Розділ 16: Велика проблема

Уважно оглянувши сигнальні пастки, розставлені Ітачі, Курото сів у добре оглядуваному місці, сперся на стовбур дерева і заснув.

Уві сні він блукав у своїх справах.

Крім нестачі спадщини у вигляді порад чи відомостей про Тенсейган, великою проблемою все ще залишався маленький запас чакри.

Як тільки Тенсейган став стійким після відновлення, приріст чакри так само сповільнився. Навіть якщо вона й росте день за днем, цей приріст уже менш помітний.

Його не задовольняв його запас чакри, хоча багато його ровесників могли б йому позаздрити. Він навіть близько не підійшов до Четвертого Хокаге!

Насправді цій проблемі немає рішення.

Хіба що Хвостатий звір міг би послужити добрим провідником чакри. Майже всі джинчурики мають невичерпну чакру. Різниця лише в тому, що не всі вміють її керувати.

Але всі хвостаті в руках п’яти великих сіл, до того ж незабаром Акацукі відкриють на них полювання. Намагатися зловити хвостатого на очах у Акацукі, все одно що пхати руку в пащу тигру. Невелика помилка і він приверне до себе увагу.

З іншого боку, Рейбі відрізняється від них. Це штучно створений хвостатий звір. Його сили і здібності не такі хороші, як у справжніх хвостатих, але якщо йому потрібна тільки його чакра, це могло б допомогти.

Розмірковуючи про це, Курото раптом розплющив очі і глянув на Шинно вдалині.

“Наруто був підлітком, коли з’явився Рейбі. Якщо почекати ще десять років, то сенсу в цьому немає. Потрібно якось прискорити його появу”.

На наступний ранок.

Всі троє зібралися і вийшли в дорогу, а коли вони увійшли в землі Та-но-Куні (Країна Звука), то були одразу помічені блукаючими шинобі (шинобі-мандрівники).

Блукаючі шинобі це зниклі шинобі з п’яти сіл або інших маленьких сіл. Вони не сильні, тому і ховаються в таких країнах, як країна Чаю або Хвиль. Там, де села немають жодної охорони.

Ітачі здалеку помітив шинобі-мандрівників, питаючи Курото: “Капітане, що нам робити?”

Курото оглядався навколо: “Троє спереду, троє нападуть ззаду, візьми їх на себе. Цих залиши мені. Час тягти не варто!”

Шух…

Шух…

Наслідуючи наказ Курото, тіло Ітачі замерехтіло, відстрибуючи до шинобі-мандрівників.

Курото не став вдаватися до Небесного тяжіння чи крапку, а користуючись Тенсейганом розібрався з усіма трьома парочкою ударів м’якого кулака.

Він уже повертався, як побачив, що Ітачі теж закінчив із рештою трьома.

Неповторні кидки кунаїв поєднані зі швидкістю дій, які неможливо передбачити. Такою була техніка бою Ітачі. Проста Курото, який нічим не поступається.

Це зіткнення нічим не виділилося їм, вони ні в чому не бувало продовжили свій шлях.

Пройшовши півдня, Курото раптово зупинився.

Шинно та Ітачі були здивовані. Вони дивилися на Курото, що вдивлявся в далечінь.

Курото заговорив: “У нас, здається, великі неприємності!”

Ітачі вирішив уточнити: “Шинобі Прихованої Хмари?”

Курото кивнув головою.

Чотири шинобі швидко наздоганяли їх. У всіх добротні запаси чакри, особливо того, що йшов попереду. Величезний запас чакри, можливо, більший, ніж у Третього Хокаге!

До того ж, ці четверо навіть не думали підкрастися до них. Очевидно, вони знали, до кого йшли.

Курото вже здогадався, що Шинно вкрав щось цінне з села Прихованої Хмари, інакше навіщо вони надіслали такий сильний загін. Не просто сильний, а елітний. Що б будь-що-будь повернути вкрадене.

Не встигли вони моргнути десять разів, як четверо стояли на деревах навколо них, поблажливо оглядаючи Курото та його друга, навіть не думаючи ховатись.

Поки вони були зайняті справою, Курото теж не дрімав.

Отже, всього чотири супротивники. На чолі шинобі-жінка приблизно його віку. Курото вже здогадався, хто це, але він не міг згадати її ім’я, джинчурики Мататабі. Це вона.

Мало було їм джинчурики, то з нею були ще високорангові чунини. Можливо це її охорона. Третій Райкаге, мабуть, приставив до неї захист.

Кинувши на них презирливий погляд, джинчурики перейшла до погроз: “Гей, малюки Конохи! Повертайтеся назад у село і скажіть, що натрапили на шинобі Прихованої Хмари, Коноха не звинувачуватиме вас у провалі місії!”

Було очевидно, що Курото і вона були ровесниками, але назвала його малюком.

Вона поводиться так, бо в ній сидить Двохвостий? Чому вона так зневажливо спілкується з Курото та Ітачі. Шинобі Прихованої Хмари не славилися подібним ставленням до інших.

Ну що ж, значить він правильно пам’ятав, що джинчурика Мататабі була зарозумілою, настільки, що поодинці вплуталася в битву з командою з двох Акацукі, після чого була спіймана і померла після вилучення хвостатого.

Шинно тепер був впевнений.

Він багато чому навчився у своїх подорожах. У його очах Ітачі та Курото були відмінними шинобі, але у протиставленні до джинчурики Прихованої Хмари вони були слабкі.

Ітачі теж любитель поміркувати. Незабаром і він здогадався, зважаючи на силу загону Прихованої Хмари, що Шинно приховує від них щось важливе.

Джинчурики бачила, що Курото та Ітачі стояли на місці: “Цю людину звуть Шинно. Він вкрав секрети Селища Прихованої Хмари. Він справжній брехун. Не думаю, що ви захочете пожертвувати своїм життям заради такої людини”

Шинно почав відмовлятися: “Я ніколи не бував у вашому селі. Як я міг викрасти щось звідти? Не личить вам так поводитися з лікарем!”

Джинчурики перервала його: “Не сперечайтеся, лікарю. Розслідування покаже, брешете ви або кажете правду!”

Курото дуже сильно зволікав. Він взяв завдання, щоб довести, що він здатний шинобі. Відмова від битви дорівнює зраді замовника. Село обов’язково покарає його за відмову від виконання місії.

З іншого боку, джинчурики є серйозним противником. Вплутавшись у битву, важко передбачити її результат.

Бам…

Поки Курото думав про плюси та мінуси, вдалині пролунав вибух.

На мить і він і його вороги подивилися у бік вибуху.

Коли Курото повернув голову, то помітив там Орочімару і Джірайю. Два великі санніни Конохі.

А ще він помітив радість у куточках очей Шинно…

Автор оригіналу: https://www.webnovel.com/book/reborn-into-naruto-world-with-tenseigan_18472501306962205