом звідкись на Чорнокрига настрибнув великий сірий кіт, він вибив кота з рівноваги й  притиснув до землі.

– Фе, волоцюга! – з неприязністтю нявкнув нападник. – Ти не схожий на Громового Кота і не пахнеш ним.

Чорнокриг подивився сірому коту в очі й одним ударом міцної лапи відігнав від себе ворога. Тепер його черга!

Кіт стрибнув прямо на спину коту і почав шматувати його. Відтягнувши за карк ворога ві розірвав йому вухо.

Сірий кіт болісно заволав й миттю шугонув в зарості.

Чорнокриг заспокоївся, його м’язи горіли від напруження. Аякже! Цей кіт взагалі не пахнув як Громовий. Ще й волоцюгою обізвав!

У кота промайнуло не приємне відчуття і він поквапився до табору.

***

Чорнокриг ще здалека зачув бойовий клич Темношубки. Він вискочив із заростей на галявину де Крижані коти відбивалися від якихось котів.

Чорнокриг настрибнув на велику сіро – синю кицьку що шматувала Мраколапа. Чорний кіт вчепився пазурами в тіло ворога і відтягнув від Мраколапа.

Хвацько роздерши їй шубку на лівому боці він відразу поклав її на лопатки і люто вчепився в плече іклами.

Кішка болісно зойкнула й драпанула з галявини.

Чорнокриг став шукати очима Снігошубку, але її ніде не було.

Позаду на нього налетів білий кремезний кіт. Чорнокриг не встиг зреагувати, тому за мить вже лежав на лопатках відбиваючись від атаки.

Раптом його пронизав нестерпний біль. Ворог впився в його плече іклами та іноді шматував пазурами. Задні лапи нападника роздирали його шерсть на череві.

Його хутро просякло кров’ю. В очах Чорнокрига все затуманилось, біль пройшлася по всьому тілу і він здригнувся…

1 розділ: https://fanfic.com.ua/fanfic/%d1%80%d0%be%d0%b7%d0%b4%d1%96%d0%bb-1-107/

2 розділ: https://fanfic.com.ua/fanfic/%d1%80%d0%be%d0%b7%d0%b4%d1%96%d0%bb-2-44/