Фанфіки українською мовою

    О МІЙ БОГ» – думав я, поки їхав сидячи з ліва від брюнетки, що вміло керувала здоровенним мов танк, “Джипом Гранд Чирокі” – «Вона має машину… Боже мій, Боже мій…» – я стискав на грудях ремінь безпеки, спостерігаючи мов ненормальний за кожним рухом дівчини за кермом. Не зважаючи на те, що зараз був вечір, їй подобалось їхати з чорними окулярами. Поруч з нею я почував себе незрілим, наївним хлопчиськом, якого забрала зі школи мама. Зі сторони так воно і здавалося, бо поки ми добиралися до місця парковки, деякі перехожі звертали на нас увагу, та озиралися, спостерігаючи як мене веде за руку ця неймовірна висока жіночка.

    Я зі стидом розумів, що гожусь їй у сини. Мабуть Мейсон був правий, дорослих тітоньок приваблюють молоденькі, але факт того, що я сам їй нав’язався, залишався фактом. Я посоромився питати її про вік, бо в мене вже був випадок з викладачкою, у якої я запитав, “скільки вам років?”, після цього вона почала знижувати мені оцінки… Але дещо мені було варто її запитати ще вперше, у тому барі, але я подумав, що знати ім’я тої, з якою вже на наступний день попрощаюсь назавжди, — справа безглузда. Але тепер…

    – Як мені тебе звати?

    Інша зупинилася на світлофорі, і задумалась над чимось, зрештою відповівши:

    – Лінда.

    Мені чомусь не вірилося, що її насправді так звуть. Схоже, вона здогадалася про мої думки, додавши:

    – Лінда Брайан Харріс, із Нью-Джерсі, мені-..

    Я зупинив її, розмахуючи рукою:

    – Вік можеш не казати!

    Вона всміхнулась, рушаючи за рештою автівок, та спокійно додала:

    – Тридцять один.

    У мене відвисла щелепа, яку я намагався прикрити, аби не виглядати не чемно, але рот з кожним разом як я мовчки прокручував ці цифри в голові, відкривався на автоматі.
    Я видихнув з полегшення, коли помічаючи мій приголомшений стан, вона лише тихо сміялася, кепкуючи, і постукуючи нігтиками на кермі.

    У мене підросла напруга, яку я вирішив зняти нагадавши собі, що так і не скурив жодної цигарки.

    – Сподіваюсь ти не проти. – я відкрив кнопочкою вікно, та став шукати запальничку, як тут, почув невдоволене:

    Проти.

    Я розгублено подивився на неї.

    – Тобі не личить курити. Краще не треба, я і сама припинила після автокатастрофи.

    Приголомшено поморгавши віями, я перепитав:

    – Авто…катастрофи..?

    Замість пояснень, Лінда зняла кепку, та прикриваючи долонею обличчя, дала на розгляд свій шрам. Товстий кривий розріз над правим оком, що прорізав брову та тягнувся до чола, був і справді неприємний та потворний на вид.

    – Не витріщайся так. – одягаючи кепку, розсердилась вона.

    «І чому злитися, якщо сама вирішила показати?..» – дивувався я, і все ж, відвернувся, но відчуваючи на собі злий погляд, випустив:

    – Вибач мене…

    До цього мені і так було незручно сидіти поруч, так тепер взагалі хотілося випригнути через розчинене вікно. Не дивлячись на її заборону, я не міг більше терпіти, тому дістав одну сигаретку, та затис між губами, але раптові слова так і не дали мені її запалити:

    – Будеш палити, я не стану робити тобі мінет сьогодні.

    – …га? – в мене випала з рота цигарка.

    Зупинившись навпроти придорожнього мотелю, Лінда Харріс з підступною посмішкою обернулась до мене, та несподівано притягнула за підборіддя, поцілувавши.

    Я запустив руку їй під худі, та грайливо провів пальцями вздох спинки, до застібки на бюстгальтері, почувши шепіт:

    – Не люблю ковтати гірку сперму, милий, тому більше не бери до рота цю гидоту поки я не передумала що до цієї ночі.

    Ця дивна маніпуляція мені подобалася. Пробираючись рукою до її незрівнянно м’якеньких грудей, я всміхнувся у губи:

    – Як накажеш, так і буде.

    В номері вже з порогу вона скинула толстовку і почала стягувати вже з мене штани та дражнити поцілунками в живіт і в пах, перед тим, як врешті облизати вздовж мій член, та взяти в рот.
    Прибираючи сльозинки з її очей, я благав взяти ще глибше. Вона старанно смоктала, та проводила по ньому язиком, з задоволенням поглинаючи та пихаючи за щоку. Я почав пітніти та важко дихати. Тілом бігли мурашки. Голова йшла обертом від припливу задоволення. Її ротик був нереально класним. Навіть моя перша дівчина, – Бетті Тейлор, і поруч не стояла зі своїм мінетом з цією богинею.

    – Ти… мха-а…така сексуальна…ху-ух…Прошу, проковтни все до каплі…. – кінчати їй в рот, – тепер було моїм улюбленим заняттям.
    Ця гаряча красуня розкрила губи, висовуючи язика, аби показати липкий, білий вміст, а тоді проковтнула все. Затім ще й пройшлася пальцями по підборідді і губам, стираючи залишки, та облизала пальці.

    Зводило з розуму просте стеження за нею. Її руки з наточеними нігтями пройшлися вверх, по нозі. Піднявшись з колін, вона потягнулася мені за спину, і, зірвавши зав’язку зі шторки, зав’язала нею собі очі. Її кепка спала з голови, розпустивши по обличчю довге, сплутане вороняче волосся.

    – Навіщо?..

    – Так цікавіше. – кусаючи мені губу, промуркотіла Лінда, потягнувши до ліжка.- Сьогодні я хочу, щоб ти взяв мене ззаду. Зроби так, щоб мені відмовили ноги, і на ранок я не змогла піти.

    Посміхаючись, я походив на психа, якому в руки попалася найцікавіша іграшка. Я зняв з її брюк в обтяжку ремінь, і, обертаючи її до себе спиною, поцілував у плечко, одразу ж різко затягнувши на тонких зап’ястях ремінець.

    – Тоді я хочу щоб сьогодні ти була максимально нерухома. – я скинув з неї брюки заразом з намокшими трусиками. – Скоріш лягай, і підніми свою дупку як можна вище.

    Коли Харріс вмостилася, розставивши на ширині плеч зігнуті ноги, відкривши на розгляд заднє містечко, я вже не міг втримати себе в руках, аби не взяти її негайно.

    Рукою я прогнув їй спинку, та засадив пеніс без підготовки одним точним поштовхом у клітор.

    – АГХА-А!

    – Тобі подобалося вчора домінувати наді мною, Ліндо? – мені було в радість рухатися так, що вона не встигала і вдихнути. Я затиснув у долоні їй ззаду шию, аби та не піднімала обличчя з подушки, в яку тепер мичала і скиглила. Коли її дирка стала більш піддатлива, я став рухатися в ній беззупинно, раз за разом.
    Вона вже довгий час була мокра, і з кожним разом як кінчала, по її ніжкам все стікало на простині. Коли і я еакулював, і вийшов, то моє сім’я, заповнивши її, стрімко витікало.

    Коли та послабила ноги, опустивши їх, я притягнув її за ногу та приліг на її гладеньку спинку зверху, нагадуючи:

    – Ти повинна тримати ніжки зігнутими ще близько 2-х годин, доти, доки перестанеш їх вже відчувати. Домовились?

    – …Алане… ух…Поцілуй мене.

    Я з задоволенням обціловував її всю: шию, плечі, груди, щоки, а тоді облизнув засохші губи, та поглибив поцілунок, пробираючись язиком до її язика, та неба.
    Ці 2 години в одній позі одразу змінилися на 4-ри, тому що я хотів бачити як та безсило опуститься, не в змозі більше згинати ноги. Та навіть після втілення свого “хочу”, я продовжив входити, та залишати засоси там, де це ще можна було зробити, і коли зверху все було в багряних та фіолетових плямках, я перейшов до низу.

    Лінда всю ніч не дозволяла зняти з себе пов’язку, я ж у свою чергу не знімав з її рук ремінь, навіть, коли вона просила.

    Цього ранку вона була в моїх обіймах, тихо дихаючи в груди, і ми довго спали так, насолоджуючись миттю, но коли вона прокинулася, то неочікувано сховалася під ковдру.

    – Лінда?.. Що таке?

    – Не хочу, щоб ти дивився на мене…

    – Не думаєш, що вже нічого соромитися? Навіть твій шрам я полюблю.

    – Нічого ти не полюбиш. – вона піднялася з ліжка, огорнувши навколо талії ковдру, і попрямувала в душ.

    «Знову вона не в гуморі…» – я піднявся, шукаючи боксери зі штанами. Тоді підійшов до дверей душової. Роздумуючи над своїми словами, я постукав, і сказав:

    – Ліндо, давай зустрічатися? Будемо… парою. Мені зараз справді необхідно мати половинку. Ти мені сподобалась, і тепер я… Не уявляю життя без тебе. Якщо ти зачекаєш, я знайду квартиру і…

    – Переїжджай до мене.

    – …що?

    – В мене є просторий будинок, думаю, він тобі сподобається.

    – Я не можу… Розумієш, в мене є молодший брат, який зараз перебуває у лікарні…

    – Чому він там?

    – Ангіна..

    – Можна з тобою його сьогодні навідати?

    Моє обличчя засяяло від почутого.

    – Звісно можна!

    – Тоді передай мені мої речі, і кепку також, і кажи адрес. За годину виїджаємо.

     

     

    0 Коментарів

    Note