Вельми темні маги

У понеділок Гаррі повернувся до школи в окулярах, що пасували йому значно більше, і з оновленим гардеробом.

— Ого, ви подивіться на цього красунчика! — схвалила Герміона. Вона все ще перебувала під враженням від листа і любила весь світ.

Поттер підіграв їй, скуйовдивши собі волосся і сяйнувши сліпучою посмішкою. Дівчата з четвертого курсу неподалік вельми пожвавилися, а Стелла зобразила блювотні позиви. Гаррі проігнорував її. Перед ним постала щоденна ранкова дилема — сидіти поряд з Герміоною і нестерпною Блек, чи податися до Рональда на інший край столу і снідати під вологе плямкання їхніх з Лавандою поцілунків. Герміона не заздрила його важкій долі.

Цього разу Гаррі обрав сісти з ними і поряд матеріалізувалася Кеті Бел.

— Що по квідичу, капітане?

Брови Стелли поповзли вгору.

— У четвер проводимо відбіркові, — сказав Гаррі.

— Ти капітан команди з квідичу? — здивовано спитала Стелла.

— Так, а що?

— Я прийду на відбіркові, — поставила перед фактом Блек.

Гаррі явно боровся з бажанням сказати, що її він нізащо в команду не візьме, але зрештою його добра натура взяла гору.

— Ну удачі, — знизав плечима Поттер.

Стелла знову позирнула на нього, мовби вперше бачила. Поки вся школа наче з котушок злетіла, вигадавши собі дуже привабливий образ Гаррі, Блек, навпаки, була до нього несправедлива. Герміону так і підмивало повідомити їй про це, але, звісно, не варто втручатися.

Єдине, що не вдовольняло саму Герміону — це нечесні успіхи Гаррі у варінні зіль. Її змагання за першість у класі буквально стало непідйомним і вона від того дуже страждала. У теорії їй все ще не було рівних, однак як тільки доходили до практичної частини, Гаррі використовував підказки невідомого студента і вискакував на перше місце.

Снейп тим часом зробився на диво стерпним. Він якось дуже делікатно порпався в її свідомості і давав їй достатньо часу, щоб оговтатися після сеансів, тож Герміона була зовсім не проти, коли він запропонував подвоїти заняття.

— Гаразд, — вона навіть не почувалася такою втомленою, як попередні рази, наче потроху звикала до ментальної магії.

Снейп з меланхолійним виглядом почухав щоку. Він мовби сам не свій.

— У вас все гаразд? — наважилася спитати Герміона.

— Так! А що? — наїжачився Снейп.

Герміона вирішила, що немудро буде відзначити, як він радикально подобрішав до неї, а то ще повернеться до старих звичок. Тому, ретельно поміркувавши, вона озвучила:

— Ви сумний.

— Ні.

Герміона міцно стулила губи. Доводити людині, що вона сумна, коли вона це заперечує (хоча й сумна), загалом погана ідея, а зі Снейпом точно ще гірша, ніж в середньому. Але що вона могла запропонувати натомість? Бовкнути, що якщо йому треба виговоритися, вона поряд? У нього для такого мають бути інші люди, та ж пані Снейп.

— Заняття добігло кінця, чекатиму вас через два дні, — напружено сказав Снейп.

Він хотів, щоб вона пішла, вона це бачила.

— Дякую за ці заняття, сер… Северусе, — сказала вона. — Схоже, ефект таки є.

Герміона довго думала, чому їй раптом почали так добре коритися вогнечари. Вона вже без жодних зусиль запалювала вогник на кінчиках пальців, могла скільки завгодно так клацати. Можливих пояснень було два. Перше: блокологія.

Снейп поморщився.

— Якийсь зашвидкий ефект.

Гаразд. Герміона мала ще другу гіпотезу, але зовсім не розуміла, як це працює. Друге пояснення полягало в тому, що сила Реґулуса вплинула на неї значно більше, ніж здавалося на перший погляд. Але ж як так виходило?

— А які ще фактори могли цьому сприяти? — спитала вона.

Обличчям Снейпа промайнула несподівана посмішка. Він почав складати книги на робочому столі.

— Хтозна. Маєте гарний настрій, це просто неможливо не помітити. Навіть без виманології.

Герміона відчула, що червоніє. Судячи з усміху Снейпа, він вловив, що це пов’язано з хлопцем. Стоп, ну не прямо так з хлопцем. Принаймні не настільки, перше місце точно за справами Спілки прав ельфів. Точно.

— Напевно, у вас є ще справи? — запитав Снейп, знову натякаючи, що хоче лишитися сам.

— Так, домашка, виключно вона, — запевнила Герміона як дурна і рушила до дверей. Вже звідти вона вирішила додати: — І дякую, що покликали в Принц-менор. Ми добре провели час з Ейлін. У вас гарний дім.

— Угу, — кивнув Снейп. Він якось аж занадто виструнчився, ніби палицю проковтнув, особливо враховуючи, що зазвичай він трохи горбився. — Мама вкладає в замок багато сил, — і поки Герміона не придумала ще якоїсь теми для розмови, він наполегливо сказав: — До нової зустрічі.

Герміона посміхнулася:

— Добраніч.

***

Гаррі не зовсім розумів, що відбувається. На відбіркові прийшов такий натовп народу, якого він ніколи тут не бачив. І дівчат було чи не втричі більше, ніж зазвичай.

— Що ти, чемпіоне, — вишкірилась Кеті Бел і змовницьки підморгнула йому. Що вона мала цим на увазі, він теж не дуже розумів.

— То ми почнемо чи як?! — роздратовано крикнула Блек.

Вона справжня скалка в дупі.

— І взагалі, тут що, кастинг на роль подружки Поттера? — вона кинула ворожий погляд на дівчат без спортивної форми, які у незліченній кількості напхалися на трибуни. Сама вона мала прекрасний вигляд в обтислих штанах і без мантії, довгонога й підтягнута, як маґлівська волейболістка.

Джіні і ще кілька дівчат, які справді любили квідич, теж зневажливо косилися на трибуни. У відповідь їм неслося хі-хі. Гаррі почухав потилицю. Днями, коли він дивувався попереднім спискам охочих, Герміона почала доводити йому, що тепер, коли всі дізналися, що він був правий щодо повернення Волдеморта, він з головного божевільного школи перетворився на зірку. І дівчата з молодших курсів щось там собі нафантазували про нього. Він знов глипнув на трибуни, де були й семикурсниці без форми.

— Може, поділи нас на групи? — запропонувала Скалка в дупі. — Чи ти чекаєш знаку з неба?

Цієї миті вдалині загуркотів грім. Джіні й Кеті засміялися, бо вийшло вдало. Здіймався вітер. Гаррі мусив визнати, що порада Блек таки слушна і за допомогою Кеті почав ділити учнів на групки. Дуже легко назбиралися три команди (особливо коли він зловив серед охочих представників інших гуртожитків і попросив покинути відбіркові Ґрифіндора, щоправда, далі трибун ті не пішли).

Домовилися, що грають між собою дві перші команди, а тоді найкращі звідти зіграють ще з сімкою претендентів. Сам Гаррі злетів на мітлі, щоб спостерігати з висоти.

Кеті й Джіні були в першій групі й обидві грали блискуче. А в третій серед охочих опинилися Рон і Стелла. Блек претендувала на останнє місце загонича. До певного розчарування Гаррі, вона грала класно. І з Джіні й Кеті в них виходила дуже плідна співпраця. Під кінець гри Гаррі відчутно відволікся на Рона, змирившись з тим, що Блек фактично у команді. А з Роном виникли питання. Маклаґлен грав практично на тому самому рівні, тож доведеться зробити додаткове коло для воротарів.

Гаррі свиснув у свисток.

— Блек, Пікс, Кут, ви в команді.

Стелла задерла носа, наче й не сумнівалася в цьому.

— Джіні, можеш залишитися і позабивати квофел для воротарів?

Дівчина здмухнула пасмо волосся з лоба.

— Окей.

Гаррі крадькома глянув, як Блек спустилася на землю і бадьоро рушила до роздягальні в компанії Кеті. Дорогою та ляснула її по дупі у своїй дивній манері привітання (Гаррі вона так вітала з Різдвом). Блек, звісно, не зніяковіла, натомість простягнула Кеті кулак і вони стукнулися кісточками пальців.

Гаррі ще з півгодини провів на полі. За цей час Джіні роздратувалася до краю, бо він ніяк не міг обрати поміж Роном і Маклаґленом, а вона вже була вся мокра від поту. Починав накрапати дощ, гуркіт грому ближчав. Зрештою Гаррі вирішив, що лишається три хвилини на останній гол, коли Рон з суперником йшли з однаковим рахунком. І Маклаґлен пропустив. Взагалі в цей момент в озеро саме стрільнула блискавка, на мить осяявши все спалахом. Гаррі з полегшенням зітхнув, хоча й почувався так, ніби трооошки підіграв Рону. У Джіні на обличчі була написана та сама думка.

— Що? — невинно кліпнув очима він.

— Нічого, — сказала Джіні таким тоном, що можна було не сумніватися: він скоїв страшне.

Гаррі відвів погляд.

Зате Рон неймовірно тішився своєю перемогою. До замку їм довелося бігти вже під зливою, але Рон всю дорогу хвалився, як він відбив і той м’яч і цей і загалом був у сто разів впевненіший у собі, ніж до того.

— Бон-Бон! — у дверях замку на них вискочила Лаванда й повисла у Візлі на шиї.

Гаррі мало не заскреготів зубами. Таке відчуття, що Браун була поряд з Роном 24/7. І це її всрате «Бон-Бон».

— Ти заслужив це, — майже самими губами сказала Гаррі Джіні і зі смішком поспішила забратися геть.

Гаррі кілька хвиль постояв поряд з парочкою, яка зрослася ротами і не планувала розліплюватися.

— Ну. Я піду.

Звісно, його не почули. Гаррі роздратовано зітхнув і попрямував у вежу Ґрифіндора. Отак старайся для самооцінки друзів, а потім на них вішаються дівчата і ти лишаєшся сам один. Звісно, в нього була Герміона, але з Роном можна було більше розслабитися. Наприклад, позмагатися, в кого потужніша відрижка. А ще в Герміони з’явилася Стелла Блек і своя дівчача дружба, яка явно дуже подобалася Ґрейнджер… І вона навіть не Ґрейнджер!

Щойно Гаррі згадав про Блек, як почув попереду її голос. Про вовка промовка.

— Відвали, зрозумів?!

Наближаючись до повороту, Гаррі побачив дві тіні, які, здавалося, обіймалися. Ох, невже вона там з якимось слизеринцем лижеться? Цієї миті її тінь відштовхнула від себе другу і притиснула паличку до горла хлопця.

— Ти чого така нервова, — почувся голос Тео Нотта.

— Ще раз до мене наблизишся, — прошипіла Стелла незвично тремтячим голосом, — і я закляну тебе так, що Смертельне прокляття здасться звільненням.

Гаррі стояв ні в сих ні в тих. Розвернутися і піти іншим коридором? Пройти повз них, наче ні в чому не бувало?

— Гаразд, я зрозумів, — витиснув з себе Нотт.

Стелла ще довгу мить тримала його на прицілі, а тобі розвернулася і її кроки почали віддалятися. І тоді спалахнуло закляття. Блек пискнула від болю. Почувся звук падіння.

Гаррі вискочив з-за рогу якраз коли Нотт нахилявся над Блек зі словами:

— Не така ти вже й крута…

— Тео! — гукнув Гаррі. — Якісь проблеми?

Нотт з півоберту запустив у нього закляттям і Гаррі ледве встигнув відскочити. Що за фігня відбувається? Блек, схоже, взагалі була непритомна.

— Пропоную тобі пиздувати, звідки прийшов, Поттер, — Нотт примудрявся одночасно варнякати і запускати в нього безмовними закляттями.

— Я питав поради? — поміж спалахами магії відгавкнувся Гаррі.

Він на крок відступив під натиском того пришелепуватого, а тоді йому прилетіло збоку кулаком у щелепу. Гаррі відлетів до протилежної стіни, та, на щастя, не впустив ані окулярів, ані палички. Зате закляття повилітали з голови. Новий нападник встигнув з розмаху копнути його ногою в живіт і Гаррі пронизав гострий біль у районі ребер.

— Ґойл! — десь поряд крикнув Мелфой.

— Розслабся, Драко, — радісно відгукнувся Нотт.

А тоді в голові Гаррі спливло закляття, написане на полях його підручника з зіль. Воно мало приписку «Проти ворогів».

— Сектумсемпра! — вигукнув він, скинувши паличку, коли той покидьок заніс ногу для чергового удару.

З палички вилетіли чорні стрічки і Ґойла відкинуло до протилежної стіни. На окуляри Гаррі бризнуло просто дофіга крові. Він здригнувся і протер скельця, а тоді побачив жахливу картину: Ґойл лежав в калюжі крові і з численних ран струменіло і струменіло. Мелфой здушено пискнув, затиснувши собі рота обома руками, і затрясся всім тілом.

Нотт шоковано вилаявся, зробив нерішучий крок у бік втечі, але цієї миті Стелла зі спини вдарила його безмовним закляттям і той гепнувся на підлогу, як мішок картоплі. Стелла з круглими очима підскочила до Ґойла.

Самого Гаррі занудило.

— Мерлін! — Стелла оглянула однокурсника і повернулася до Мелфоя. — Зроби щось! Я не вмію зцілювати взагалі!

Але Мелфой, здавалося, був близький до істерики. Він притиснувся спиною до стіни і прискорено дихав, усе ще затискаючи собі рота і вибалушивши очі.

— Драко, агов! — Стелла струснула кузена за плечі і в очах у того зажевріла іскорка свідомості. — Я підкажу закляття, тільки це маєш робити ти.

— Я, — Мелфой був зелений з лиця.

Гаррі спробував встати, але біль у ребрах вистрілив новим снопом іскор і його знудило.

— Поттер! — вигукнула Стелла незрозуміло до чого.

Драко впав на коліна біля Ґойла.

— Гаразд-гаразд, — зашепотів він радше до себе.

Стелла відкрила рота, щоб інструктувати його, але тут сталося щось дивне: Мелфой дихнув у згорнуті долоні, вони спалахнули теплим світлом і він підніс руки до ран свого товариша. Ті, освітлені сліпучим сяйвом, майже миттєво позатягувалися.

Стелла впустила щелепу, а Гаррі на мить забув про нудоту й біль. Драко закінчив свої маніпуляції і витер піт з лоба. Вигляд він мав такий, наче щойно пробіг марафон.

— Ого, — зрештою вичавила з себе Стелла.

Мелфой трохи віддихався.

— Ти сраний конч, Поттер! — заволав він, коли оговтався.

Стелла перебігла до Гаррі. Ґойл заворушився з кволими стогонами.

— Давайте розбиратися цивілізовано, тим більше, що я бачила, як Ґойл напав на нього, — сказала Стелла і підсміхнулася до Мелфоя. — Може, й Поттера зцілиш, га?

— Кличу вчителів! — вирішив Мелфой, помітив, що Гаррі знудило, і розтягнув свій писок в усмішці. — Ти обриган, Поттер.

Гаррі не міг йому відповісти, бо дуже боліло і блювати вдруге на очах у Стелли йому не дуже хотілося. Мелфой поскакав геть, втілюючи свою погрозу покликати вчителів.

Гаррі накрило соромом і жахом за це закляття. Він мало людину не вбив. А якби Мелфоя не було поблизу? Герміона мала рацію щодо незрозуміло чиєї книжки, ох, вона завжди має рацію.

— Поттер, ти чого такий кровожерливий? — захихотіла Стелла, очищаючи все навколо і його мармизу чарами. — Це тебе так відбіркові вибісили?

Вона поводила над ним чарівною паличкою, шепочучи собі під ніс.

— Здається, він тобі ребро зламав, — з прикрістю констатувала Блек.

Гаррі відчув, що йому ганебно хочеться розридатися, але не через біль.

— Що я наробив? Я не хотів аж так його поранити…

Блек м’яко посміхнулася.

— Не хвилюйся, в житті кожного чарівника рано чи пізно стається Темна магія.

— Це була Темна магія? — отетерів Гаррі.

На обличчі Блек відобразилися несхвальні думки про його інтелектуальні здібності.

— А ти не знав? Звідки ти взагалі знаєш це закляття?

Гаррі наче заціпило. Він не хотів зізнаватися їй, що тупо вичитав його в чужій книжці й дупля не давав, що це за чари.

— Мою маму колись поранили чимось подібним, якщо судити з її розповіді, — остаточно приголомшила його Блек. — У неї шрам від того закляття, бо під рукою не було когось типу Драко. Як його? Що-там-семпра?

Гаррі сховав чарівну паличку до кишені.

— Сектумсемпра, — дуже тихо сказав він.

— Мою маму тоді поранила Ґіневра Морров. Звідки в тебе це закляття? — допитувалась Стелла.

Позаду знову застогнав Ґойл, повільно підніс руку до голови й потер чоло.

— Я не хотів, — тупо повторив Гаррі.

Стелла гмикнула.

— Не можна використовувати незнайомі чари, Гаррі, — от тепер вона дивилася на нього з осудом. Для неї це було жахливіше за саму Темну магію.

— Я прочитав закляття на полях у чиїйсь загубленій книжці, — після паузи все-таки відповів на питання Гаррі.

Стелла продовжувала випромінювати осуд.

— Ну, може, це книжка Морров. До неї про це закляття ніхто не чув.

Гаррі мовчки кивнув. Новий укус болю змусив поцікавитися:

— Чому ти знала закляття зцілення, але не використала сама?

Стелла озирнулася на Ґойла і ледь чутно прошепотіла:

— Блеки не здатні до зцілення, окрім Нарцисси. Ми справжні Темні маги.

— Та ну?

— І патронуси ми теж не вміємо створювати, — додала вона. — Наше прізвище буквально колись було прізвиськом наших предків з дуже чорними силами. Зате Темна магія нам дається легко і з меншими наслідками, ніж іншим.

Гаррі відчув, як брови повзуть вгору. Це зовсім не в’язалося з Сіріусом, яким він його знав. Хоча дуже пасувало до їхнього моторошного замку.

— Поттере.

— Що?

Стелла коротко посміхнулася.

— Дякую, що заступився.

***

У п’ятницю у Великій залі панувала доволі гнітюча атмосфера і справа була не в дощовій стелі. Учні перешіптувалися, косячись на стіл Ґрифіндора з усіх кутків і чекаючи, коли ж на сніданок прийдуть головні дійові особи вчорашньої кричущої бійки. Герміона теж цього чекала, думаючи про Нотта. Вчора на її питання, що хоче від Стелли Нотт, та невимушено кинула «Ну, з Імперіусом у нього нічого не вийшло, вирішив спробувати інший спосіб». Подробиць від Блек Герміона так і не дочекалася, а тепер згадувала, як після Різдвяного балу на четвертому курсі про Нотта ходили підозрілі чутки серед дівчат. Нібито він скористався Імперіусом проти своєї супутниці, але не дуже вдало і вона втекла. Однак сама дівчина ніколи не говорила нічого подібного і Герміона тоді відмахнулася від чуток, бо не знала, що думати. Це Непрощенне закляття, та водночас неможливо довести чи спростувати, що до людини його колись застосовували, якщо немає свідків.

Нарешті у дверях Великої зали показався Гаррі та решта. Нотта і Ґойла за столом Слизерину зустріли як жертв всесвітньої несправедливості. Морда Нотта не здавалася радісною. Гаррі під пильним поглядом сотень очей підійшов до друзів (з цієї оказії Рональд вирішив посидіти біля Герміони).

— Недовго я протримався без своєї слави психа, — спробував видушити посмішку Гаррі.

— Де Стелла? — спитала Герміона.

— Талія хотіла переговорити з нею на самоті, а Сіріус ще у Дамблдора разом з іншими батьками, — Гаррі кивнув на стіл Слизерину.

— Ти сильно встряв? — спитав Рон.

Гаррі невизначено знизав плечима.

— Мені прикро, Гаррі, — вкотре повторила Герміона.

— Як я вже казав, ти мала рацію, — зітхнув він. — Книжку в мене забрали, вибач. Вона ж, як я розумію, належала твоїй матері.

Герміона зиркнула на стіл викладачів і в неї виникло дивне відчуття, наче Снейп встигнув відвести погляд рівно за секунду до того.

Стелла на сніданок так і не з’явилася. Герміона про всяк випадок захопила для неї бутерброд і з неохотою попрямувала під дощем до теплиць. Дорогою вона побачила, як Стелла піднімається схилом від шкільних воріт, і почекала її. Блек до останнього не помічала її, зосереджена на тому, щоб ступати на найменш розмоклі ділянки стежки. Побачивши Герміону, вона натягнуто посміхнулася. Очі мала почервонілі.

— У мене дещо є, — Герміона простягнула їй бутерброда.

Стелла значно пожвавішала.

— О, ти моя рятівниця! Мама вирішила, що люди, яких викликають до директора, недостойні сніданку, — в неї не дуже вийшов звичний веселий тон. Стелла розгорнула бутерброд і вгризлася в нього з чималим апетитом.

Герміона відчувала її настороженість. Певно, Талія розпитувала її детальніше про її колишні стосунки з Ноттом. Певно, про щось з того літа Стелла не хотіла говорити ні з ким.

Герміона взяла Блек за руку. Та голосно ковтнула шмат бутерброду, глипнула на неї і вдячно стиснула її руку у відповідь. Так вони і йшли на урок мовчки.

***

На вечір п’ятниці було призначене чергове заняття у Снейпа. Герміона прийшла туди, сповнена нової мотивації. Увесь день вона міркувала про Імперіус і перечитала розділ про нього у своїй книзі з блокології. На щастя, опанувати той блок ментальної магії, що впливав на чужу свідомість, було ще важче, аніж захисний. Використати Імперіус не так просто, заволодіти чужою свідомістю повністю чи на тривалий час ще важче. Але можливо, і чим менше ти володієш ментальною магією сам, тим гірше для тебе.

На занятті у Снейпа вона докладала всіх зусиль. Та що там, вона намагалася перевершити саму себе. Але дива не відбувалося: єдине, що Герміоні гарно вдавалося приховувати — це спогади, пов’язані з Реґулусом. І то в неї склалося враження, що Снейп просто мало на них тисне. Невже вирішив не порушувати її приватний простір?

— Гаразд, час вичерпався.

Коли Снейп це сказав, Герміона вперто струснула волоссям.

— Я можу ще.

Снейп довгу хвилю мовчав.

— Ви сьогодні постаралися як слід. Я втомився.

Герміона водночас зраділа і згнітилася відчуттям, що цього замало.

— Скільки в середньому вчаться блокології, щоб мати непоганий ментальний щит? — спитала вона. Вона була впевнена, що серед Смертежерів є майстри ментальної магії окрім Снейпа, і бажано готуватися до зустрічі з ними.

— Все дуже індивідуально, — відповів Снейп.

— За вашою шкалою я роблю якісь успіхи чи я безнадійна?

По ідеї, ця шкала мала бути значно вибагливіша за середню. Снейп сперся на свій стіл і трохи поміркував.

— Гадаю, успіхи ви маєте.

— Але?

Він криво всміхнувся на цю наполегливість.

— Я вчився ментальної магії з дитинства, раніше, ніж отримав чарівну паличку, та ще й мій батько мав природний хист до неї, тому мені важко оцінити, наскільки добре прогресує людина, яка почала майже у сімнадцять. Можливо, у вас теж є природні дані, але все одно не даватиму прогнозів, наскільки вам це допоможе.

Герміона відчула мало не відчай.

— І так у всіх чистокровців з багатих сімейок? Усі вони з пелюшок мають ментальний блок?

Так, це були заздрощі як вони є. Освіта — от у чому справді була перевага чистокровців. Не зовсім справедлива перевага.

— Ні, зовсім не обов’язково, ви ж бачили панів Ґойла і Креба, вони цілком одноклітинні, — сказав Снейп.

Ого, це він про слизеринців так відгукнувся? Що не заняття, то нові дива.

— До того ж здатність до самодисципліни (а вона надзвичайно важлива у ментальній магії) аж ніяк не передається разом з банківським сейфом, — додав Снейп. — Поттер тому підтвердження.

Герміона помовчала. Не сказати щось ущипливе про Гаррі він, звісно, не може.

— Стелла Блек каже, що Гаррі скористався закляттям Ґіневри Морров під час бійки, — сказала вона. — Він вичитав його на полях старого підручника, яким користувався на зіллях.

Снейп коротко засміявся.

— Ну звісно, слід було здогадатися, коли Поттер раптом почав досягати таких шалених успіхів на зіллях. Слизоріг вже набрид своїми нахвалюваннями.

— То Морров теж любила зілля? — знічев’я спитала Герміона.

Снейп поглянув на неї дуже загадково. Можна було б сказати «весело», але Герміона ніяк не могла звикнути до концепції Снейпа у гарному гуморі.

— Та не дуже. Книжка була моя. І закляття теж мого авторства, просто Ґіневрі воно було відомо.

Герміона мало не зареготала, уявивши обличчя Гаррі, коли той дізнається, що користувався напрацюваннями Снейпа.

— А де книжка зараз? — не втрималася вона від хитренької цікавості.

Снейп, схоже, здогадався про її пожадливі помисли.

— У мене. І я її вам не віддам. Будете собі й далі найкращою ученицею, але до митця зіль вам далеко. Бракує педантичності.

«Митця зіль, утютю», — подумки перекривила Герміона.

— Ну й добре, — підкреслено байдужим тоном сказала вона.

— Досі повірити не можу, що Поттер скористався невідомим йому закляттям. У вас безмозкі друзі, — уїдливо додав Снейп.

— Не те щоб ваші товариші Смертежери були гарною компанією, — не втрималася Герміона.

Вона думала, що от зараз Снейп точно виставить її за двері, але він лише фиркнув, немовби демонструючи, що це не те, чим його можна зачепити. З огляду на це вона спитала:

— В якому віці ви отримали Мітку?

Можливо, це вона вже перегнула палицю з допитливістю. Снейп стрельнув на неї лихим поглядом і відвернувся до стелажа з книжками, заходившись їх розставляти. Герміона наготувалася бути вигнаною з кабінету пасивно-агресивним методом.

— У юному, — буркнув він.

— Серед Смертежерів 70-х взагалі були дорослі? — з ноткою обурення поцікавилася Герміона.

Це Волдеморт спеціально задурював молоді голови чи що? Хоча чому б і ні, така тактика може бути доволі вдалою.

Снейп знову неприродно випрямив спину. Може, це ознака того, що це болюча тема?

— З Мітками мало.

Герміона розуміла, що ходить по тонкій кризі, але ніяк не могла припнути язика:

— І нікого з ваших дорослих це не обурювало? Вони не бачили… ну не знаю… маніпуляції?

Снейп озирнувся з насмішкуватим виразом обличчя.

— Ні, вони підтримували Темного лорда.

— І Ейлін теж? — наскільки Герміона пам’ятала, старша Снейп не дуже схвально відгукувалася про безносого.

Снейп знову уткнувся носом у полицю. Сам звук, з яким він пхав туди книжки, видавався роздратованим.

— Ейлін лишилась незалежною, — кинув він.

Герміона не дуже розуміла загадковість відповіді. Аж враз їй згадалося, що про її існування Волдеморт дізнався за допомогою виманології. Певно, своїми відвертими розпитуваннями вона наражає Снейпа на небезпеку. Вона ж нічого не знала про те, наскільки він здатен протистояти Рідлу ментально. Які його спогади той може перевірити? Вперше вона замислилась, як відобразиться на Снейпі, якщо вона сама потрапить у сутичку зі Смертежерами. Чи під дію ментальної магії когось із них. Йому може бути непереливки.

— Щось я забагато розпитую дурного, — натягнутим тоном сказала Герміона.

Він лише гмикнув. Вочевидь, погоджувався.