Розділ 26: Відбір

У Гая не було ніякого кеккай генка, але у нього було гостре око, а його тайдзюцу Сильного кулака чудово, тому він не міг не помітити Небесне тяжіння.

Але коли Курото сказав, що це секретна техніка, то він не став допитуватися:

-“Я навіть не встиг моргнути, як той із клану Кагуя був перед тобою, треба сказати, що твоя техніка дуже сильна!”

Небесне Прибуття так само сильне, як і Шинра Тенсей. Її сила в тому, що вона не вимагає ручних печаток, тому її неможливо передбачити.

Ті, хто не знає про неї, легко трапляються до неї при першій зустрічі.

Що вже казати про Сасорі Червоного Піску, який втратив свою найціннішу маріонетку Сандайме Казекаге. Цей трофей дуже яскраво показує, наскільки корисним є Небесне Тяжіння в бою.

Тепер Курото більше не посміхався: “Пам’ятай, що про це не слід говорити нікому на селі. Це секретна техніка корисна лише тоді, коли ворог про неї не в курсі!”

У той самий момент, коли Курото використав Небесне Тяжіння, він уже виніс їм вирок. Їх не можна було залишати живими.

Гай кивнув йому:

-“Розумію. Я нікому не скажу”

Курото не хвилювало, чи зрозуміє Гай його секрет. Курото чудово розумів, що Гай дуже дисциплінований шинобі.

Коли розмова закінчилася, Гай та Курото прискорилися, щоб швидше повернутися до села.

У селі вони пішли прямо до центру завдань, щоб здати звіт із доказом у вигляді п’яти трупів.

Місію було виконано ідеально. Команда Курото відразу підвищили, давши їм доступ до місій-замовлень.

Курото не просто виконав місію, він приніс у село труп шинобі з кеккай генкаєм. Це вище за всякі похвали.

Тіло шинобі це джерело знань.

Зокрема тіло шинобі зі спадщиною крові. Вона має велику дослідницьку цінність, що було доведено численними прикладами викрадення трупів у війні шинобі. Тіла шинобі з кеккай генкаєм цінувалися особливо.

У наступні місяці Курото та Гай виконували місії як божевільні. Будучи чунинами, вони виконали ще 4 місії А-рангу та 9 місії В-рангу. Команда з двох шинобі привернула до себе увагу всіх своїм бездоганним виконанням.

Персонал із центру завдань також почав переглядати відповідні місії для команди Курото.

Після чергової місії В-рангу Курото помітив, що за ним почали стежити.

Він уважно дивився на всі боки, але не міг знайти підтвердження своїм здогадам.

Люди йшли туди-сюди, але ніхто не ховався в темряві. Але завдяки Тенсейгану Курото був певен, що хтось стежив за ним.

Він не розумів, чому відчував тривогу.

Він раптом згадав про секретну техніку, яка могла б викликати таке відчуття. Секретна техніка стеження Сандайме Хокаге-сами.

Томегане та дзюцу (Техніка телескопа)

-“Чи означає це, що Хокаге-сама стежить за ним? Нарешті його важка праця минулих місяців дозволила йому потрапити в поле зору самого Сандайме-сами!”

Коли це був Хокаге-сама, тепер Курото розслабився.

Стеження Сандайме-сами означало, що він почав відбір кандидатів і Курото був серед них. Що дуже спокушало його, що у всій цій ситуації в селі та купою справ, Сандайма-сама став би просто так стежити за простим чунином.

Це стеження тривало рівно місяць.

Курото був дуже обережний спочатку. Він розумів, що коли за ним стежить Сандайме-сама, йому треба діяти дуже обережно. Більше ніяких дивних технік. Нічого незвичайного у поведінці. Тільки місії одна за одною, тільки так можна бути впевненим, що Сандайме сама нічого не помітить.

Як він і думав, незабаром він отримав повідомлення про відбір як кандидата для внутрішнього іспиту на просування в ранг Токубетсу джоніна.

Токубетсу Джоніни це ударна сила села. У війні село може виставити до десяти тисяч шинобі, але лише кілька сотень із них будуть Токубетсу джонінами, решта це геніни чи чуніни.

Іспит проходив на таємній базі Анбу, де Курото помітив кілька знайомих осіб.

Серед кандидатів були всі шинобі його покоління, Майто Гай, Юхі Куренай, Сарутобі Асума, Уміно Ірука, Мітараші Анко, Ширануї Генма, Хайате Гекко, Ебісу та інші. Ці чунини були всі до одного ровесниками Курото, крім них тут були ще багато елітні шинобі, які були середніх років, та й Учіха Шисуи, геній з клану Учіха, всього лише на кілька років молодше Курото.

Не встиг Курото увійти на базу, як почув кричащего Гая:

-“Курото, сюди, сюди!”

Не бажаючи якось образити Гая, Курото підійшов до нього, привітавши його та інших шинобі поруч.

Раніше Курото був би дуже збентежений у присутності всіх цих людей, зрештою все спілкування шинобі будується на їх силі. Немає сили, немає нормального спілкування, будь хоч тричі однокласником і ровесником.

На щастя для Курото це вже в минулому, він впевнений у собі та у спілкуванні з однокласниками, навіть трохи височіючи над іншими.

Побачивши його холодний вираз обличчя Сарутобі Асума заговорив першим:

-“Гей, Курото, я чув, що ви з Гаєм на пару виконали кілька місій А-рангу. Коли ви тільки встигли? Це правда?”

Всі інші почули запитання і тепер завмерли у напрямку Курото, очевидно, дуже зацікавлені в тому, щоб людина на слуху всього міста заговорила.

Курото коротко кивнув: “Так”

Гай поряд засміявся:

-“Ну що, з’їли? Я не брехав, зрозуміли? Ми за кілька місяців виконали купу місії А-і В-рангу!”

Як шинобі, над яким сміялися всі і завжди, поки інші хвалилися своїми досягненнями і своєю силою, Гай тепер нарешті отримав похвалитися самому. Тому він перебував у гарному настрої.

Асума озирнувся довкола, а потім тихо шепнув усім:

-“Я чув, що тут понад дві сотні кандидатів, а в ранг Токубетсу Джоніна зведуть лише п’ятнадцять чоловік!”

“……хссссс…..”

Усі тяжко видихнули.

Понад двісті чоловік на п’ятнадцять місць, що означає, що за кожне місце змагаються від тринадцяти до чотирнадцяти осіб. Цей факт доводив складність отримати ранг Токубетсу Джоніна.

Слова Асуми навели тугу на багатьох чунінів. Ірука був налаштований песимістично: –

-“Здається, все марно”

Куренай та Ебісу відчували себе так само, як Ірука.

Асука ж був незадоволений настроєм Іруки:

-“Гей, а можна трохи впевненості в собі? Навіть цьому виродку Какаші вдалося стати Джоніном, то чому ми повинні опускати руки?”

Асуму, син Сандайме Хокаге, обставив навіть Какаші. Це був для нього як ніж у серці. Ще його дуже засмучувало постійне порівняння його з Какаші. Сандайме-сама часто посилався на Какаші, коли виховував Асуму.

Гай, який вважав Какаші вічним суперником, стиснув кулаки, погоджуючись: “Так, треба наздогнати Какаші, і якнайшвидше!”

Курото не став втручатися у розмову. Він готувався до битви ворогів сильніших за Какашу, таких як Обіто, Нагато, Тонері та Мадара, звичайно ж.

Порахувавши інших шинобі, Курото зробив висновок, що Асума мав рацію і їх тут і справді близько двохсот. Однак його заспокоював факт того, що багато хто не мав великих запасів Чакри.

Поки Курото дивився на інших, до нього підійшов зовсім юний шинобі:

“Сенпай, дякую, що доглядали за Ітачі. Він говорив про вас кілька разів, і хвалив вас як хорошого шинобі!”

Курото подивився на нього з запитанням:

-“Учіха Шисуї, я правий?”

Шисуї швидко зрозумів свою помилку:

-“Вибачте мене за грубість, забув представитися. Учіха Шисуї!”