Розділ 2: Друзі, сім’я і навчання

СПРАВЖНІЙ ПОТЕНЦІАЛ

Опис:

Одна розмова в Академії знайомить Наруто з його першими справжніми друзями та назавжди змінює його життя. Разом вони наполегливо працюватимуть, підштовхуватимуть один одного і розкриватимуть свій справжній потенціал.

______________________________________________________

– А ось і я. – проголосив Наруто, входячи до Академії Конохи.

Поки він ішов коридором, кілька викладачів і студентів здивовано дивилися на нього. Узумакі прибув за двадцять хвилин до початку занять, чого він ніколи не робив раніше. Понад те, вважалося рідкістю, що він просто з’являвся вчасно; зазвичай він спізнювався на десять хвилин, вриваючись у двері і нещиро вибачаючись перед Ірукою. Тому сьогоднішня пунктуальність Наруто стала настільки незвичайним видовищем, що багато з присутніх проводили його здивованим поглядом.

Але сьогодні у нього був особливий день. Вперше, за довгий час, Наруто з нетерпінням чекав на заняття. Причина була досить проста: він хотів якнайшвидше зустрітися і поговорити зі своїми новими друзями. «Друзі. Адже ми тепер друзі, вірно?» Запитав він себе. Він згадав, як Хіната та Шикамару захищали його мрію перед іншими учнями. Згадав, як розмовляв із ними після уроків, обідаючи в Ічіраку. Його обличчя прикрасила усмішка, коли він кивнув собі, відповідаючи на це запитання.

– Ага. Я думаю, що тепер можу називати їх друзями! Увійшовши до класу, Наруто озирнувся навколо, шукаючи Шикамару чи Хінату. Схоже, Шикамару ще не прийшов, проте він швидко помітив Хінату, яка, як завжди, сиділа за дальньою партою в глибині зали. Посмішка Наруто стала ще ширшою, коли він підійшов до неї.

– Привіт, Хінато! – окликнув він її.

– Як справи? Х’юга повернула голову і її очі розширилися від подиву. На її щоках з’явився рум’янець, коли вона посміхнулася йому, трохи нахиливши голову.

– П-привіт, Наруто-куне! – Привіталася вона.

– Т-ти тут раніше, ніж зазвичай. Наруто знизав плечима: – Е-е, просто захотілося сьогодні з’явитися раніше. І взагалі, як у тебе справи? Чи не заперечуєш, якщо я сяду поруч?

-«Наруто-кун хоче сісти поряд? ПОРУЧ ЗІ МНОЮ?” Рум’янець Хінати стрімко темнів, поки її думки мчали все швидше і швидше.

– Т-так, звичайно. – сказала вона вголос. Наруто усміхнувся у відповідь і примостився поряд.

– Ах, т-так, твоє питання … у м-мене все добре. – відповіла спадкоємиця Х’юга, з’єднавши пальці разом.

– З-дякую, до речі, за рамен.

– Годі тобі! – Хіхікнув, сказав Наруто.

– Це мені треба подякувати тобі та Шикамару. Вчора мені було дуже весело з вами, товаришувати!

– Мені теж. – усміхнулася Хіната. Вона чудово провела час із Наруто та Шикамару. Вона вже давно не ходила з кимось у ресторан, навіть зі своєю родиною. Вже одне це робило подібний досвід хвилюючим. Рамен був гарний на смак, шеф-кухар Теучі був приємною людиною, і їй подобалося розмовляти та проводити час із Наруто та Шикамару. З цими двома було весело, за один день вона дізналася про них більше, ніж за все навчання в академії. «Особливо про Наруто-Куна». Її рум’янець якимось чином став ще яскравішим, коли вона дивилася на свого білявого однокласника. Вчора Х’юга Хіната чудово провела час.

— Знаєш, нам треба буде якось знову сходити до Ічіраку! – сказав Наруто.

– Це було б здорово. – Хіната згідно кивнула головою.

– Я спитаю у Шикамару, чи зможе він піти найближчим часом! Але навіть якщо він не зможе, ми однаково туди підемо!

– Сказав він зі сміхом. Очі Хінати розширилися, коли вона представила сцену, де вони удвох сидять у лаві рамена. «Наруто-кун і я їмо рамен разом? Наодинці? Без Шикамару? Прямо як… як на побаченні?» Вона кілька разів подумки повторила останнє слово. Її і без того густий рум’янець, здавалося, побив усі рекорди, коли вона уявила собі їхнє “побачення”.

– Хм? – Наруто схилив голову набік, нарешті помітивши рум’янець на її щоках. – Ти стала дуже червоною, Хінато. Червоніше, ніж зазвичай. Ти не захворіла? Блондин поклав руку на чоло дівчинки, намагаючись перевірити температуру. Ця раптова близькість, поряд із тими думками, які проносилися в її голові, справили на неї дуже велике враження. Хіната тут же знепритомніла, сильно вдарившись головою об парту.

– Хіната! – Крикнув Наруто, зіскочивши зі свого місця, і намагаючись перевірити, чи все з нею гаразд. Саме тоді, коли Наруто почав трясти тіло Хінати, намагаючись розбудити її, у клас увійшов Шикамару. Він відразу звернув увагу на цю сцену і посміхнувся сам до себе.

– Який ти проблемний, Наруто. Якщо вона прокинеться і побачить, що ти робиш, то знову знепритомніє. – Сказав він, підходячи ближче.

– Про що це ти? – Запитав Наруто, звузивши очі. На коротку мить Шикамару спало на думку повідомити Наруто, що його однокласниця закохана в нього. Однак ця ідея швидко покинула його розум. Тому він просто знизав плечима, підійшов до їхнього столу і сів поруч.

– Гаразд, забудь. І не хвилюйся так за неї, вона скоро прокинеться. – сказав він, позіхаючи.

– …Як скажеш. – Наруто зітхнув у відповідь, нарешті відпустивши тіло Хінати. Потім він повністю переключив увагу на Шикамару.

– Як справи?

– Спати хочу. – Відповів він – Знову?! – вигукнув Наруто.

– Я вчора майже цілий день спав, але це не допомогло. Ха. Хто б міг подумати? – Сказав Шикамару з сміхом.

– Хм. – Наруто схрестив руки на грудях і насупився. – Ну і дивний ти.  Шикамару посміхнувся у відповідь, опустивши голову на парту. – Ну, в іншому я гаразд. А ти?

– Все добре! – відповів Наруто, і його похмурий погляд знову перетворився на усмішку. – Ще раз дякую, за те, що пішов учора разом зі мною та Хінатою!

– Ну, ти не залишив мені особливого вибору. Хоча було весело, дякую, що витяг мене. – зізнався Шикамару.

– Хех. – Наруто потер кінчик носа, і його посмішка стала ще більш бешкетною. – Ну, схоже, що ти рідко розважаєшся, напевно, мені варто частіше заповнювати твоє дозвілля?

– Може спершу ти просто “запитаєш”, і я, можливо, відповім “так”. – помітив Шикамару.

– О-о-о, так це означає… – Очі Наруто спалахнули.

– Увага клас, починаємо урок!

Наруто озирнувся і помітив, що, поки він розмовляв із Хінатою та Шикамару, клас наповнився іншими учнями. Крім того, увійшов Мізукі (один із викладачів академії) та почав готуватися до сьогоднішньої лекції. Наруто перевів погляд на Хінату і насупився. Потім він нахилився ближче до Шикамару.

– Хіната все ще не прокинулася. Адже у неї не буде неприємностей, правда? – Запитав він.

– Гарне питання. – Шикамару позіхнув. – Мабуть, я… теж засну… щоб вона не потрапила в біду одна…

Перш ніж Наруто встиг щось відповісти, Нара вже трохи похропував собі під ніс. Наруто моргнув, обмірковуючи те, що сталося, перш ніж відвернутися від свого друга і зосередитися на Мізукі. “Та що з ним не так”. Наруто зітхнув подумки, намагаючись сконцентруватися на сьогоднішній лекції. На жаль для Наруто, лекція Мізукі з основ гендзюцу була нудною і довгою, через що він швидко втратив до неї інтерес. Він витяг аркуш паперу і почав працювати над чимось набагато ціннішим для нього – новим жартом.

-«Як щодо “бомби з фарбою”, яка вибухне на обличчі Іруки-сенсея. Хм. Звучить непогано. Але питання в тому, як мені здійснити цей задум?» Наруто задумливо потер підборіддя. «Напевно, можна було б попросити старого Хокаге зробити для мене засувку. Але як мені змусити Іруку-сенсея прочитати його? Може бути…»

– А… Наруто глянув на Хінату, яка підвела голову і тепер оглядалася на всі боки, намагаючись зрозуміти, що відбувається.

– Гей, ти вже прокинулася. – прошепотів їй Наруто, посміхаючись.

– А… – Хіната подивилася на Наруто. До неї повернулися спогади про те, чому вона зомліла, і рум’янець знову залив її обличчя.

– П-вибач за це… т-так ніяково…

– Можеш не вибачатися. Все в порядку. Принаймні, ти прокинулася, на відміну від цієї лінивої дупи. – відповів Наруто, вказуючи на Шікамару.

Хіната хихикнула у відповідь. Потім вони обоє замовкли, оскільки Хіната почала уважно слухати лекцію Мізукі, а Наруто повернувся до мозкового штурму свого проекту «бомби з фарбою».

За годину лекція Мізукі нарешті закінчилася і він попрямував до дверей.

– Добре, клас, виходьте надвір. Ірукою-сенсеєю проведе тренування зі зброєю! – Заявив він.

Весь клас почав вставати та виходити. Наруто і Хіната вже збиралися вийти, коли помітили, що Шикамару все ще спить. Наруто закотив очі і одразу струснув тіло Нари, миттєво розбудивши його.

– Вставай! Ти запізнишся на тренування. – сказав йому Наруто.

– Ти розбудив мене заради цього? Фу… – пробурчав Шикамару, потягаючись і позіхаючи.

– На цих уроках не показують нічого нового. Занадто багато роботи і надто клопітно.

– Для тебе будь-яка річ, це дуже клопітно! – сказав Наруто.

– Саме. – Він просто позіхнув у відповідь.

– Ш-Шікамару-кун, ти д-справді повинен поспішити.

Ми не хотіли б, щоб М-Мізукі-сенсей або Ірука-сенсей розлютилися. – сказала йому Хіната.

З гучним драматичним зітханням Шикамару нарешті підвівся з лави і пішов за ними. Вся решта класу вже вийшла назовні. Коли тріо, нарешті, наблизилося до дверей на тренувальний майданчик, у цей момент у них з’явився Мізукі.

– А-а… М-Мізукі-сенсей… – Хіната опустила голову, уникаючи погляду викладача, і почала тикати пальцями.

– П-простіть, що затрималися… Мізукі перевів погляд з Хінати та Шикамару на Наруто. На його обличчі з’явився похмурий вираз, і він похитав головою.

– Наруто, я розумію, що ти знаходиш більшість лекцій в академії нудними, але, будь ласка, не затримуй Хінату та Шикамару. – Сказав він.

– Те, що ти не сприймаєш заняття всерйоз, зовсім не означає, що ти маєш заохочувати подібну поведінку в інших учнів. Якщо ти знову запізнишся на урок, нам доведеться тебе покарати, розумієш? Наруто зітхнув у відповідь, перш ніж знизати плечима:

– Так, так. Моя провина. Як завгодно.

– А? – Хіната моргнула у відповідь, здивовано дивлячись на Мізукі.

– Н-Наруто-кун н-нас не затримував.

– Це був я насправді. – зізнався Шикамару.

– Я не хотів йти на цей неприємний урок, тож залишився спати у класі. Вони затрималися, щоб мене розбудити. Тож це моя вина. Вибачаюсь.

Шикамару знав, що йому знову доведеться вислухати лекцію за те, що він “спить у класі”, але це було б менш клопітно, ніж якби Наруто взяв на себе провину за те, чого він не робив.

– Ось як. – Мізукі кивнув головою. Потім він обернувся до дверей. – Ну що ж, тоді йдіть на урок. Ірука-сенсей вже розпочав лекцію!

І Хіната, і Шикамару здивовано глянули на Мізукі. Наруто отримав лекцію за те, що “затримав їх”, але, коли Шикамару взяв на себе відповідальність, він не отримав жодних коментарів взагалі. Наруто тим часом знизав плечима і вийшов за двері:

– Ходімо! Не хочу, щоб Ірука-сенсей теж почав нас звітувати!

– Ходімо. – Нахмурившись, сказала Хіната, слідуючи за ним. Шикамару зітхнув і мовчки пішов за ними. І Хіната, і Шикамару звикли до того, що учні та деякі інструктори, на зразок Мізукі, по-різному ставилися до Наруто, хоча для цього не було жодних об’єктивних причин. Але найбільше в цій ситуації непокоїло те, що Наруто здавався байдужим до такого звернення. Наче він уже звик до цього! Вони обидва сподівалися, що колись зможуть отримати відповіді на ці запитання.

Коли заняття, нарешті, закінчилися, Шикамару попрощався з Наруто та Хінатою, перш ніж вирушити додому в район Нара. Лекції сьогодні були особливо нудними, і все, що Шикамару хотілося зробити, це піти на своє звичайне місце у дворі і лягти, спостерігаючи за хмарами, доки не засне. Коли він повертався додому, біля його входу з посмішкою зустріла мати, Нара Йошино.

– Ти якраз вчасно. Я приготувала вечерю раніше, ми з твоїм батьком вже чекаємо на тебе! – Сказала вона.

– «Ну ось, мої плани пішли прахом. Тьху. Клопітно». Шикамару зітхнув, перш ніж кивнути головою: – Гаразд, я йду.

Йошино повела його до особистої їдальні глави клану, яка була досить скромною за розмірами; це була невелика кімната із золотавим дерев’яним столом, чотирма стільцями та мінімальними прикрасами – єдиними, з яких була картина із зображенням оленя. На одному зі стільців сидів батько Шикамару, Нара Шікаку, який помахав рукою, побачивши сина. На столі стояли три тарілки, на яких були розкладені скумбрія, рис та броколі.

– Я приготувала макрель, давай поїмо її і поговоримо по-сімейному! – Ласкаво промовила Йошино, перш ніж повернутися до чоловіка. – Сьогодні твій батько вирішив нарешті не зустрічатися зі своїми друзями та повечеряти з родиною!

– Я тут шість днів на тиждень, а вона й оком не моргне, але варто мені вийти з друзями на один день, і на цьому відразу концентрується вся увага… – пробурмотів Шикаку собі під ніс.

Він думав, що говорить тихо, але Йошино зуміла його почути. Вона примружилася, дивлячись на чоловіка:

– Ти ж знаєш, що не раз на тиждень, не кажи нісенітниці! Шикамару зітхнув і почав колупати їжу паличками, не звертаючи уваги на суперечку батьків.

– І вона дивується, що я так мало розмовляю за вечерею. Клопітно».

Спадкоємець Нара був наданий своїм думкам за вечерею, тоді як його батьки продовжували сперечатися. Поки він їв, його думки повернулися до розмови з Мізукі перед тренуванням зі зброєю. Коли він відкусив шматочок риби, на його губах з’явилася похмура гримаса. «Це не вперше, коли я бачу, як з Наруто звертаються несправедливо, але це вже занадто. Чому він отримав догану, а я ні? Це непослідовно». Подумав він зітхаючи. «І це відбувається не лише Мізукі-сенсеєм. Деякі інші викладачі академії поводяться так само. І я виразно бачив щось подібне на вулицях Конохи…»

– Шикамару? Шикамару відірвався від їжі та помітив, що батьки перестали сперечатися і тепер дивилися на нього.

– Ти виглядаєш засмученим. Чи не сподобалася риба? – Запитала вона.

– Ні, все гаразд, мамо. – Він похитав головою.

Спадкоємець Нара на секунду прикусив губу, роздумуючи, чи варто озвучувати свої думки щодо ситуації з Мізукі. Він зауважив, що батьки все ще похмуро дивляться на нього. Зітхнувши, він знизав плечима.

– Ви обидва ж чули про Наруто, правда? Узумакі Наруто? – Запитав він.

– Наруто? – Шикаку посміхнувся, почувши це ім’я, і ​​схрестив руки на грудях. – Через його витівки у багатьох тутешніх джонінів болить голова. Щиро кажучи, дивно, як йому вдається постійно від них вислизати.

– Гаразд, отже, ти його знаєш. Добре. – Шикамару кивнув головою, перш ніж зітхнути. – А ти не знаєш, чому багато людей ставляться до нього вороже? Шикаку та Йошино на секунду дивилися один на одного. Шикамару помітив легку напругу, яка виникла між батьками, що змусило його підняти брови. Але, перш ніж він встиг щось сказати, мати повернулася до нього.

– Що ти маєш на увазі? Щось трапилося сьогодні? – Запитала Йошино.

– Ну, у Наруто були неприємності через те, що він відволік мене і ще одну нашу однокласницю і змусив нас запізнитися на урок. – сказав Шикамару. – Але насправді в цьому був я винен, бо їм довелося мене будити…

– Нара Шикамару, ти знову спав у класі? Навіть після того, як ми востаннє говорили про це? – Очі Йошино звузилися. – Ти ось-ось станеш геніном! Ти не можеш так поводитися!

– …Так Так. – Шикамару знизав плечима. – Так чи інакше, я зізнався, що саме через мене Наруто та Хіната спізнилися на урок, але Мізукі-сенсею схоже було однаково. Він відчитав Наруто і погрожував покарати його знову, але коли зрозумів, що це я винен, він мені нічого не сказав. – Він схрестив руки на грудях. – Тому я й замислився. Хто-небудь з вас знає щось про це, Чому Наруто отримує таке несправедливе ставлення?

– Наруто… село насторожено до нього ставиться. Мабуть, через його витівки. – сказав Шикаку, насупившись. – Але це справді несправедливо. Я знаю його тільки мигцем, але він дуже милий хлопчик. Сандайме сама любить його. – Так, я не побачив у ньому нічого поганого. – зізнався Шикамару. – Вчора він запросив нас із Хінатою на ланч. Він трохи дратує, але загалом він добрий хлопець.

– Ви ходили з ним обідати? – Очі Йошино широко розплющилися. – А хто ця дівчина, Хінато?

– Ну так. – сказав Шикамару, знову знизуючи плечима. – Вона – Х’юга Хіната. Наруто потягнув нас обох до якогось ресторанчика з раменом під назвою “Ічіраку”, тому що ми сказали, що одного разу він може стати Хокаге.

– І чому ми тільки зараз про це чуємо? – Запитала Йошино, знову насупившись.

– Шикамару, я ж твоя мати! Хіба я не маю права знати про світське життя мого сина?

– Я маю на увазі, що все це сталося раптово. Я справді тільки вчора з ними потоваришував. – відповів Шикамару, закочуючи очі. – І…

– Потоваришував? – Йошино повторила це слово, і її очі розширились. – Ти повинен розповісти мені про них докладно! Як вони виглядають? Вони тобі подобаються? – Потім її очі звузилися. – І я сподіваюся, що ти не перестанеш дружити з Чоджі-куном! Ти про нього майже не говориш!

– …Ось чому я не порушую цієї теми. – Шикамару зітхнув. Його мати ще більше примружилася, що змусило його зітхнути.

– Наруто дуже гучний і товариський, а Хіната дуже сором’язлива. Але і з тим, і з іншим легко розмовляти, і вони хороші. І не завдають мені жодного клопоту. І звичайно, я не забув про Чоджа! Він і його родина в даний час перебувають на весіллі в якомусь цивільному селі в Хай-но-Куні. Його навіть у Конохе немає, то чому я маю говорити про нього зараз? – Він закотив очі. – Невже ти забула?

– Ти натякаєш на щось про мою пам’ять? – закричала його мати. Шикаку засміявся про себе, зробивши ковток саке з пляшки, перш ніж заговорити:

– Обережно, Шикамару, з мамою жарти погані.

– Клопітно… – буркнув Шикамару, повертаючись до їжі.

За столом запанувала тиша, вся родина знову зосередилася на їжі. Однак мовчання тривало не довго, очі Йошино розширилися, коли їй на думку прийшла чудова ідея.

– Знаєш, Шикамару, я хотіла б познайомитися з твоїми новими друзями. Ти маєш запросити їх сюди! – Заявила вона.

Її син закотив очі:

– Навіщо?

– А чому б і ні? Я ж твоя мати! Я маю бути залучена в життя мого сина! І я маю право познайомитись з твоїми новими друзями! – Мати Нара пирхнула, почувши його слова.

– І чим ми займатимемося? – Запитав Шикамару. – Зазвичай я просто спостерігаю за хмарами. Я маю сумнів, що Наруто або Хіната знайдуть це особливо захоплюючим.

– А чому б нам не провести тренування? – запропонувала його мати. – Ваш батько може зробити вам усім тренування!

Голова клану Нара, почувши слова своєї дружини, негайно подавився своїм саке. Коли він перестав кашляти і знову знайшов самовладання, то переключив свою увагу на дружину.

– А що, якщо я скажу, що я вже маю плани на завтра? – Запитав він її.

– Ну, я впевнена, що те, що ти плануєш, не таке важливе, як навчання твого сина та його друзів, вірно? Я маю на увазі, що він таки твій син! Саме він має бути твоїм пріоритетом, а не твої старі товариші за командою, з якими ти і так ходиш пити щотижня! Хіба ти не згоден, Шикаку-куне? – ласкаво запитала Йошино.

Нара Шикаку, серед своїх побратимів-шинобі, вважався надзвичайно блискучою людиною. Він був чудовим шинобі, який міг легко перехитрити майже будь-якого ворожого ніндзя. Однак його дружина була з тих, на кому його геніальність давала збій. Глава клану Нара зітхнув, чудово розуміючи, що йому доведеться сказати та зробити.

– Гаразд. Завтра я тренуватиму Шикамару та його друзів. – Він зітхнув.

– Як я рада! Я впевнена, що все буде дуже добре! – радісно вигукнула Йошино.

“Він ні в чому не має права голосу”. Шикамару, закотив очі. “Командир джонінів”.

Потім дружина голови клану Нара знову звернула увагу на сина, і на її обличчі з’явилася усмішка.

– Тоді вирішено! Завтра запросиш своїх нових друзів на тренування. Шикаку допоможе їм, і, можливо, вони захочуть залишитися на вечерю! Зрозуміло?

– «З іншого боку, я нітрохи не кращий». Шикамару зітхнув і мовчки кивнув головою на знак згоди.

Нара Йошино здавалася задоволена своєю роботою. Їй не терпілося познайомитись із новими шкільними друзями сина. Особливо з Узумакі Наруто. Жінка-Нара, на відміну від свого чоловіка, ніколи не бачила хлопчика, але й не чула про нього нічого доброго, проте вона розуміла, що люди, які поширюють про нього погані чутки, були явно упереджені. Вона зацікавилася хлопчиком та хотіла подивитися на нього особисто.

Нара Шикаку, на відміну своєї дружини, боявся наступного дня. У нього не було жодних проблем із навчанням Шикамару, та й Наруто з Хінатою не завдали б багато клопоту. Проте… «Мені доведеться скасувати свої плани з Іночі. Він, напевно, довго мені це згадуватиме, особливо тепер, коли наші лави тимчасово покинув Чоза. Клопітно…» Глава клану Нара застогнав, уявляючи, як завтра буде пояснюватися зі своїм колишнім товаришем по команді.

***

– «Отже, цього разу Хіната у свідомості; Наруто не сказав якоїсь дурниці і не вирубав її знову. Добре. Мені не доведеться просити про це двічі». Він посміхнувся про себе і попрямував до їхнього столу.

– Привіт, Наруто. Хіната. – крикнув Шикамару, сідаючи поруч із Наруто.

– Гей, Шикамар! – привітав його Наруто, посміхаючись.

– Як воно?

– Гаразд, я знаю, що це в останню хвилину і таке інше, так що ви обидва можете сказати “ні”… Загалом, моя мама запросила вас обох сьогодні прийти на територію клану, щоб трохи потренуватися після занять. – Зітхнувши, сказав їм Шикамару. – Я не наполягаю, звісно.

– Я в грі, мені сьогодні нема чого робити! А що за тренування? В який час? – Запитав Наруто, і його усмішка стала ширшою.

– Не знаю. Мій батько сказав, що просто допоможе з тренуванням, нічого конкретного. А щодо часу… ну, після уроків. – сказав Шикамару, знову позіхаючи.

– Може, за дві години після занять?

– Можеш розраховувати на мене. – Наруто кивнув головою, показуючи Нарі підняті вгору великі пальці.

– Навчання означає? Звучить чудово! Спадкоємець Нара усміхнувся у відповідь, перш ніж переключити свою увагу на спадкоємницю Х’юга.

Дівчина дивилася вниз, склавши вказівні пальці разом.

– Мені… е-е… треба спитати батька, чи можу я п-прийти. Зазвичай він любить влаштовувати тренування після уроків … – насупившись, сказала Хіната. – П-пробачте …

– Як щодо того, щоб зустрітися перед домом мого клану за дві години після закінчення занять? – запропонував їм обом Шикамару. І потім він повернув голову до Хіната.

– Якщо ти не з’явишся, ми вважатимемо, що твій батько сказав “Ні”. Знову ж таки, я не наполягаю, так що не переживай якщо що.

– Д-добре. – відповіла вона. – Чекай мене.

Сподіваюся, ти теж зможеш прийти, Хінато! – сказав їй Наруто, що змусило її почервоніти.

– Я схвильований! Не можу дочекатись, щоб побачити, що твій батько запланував для нас!

– Мама, може, потім приготує нам вечерю. – сказав Шикамару, знизавши плечима. – Просто щоб ви знали.

– Як мило! – вигукнув Наруто, посміхаючись.

Невдовзі після цього почалися заняття, але Наруто навіть намагався їх слухати. Але він був надто схвильований своїми планами після уроків!

***

 Коли заняття закінчилися, Хіната попрощалася з друзями та поспішила на територію клану, сподіваючись переконати батька дозволити їй бути присутнім на тренуванні разом із друзями. Вищезгаданий Х’юга Хіаші сидів за столом у своєму кабінеті і читав звіти про інцидент, що стався в його клані. Як у глави клану, Хіаші мав багато обов’язків, які він мав виконувати. Йому необхідно було бути в курсі всього, що відбувається всередині клану, щоб запобігти розвитку будь-яких неприємних ситуацій. Нинішня проблема полягала в тому, що глава побічної гілки клану відмовлявся відзначити свого сина печаткою птаха у клітці. Це питання доведеться вирішувати найближчим часом, якщо він продовжить свої протести…

– Старійшини скоро накинуться на мене, якщо я не накладу печатку. – Хіаші зітхнув і підніс руки до голови.

– Але я… розумію його занепокоєння. Мені потрібно ще раз поговорити з ним…

– Батьку?

Глава клану Х’юга підняв голову. Він помітив, як відчинилися двері до його кабінету. Він одразу взяв себе в руки і відклав звіт убік, коли до кімнати зайшла його старша дочка.

– Хіната. – привітав її батько, кивнувши головою. – Ти хочеш щось обговорити?

– О-батьку… – почала вона, намагаючись видавити з себе прохання. – Я… мене… питали про… хм…

– Хінато, ми вже говорили про це раніше. Будь ласка, попрацюй над своїм заїканням. – Очі Хіаші звузилися, дивлячись на дівчину.

– Це непристойно для Х’юґі з головної родини. Хіната подивилася вниз, відводячи погляд. Вона глибоко зітхнула, набираючись рішучості, перш ніж знову заговорити.

– Я… мене запросили на тренування з кланом Нара. Я прошу дозволу п-прийняти запрошення. – Якомога впевненіше сказала Хіната батькові. Її голос був трохи голосніше шепоту, але вона зуміла видавити із себе слова з мінімальним заїканням.

Почувши прохання доньки, Хіаші здивовано підняв брови.

– Можу я запитати, з яким видом навчання ви працюватимете? – Запитав він.

– Я… я не зовсім певна. Я була запрошена Ш-Шікамару-саном сьогодні у класі, і він не уточнював. Він сказав, що його батько організує т-тренування. – відповіла Хіната.

– Зрозуміло. – відповів Хіаші, на мить заплющивши очі. «Отже навчанням займатиметься Шикаку».

Глава клану Х’юга зробив позначку у своїй голові. Хіаші, хоч і не відчував до нього приязні, але все ж таки поважав його. Глава клану Нара був відомий у всій Конохе своїм розумом і навичками шинобі. Недарма він був командиром джонінів Конохи. Хіаші не міг не відчувати цікавості з приводу того, як Шикаку тренувався зі своїм кланом та спадкоємцем.

Хіаші перевів погляд на свою дочку, яка нервово дивилася на батька. Старший Х’юга придушив бажання зітхнути. Хоча йому було неприємно визнавати це, тому що це поранило його гордість, але Хіната була для нього розчаруванням. Дівчина не надто процвітала у своїх щоденних тренуваннях. Будь-який прогрес, який вона робила, затьмарювався майстерністю її кузена Неджі. Навіть її молодша сестра Ханабі демонструвала більше прогресу в Мистецтві М’якого Кулака. Хіаші не знав, що робити зі своєю старшою дочкою. Якщо вона не зможе знайти спосіб покращити свої навички, то не стане спадкоємицею клану. «…Можливо, тренування з Шикаку піде на користь. Можливо, він зможе їй якось допомогти». Подумав Хіаші, згадуючи прохання своєї дочки. Він знову повернувся до неї і побачив, що вона все ще нервово чекала на його відповідь. «Очевидно, що мої тренування не допомагають їй прогресувати. Можливо, це піде їй на користь».

– Добре. Я дозволю тобі пройти це навчання разом із кланом Нара. – Повідомив він про це своєї дочки. Очі Хінати розширилися від його схвалення.

– Я сподіваюся, що ти не будеш тягарем для Шікаку-сана та інших. Хіната знову опустила погляд, за останніх слів батька, але все одно посміхнулася, отримавши його схвалення.

– Я не буду, батьку. – відповіла вона. – Якщо це все, то ти можеш бути вільною. – Заявив глава клану Х’юга.

Хіната кивнула у відповідь. Вона схилила голову і вийшла з кабінету, готуючись до тренувань. Хіаші повернувся до свого звіту та роботи, начебто цієї розмови ніколи й не було. Дві години пролетіли непомітно. Хіната кинулась до будинку клану Нара. Коли вона підійшла до входу, то помітила, що Наруто та Шикамару вже були там.

– Ах! Мені дуже шкода, що я змусила вас чекати… – пробурмотіла вона, схиливши голову перед двома своїми однокласниками. Вона швидко похитала головою, борючись із бажанням розплакатися. – Я справді жалкую…

– Не турбуйся про це, Хінато! У будь-якому випадку ми всі прийшли дуже рано. – сказав їй Наруто, посміхаючись своїй однокласниці. Хіната почервоніла у відповідь і почала потроху заспокоюватись.

– Так, ти зовсім не запізнилася. – Повідомив їй Шикамару. Вона глибоко зітхнула, нарешті повністю розслабившись. Потім Нара звернув увагу на парадні двері комплексу.

– Але коли ми всі тут зібралися, нам, напевно, варто піти всередину і зустрітися з моїми батьками.

Із цими словами троє студентів академії увійшли до будівлі. Наруто і Хіната пішли за ним.

– Шикамару, твій будинок просто величезний! Я не можу повірити, що ти тут живеш! – Вигукнув Наруто, оглядаючи околиці комплексу.

– Ну, до певної міри так і має бути. У моєму клані дуже багато членів. Хоча, мабуть, він не такий великий, як ваш, а Хіната? – Запитав Шикамару у спадкоємиці Х’юга.

– Хм… Я д-думаю, що вони схожі за розміром. Може бути, комплекс Хьюга трохи більше, але мені подобається! – З усмішкою повідомила йому Хіната.

– Не потрібно бути такою скромною, Хінато. Я знаю, що у вашого клану ширше поселення. Зрештою, у вас є головна та побічна гілка. – Сказав Шикамару із сміхом.

– Стривай, твій ще більше? – Наруто повернув голову і глянув на Хінату. Вона почервоніла у відповідь, але кивнула головою. Наруто схвально свиснув.

– Господи, хотілося б подивитися на це місце! Блондин знав, що його друзі належать до знатних кланів у Конохе, але ніколи особливо не думав про це. Однак коли він оглянув територію клану Нара, відзначивши прекрасні дерев’яні підлоги, різні коридори, що відгалужуються, і прикраси, що висять на стінах, він почав розуміти, якими серйозними справами займалися клани Нара і Хьюга. Розмови на мить припинилися, коли троє студентів академії пройшли коридором, поки не досягли скляних дверей. Вони вийшли у невеликий внутрішній дворик у задній частині комплексу. На подвір’ї росли великі дерева, а під найвищим деревом стояв стіл. За столом сиділи батьки Шікамару. Ці двоє відразу помітили присутність Шикамару та його друзів і посміхнулися.

– Ось ти де! Я так розумію, це твої друзі, Шікамару? – Запитала Йошино.

Шикамару кивнув у відповідь і обернувся до своїх однокласників.

– Мама, тато, ці двоє – Узумакі Наруто та Хьюга Хіната. Наруто, Хінато, це мої батьки.

– Я… для мене велика честь познайомитися з вами обома. – Хіната вклонилася голові клану Нара та його дружині.

– Приємно познайомитись з вами обома! – Заявив Наруто, посміхаючись. – Ваш син трохи лінивий, але він чудовий хлопець. – Якого біса? – буркнув Шикамару.

Шикаку пирхнув у відповідь, А Йошино голосно розреготалася. Це тільки змусило Шикамару тільки сильніше забурчати, коли він схрестив руки на грудях, бурмочучи щось про “дурного блондина”.

– Вони мені вже подобаються, особливо Наруто! – Заявила вона з усмішкою на обличчі. – Може, нам вдасться вбити в нього трохи відповідальності і зробити його менш лінивим! Наруто теж засміявся, приєднавшись до батьків. Навіть Хіната не змогла втриматись від хіхікання.

– Клопітно… – насупившись, Шикамару похитав головою.

– Ну, як би не було весело возитися з моїм Шикамару, вам, мабуть, настав час почати своє навчання! Бажаю вам успіху! – сказала учням мати Нари, перш ніж відійти убік. Учні звернули увагу на Шикаку, який спокійно спостерігав за розмовою. Усвідомивши, що вся увага перейшла на нього, він зітхнув, і витяг себе з крісла.

– Гаразд, хлопці, ви готові? – Запитав Шикаку у трьох студентів. Усі вони кивнули у відповідь.

– Добре. А тепер, перш ніж ми розпочнемо… Техніка Тіньового Клонування! Шикаку зробив необхідний жест рукою і з’явився клуб диму. На той час, як дим зник, за спиною чоловіка стояло три клони Шикаку. Очі Хінати розширилися, побачивши це видовище, а щелепа Наруто мало не впала на землю.

– Ого! Як це ви зробили? Вони виглядають набагато крутішими, ніж клони, яким нас намагаються навчити в академії! Вони виглядають майже справжніми! – схвильовано вигукнув Наруто, дивлячись на них. Шикаку посміхнувся у відповідь:

– Це тому, що вони і є майже справжніми

– Невже? Гаразд, це набагато краще, ніж дурні клони, яким Ірука-сенсей намагався навчити нас! Натомість я повинен навчитися цьому! – заявив світловолосий студент.

Глава клану Нара тихо розсміявся.

– Одного чудового дня, малюки. Техніку Тіньового Клонування не викладають студентам академії. Потрібно дуже багато чакри. Може, одного разу, коли в тебе буде більше чакри. Очі Нари трохи розширилися від усвідомлення, і він задумливо підніс руку до підборіддя: «Хоча з Кьюбі в тебе, мабуть, і так її достатньо… Хмм. Може, він навіть виграє від цього».

Наруто щось пробурчав у відповідь, але, мабуть, залишив цю тему.

– Так чи інакше, я створив тіньові клони для того, щоб влаштувати спаринг з усіма вами. – сказав їм Шикаку. – За винятком Шикамару, я нічого не знаю про ваші навички. Тому я попрошу своїх клонів боротися з вами. Вони не викладатимуться на повну, просто випробувать вас і дадуть гарний бій. А я тим часом спостерігатиму за вами, щоб зрозуміти, у чому ваші сильні сторони. Потім, надалі, я виходитиму з уже побаченого. Чи є заперечення?

Усі троє студентів заперечливо похитали головою. Наруто глянув на одного з клонів із рішучістю, готовий знищити його. Хіната трохи нервово подивилася на одного з них, сподіваючись, що зможе дати гарний бій і показати голові клану Нара, на що вона здатна. Шикамару просто дивився в простір, думаючи про стратегію, яку він міг би використати, щоб якнайшвидше здолати батька.

– Жодних заперечень? Добре! Тоді ми почнемо спаринг прямо зараз. Успіхів. – сказав їм Шикаку.

З цими словами три клони негайно кинулися на студентів. Почалася бійка. Справжній Нара Шикаку стояв осторонь своєї дружини, мовчки спостерігаючи за окремими спарингами. Шикамару провів більшу частину матчу, намагаючись триматися подалі від клону. Шикаку знав, що його син не надто вправний у тайдзюцу, і тому намагатиметься тримати дистанцію під час бою. Шикамару використовував кунаї та іншу зброю, щоб атакувати на відстані, намагаючись упіймати клона свого батька в пастку, засновану на найближчому оточенні. Зрештою Шикамару завів клона в пастку, заманивши до тіні дерева. Шикамару спіймав клона і змусив його вдаритись головою об дерево. Потім він кинув останній кунай у клона, розсіявши його і вигравши свій поєдинок.

Бій Наруто був менш складним; Хлопчик продовжував атакувати клона Шикаку, намагаючись знищити його з максимально можливою силою і якнайшвидше. План провалився, тому що клон зміг ухилитися від більшості атак, через передбачуваність рухів Наруто. Проте що більше продовжувався спаринг, то більше Наруто користувався своєю перевагою. Його рухи та боротьба ставали дедалі спонтаннішими з кожною секундою. Здавалося, він зовсім не втомився, незважаючи на витрачений час та енергію. Наруто зміг зробити достатню кількість сильних ударів по клону і розвіяти його.

Бій Хінати показав, що серед її однокласників вона була найвправнішою в тайдзюцу, швидше за все, в результаті навчання бойовому стилю її клану. Від Хінати клону було набагато важче ухилитися і завдати контрудару. Однак їй не вдавалося зробити вирішальний удар, який поклав би кінець спарингу. У її рухах була певна невпевненість, яку клон зміг використати у своїх інтересах. Згодом боротьба Хінати ставала все більш жорстокою, і, зрештою, вона змогла завдати останнього удару і розсіяти клона. Коли всі клони були розпорошені, Шикаку отримав їх спогади, які, здавалося, підтверджували його думки. Потім він підвівся і підійшов до студентів.

– Ну що ж, хлопці, ви молодці. Все було не так уже й погано. Звичайно, мої клони не билися серйозно, я просто намагався проаналізувати, на якому рівні ваша майстерність, і я думаю, що тепер у мене є зразкове уявлення про те, в який бік нам слід рухатися.

– Глава клану Нара повідомив їм про це. Шикаку насамперед повернув голову до сина.

– Шикамару, ми вже обговорювали це в попередніх спарингах: ти явно винахідливий і розумний на полі бою. Твої стратегії хороші і тільки покращуватимуться з досвідом. Однак твоє тайдзюцу залишає бажати кращого, як і всі наступальні атаки загалом. Це пробіл повинен бути заповнений, якщо ти хочеш стати сильнішим, як шинобі.

– Так, ми вже обговорювали це раніше. – Шикамару кивнув у відповідь на його слова і трохи позіхнув. – Винен, виправлюсь.

– Наруто. – продовжував Шикаку, повертаючи голову до світловолосого хлопчика.

– Твоє тайдзюцу … ну, його, по суті, толком то і не було. Ти почав досить не узгоджено. Над твоєю швидкістю теж можна було б трохи попрацювати. Однак, ти маєш чудову витривалість і силу. Протягом бою твої дії ставали все більш спонтанними та несподіваними, імпровізація – це гарна риса для шинобі! Наруто почав хмуритися, але до кінця аналізу Нари не зміг утриматися від усмішки:

– Я не знаю, що це означає, але мені подобається, як це звучить!

– Простіше кажучи: важко передбачити, що ти зробиш наступного моменту. – уточнив Шикаку.

– Зрозуміло. Тоді, чорт забирай, так, я непередбачуваний! – Вигукнув Наруто, хруснувши кісточками пальців.

Глава клану Нара, нарешті, звернув увагу на останнього учня:

– Хіната, я помітив, що ти могла б закінчити спаринг набагато раніше, але не змогла проявити ініціативу і завдати завершального удару. Це те, над чим тобі потрібно працювати, якщо не хочеш марнувати час. А ще мені здалося, що ти найдужче втомилася, поки йшов бій.

– З-зрозуміло… – Хіната схилила голову, відчуваючи, що знову готова розплакатися.

– Тим не менш, ти найкраще показала себе в тайдзюцу, і не втрачала зосередженості протягом бою. Серед усіх трьох ти, мабуть, була найсильнішою з погляду наступу, і це добре! – Закінчив Шикаку, посміхаючись.

Х’юга у відповідь підвела голову, її очі розширилися.

– А ви… ви впевнені в цьому? – Запитала вона.

Голова клану Нара кивнув головою: – Я не з тих людей, які брешуть тільки для того, щоб змусити когось почуватися краще. Якщо я щось вважаю, то говорю про це прямо.

– Я розумію. – На обличчі Хінати з’явилася усмішка, і вона знову вклонилася. – Дякую вам!

– Ну, це здебільшого те, що одразу впадає у вічі. Є ще деякі дрібниці, над якими ви можете попрацювати, але для початку потрібно вирішити, що робити з вашими основними проблемами. – повідомив їм про це Шикаку.

Наруто, Хіната та Шикамару кивнули у відповідь. Глава клану Нара жестом запросив свою дружину підійти. Йошино підійшла до чоловіка і дивилася на трьох студентів академії.

– Ми спробуємо попрацювати над вашими основними слабкостями, які я помітив під час спарингу. Наруто, Шікамар; ви двоє працюватимете зі мною над покращенням вашого стилю тайдзюцу. Хіната, ти працюватимеш з Йошином над своєю витривалістю. Вона також спробує зробити тебе більш “рішучою” щодо добивання противника.

– О, повір мені, я зможу це зробити! – Сказала Йошино, підморгнувши їй.

Шикаку відчув, як по його обличчю потекли краплі поту, а нерви Хінати напружилися вже до початку бою.

– Так чи інакше… – промимрив він, трохи кашлянув. – Повернімося до тренувань. Хіната, йди за Йошино. Шикамару, Наруто, залишайтесь тут.

Усі троє студентів кивнули у відповідь. Шикамару та Наруто зайняли свої позиції, поки Хіната, у супроводі щасливої ​​Йошини, пішла в іншу частину комплексу Нара.

***

 – На сьогодні цього має вистачити. – Шикаку позіхнув, помітивши, що сонце починає хилитися до заходу сонця. Наруто та Шикамару нічого не відповіли, важко дихаючи.

Шикаку провів цей час, працюючи над їхнім тайдзюцом без зупинки. Обидва хлопчики, навіть Наруто, втомилися і були не проти влаштувати перерву.

– Ми теж майже закінчили? – окликнула їх Йошино. Матріарх Нара поверталася у двір із такою самою втомленою Хінатою. Спадкоємиця Х’юга була вся в синцях і виглядала так, ніби ось-ось знепритомніє.

– О так. Хлопці зовсім видихнулися. – з усмішкою помітив Шикаку. – Схоже, ви теж добре постаралися. – Ми сьогодні добре попрацювали! Чи не так, Хіната-тян? – Запитала Йошино у дівчини, підморгнувши їй. Дівчинка з волоссям кольору індиго лише трохи кивнула, надто втомлена, щоб відповісти якось інакше. Потім жінка Нара звернула свою увагу на Наруто та Хінату.

– Я сподіваюся, що ви обоє добре провели час, і це навчання вам допомогло! Чи не хочете залишитися на вечерю? Я впевнена, що ви обоє зголодніли після такої важкої роботи! Наруто, здавалося, забув про втому при згадці про їжу:

– Звичайно! Велике вам спасибі!

Хіната все ще відчувала сильну втому, але все ж таки змогла видавити відповідь.

– Дякую вам за все, Йошино-сама, Шикаку-сама.

– Не потрібно бути такою формальною. Ми вже обговорювали це під час наших тренувань. Будь-які друзі Шикамару можуть просто називати нас Йошино і Шикаку! – зі сміхом відповіла Йошино.

– Я покличу вас усіх, коли вечеря буде готова. А поки що просто розслабтеся! Із цими словами Йошина попрямувала назад до будинку. Її чоловік незабаром пішов за нею, залишивши Шикамару та його друзів наодинці.

– Це було… відмінне тренування, так, Хінато? – Запитав Наруто.

– Так, це було… – відповіла вона, все ще трохи задихаючись. – Це… це було дуже корисно. – О Звичайно! Це, мабуть, найважче моє тренування останнім часом! Без сумніву, я стала ще сильнішим після цього! Якби я міг продовжувати тренуватися так весь час, я дуже швидко став би Хокагі, розумієш? – схвильовано заявив Наруто, перш ніж повернутися до Шикамару.

– Тобі дуже пощастило, ти знаєш це, Шикамару? Щодня так тренуватись… Нара нічого не відповів. Він лежав на землі і, здавалося, аж ніяк не реагував.

– Гей, Шикамар! Ти вже заснув? – Запитав Наруто.

– Ні. Я розслабляюсь і намагаюсь відновити свою енергію. – Втомлено відповів він.

– О… – сказав Наруто.

– Я спостерігаю за хмарами. – Сказав Нара, поплескуючи по землі поруч із собою.

– Вам двом теж варто спробувати.

– А? – Хіната моргнула.

– Ви обидва втомилися, а це допомагає. Можете перевірити самі. – безтурботно сказав Шикамару.

Наруто і Хіната секунду дивилися один на одного, перш ніж обидва кивнули у відповідь. Потім вони лягли на землю поруч із Шикамару і втупились у небеса. Троє студентів академії на мить замовкли, дивлячись на хмари, що пропливали повз. Потім Узумакі звернув увагу на хмару, що пропливає повз.

– Знаєш, ця штука схожа на миску з раменом. – Сказав Наруто із сміхом.

– Тільки ти міг побачити щось подібне. – Шикамару похитав головою, намагаючись приховати усмішку. Хіната хихикнула у відповідь, почуваючи себе трохи менш втомленою і невимушеною:

– Це с-справді схоже на р-рамен.

– Е-е. І правда. – пробурмотів у відповідь Нара.

Троє студентів академії залишилися на тому самому місці, спостерігаючи за хмарами. Вони майже не розмовляли, за винятком тих випадків, коли якась хмара виглядала як ось дивно, на їх погляд. Натомість вони провели кілька хвилин у мирному мовчанні.

-«Це справді розслаблює. Хто б міг подумати…» Подумки відзначив Наруто, сміючись про себе.

-«Напевно, Шикамару має рацію щодо цього». «Це був чудовий день…» Задоволено зітхнула Хіната.

Шикамару озирнувся на своїх друзів, помітивши розслаблений вираз на їхніх обличчях. Цього разу він навіть не потрудився приховати усмішку, хитаючи головою:

-«Думаю, ці двоє все ж таки можуть оцінити хороший сеанс спостереження за хмарами». Він ще більше відкинувся назад, поклавши руки під голову. «Ну, принаймні так це виглядає набагато цікавіше…»

Троє друзів продовжували відпочивати під хмарами, не думаючи про те, що відбувається в іншому світі.

 

___________________________________________________

Посилання на оригінал: https://m.fanfiction.net/s/8396246/1/

Автор оригіналу: DryBonesKing