Розділ 3

— Ти добре ловиш, новаче. — похвалив Темносмуг. І це була правда. Новак і справді ріс дуже швидко, як у розмірі, так і в навичках. Ще трохи і він міг стати повноцінним вояком, і навіть вояком він запросто міг стати одним з найкращих. Темносмуг зловив себе на думці що Червонолап щоразу усе більше нагадуває свого злославного батька. Ночекрил теж був бравим мисливцем і запеклим бійцем.

    Червонолап вийшов із підліску задоволено тримаючи в зубах свою чергову здобич, мишку.

     — Сьогодні ти пополював на славу, — похвалив його Темносмуг. — нам уже час повертатись до табору, сонце сідає.

    Вони зібрали по дорозі усю заховану здобич і надвечір уже були у таборі.

    Біля папоротевого тунелю їх зустріли два молодших новаки, Порохолап і Пісколапка.

    — Де ви так довго пропадаєте? — нетерпеливо спитав Порохолап. — Церемонію назовництва нової медикішки от-от пропустите.

    — Не розумію, що такого страшного би трапилося якщо би ми пропустили таку аж прямо важливу церемонію назовництва нового медикота. — пробурмотів Червонолап. — взагалі не розумію, навіщо нам нова медикішка? Перовус же і так був хорошим медикотом.

       • • •

    — Усі коти які здатні піймати собі здобич нехай зберуться на церемонію назовництва. — оголосила із Високого Каменя нова провідниця Громового Клану, Синьозірка.

    Червонолап сів усереді натовпу котів разом зі своїм наставником. Він чув бурчання у своєму животі, поглядав на купу свіжини неподалік. Але він знав що йому треба зосередитись.

    Перед Високим Каменем сидів Перовус, старий медикіт. Червонолап подивився убік і…

    Він не очікував того кого він побачив. Коло Перовуса стояла сама красива кішка яку він коли небудь бачив у своєму житті. Червонолап ніколи не думав що медикішки можуть бути такими неймовірно вродливими. Весь Клан підняв шуму для учениці Перовуса.

    — Вона… — почав був Червонолап, неспроможний договорити. — Класна, правда? — закінчив замість нього Порохолап.

    — Така гарна! — додала збоку Пісколапка.

    Її звали Плямолапка. Вона стояла струнко, її неймовірне плямисте хутро виблискувало на сонці неначе вона зійшла на землю із Зореклану. Вона оглядала Клан смарагдовими очима, які блистіли від щирого щастя. На її обличчі сяяла усмішка яка робила її тільки привабливішою.

У той час, Червонолап забув про все, навіть свій голод. Він навіть не замітив того як Плямолапка здобула своє нове ім‘я, Плямолистка. Літаючи у хмарах, в той час він більше нічого не хотів. Хоч він ще був малим, він уже зрозумів, що саме він відчував, і прекрасно знав, дивлячись у мерехтливі бурштинові очі Плямолистки, з ким він хотів провести решту свого життя.