Фанфіки українською мовою
    Попередження щодо вмісту: Інші види стосунків

    Розділ 2

     

     

    Чорнокриг не знав з чого почати. Він звичайно сподівався на притулок, адже його клан потерпав від ворога. Те що він відчував в той час не можна було описати словами. Його лапи горіли, якби не він, від Крижаного Клану лишився лише попіл…

    Сойкозірка – нова провідниця Громоклану пильно дивилася на кота. Вона відчувала тяжке становище кота. Чорнокриг від спогадів здригнувся і по його тілу промайнуло тремтіння.

    – Я тебе слухаю – нарешті промовила провідниця.

    – Я Чорнокриг, провідник Крижаного клану. Наш клан був оселений далеко в горах, але…  – його голос зірвався на згадці про минуле.

    В його очах заграла ненависть. Він пам’ятав про те що скоїли з його кланом, але ділитися не з ким не волів.

    Сойкозірка спокійно дивилася в очі Чорнокригу.

    – Мій клан потерпав, тому я прошу у Громового Клану дозволу щоб полювати у вас на території. – нарешті промовив чорний кіт.

    Сойкозірка не знала що відповісти, адже усі провідники її клану були надзвичайно великодушними. Вона розуміла як це переносити тягу за кланом.

    –  Мені треба це обдумати з моїми котами  – нявкнула вона.

    Сойкозірка рушила до Високого каменю. Чорнокриг почапав слідом за нею.

    Сойкозірка застрибнула на камінь і почала промову:

    – Нехай всі коти, що можуть самотужки спіймати здобич, зійдуться сюди під Високий Камінь, на віче клану!

    Чорнокриг нагострив вуха, десь він вже це чув. Звісно! Із тих розповідей о Зореклані! На думці про Зоряний Клан його настрій погіршав, а в очах спалахнув вогонь!

    Його роздуми перервали гучні вигуки котів:

    – Хто він?

    – З якого він клану?

    – Його запах мені не знайомий!

     

    ***

     

     

    – Не часто вона дозволяє полювати на території – нявкнув Ожинокіготь перед тим як Чорнокриг, Снігошубка та Ангелохмар мали покинути табір.

    – Авжеж – сухо відповів чорний кіт.

    Думка про Зореклан ніяк не відпускала його. Він глянув на Срібносмугу що висипала на небі.

    Багато думок роїлося у нього в голові, але він точно знав що він не дозволить жодному коту його клану померти.

    – Все ще не можеш відкинути думку про минуле? – відволікла його від роздумів Снігошубка.

    – Може ти і права – не заперечував Чорнокриг.

    Біла киця доторкнулася носом його вуха. Кіт відчув неприємне поколювання в лапах, адже Снігошубка завжди радила Чорнокригові.

    Його злість як рукою змахнуло, він був радий що його подруга в безпеці.

     

    ***

     

     

    Місячний серпик вже світив ліс коли коти прийшли до умовного табору. Біля заростей ожини їх зустрів Кігтесмуг.

    – Гей, панове, де це вас весь день носило? – весело озвався смугань. – Дрібнолап проявив сьогодні неабиякі здібності на полюванні! Гадаю скоро буде заслуговувати посаду вояка!

    – Подивимось – відповів Чорнокриг, показуючи усім видом що втомився.

    – Думаю поласувати ви не проти, що ж не буду відволікати.

    Чорний кіт глянув на Снігошубку, приємне відчуття та запах свіжатини відкинув всі погані думки і він попрямував до киці що їла свою частку.

     

    0 Коментарів

    Note