Розділ 2

Коли Деревко прокинувся, надворі тільки встало сонце. Але коричневий кіт не почувався сонним, він був повний сил і енергії. Він розумів що його мама ще спить тому ліг поруч. Він так хотів побачити свою матір, але не міг відкрити очі. Через декілька годин, Землеока прокинулась, І до них зайшла Листокрила з новою постіллю.

– Дякую, Листокрила. А коли ти будеш вільна? Просто мені потрібно розім’яти лапи, і треба щоб хтось подивився за Деревком. – Запитала Землеока.

– Іди і зараз, мені поки що нічого робити. – відповіла Листокрила.

Деревко почув як Землеока вийшла з ясел, і хотів піти за нею але спіткнувся через орляк.

– Деревко, посиди тут, тобі не треба виходити поки ти не відчиниш очі.

Деревко почав обурено мявкати, але його мявкання у слова ніяк не сходилися. Але Листокрила інтуїтивно зрозуміла що він сказав.

– Я знаю що ти хочеш їсти, але посиди тут і коли Землеока прийде тебе нагодує. Тобі все одно не можна м’яса.

Деревко ліг чекати матір. Через декілька митей прийшла його мати з мишею в зубах. Вона так вкусно пахла, що Деревко хотів її відкусити. Але з закритими очима він не міг її піймати. Землеока поклала мишу біля себе і почала годувати Деревка і він заснув. Деревко прокинувся коли був вже сонцепік. До нього прийшла Листокрила, і намагалася зробити так, щоб він відчинив очі, але Деревко не відчиняв. Листокрила пішла, але через кілька митей, запихана повернулася. 

– На нас напав Гірний Клан! Бери Деревка і біжи до кубла старійшин!

Землеока взяла Деревка і побігла. Деревку було цікаво подивитися на битву, але розплющити очі він не міг. Коли Землеока добігла до кубла старійшин, вона відпустила Деревка і втомлено сказала.

– Сиди тут і нікуди не йди. 

І сіра кішка заснула. Деревко звісно, не послухав матір, і вийшов назовні. Йому було дуже цікаво подивитися на битву. Він ледве розплющив очі, та не побачив ніякої битви. Посеред табору стояло два клани, Лісовий та Гірний. Посередині стояло два кремезних коти, один був коричневий з чорними смугами, це був провідник Лісового Клану, батько Деревка – Травозір. Деревко пізнав його по запаху. 

«Коли я виросту, – подумав Деревко – я хочу як мій батько». Напроти Травозіра стояв великий білий кіт з чорними вусами, провідник Гірного клану – Снігозір. 

– Що  ти робиш на території нашого клану? – запитав Травозір.

– Ми прийшли забрати те що по праву наше. – відповів Снігозір – це кошеня.

Снігозір показав на Деревка. Деревко був у шоці. Він був котом з Лісового Клану а не Гірного Клану. Як так вийшло?

–  Чого це мій син, ваш? – Агресивно запитав Травозір

– Його прапрапрапрадід створив наш клан. Ми почули про це пророцтво, і почули про нього. Тому віддайте його, і вам не доведеться витрачати воїнів. 

– Краще ми втратимо воїнів, чим здамося без бою. – відповів Травозір – В атаку!

Почалася битва. Травозір пригнув на Снігозіра, воєвода Лісового Клану чорний кіт, Чорнохвіст, напав на сірого кота з темними плямами та чорним хвостом. З усюди чути крики, по всьому табору летить шерсть. На Травозіра напало двоє котів, але йому на підмогу прийшов Чорнохвіст. Деревко захоплено наблюдав за битвою, але раптом його затягли обратно у кубло. Це була Землеока

– Я же тобі казала не виходити! -почала кричати  Деревкова мати – А якби тебе спіймали?!

– Але мені було цікаво… – тихо сказав свої перші слова Деревко.

– Не треба на нього сердитися, – встрягла старійшина Кривонога, –

 він ще маленький і допитливий.

Деревко вдячливо подивися старійшині в очі, а у відповідь побачив погляд у якому виднілося «більше такого не роби». Вони ще довго сиділи у кублі, поки крики не стихли. Коли вони вийшли вже було темно. Надворі лежали багато ворогів, медикицька лікувала ранених, а Травозір стояв біля сірого з плямами тіла. Землеока тихо підійшла до Травозіра, і почала його заспокійливо вилизувати.

– Чорнохвіст був моїм кращим другом, він був мені як брат. – тихим, сумним голосом сказав Травозір.

– Я знаю, – відповіла Землеока, -але іноді ми втрачаємо близьких нам людей. Тобі доведеться обрати нового воєводу до місяцепіку.

Травозір заскочив на дерево  і закричав.

– Всі коти здатні самостійно спіймати здобич, прийти на збори біля великого дерева!

Потроху почали збиратися коти, а Землеока відвела Деревка у ясла. Деревко не репетував, тому, що знав , що все одно почує, що каже його батько. Він ліг у мох і став слухати.

– Сьогодні, ми прогнали Гірний Клан, багато котів отримали тяжкі поранення. Але один з нас, відправився до Місяцеклану. Всі хвилину мовчання в честь Чорнохвоста. Він був гарним воєводою, другом, та батьком. Але зараз, час обрати нового воєводу. Прямовус, ти будеш новим воєводою Лісового Клану!

Всі коти вітали нового воєводу, а Деревко почувши саме особливе, мирно заснув.