Розділ 24: Бій Курото та Забузи

Вони обидва розступилися на всі боки в дивній тиші.

Гай виглядав блідо. Короткий бій із Забузою залишив на його тілі понад десять ран, неглибоких і не смертельних, але все одно він поранений.

Забуза був не в найкращій формі. Він важко дихав, хапаючись за меч.

Гай встиг зарядити йому ногою по ребрах. Це читалося на обличчі Забузи, він не міг повністю випрямитись, а дихання було збитим.

Курото побачив цю чудову нагоду.

-“Гай, можеш відступити, далі я сам впораюся”

Гай знову не почав сперечатися з наказом Курото і відступив назад.

Коротка сутичка із Забузою дозволила Гаю оцінити його можливості проти нього. І на нещастя для нього, Гаю не перемогти його без відкриття внутрішніх воріт.

Як тільки Гай відступив, Курото мовчки стрибнув на землю. Він спокійно крокував до Забузи, у присутності всіх гордовито кидаючись словами:

-“Я відрізняюся від Гая, мені не потрібно так сильно намагатися, щоб розправитися зі слабким, безіменним, жалюгідним шинобі Прихованого Туману”

Курото так гордо спілкувався із Забузою, намагаючись дати зрозуміти, що він для нього як мошка, яку він міг розчавити будь-якої секунди. Принаймні він хотів інших змусити повірити у це.

Але Забуза не терпить зневагу на свою адресу.

-Та ти, людське поріддя, як смієш ти мене називати безіменним ….! Ти і справді догрався !!!”

(Крокує)

Курото негайно влив чакри у свої ноги, блискавично прискорюючись у бік Забузи!

Нарешті, можливість яку він так давно чекав!

Забуза хоч і здивувався діям Курото, але він не якийсь новачок. Він виставив свій меч перед собою, готовий зустріти Курото.

Слеш.

Меч розрізав повітря, відправляючи хвилю у бік Курото.

Але Курото Тенсейган вже давно помітив його рух.

Тенсейган був чудовий для того, щоб побачити все, що відбувається в тілі людини. Він бачив не тільки потік Чакри в його руках, а й відсутність чакри в його ногах і ніякого скорочення м’язів.

Пара дрібних деталей, які наперед давали йому тактичну перевагу.

Забуза лише хотів, щоб Курото відступив, але м’язи в ногах не показували жодного руху ногами після. А друга хвиля Чакри, яка текла по венах до руки, показувала, що після помаху мечем піде ниндзюцу.

Курото легко читав його задуми, продумавши за секунду в голові всі розрахунки, розподіляючи Чакру по всьому тілу.

Для інших, хто спостерігав за битвою, Курото просто зупинився!

Нахилився назад злегка і зник на шаленій швидкості…!

Вся послідовність його рухів була виконана за секунду: ухилення від меча без найменших зусиль, рішення не відступати.

-“…………Що………………??????????”

Курото, здається, не хвилювало, що Забуза збирається робити після, використати ниндзюцу або ще раз змахнути мечем.

Раптом Забуза зрозумів, що Курото якимось чином здогадався, що він збирається робити. Але було вже надто пізно. Курото вже був надто близько. Опинившись поряд із Забузою, Курото завдав кілька ударів м’яким кулаком.

Серце Забузи шалено застукотіло.

Вже було не важливо, чи змахне він мечем або зробить серію ручних печаток для ніндзюцу. Вже занадто пізно.

Бам…. Бам…… і бам…..

М’який кулак зробив серію глухих ударів по тілу. Ледве чутних, але вловимих людським вухом.

Щойно удари припинилися, тіло Забузи звалилося на землю, як спущений м’яч.

……флоп……

…….хссссссс………

Усі шинобі навколо, що Анбу Схованого Туману, що Схованого Листа, затремтіли.

-Курото так легко розправився із Забузою!

-Його так легко перемогти?

-Очевидно, ні!

Сила Момочі Забузи просто неймовірна. Визнаний справжнім генієм, сильнішим за Хатаке Какаші, кращого шинобі покоління Прихованого Листа. Такого шинобі не можна було так легко перемогти. Принаймні в цьому не можна бути цілком впевненим.

Але Курото був упевнений у собі. Він стояв над поваленим ворогом.

Вираз його обличчя був холодним і байдужим.

Він окинув поглядом трьох шинобі Прихованого Туману, повернувся назад і штовхнув Забузу.

-“Заберіть його звідси!”

Три шинобі Прихованого Туману підняли Забузу, поки один з них звернувся до Курото:

-“Нам наказано знайти шибеників, що блукають!”

Курото підняв голову, звертаючись до шинобі Прихованого Тумана: “Шинобі, про які ви говорите, моя мета. Не втручайтесь, я можу зробити своєю метою і вас теж”

Побачивши Забузу непритомну і ще двох шинобі Анбу Конохи неподалік, шинобі Прихованого Туману переглянулися між собою, кивнули один одному і квапливо відступили, забираючи Забузу на спині.

Як тільки шинобі Прихованого Туману зникли, Курото не почав розмовляти з Анбу, покликавши Гая із собою. Той уже перестав обмотувати свої рани, готовий до гонитви.

***

Курото та Гай вирушили в погоню. Анбу Конохи мовчки дивилися один на одного.

-Старший шинобі Анбу пробурмотів: “Мені здалося, чи цей малюк використав Небесне обертання? Він із клану Х’юга?”

Какаші все ще стояв у масці лисиці, відповідаючи своєму капітанові:

-“Так. Я знаю їх обох. Ми з одного класу. Одного звуть Майто Гай, а другого Х’юга Курото”

Старший шинобі Анбу був здивований:

-“Якщо я все правильно пам’ятаю, у твій рік крім тебе не було жодного багатообіцяючого шинобі, хіба ні? Бо ці двоє виявилися сильнішими за тебе?”

Він був правий. Багато випускників-ровесників Какаші померли у війні, а ті, що вижили, були чунинами, тільки Какаші виділявся серед усіх, ставши джоніном у такому ранньому віці. Анбу вважали, що він був найсильнішим серед своїх ровесників, але, здається, все було не так.

Какаші був такий розгублений.

Він ніколи не захоплювався Курото. Він завжди вважав його посереднім шинобі без будь-якого таланту, щоб привернути хоч якусь увагу до себе. Але не сьогодні. Впевненість і поведінка Курото перед загоном-найманцем Прихованого Туману нагадали йому про його вчителя, Намиказа Мінато.

Трохи схвильований старший шинобі Анбу звернувся до нього:

-“Запиши все в деталях і доповісти особисто Хокаге-саме. Такі таланти потрібні Анбу, особливо в нинішній ситуації”

***

Гай не міг не спитати Курото:

-“Курото, чому ти не поцікавився в Анбу, чи є у них якісь відомості про блукаючих шинобі?”

Курото засміявся.

-“Бо й дурню зрозуміло, що раз тут опинилися шинобі-найманці Прихованого Туману, значить блукають шинобі й справді з їхнього села. А шинобі Анбу Конохі тут, щоб простежити за ними, інакше вони давно б побилися”

Дуже очевидно, що він не хотів навіть думати про це.

Прихований Туман послав би своїх найманців лише у тому разі, якби вони хотіли зачистити сліди після вбивства. Що означає, що серед відступників був хтось з Кеккай Генкаєм, причому дуже унікальним для Села Прихованого Туману.

Какаші та інші Анбу лише стежили за їхніми діями, оскільки вони ступили на територію країни Вогню.

Тепер, після слів Курото, Гай почав розуміти.

Курото лише думав про себе: “Якщо Анбу Конохи тільки стежили за їхніми діями, значить у них немає точних відомостей про шинобі-відступників. Та й ще, я напав на їхній слід, так що давай не гаяти часу”

Але Гай все ж таки не втримався: “Курото, я лише хотів сказати, що те, що ти зробив у бою було дуже красиво, я не очікував, що за допомогою тайдзюцу можна так перемогти ворога”

Курото посміхнувся його похвалі, хоч і зробив це ледве помітно.

Автор оригіналу: https://www.webnovel.com/book/reborn-into-naruto-world-with-tenseigan_18472501306962205