Розділ 2. Переписки

Київ.

Два дні після приїзду з інституту.

Спартак

За крок до нової звички.

Робота з клієнтами, зал, книга, ігри.. а думками повертаюся до того вечора в Аспені. Він мене застав зненацька, я був розгублений, «але ж відповів на поцілунок» глузливо підкидує мозок. Відповів. Ще й як відповів, досі як згадую жар підіймається по тілу, а кінцівки приємно німіють. Ну от, дарма я згадував. Втомлено падаю на ліжко. Знімаю окуляри, потираю пальцями перенісся. Очі втомлено закриваються, а я дозволяю собі цю слабкість сьогодні та поринаю у свої спогади фантазії.
Його сильні руки, тепло яких я відчував навіть через одяг, притисли мене до стінки, а в мене перехопило подих. Тоді я ще не знав, що задумав Женька, але тіло однозначно зацікавили його дії. Давненько ж в мене нікого не було, а тут він зі своїм поцілунком. П’яним поцілунком, злюсь, і усвідомлюю, як цей чоловік зміг забрати мій спокій і посісти місце в спогадах. А гірше те, що наступного дня, він був як зазвичай веселий і безтурботний, складалося враження, що нічого між нами і не було. Ну і нехай, може дійсно не пам’ятає. Але мені хотілося щоб він як і я пам’ятав.

Цей поцілунок був нестримний, пристрасний, я собі дозволив навіть руками обхопити його шию. Закидую голову назад, згадую як його гаряча долоня пройшлася по моїй шиї, відтворюючи цей шлях його руки своєю, інша ж рука неслухняно прямує вниз поглажуючи мій збуджений член через одяг. Зривається збитий видих, в цей момент мене і поцілував Женя, мокро, пристрасно, домінантно, а я піддався і дозволяв йому брати ініціативу. Язик сплітався з моїм, досліджував міліметр за міліметром, а тілом своїм притискав мене сильніше до тієї клятої стіни. Спогади мене тільки більше розпалюють, розщібаю брюки, трішки приспускаю разом з білизною. Рукою обхоплюю член відчуваю його пульсацію, а подумки уявляю чоловіка, який в той вечір міг би не стриматися і піти далі, як він би накрив своєю долонею збудження, а я би чіплявся за нього як за рятувальний желет, хапаючи ротом повітря, а він продовжував би свої солодкі маніпуляції. Зжимаю свій прутень, повільно починаю мастурбувати, пришвидчую темп з новими фантазіями, в яких Женя вже стискає мою шию та залишає поцілунки на ній. Член вже вологий від передеякуляту та напруження зростає з кожним рухом руки по ньому, дихання пришвидшується. В моїй уяві його руки уже по всюди владно хазяйнують моїм тілом, і така напруга навряд стримає на довго мій оргазм.
«Спартачок, кінчай» мозок яскраво відтворює голос Жені який наче шепоче це мені на вухо, прикусуючи мочку. І я не відмовляю собі в цьому задоволенні, виривається протяжний стогін з яким я закінчую. «Чорт!»    Ховаю очі в лікті, потрібно перевести подих. Збираюся до купи і йду в душ, привести себе і свої думки в порядок.

Я вже лежав у ліжку, дрімав, як прийшло сповіщення. Уявлення не мав, хто міг писати в такий час. Все ж пересилюю дрімоту і дивлюся на екран. Невідомий номер:

«Привіт, це Женя, ми в Аспені познайомилися…»

О так, ще й як близько познайомилися.

«…вибач, що пишу так пізно, тільки тепер звернув увагу котра година. Хотів би підтримувати з тобою зв’язок і надалі, що скажеш?:)»

«Звідки у тебе мій особистий номер?»

«Це було не складно, його дізнатися. То як? Давай дружити?»

«Ти мені не друг…» трохи подумавши все таки дописав «… я не проти продовжити спілкування.»

«Ура, ти не пошкодуєш, Спартачок! :)»

Уже шкодую…відкладаю телефон і більше не відповідаю. Проте ніхто так і не бачить задоволеної посмішки, з якою в ту ніч засинав Спартак.

Женя

Я намагався його уникати того ранку після поцілунку, добре зіграв свою безтурботну роль дурника, що поки виграло мені час на роздуми. Тому ми так і не поговорили нормально наступного дня.

Та все ж як би я себе не завантажив справами та роботою по приїзду в Київ, думками я десь був далеко. Згадував п’яний поцілунок, та чи таким вже він і п’яним був? Та ні. Чи повторив би я його? Однозначно так.
Серед цих роздумів мене наздогнало усвідомлення, що мені потрібно з ним зв’язатися, поспілкуватися, взнати ближче, можливо я просто сп’яну припустився помилки і все. Так я себе оправдовував в голові. Тож було прийнято рішення написати. А куди? В інстаграм, фейсбук? Ні, хотілося приватніше. Тож наступного ранку, а як в наслідок і впродовж наступного дня, я надокучав організаторам в Аспені, що мені терміново потрібно дізнатися номер Спартака, але дівчата там були непохитні, і оберігали особисту інформацію клієнта як той пес Цербер, а я всіма правдами і не правдами видзвонював їм з цим одним питанням. І коли я вже був у відчаї і думав закинути ці спроби, прийшло коротке повідомлення в якому був вказаний номер і приписано:

«Номер Спартака, більше не займайте нашу лінію дзвінків. Всього найкращого. О.»

Я втішився як мала дитина, ентузіазму були повні штани, то ж я вирішив не відкладати і відразу йому написати. Пізніше я усвідомив, що писав доволі пізно, але назад дороги не було.

«Ти мені не друг…» що ж таку відповідь можна було від нього очікувати, але те, що прийшло далі заставило поселитися якусь надію, що не все втрачено «…але я не проти продовжити спілкування.»

Я лежав у ліжку, і посміхався. Ну все, початок покладено. В ту ніч я зміг спокійно заснути.

***

    Дні тягнулися за рутиною але відмінність була в тому, що тепер я міг написати йому в будь який час.

«Спартачок, привіт, дивись яке кумедне відео з котиком.»

«Привіт. Я зайнятий, не пиши мені.»

…

«Відео з котиком кумедне, хропить миленько.»

«:) як твій день пройшов? Мій просто жахливо, багато часу втратив на зйомках, які не відбулися, через поломку в апаратурі.»

«Мені шкода це чути, сподіваюся ти зможеш якісно відпочити та відновитися. В мене все добре, їду зі спортзалу повечеряти..»

«Смачного;) йду собі теж щось приготую…»

«Дякую.:)»

***

Все почалося з простих повідомлень, а листування затягнулося на місяці… і у кожного з них щось невловимо почалося змінюватися в житті.

Приємного читання, та гарного Вам дня! 🙂 всіх обняла*