Розділ 15-20

Розділ 15
З самого ранку вся школа була в передчутті , нарешті можна було відволіктися від уроків і зайнятися чимось цікавішим . Після обіду великий зал мав перетворитися на бенкетний , тому роботи було ще багатенько. Старости спішили виконати усі справи , що залишилися , щоб швидше привести себе в порядок і приєднатися до святкування , адже ніхто не хотів запізнюватися.
– Усе прекрасно. Герміоно, ходи швидше нам треба переодягатися ,- майже виштовхувала Джині свою подругу з зали.
– Я маю переконатися , що все готово.
– Та все вже готово , ходи , переодягнемося і прийдемо перші , ти все перевіриш…
Джині підібрала собі костюм , хто б міг подумати , відьми. Довга чорна сукня з глибоким декольте , виріз на спині , високі каблуки , це в доповнені вогняно – рудого волосся виглядало неперевершено.
– Виглядаєш чудово ,- сказала Герміона.
– О ні , це ти виглядаєш чудово!!! Точніше божественно , Герміоно , сукня чудова , і ти в ній чудова ,- сказала не без зайвого захвату відьмочка.
– Ти перебільшуєш ,- вона трохи зніяковіла , але сама розуміла що їй теж дуже подобається своє відображення у дзеркалі.
Вона доповнила свій образ маскою в тон сукні , оздобленою камінням , що переливалися і сяяли наче зорі і простими сережками. Макіяж і зачіску їй допомогла зробити Джині і це ще краще доповнило образ . Відьма довершила свою сукню гостроверхим капелюхом і вони направилися в зал. Зайшовши всередину переконалися , що робота проведена не дарма. Все було прикрашене десятками літаючих гарбузів , кілометрами павутини по якій повзали наче справжні павуки.
– Ронові ці павуки сподобалися б ,- сказала Візлі і вони удвох засміялися , згадавши його любов до павуків. Всюди були стелажі з свічками у вигляді різних страшилок. Столи стояли трохи осторонь не поділенні на факультети , а в середині був великий танцмайданчик. Сьогодні вечір мала розважати місцева рок група , яку багато хто обожнював. Все мало пройти чудово. Потроху до зали почали підходити учні і викладачі . По їх обличчям Герміона зрозуміла , що не дарма взяла на допомогу Джині . Луна підійшла до дівчат і вони завмерли . Вона до останнього не хотіла розказувати ким буде .
– Гарно виглядаєте.
– І ти теж ,- хором відповіли ґрифіндорки.
Луна мала костюм чарівної феї , з гострими вухами і великими крилами. Герміона зауважила , що вигляд справді чудовий . Навіть сережки власного виробництва сюди гарно влилися. Після урочистої промови директорки і певних настанов кожного з деканів факультетів заграла музика і свято розпочалося. Навіть зараз Герміона не могла повністю розслабитися , бо переймалася щоб все було в порядку. Ще й Забіні десь пропав , від початку вона його ще не бачили , як і Мелфоя ( вона раптом зрозуміла , що шукає поглядом його ).
– Ну і нехай зовсім не приходять , спокійніше буде ,- сказала собі під ніс дівчина .
– Гарно виглядаєш , – раптовий голос ззаду трохи налякав її. Обернувшись вона побачила Гаррі у костюмі …
-Ти вовкулака.
– Ти вгадала . А де моя чарівна відьма ? – запитав Гаррі , розглядаючи зал.
– Десь тут ,- сказала Герміона і вже побачила , як до них наближається руденька. Вона кинулася в обійми свого хлопця.
– Я тут взагалі-то у якості викладача , тому поводьтеся стримано , міс Візлі.
– А хоча б один танець мені може подарувати цей викладач ,- в грайливому тоні відповіла дівчина. – І не тільки танець…
– Думаю щось придумаємо.
Герміона усміхнулася і розвернулася , пішла до столів з закусками , залишивши парочку у двох. Нарешті в зал увійшли , точніше припхалися , слизеринці , були вони вже в досить веселому настрої. Блейз був у костюмі вампіра , що досить йому пасував. Решту компанії вона старанно пробувала не розглядати. Походивши по залу ще деякий час , вона встигла виправити декілька катастроф , на її думку , які зробили учні з декораціями , трохи потанцювала з друзями , а потім вирішила пройтися , тут ставало душно. Дівчина вийшла в коридор і звернула за кут до виходу на галявину , не помітивши як двері з зали за нею відкрилися…. Слизеринці перед приходом на вечірку вирішили трохи підкріпитися , тому і прийшли пізніше. Хоча , якщо чесно , Мелфой взагалі не хотів йти. Якби Блейз з Нотом не витягнули його з ліжка він би там і залишився.
– Я не маю костюма .
– Зараз щось придумаємо , не нервуй ,- запевняв Блейз.
– Ось тобі і костюм ,- Нот дав блондину його сорочку на якій виднілися сліди крові і подертості ,- Зараз ще трохи добавимо крові на шию і обличчя і будеш ти жертвою якого звіра.
– Або вампіра,- вказав на себе Забіні. Коли вони прийшли в зал Мелфой не дуже розглядав присутніх. Та потім в очі потрапила чарівна сукня у вигляді зоряного неба , яка дуже пасувала своїй власниці. Він впізнав цю сукню , бо десь тиждень тому Забіні потягнув його у світ маглів , що б її купити , сказавши що це подарунок для близької родички. Вона була неймовірна , не сукня – Ґрейнджер . Він впізнав її навіть у масці.
– Гарна сукня? – запитав збоку Блейз.
– Не знав , що в тебе є нові родичі , ще й серед ґрифіндорців.
– Так , є. Вона мені дорога як сестра , тому якщо ти її образиш , буде погано ,- Забіні постукав друга по плечі і пішов танцювати , схопивши за руку Паркінсон , яка явно хотіла привернути увагу Мелфоя.
Він знову повернув голову в сторону де стояла Герміона , але її там вже не було. Оглянувшись навколо , він побачив , як двері з зали зачиняються і за ними зникає її силует. Недовго думаючи він підвівся і направився за нею , для чого – сам поки що не знав. Герміона стояла біля вікна коли почула кроки , що наближаються. Розвернулася і побачила Мелфоя , який стояв і просто розглядав її. Це навіть не викликало у неї подиву , вона знала, що побачить саме його. Музика , яка лунала з зали змінилася і стала повільною. Вони все ще стояли і дивилися одне на одного , коли Мелфой протягнув руку і сказав:
– Потанцюємо?
Дівчина дивилася на нього , наче чекаючи якогось підступу , а потім нерішуче протягнула у відповідь свою. Від цього дотику обох обдало струмом. Другу свою руку він поставив їй на талію , а вона свою йому на плече . Танцювали вони мовчки , не сміливо, навіть не дивлячись в очі одне одному , смакуючи для себе нові відчуття. Пісня вже закінчилася , а вони і досі стояли в позі танцю.
– Ти гарно виглядаєш , ця сукня дуже тобі личить ,- їй було незвично слухати компліменти від нього, а йому було незвично робити їх.
Схоже хтось теж вирішив покинути свято і знайти заняття цікавіше. Двері до зали відчинилися , хтось направився в їхню сторону. Герміона схопила Мелфоя за руку і заштовхала в пустий клас , ледь стримуючи сміх . Вони почули як повз двері хтось пробіг теж сміючись. Від цього Герміона засміялася ще більше. Мелфой притулив її спиною до себе і закрив їй рот рукою , прошепотівши на вухо:
– Ти можеш помовчати?
– А ти змусь мене…- з викликом сказала вона , розвернувшись до нього обличчям.
– Сама напросилася . Не довго думаючи , він нахилився до неї і торкнувся її губ своїми. Дівчина з легкістю піддалася йому. Він опустився нижче до її шиї .
– Цього разу буде без ляпасів? ,- між поцілунками промовив він. Це викликало у неї черговий напад сміху і він знову повернувся до її губів.
Поцілунки ставали все насичинішими. Роздивившись навколо від підняв дівчину і посадив на пусту парту. Вона не соромлячись розстебнула йому сорочку і торкнулася руками гарячого торсу . Це викликало в ньому новий розряд струму. В свою чергу він спробував закинути її ногу собі на талію , але замотався в її спідниці. Щось пробурмотів собі під ніс лайливе , але Герміона не прислухалася , вона повністю віддалася почуттям. Поцілунки ставали все вимогливішими , а рухи більш відвертішими. Обоє розуміли , що це треба припинити , але не могли відірватися одне від одного . Задихаючись від поцілунків вони вирішили нарешті відступити . Герміона дивилася на хлопця , який відійшов від неї , не відриваючи погляду і боялася перша щось промовити , вона боялася що все було якоюсь грою. Його погляд не виказував його почуттів , лише емоції збудження і розгубленості. Він теж мовчав , бо не міг підібрати правильних слів .
– Напевне нам треба повертатися? – нерішуче сказала ґрифіндорка .
– Ґрейнджер , я …
– Не кажи нічого , це була помилка і це більше не повториться . Вона вже торкнулася дверей коли він відповів:
– Ти справді так думаєш? – у його голосі звучало розчарування.
Подивившись йому в очі , вона чесно відповіла.
– Ні , не думаю , нажаль. Я піду перша , а ти потім , гаразд ? Мелфой лише кивнув .
– Зустрінемося потім , можливо.
З цими словами дівчина повернулася в зал де вирували розваги і танці.
– Де ти пропала? Ми тебе шукали , – сказав Гаррі , коли побачив нарешті свою подругу .
– Дихала свіжим повітрям ,- не задумуючись відповіла вона. Це ж не брехня, частково.
– Це що , кров? Ти поранилася? – з тривогою запитала Джині .
– Що? Де? Роздивившись ближче вона помітила кров на своєму плечі. До залу зайшов Мелфой , Джині в цей момент уважно подивилася на неї , а тоді на нього , на його костюм ,але не сказала нічого , принаймі поки що.
– Ні , це напевно з якоїсь декорації. Все добре .
– Тоді повертаємося до танців? – ніби нізвідки з’явилася фея Луна. – Так , звісно. Тільки я хочу пити , зараз повернуся. Герміона пішла до столу з напоями , де до неї підійшов Забіні . Він не говорив , лише дивився на неї , задоволено посміхаючись. – Ти дуже гарна. – Дякую , в цьому є і твоя заслуга. Ти теж маєш гарний вигляд , графе Дракуло. Він відвів свій погляд від неї і подивився в сторону друга . Герміона несвідомо зробила те саме , але швидко відвела погляд. – Як подихала свіжим повітрям ? – Ти сьогодні спізнився на свято ,- не
відповівши на його питання , сказала дівчина ,- Гарного вечора , Блейзе. Вона розвернулася і пішла в компанію свої друзів , багато танцювала , сміялась і була справді щаслива , знаючи , що за нею спостерігають сірі очі.

Розділ 16
Наступного тижня Герміона з Драко не поговорили жодного разу. Спільних уроків майже не було , а на тих що були, вони лише перекидалися неоднозначними поглядами , поки ніхто не бачить. Під кінець тижня дівчину трохи дістала ця невизначеність , але зробити вона нічого не могла. Йдучи на обід вона побачила його . Хлопець йшов в її сторону , навіть не дивлячись на неї і раптом штовхнув. Навіть не вибачився і пішов далі. Вона вже хотіла розлютитися , але у свої руці відчула якийсь папірець. Трохи відійшовши вона розкрила його і прочитала , так щоб ніхто не помітив. ” Цей тиждень треба урізноманітнити. Приходь за пів години до відбою на наш дах. Д.” – “Наш дах”- як це мило звучить ,- подумала вона . А головне тепер вона знала , що не одна хоче знову зустрітися.
До кінця дня обоє не знаходили собі місця. Герміона щось наговорила Джині про термінові справи старости на які вона йде , от тільки одяг підбирала так , наче там має бути присутній сам міністр магії. Джині дивилася на подругу з певною підозрою , але не хотіла нічого розпитувати , принаймні поки що.
У кімнаті слизеринців творився подібний хаос. Мелфой перевернув цілу шафу у пошуках ідеального одягу.
– Куди збираєшся? – запитав Забіні.
– На побачення ,- відповів блондин , чим викликав ноту зацікавленості в друзів.
– І хто твоя нова жертва? – втрутився Нот. Ця фраза викликала неприємну гримасу на обличчі Блейза. Він і так знав з ким сьогодні зустрічається Драко.
– Новоспечена сестра Забіні ,- відповів той ,- Побажайте мені гарного вечора.
З цими словами він схопив свою сумку і вийшов , залишивши Нота в невідомості.
На дах він прийшов перший , з надією на звичку ґрифіндорки запізнюватися. Він підготував все як хотів і чекав на свою компанію. Коли Герміона прийшла , то нервувала так наче здає екзамен. Він стояв обернений спиною , високий , стрункий , місячне світло додавало особливої білизни його платиновому волоссю. Вона вперше зрозуміла наскільки він гарний.
– Привіт ,- нарешті промовила дівчина. Він не відповівши нічого , розвернувся , потім наблизиться до дівчини і поцілував з такою ніжністю , що земля з під ніг старанно хотіла кудись зникнути.
– Привіт , – після цього відповів він. – цілий тиждень хотів це зробити. Лягай.
– Що??- шок на обличчі дівчини був красномовніший за всі слова. Мелфой не одразу зрозумів недолугість ситуації.
– Ні , ти не зрозуміла ,- поспішив виправдатися він ,- просто присядь на плед. Це сюрприз , тобі сподобається ,- Він почувався повним кретином.
– Не сумніваюся…
Поки дівчина сідала , Мелфой наклав захисні чари на вхід.
– Щоб ніхто нас не потривожив .
– Не сумніваюся… – повторилася ґрифіндорка. Вся ця ситуація була дивна і незвична. Але Герміона ніколи не тікала від дивного і незвичного. Присівши на плед вона відчула , що тут діють зігріваючі чари.
– Я наклав чари , щоб не було холодно ,- все це було якось дивно .
– Все продумано ,- засміялася вона.
– Послухай , це якась дурнувата ситуація ,- раптом почав хлопець ,- Я не з тих , хто звик до цієї сопливої романтики. Якщо ти прийшла поглузувати з мене , то тобі пора . Герміона піднялася , стала навпроти нього .
– Чесно – взагалі не знаю чого прийшла , чого від тебе можна очікувати , але…..але , – вона заспокоїла свій тон ,- точно знаю , що місце де я зараз хочу бути – тут. Хто не ризикує…
Він зробив крок до неї і знову поцілував , цього разу по іншому.
– І що в тебе за сюрприз? Після її питання хлопець трохи розслабився.
– Сідай , скоро розпочнеться.
Дівчина послухалася , чемно присіла на підготований плед. Він ліг біля неї і вказав рукою щоб вона теж лягла . Повагавшись хвилину , вона таки наважилася.
– І довго так лежати? -не втрималася грифіндорка.
– Ти можеш почекати ще пару хвилин?
– Гаразд , гаразд.
– Дивись ,- він вказав рукою на небо.
Герміона в захоплені просто відкрила рот. Вона не могла сказати і слова від побаченого. На небі раптово почали падати зірки , багато зірок.
– Це зорепад Персеїди , – пояснив хлопець ,- Тобі ж подобаються зорі?
– Це просто неймовірно! – з непідробним захватом вигукнула дівчина.
Зорепад тривав біля п’яти хвилин , п’яти дивовижних хвилин . Поки Герміона , не відводячи погляду з захопленими очима , дивилась на небо , Мелфой так само дивився на неї.
– Ти дуже гарна….коли щаслива.
Дівчина повернула свій погляд на нього .
– Всі гарні , коли щасливі ,- відповіла вона і потягнулася до його обличчя.
Кожен їх поцілунок був наповнений новими відчуттями .
Наступні тижні вони поводилися так , як належить закоханим , от тільки ці закохані старанно приховували свої стосунки , принаймні їм так здавалося. На уроках , при інших учнях вони вправно робили вигляд , що як і раніше терпіти не можуть одне одного , а як тільки випадала можливість побути наодинці , насолоджувалися власною компанією. Парочка з нетерпінням чекала свого спільного чергування . Раніше таку можливість вони б розглядали тільки під імперіо.
– Що плануєте робити ввечері ? – Герміона запитала у дівчат , поки збиралася на чергування. Цього разу вона вирішила таки послухати пораду Лаванди і одягала спідницю.
– У мене побачення ,- відповіла Лаванда.
– А ми з Джині будем їсти солодощі і обговорювати вас ,- показавши язика , сказала Парватті ,- так Джин?
– Ага , – лише махнула головою та.
– Все добре , ти якась сумна? – запитала Герміона.
– А от у тебе сьогодні на диво пречудовий настрій , навіть не дивлячись на те , що чергуєш ти з Мелфоєм ? -сказала з певним докором Джині .
-А що мені тепер не можна мати гарний настрій через нього? Так , у мене гарний настрій і навіть Мелфой його не зіпсує ,- сказала Герміона і пішла до дверей.
– Гарного чергування, – сказала ошелешено Лаванда.
– Дякую , а тобі гарного побачення.
Вона розуміла , що Джині про щось догадується , якщо ще не знає , і з нею обов’язково треба поговорити. Але сьогодні Герміону чекала трішки інша розмова , не менш важка. Вони зустрілися біля великого залу і перших пів години чемно патрулювали , майже не розмовляючи. Сьогодні вчителі на диво довго гуляли коридорами Гоґвортсу. В один момент Драко потягнув Герміону за руку , сховав її за великою колоною . Цього поцілунку вона чекала цілий день. Так само різко він відпустив її.
– Тепер можемо повертатися до чергування .
Ще пів години вони бродили школою чемно виконуючи свої обов’язки. Герміона ніяк не наважувалася почати розмову.
– Ти чув про зникнення маґлів ?- нарешті почала дівчина.
Вона помітила , як його плечі напружились на якусь мить. Він мовчав.
– Так , чув ,- нарешті відповів.
– А ще було якесь пограбування , щось дивне відбувається , чи не так? – вона не наважувалася спитати напряму про все , що її хвилює.
– І про це чув.
– Що ти про це думаєш?
Він дуже не хотів говорити з нею на цю тему , хоча давно було пора.
– Так , я дещо чув. Мати писала мені , що в Менор приходили аврори. Розпитували батька про колишні…справи ,- він пробував правильно підібрати слово , – навіть провели якийсь обшук. Але мати запевнила мене , що батько тут ні до чого і скоріше за все це якесь непорозуміння. Не зникнення маґлів ,- поспішив уточнити він ,- а плітки , що цим займаються послідовники сама знаєш кого. Вона не промовила ні слова , хотіла щоб він висказався. – З тобою все буде гаразд , я не дам нікому тебе образити ,- звернувся з ніжністю він до дівчини . Їй було приємно це чути , хоча вона сама вже давно могла захистити себе . Він став ближче до неї , взяв її руки в свої і нахилився , щоб поцілувати. Вона піднялася на носочки , щоб дотягнутися до його росту , губи наближалися в передчутті насолоди…
– Яка цікава картина!
Герміона в один момент завмерла , закрила очі і надіялася що це їй почулося , хоча вона вже знала що зараз доведеться непросто… Вона глянула на подругу , яка стояла трохи осторонь , склавши руки на грудях.
– Джин , я все поясню ,- сказала Герміона. Вона помітила , що Мелфой в той час не відпускав її руки , навіть навпаки – стиснув сильніше. Від цього стало трішки легше.
– Я все і так вже зрозуміла ,- відповіла Джині.
– Що ти зрозуміла ? – з відчаєм сказала Герміона. Вона відпустила руку Мелфоя , сказала щоб він пішов .
– Точно? – Герміона кивнула , – Я буду в кабінеті , раптом щось ,- сказав він і пішов.
– І коли ти хотіла мені розповісти про ось це? – вона показала рукою в сторону куди відправився слизеринець.
– Чесно- сьогодні , або завтра або ніколи ,- виправдовувалася Герміона ,- бо я не знала як про таке можна розповісти… тобі.
– Мені? – здивувалася Джині ,- Ти думаєш я монстр якийсь , що не може зрозуміти подругу?!
– Вибач , просто я не знала , я не уявляла як ти це можеш сприйняти , я і сама ще не дуже розумію як це сприймати , – дівчина вже не могла стримувати своїх сліз. Візлі підійшла ближче і присіла біля стіни , Герміона зробила теж саме.
– Я найгірша людина у світі ,- продовжувала виправдовуватися Герміона ,- я підвела усіх.
– Що ти мелеш ? – вигукнула здивовано Джині ,взявшись рукою за голову.
Герміона не менш шоковано подивилася на подругу.
– Це твоє життя і твій вибір , я звичайно бажала б , щоб ти зустрічалася краще з якимось чарівним тролем , ніж з цим… змієм. Герміона здивовано дивилася на подругу. Вона не очікувала таких слів.
– Ти не сердишся на мене? – тихо запитала Герміона.
– Ти навіть не уявляєш наскільки я сердита ,- відповіла та ,- але я люблю тебе і хочу щоб ти була щаслива. Я звичайно сумніваюся, що саме він зможе тебе зробити щасливою , але хоча б останні кілька тижнів ти сяєш.
– Але Рон , і Гаррі і решта?
– А що вони? Якось переживуть , думаю , можливо ,- Герміона посміхнулася від її слів. – Просто будь обережна , наскільки б я не любила тебе, йому я все одно не можу довіряти повністю.
Джині хотіла ще щось сказати , але Герміона кинулася на шию подрузі і міцно обійняла .
– Дякую тобі , я не заслуговую на таку подругу .
– О , ну звісно ні , я ж неперевершена ,- після цих слів Герміона ще міцніше обійняла подругу і вони удвох засміялися .
У кабінеті Мелфой не знаходив собі місця. Якщо ця Візлі все зіпсує , якщо налаштує Герміону проти нього … Двері відчинилися і зайшла вона , заплакана , але усміхнена.
– Все гаразд? – він справді переймався за дівчину.
– Так , напевне ,- Герміона обійшла його і присіла на диван.
– Що сказала Візлі? – перепитав він .
– Побажала мені бути щасливою.
Це його справді здивувало. Він задумався чи його друзі відреагували б так само.
– Ти так і будеш там стояти ?
Він підійшов до неї і став на коліна , взяв її руки у свої.
– Все точно в порядку?
Герміона не відповіла нічого , лише подивилася на нього. Потім притягнула його для поцілунку. Мелфой відповів миттєво . Не відриваючи губи він сів на диван , посадивши Герміону собі на коліна . Дівчина задоволено посміхнулася. Поцілунки ставали все глибшими. Герміона підняла його сорочку та торкнулася грудей і торсу , Мелфой задоволено видихнув. В свою чергу він скинув з неї взуття , підтягнув ще ближче до себе і схопив її светр , щоб скинути , але потім завмер. Герміона помітила його вагання і німе запитання , тому в підтвердження свого наміру сама скинула надокучливий одяг. Поглянувши на її оголені груди він з новою силою впився в її губи . Однією рукою він гладив її спину , іншою ж пробував розстебнути свою сорочку. Помітивши це Герміона відірвала руки від його обличчя і сама розстебнула її , а потім потягнулася до пояса його штанів. Рукою вона відчула як сильно Мелфой її хоче . Це пробудило нові відчуття десь внизу живота. В цей момент він міцно обхопив її руками і положив на диван , сам опинився зверху неї. Скинув свою сорочку і штани. Герміона потягнулася до спідниці , щоб розстебнути , але його рука перехопила її.
– Залиш ,- сказав він.
Вона з хіттю в очах відвела свою руку від спідниці , торкнулася виступаючого місця на його боксерах. Він навалився на неї ще з більшою пристрастю , почав цілувати шию , знаючи , що на завтра там будуть сліди , його сліди. Звільнив її груди від такого зайвого бюстгальтера . Одну мить він просто дивився на неї , насолоджувався цим виглядом , а потім ніжно огорнув її сосок своїми губами. Від цього руху Герміона застогнала і вигнулася під ним. Він відірвав одну руку від її грудей і опустив в низ , під спідницю. Заліз в її трусики і відчув яка вона мокра , мокра від нього , мокра для нього… Рукою він торкнувся заповітного місця , від чого Герміона врізалася міцніше нігтями в його спину.
– Драко! – вирвався приглушений стогін з її губ. Це ніби барабаном відбилося в його голові. Ще ніхто не промовляв його імені так…
Він подивився на неї уважно , не відриваючи руки від джерела її насолоди. Який же він був ідіот коли вважав , що його збуджує вигляд роздратованої Герміони , такий її вигляд просто зводив його з розуму. Коли дівчина була вже на межі , він різко забрав руку. Вона розкрила очі з певним розчаруванням.
– Сподобалося ?
Поки вона відходила від шоку , Драко вхопив свою паличку , наклав протизаплідне закляття. Іншою рукою він стягнув з дівчини трусики і посадив на себе.
– А тепер продовжимо ,- від єхидної посмішки на його обличчі , метелики в животі Герміони просто знепритомніли… Він витягнув свій пеніс з боксерів. Герміона помітивши це сама піднялася , а потім повільно опустилася на нього , що викликало приглушений стогін в обох. Мелфой знову торкнувся її губ , з неймовірною силою , паралельно збільшуючи ритм їхніх рухів. Герміона вже не могла стримувати своїх емоцій , але ще не могла розслабитися на повну .
– Постогни для мене ,- наче з мольбою промовив Мелфой і продовжив заціловувати її шию. Це стало наче важілем для дівчини. Вона більше не стримувалася , що приводило Мелфоя в екстаз . Він відчув що кінець скоро. Її ніжні стогони в поєднанні з прекрасними грудьми просто перед його обличчям…Дивно , що він не кінчив ще собі у штани… Він знову повернув руку на клітор Герміони , що викликало в неї нову порцію задоволення. Вона теж відчувала , що довго так не витримає . Він трохи сповільнив темп , щоб довести свою партнерку. Ще декілька вправних рухів пальцем і він відчув , як дівчиною пробіг струм , вона вмить зм’якла і опустилася всім тілом на нього. Не чекаючи довго , він знову пришвидшив темп всередині неї і після кількох товчків і кількох вигуків йому на вухо він відчув , як насолода протікає і його тілом. Змучені і задоволенні вони ще з хвилину посиділи мовчки. Потім Герміона підвелася і сором’язливо почала одягатися. Мелфой встав за її спиною і ніжно поцілував в шию. Взяв паличку і прибрав , потім почав різко одягатися. Було схоже на те , що він збирається йти.
– Ти йдеш?- -дивним тоном запитала дівчина. Він здивовано подивився на свої руки.
– Я …ні . Просто подумав , що ти не захочеш тут залишатися.
– А чому б і ні ,- знищивши плечима , відповіла вона.
– Це буде щось нове ,- чесно зізнався хлопець .
– Якщо ти не хочеш , ми можемо розійтися. Все було схоже на якесь непорозуміння . Нарешті Мелфой взяв ініціативу на себе. Він підійшов до неї , знову поцілував.
– Я хочу бути з тобою цю ніч і наступні також.
– В шафі є плед ,- лише сказала дівчина.
– Чудово.
– Диван розкладається , його вибирав Забіні ,- знову додала вона.
– Який передбачливий ,- засміявся блондин і потягнув Герміону на себе ,- Ходи сюди.
Вони пробули в кабінеті до ранку , майже не розмовляючи , зате багато обіймаючись. Під ранок Герміона заснула , а Мелфой так і не зміг. Він не міг повірити , що це не сон і справді біля нього зараз ця сама всезнайка Ґрейнджер. Вона прокинулася від перших променів сонця , спочатку задумавшись де знаходиться. Потім пригадала події минулої ночі. Вона явно не сподівалася, що це чергування пройде так … плідно .
– Доброго ранку ,- сказав знайомий голос.
– Я заснула.
– Я помітив ,- з посмішкою відповів він ,- нам пора повертатися , скоро світанок.
– Так , але треба все тут прибрати , щоб Забіні не помітив , а то він не залишить мене в спокої розпитуючи ” чи достатньо комфортний диван він вибрав?”,- останні слова були сказані з явною манерою мулата , що викликало в Драко усмішку.
– Я і уявити не можу , як ви двоє так здружилися ,- сказав він .
– Якщо будеш гарним хлопчиком колись розповім.
– Якось переживу таку втрату , але залишуся краще поганим ,- з цими словами він підійшов до неї , підняв , посадив на стіл і міцно поцілував. Тілом дівчини пробіглися сотні мурашок.
Поверталися до своїх кімнат вони нарізно , стараючись нікого не зустріти.
– О , наша принцеса повернулася ,- сказав сонний Нот ,- як пройшло побачення?
– Краще ніж у тебе з рукою ,- він схопив рушник і пішов в душ. Швидко освіжившись , він ліг спати , навіть проспав два уроки. Перед сном помітив , що Забіні не сказав жодного коментаря.
Герміону у її кімнаті чекали більші допити.
– Ти що цілу ніч не спала , щоб мене дочекатися ?- запитала вона Джині , коли помітила , що та не спить. Добре , що хоч Лаванда і Парватті спали. Джині нічого не сказала. Герміона швидко переоділася і залізла під ковдру. Раптом руденька швидко зіскочила з свого ліжка і залізла до Герміони.
– Розказуй ,- лише сказала вона – Що саме? – хоча вона і так знала , що хоче почути подруга. – Все. – Все… чудово. Я спати ,- сказала Герміона і залізла сильніше під ковдру. – Я хочу більше чути ,- така відповідь явно не задовольнила Джині , вона спробувала розрухати подругу , але та не піддавалася. – Ну гаразд ,- здалася вона ,- ну хоч скажи який у нього? – запитала вона Герміону. Після цих слів отримала подушкою в голову і нарешті пішла до себе. На сніданок ґрифіндорка йшла сонна і втомлена. Вона кинула погляд на сусідній стіл і помітила , що його там нема . – Можеш не шукати , він ще спить , мабуть нічка пройшла чудово. Блейз наздогнав Герміону біля її місця , в його голосі вона почула ноти ревнощів. От тільки ревнує він її чи його , вона поки не знала.

Розділ 17
Школою стали ходити чутки про дивний зв’язок ґрифіндорки з слизеринцем. Але ніхто не міг в це повірити. Герміона з Мелфоєм старанно приховували ці стосунки. Обоє не хотіли зайвого розголосу. Лише Забіні і Джині про це знали.
Зранку Герміоні треба було зайти в кабінет , забрати списки учнів . Джині готувалася до тренування , але пішла з нею. Вони були не самі хто туди прийшов. Герміона стояла біля стола , рилася в своїх паперах , а Джині стояла біля дивана , коли в кабінет зайшли слизеринці. Вони не були на самоті декілька днів , декілька довгих днів. Перші секунди всі лише уважно роздивлялися одне одного , потім Мелфой направився до Герміони , незважаючи на інших , обняв її і поцілував. Дівчина не очікувала такого прояву перед друзями , але відповіла йому. Джині в цей момент фиркнула, а Блейз штовхнув її ліктем.
– Може і ми спробуємо? – він склав губи у вигляді поцілунку і потягнувся до неї.
– Підійдеш до мене хоч на сантиметр ближче і недорахуєшся своїх зубів ,- кулак перед його носом був доказом її слів . Раптом стукіт у вікно переключив увагу всіх присутніх. Це був чорний філін , що старанно намагався привернути до себе увагу. Драко впізнав свого птаха. Він відчинив вікно і забрав у нього листа , що був запечатаний фамільним гербом. ” Це лист від мами ” – одразу подумав хлопець. Вона вже давно не писала йому , тому це ще більше його стривожило.
– Все гаразд ? – запитала Герміона .
– Так , це від мами , потім прочитаю .
– Та ні , читай вже , ми з Джині все одно вже йдемо.
Герміона на прощання поцілувала хлопця у щоку , помітивши при цьому його занепокоєння. Попрощалася з Блейзом і вони пішли.
– Що там, друзяко ? – перепитав Блейз .
Мелфой розкрив листа і почав уважно вчитуватися. Мулат мовчки чекав відповіді. Дочитавши до кінця він лише вилаявся.
– Я їду додому , – все що сказав блондин і вийшов з кабінету. Блейз наздогнав його уже в коридорі
– Ти куди?
– До директорки .
– Але що сталося , поясни? – вимагав Забіні .
– Тебе це не стосується ,- грубо відповів блондин і направився в сторону директорського кабінету . На уроках він так і не з’явився.
– Де Мелфой? – Герміона підійшла до Забіні після уроків.
– Запитай у нього сама ,- вказав він рукою в сторону ,- і перекажи йому , що він козел .
– Ти в поряд…?
– Нам треба поговорити ,- він сказав це різко і одразу направився в сторону кабінету.
Дівчина напружилася , але поспішила за ним. В кабінеті він ходив з місця на місце . Вона хотіла підійти до нього.
– Сядь на диван ,- промовив це наче не своїм голосом. Він вказав рукою і дівчина чемно послухалася. Він мовчав , а вона не наважувалася говорити перша. – Між нами … все … скінчено ,- кожне слово ніби вироком пролунало в її голові.
– Що ?- лише шоковано промовила Герміона.
– Між нами все скінчено ,- знову повторив він , навіть не дивлячись на неї.
– Ні , це я почула. Чого це раптом?
– Раптом? – повторив він. – Ти думала , що ми будем жити довго і щасливо і помрем в один день? – в його голосі вона почула відголос колишнього Мелфоя і це боляче відбилося десь в районі грудей.
– Ні , не думала , знала що з тобою це неможливо ,- вона теж вирішила захищатися ,- Ти знову натягуєш маску холоднокровності , от тільки я не розумію для чого .
– Я залишаю Гоґвортс.
– Але чому?
– У мене справи і тут мене нічого не тримає. Після цих слів він пішов.
Герміона не знала скільки часу тут просиділа поки не прийшли Джині і Блейз.
– Ей , все гаразд? – Джині підійшла і присіла біля ніг Герміони. Блейз залишився біля входу.
– Він поїхав ,- сказав мулат ,- нічого не сказав , зібрав речі і поїхав. Знаю лише , що це було після листа з дому .
– Мене це не хвилює ,- твердо сказала Герміона, встала , поправила спідницю і направилася до виходу ,- у мене чергування.
Після цих слів вона впевнено направилася в гуртожиток ґрифіндору. Так минуло майже два тижні. Герміона робила вигляд , що все добре: ходила на уроки , чергувала , завдання виконувала на автоматі. Тільки друзі бачили , що це не так. Джині навіть з Блейзом перестала сваритися , коли побачила , як він піклується про Герміону.
За тиждень до Нового року весь магічний світ шокували перші сторінки “Щоденного вісника”- “Колишній смертежер разом зі своїм юним нащадком підозрюються у скоєні нових злочинів проти маґлівського і магічного світу”, “Сім’я Мелфой знову у центрі скандалу , чи варто магічному світу непокоїтися ?” ” Викрадення маґлів продовжується, нові подробиці скандалу”. Джині знайшла подругу на даху. Герміона тримала в руках газету , а на очах були сльози.
– Я дурепа…
– Що ? Ні , сонечко. Хто-хто , а ти точно не дурепа. Це він ідіот , якщо посмів втратити тебе .
– Ага , і не забувай про ” нові подробиці скандалу за участі колишнього смертежера ” ,- дівчина процитувала рядок однієї з статей.
– Міністерство вже їх розшукує. Все владнається. Можливо це якась помилка.
– Ти сама в це віриш? Ходімо , потрібно збирати речі.
Починалися зимові канікули. Дівчата відправлялися на площу Ґримо. От тільки думками Герміона була далеко. Поки в Гоґвортсі починалася передсвяткова метушня , на іншому боці країни Драко знову був вплутаний в темну історію.
– Ходімо ,- квапив Мелфой старший свого сина ,- у нас збори. Ти ж не хочеш їх змусити чекати нас?
– Ні , не хочу ,- лише відповів Драко і попрямував за батьком. Знову ці відчуття: зради , ненависті і спустошення. Знову батько повторює свої помилки , знову вирішує за Драко. Але цього разу він сам скерує свою долю.
– Герміоно , ти тут? – Гаррі намагався достукатися до подруги уже з хвилину.
– Аа , що? А , так я тут. Вибач. Що робити?
– Ну можеш гірлянди повісити…- хлопець бачив – щось не гаразд , і навіть розповідь Джині , що вона переймається зниклими маґлали його не переконала , він занадто добре знав свою подругу. Але вирішив дати їй час.
На площі Гримо було шумно і людно , як не бувало вже давно. Всі готувалися зустріти Новий рік. З каміну вийшов Рон , тримаючи перед собою гору різних страв , які передала місіс Візлі.
– Може мені хтось допоможе? Ау!!
– Вже іду ,- Невіл допоміг Ронові все це розкласти.
– Ти ще більше всього не міг принести?
– Наступного разу , сестричко , підеш сама , – він підійшов до неї і вдарив по носі ,- Мама хотіла впихнути мені ще декілька таць , але я вчасно заліз у камін. Привіт всім! Як у вас тут гарно.
Нарешті всі повернулися до своїх справ . Рон допомагав Невілу прикрашати ялинку , коли побачив як Герміона йде з кімнати.
– Впораєшся сам? – сказав він Невілу ,- Я зараз повернуся.
Той лише кивнув і Рон побіг за Герміоною. Знайшов він її в колишній кімнаті Реґулуса. Він ніколи не розумів , чому вона обрала собі саме цю кімнату , адже в будинку було багато кращих .
– Привіт ,- він легенько постукав і привітався ,- Можна я зайду ?
– Взагалі-то ти вже зайшов. Герміона сиділа на підвіконні і дивилася десь у далечінь ,- Вибач. Звісно заходь. Я рада тебе бачити.
– Щось не схоже . Хлопець взяв стілець , розвернув спинкою до Герміони і сів біля неї. – Немає новорічного настрою? Чи знову через екзамени хвилюєшся ? Герміона подивилася на нього , але коли побачила , що він жартує лише посміхнулася.
– Ні , не через екзамени.
– Через хлопця? Хочеш я дам йому в пику?
– Ні , не хочу ,- Герміона стукнула його по голові ,- точніше не через хлопця .
Було дивно обговорювати таке з Роном. Вона не знала чи є у нього хтось і чи був після неї .
– Все гаразд , сьогодні свято і я не хочу псувати всім настрій .
Рон ще хотів щось сказати , але у дверях з’явилася Джині.
– Ось ви де. Усе готово , ходімо , а то пропустите свято. Все гаразд?
– Так ,- Рон взяв Герміону за руку .- Ходімо , я дуже голодний .
Дівчата закотили очі і засміялися .
– Ти завжди голодний ,- сказали вони в унісон і всі троє залилися сміхом.
Унизу і справді все було готове: ялинка вбрана , кімната прикрашена , стіл накритий , друзі усміхнені. Від цього Герміоні стало трохи тепліше всередині . Решту вечора дівчина проводила час з друзями . Всі їли , пили , танцювали , веселилися. Дівчина справді почувала себе добре . Новорічна ніч проходила чудово , майже. Трохи за північ в двері хтось подзвонив .
– Я відкрию ,- сказав Гаррі , схоже його це не сильно здивувало. Було чути як він з кимось розмовляє , а потім двері зачиняються. Гаррі повернувся , а за ним до кімнати зайшов Блейз.
– З Новим роком ! – він підніс в руці бутилку вогняного віскі ,- Коли шок пройде треба відповісти ” і тебе з Новим роком , Блейзе!”
– І тебе з Новим роком, Блейзе ! – Луна перша повернулася до реальності.
– Вибачте за запізнення.
– Я вчора зустрів Блейза в міністерстві і запросив приєднатися до нас ,- пояснив Гаррі .
– Я не зміг відмовити.
– Ну то приєднуйся ,- нарешті сказала Джині. – Знайди собі місце.
В цей момент Герміона з Анджеліною вернулися з кухні.
– З Новим роком ,- сказав Блейз.
– З Новим роком ,- відповіла дівчина і міцно обійняла мулата.
– Що тут відбувається? – трохи роздратовано запитав Рон .
– Потім поясню , все в порядку ,- сказав Гаррі ,- всі за стіл , вечірка продовжується!
Блейз сів біля Герміони.
– Все добре ,- стверджувально сказав Забіні взяв її за руку . Герміона здивовано на нього глянула , але нічого не сказала.
– Час для подарунків! – викрикнула Джині.
– Обожнюю подарунки ,- протираючи руки сказав Блейз.
– От тільки ми не знали , що ти прийдеш , тому і подарунок для тебе не підготували ,- сказав Рон .
– Трохи не так ,- втрутилася Джині ,- Гаррі сказав , що ти прийдеш тому я тобі дещо купила. Це дрібничка. Джині вручила йому коробку в якій був іменний записник і зачарована ручка.
– Супер ,- сказав Блейз. У мене теж дещо є. Герміона – це тобі ,- він протягнув дівчині невелику коробочку ,- Відкриєш?
– Так, звісно. Відкривши її дівчина побачила там кольє з невеликою підвіскою з дивовижної краси каменем кольору нічного неба з десятками блискучих вкраплень, що схожі на …
– Камінь схожий на зорепад ,- сказала Луна , що сиділа поруч .
– Зорепад ,- тихо промовила Герміона і подивилася на Забіні. В його мовчазному погляді вона прочитала відповідь на своє запитання.
– Гарненьке . Одягнеш ?
Герміона не помітила хто це сказав , вона не помітила як Луна допомогла їй його одягнути , як друзі і далі розбирали свої подарунки…Світ зупинився для неї в цей момент.

Розділ 18
Світ зупинився для нього в цей момент. Коли влада захоплює з середини і відчуття вседозволеності поглинає , важко оцінити правильність своїх вчинків. Роки батькових настанов про чистоту крові не пройшли безслідно. Він справді думав , що всі його переконання залишилися там , в далекому травні. Стоячи сьогодні тут , поруч з батьком і його поплічниками він чітко усвідомлював правильність свого вибору. Це була не перша бруднокровка в стінах цього Менора , але коли він побачив ці кучері світ на мить зупинився. Він не знав для чого саме їм потрібні всі полонені. Знав лише , що це частина якогось закляття. Родольфус Лестрандж тримав все в таємниці навіть від поплічників темного лорда. Але Драко був переконаний – скоро станеться щось жахливе і він буде в центрі цього .
Герміону зранку розбудив Гаррі , який бігав по квартирі.
– Що сталося? ,- сонна Герміона глянула на годинник – 5 ранку. – Гаррі ! Що трапилося ?
– Ґрінґотс обікрали ,- друг нарешті звернув на неї увагу , – Не тільки його , було пограбовано одразу декілька магічних сховищ .
– Що було у цих сховищах ? – Поки не знаю, ми з Роном відправляємося у аврорат ,- Гаррі мав дуже стривожений вигляд ,- До пограбування причетні колишні смертежери , Мелфой з ними , обидва Мелфої.
Гаррі стрибнув у камін і вмить зник. Герміона у відчаї присіла на сходинку . Джині сіла біля неї і обійняла. Всі надії , що Герміона побудувала собі за цей тиждень вмить розвалилися – він був серед них , він обрав свою сторону.
– Потрібно щось зробити ,- Герміона піднялася і направилася на кухню. Джині поспішила за нею.
– Але що ми можемо , цим вже займається міністерство.
– Потрібно дізнатися що саме викрадено і для чого це може знадобитися . Ще потрібна інформація про всі зниклих за останній період. Герміона була схожа на одержиму , але Джині знала – вона права , після всього що вони пройшли , вони можуть допомогти розібратися з цим. Білл передав Джині , таємно , інформацію про пограбування в Ґрінґотсі , а Невіл допоміг впорядкувати інформацію про зниклих. Коли Гаррі і Рон повернулися пізно увечері на Ґримо повним ходом працювала команда детективів.
– Що тут відбувається ? – запитав Рон .
– Що ви знаєте про сьогоднішні пограбування? Що саме викрадено?- Герміона майже накинулася на хлопців .
– Це таємна інформація , взагалі-то ,- Рон склав руки на грудях.
– Взагалі-то , нас не допустили до повної справи ,- сказав з відчаєм Гаррі.
– Так і думала , але хоча б щось ви знаєте? – не зупинялася дівчина.
– Так знаємо ,- сказав в тому ж тоні Рон .
– Знаємо ,- продовжив Гаррі ,- знаємо , що було викрадено п’ять різних магічних артефактів. Також знаємо що смертежери , чи те що від них залишилося , були помічені на чорному ринку у пошуках декількох заборонених настоїв.
– Мені потрібно знати , що саме це за настої.
– Я знаю , у мене є список ,- Рон витяг з кишені акуратно складений аркуш ,- Що? Білл заходив сьогодні , пояснив про вашу маніакальну справу , то ж я вирішив трохи розпитати , мій відділ займається цією справою , і дістав це . Він протягнув Герміоні аркуш. Дівчина уважно вчитувалася , щось розмірковувала , а потім присіла з відчаєм.
– Що це таке , ти ж зрозуміла ? ,- запитав Невіл.
– Я здогадуюся – це схоже на стародавнє заклинання , його дія непередбачувана якщо воно не правильно приготоване. Це не тільки суміш різних настоїв і трав. Тут потрібні інші магічні складники .
– І які ж? – запитав Рон .
– Я не пам’ятаю точно. Щось про кров трьох негідних . Це старе заклинання , про нього не так легко знайти інформацію.
– То звідки ти про нього знаєш ? – знову запитав Рон.
– Прочитала на дозвіллі ще на 3 курсі .
– Хто б сумнівався , знаю я твоє “читання на дозвіллі”.
– Цю інформацію треба повідомити в відділ розслідувань , вони працюють повільніше ніж наша Герміона.
Гаррі був правий . Коли вони з Роном повернулися у міністерство ніхто ще не здогадався про це заклинання. Вони не могли розповісти , що розслідуванням займаються школярі , але їм вдалося вивідати решту інформації. З цим Гаррі повернувся на Ґримо , а Рон залишився у відділі .
– Тут детальний опис зниклих артефактів ,- він показав Герміоні папку , яку вдалося зібрати ,- Ти не зобов’язана цим займатися , в міністерстві є команда яка відповідає за це розслідування.
– Так , я знаю ,- Герміона глянула на Джині ,- Але для мене це особиста справа.
– Не зрозумів.
– Вибач , я колись тобі розповім , просто не зараз.
– Я знайшла ,- після декількох годин монотонної роботи з пошуку інформації в різних книгах , Герміона дещо дізналася.
– Що саме ?- запитав сонний Гаррі.
– Кров трьох негідних.
– Ти про це вже говорила.
– Ні , ти не розумієш. Ось навіщо ці викрадення . Всі хто зник були з різних прошарків магічного світу , але всі були негідні .
– Тобто?- Гаррі і досі не розумів.
– Перші зниклі були маґли , але дитина була чарівником , тобто бруднокровка. Далі зникла сім’я простих маґлів , явно не гідних в очах тих навіжених
. – А решта? – додав Гаррі , -Вони ж були чарівниками.
– Так , але дитина була сквібом.
– Теж не надто шанована особистість серед чистокровних маразматиків ,- додала Джині.
– Отже для цього заклинання потрібна їхня кров. Але чому так багато часу пройшло між різними викраденнями?
– Тому що кров додається поступово , це тривалий процес. Але результат вартий того.
– І який саме результат? – запитала Джині.
– Безмежна сила . Є лише декілька згадок про це заклинання . І всі хто його таки створив в результаті ставали страшними монстрами , яких вдалося зупинити лише ціною великих жертв.
– Отже Мелфой хоче цю владу собі , чи він просто пішак в чиїсь грі?
– Не знаю ,- на очі Герміони навернулися сльози ,- але ми повинні їх зупинити.
– Мені потрібно в міністерство. Я передам цю інформацію і розвідаю , що вдалося дізнатися їм. До речі Кінґслі догадується , що я не сам до цього допетрав.
Після цього Гаррі зник у камінні.
Канікули вже закінчувалися , але Герміона , як і решта, поки що не збиралися повертатися до школи. У них були справи важливіші.
– Герміоно !- Джині тихенько розбудила дівчину , яка заснула на стосі книг і документів ,- Сонечко , тобі потрібно відпочити.
– Зі мною все добре ,- сказала сонна Герміона ,- Я тут дещо шукала.
Вона почала перебирати папірці і книжки , вони впали і розсипалися підлогою . Герміона стала гарячково їх збирати. Джині присіла навпроти неї і взяла її руки в свої.
– Тобі потрібно відпочити ,- ще раз повторила вона ,- Ти виснажуєш себе .
– Тут щось не так , розумієш , з ним щось не так . Джині зрозуміла про кого йде мова. – Це кольє ,- вона покрутила на шиї прекрасний чорний камінь ,- це не подарунок Блейза , це від нього.
– Я здогадалася , люба. Якщо це так ми все з’ясуємо , але тобі треба виспатися.
Вона підняла подругу за руку і допомогла дістатися кімнати. Герміона прокинулася не розуміючи як опинилася тут , яка зараз година і взагалі який зараз день. В будинку було тихо , за вікном світало. Вона тихо вилізла з під ковдри і направилася в душ . Коли вона спустилася на кухню Джині вже хазяйнувала там.
– Доброго ранку .
– Доброго , як самопочуття , ти виспалася ?
– Скільки я спала ?
– Чесно? Майже добу.
– Добу ?? Як справи у міністерстві? Джині зупинилася на секунду.
– Нічого нового , якщо чесно , вони не просунулися в розслідуванні далеко. Гаррі підозрює , що хтось в міністерстві навмисне гальмує цю справу. Мені треба сьогодні заскочити в Нору , мама просила , Гаррі з Роном повернуться лише пізно ввечері. Ходімо зі мною , мама буде рада.
– Ні , передавай мамі привіт , але я залишуся тут. Не переймайся так за мене , я не пропаду.
Як тільки Джині пішла Герміона повернулася до своїх матеріалів . Щось не сходилося , чогось не вистачає. Але вона не могла зрозуміти чого : щось не так з магічними артефактами , одного бракує. Вона не знала скільки часу просиділа над справою , коли здригнулася від несподіваного шуму – у вікно стукала сова . Герміона не впізнала її , але одразу ж підійшла і відкрила вікно. У неї було погане передчуття. Давши сові смаколик , вона взяла лист і повернулася за робочий стіл. Герміона уважно вчитувалася в слова , не могла повірити написаному. Вона взяла чистий аркуш написала там декілька фраз , зібрала речі , взяла паличку і покинула будинок. У вечері коли повернулися хлопці в будинку було пусто. Незадовго повернулася Джині.
– А де Герміона? – стривожено запитала вона.
– Ми думали вона з тобою пішла в Нору.
– Ні , вона не захотіла ,- Джині кинула свої речі на підлогу і підійшла до гори , за якою працювала подруга ,- Щось не так. Тут записка :” я знаю де останній артефакт , його сьогодні спробують викрасти , повідомте в міністерство ” і адреса. Гаррі вона ж не наробить дурниць?
– Це ж Герміона. Боюсь вона вже їх наробила. Джині , ти йди до Кінґслі , сьогодні чергує Персі , він тобі допоможе ,- Джині не хотіла сперечатися з хлопцем , хоч і не розуміла чому вона не може піти з ним ,- Передай йому адресу і розкажи все , що знаєш.
– А ви? – хоча вона і так вже знала відповідь.- Гаррі будьте обережні.
– Взагалі-то твій брат також йде туди ,- Рон намагався розрядити напруження , але вийшло не дуже. Джині підійшла , обійняла і його і швидко зникла в каміні. На обличчі дівчини читалася тривога.
Поки хлопці збирали деякі речі і чим швидше поспішали на допомогу подрузі , з іншої сторони Лондона Герміона заходи в ” Музей архітектури і мистецтва магічного світу “. Вона розуміла – йти сюди самій це самогубство , єдина надія на те , що Рон і Гаррі приєднаються до неї . Але чекати вона не могла . Герміона знала який саме артефакт шукати і надіялася лише на те , що вона прийшла сюди перша. Завернувши за ріг вона різко зупинилася – вони були вже тут , він був вже тут. Вона виставила свою паличку і вже продумала план нападу , коли хтось схопив її ззаду і закрив рот рукою.
– Тихо ,- це був Рон , Герміона видихнула ,- ти зовсім збожеволіла?
– Я знала , що ви прийдете вчасно.
– Знала вона , а якби ми прийшли пізніше ,- голос Гаррі звучав розлючено.
– Але ж ви тут…
– Що там відбувається ?
– Я думаю , що вони хочуть забрати останній артефакт і саме тут закінчити заклинання.
– Але звідки ти про це дізналася?
– Здогадалася , я ж розумна ,- відповіла вона , але хлопці схоже не повірили.
– Скільки їх там ? – Лише шестеро , принаймі я більше не бачила. Але тут Мелфой , Мелфої , і Лестрандж. Схоже що саме він командує рештою.Коли я прийшла , то вони вже знімали захист з останнього артефакту. Я думаю у нас мало часу .
– Треба дочекатися підкріплення ,- сказав Рон.
– У нас немає часу ,- повторила дівчина ,- треба їх відволікти і знищити інгредієнти. Я думаю вони в тому ящику ,- вона вказала на невелику скриню , що стояла осторонь, схоже саме Драко її охороняв.
Гаррі помітив шостого учасника цієї компанії – це був один з працівників міністерства , отже він був правий – хтось справді гальмує це розслідування , от чому в міністерстві не надто ним переймаються . Друзі вирішили діяти , з надією що Джині вже розповіла все у міністерстві.
– Найбільша наша надія це ефект несподіванки , нас менше , але якщо ми знешкодимо їх раптово у нас буде шанс ,- Гаррі вправно розподіляв команди і Герміона переконалася , що він буде справжнім аврором .
Вони розділилися , кожен мав знешкодити двох. Рон мав знезброїти двох смертежерів , які стояли біля останього артефакту. Гаррі – Лестранджа і старшого Мелфоя . Герміоні дістався працівник міністерства і Драко. Експеліаомус , ґлаціус , закляктус , звязатус , петрифікус тоталус – заклинання полетіли в сторону злодіїв , але вони миттю зреагували і встигли відправити в сторону грифіндорців декілька у відповідь.
– Протеґо ,- викрикнула Герміона , захищаючи Рона від редукто .
– Бісові сопляки , ви все зіпсували , знову ,- захлинався у своїй ненависті Луціус.
– Вмій програвати ,- відповів Рон.
Перед ними на колінах сиділи троє противників , інші троє були знерухомлені і непритомні .
– Що Мелфой , знову захотілося до дементорів ? Ще й синочка притягнув ,- Рон фиркнула дивлячись на нього.
– Будь ласка , Рон , помовч.
– Як ви сопляки дізналися про це , самі точно не могли ?
– А як ви змогли проникнути у міністерство? – Поттер вказав рукою на непритомного працівника міністерства.
– Ти думаєш він такий один , нас багато і ми всюди ,- слова Лестранджа були наповнені ненависті.
– Коли ж ви вже заспокоїтеся фанатики божевільні ?
В цей момент один з непритомних смертежерів тихо підвівся і кинувся на Рона , у якого були всі захоплені палички. Він повалив його на землю , вихопив три палички і кинув їх в сторону полонених . Гаррі знешкодив Лестранджа , але обоє Мелфоїв вхопили собі палички. Луціус направив свою на Герміону , а Драко свою – на Луціуса.
– Опусти паличку тату, все скінчено.
– Що…, Драко , що відбувається ?
– Опусти свою паличку ,- повторив хлопець.
Гаррі допоміг Ронові впоратися з його нападником. Вони теж направили свої палички на Мелфоя старшого. Рон не міг зрозуміти , що відбувається , а от до Гаррі здається все дійшло.
– Ти ниций зрадник , ти станеш на захист цієї бруднокровка , а не свого батька.
– Батька? Тебе ніколи не хвилювало батьківство. Лише влада і визнання. Ти готовий був пожертвувати сім’єю , знову , заради цього божевілля. Луціус хотів скористатися паличкою , направленою на дівчину . Рон кинувся щоб прикрити Герміону.
– Експеліармус! – Драко випередив батька і з його рук вилетіла паличка.
В цей момент до зали увірвалося декілька аврорів.
– Як вчасно ,- сказав Рон ,- ви не могли ще трохи затриматися.
– У нас виникли проблеми ззовні , вони були тут не самі.
– Заарештуйте їх усіх ,- до зали увійшов Кінґслі.
– Ні , не усіх ,- втрутилася Герміона.
– Слухаю , міс Ґрейнджер ,- міністр уважно дивився на дівчину.
– Розумієте …,- почала вона.
– Сер ,- втрутився Поттер ,- Драко Мелфой допоміг нам у цій справі. Герміона уважно дивилася на свого друга і чекала подальших слів. – Він не винен.
– Якщо ви так кажете , добре . Залиште хлопця , потім з ним розберемося. Під вашу відповідальність ,- він вказав рукою на Гаррі і Рона.
– Що , я за цього відповідати не буду , що це взагалі таке було?
– Заспокойся ,- Поттер потягнув його до виходу ,- я тобі все поясню , напевне.
Герміона підбігла до Драко і міцно обійняла. Рон в шоковому стані почав показувати на них руками , ніби сталося щось надзвичайне і страшне водночас.
– Та я бачу , що ти тикаєш ,- Гаррі стукнув Рона по руках і виштовхав з зали. – Я ж сказав – потім поясню , або вона пояснить.
– Привіт ,- сказав нарешті Драко , не відриваючись з обіймів .
– Привіт ,- сказала вона.
– Я маю тоді все пояснити , мабуть
. – Ходімо звідси , потім поясниш.
Коли вони вийшли на двір , Гаррі підійшов до них . – На сьогодні ти вільний , я за тебе ручаюся , але завтра ми всі повинні з’явитися в Кінґслі , щоб пояснити все , що сьогодні відбулося .
– І не тільки сьогодні , судячи з всього ,- Рон досі не міг зрозуміти всього що відбулося і чекав на пояснення.
– Ми йдемо на Ґримо ,- скомандував Поттер.
– Це вже без мене ,- Мелфой спробував відмовитися .
– Ти також ідеш , ти маєш багато що пояснити . Я не хочу завтра виглядати ідіотом перед міністром.
– Чому тільки завтра? – Мелфой не зміг змовчати , за що отримав стусана від Герміони. Заради неї він готовий був підкоритися шрамоголовому. Тим більше , що пояснювати доведеться багато , особливо їй.

Розділ 19
До Ґримо всі добиралися в повній тиші. Всі слова наче вивітрилися. В будинку було на диво шумно. Джині з кимось сильно сперечалася. Зайшовши до кімнати Гаррі побачив Блейза. І не дивно , що стало так шумно.
– Гаррі! – Невіл перший побачив Гаррі , потім Рона , Герміону і Мелфоя.
Його явно ніхто не очікував тут побачити, навіть Забіні був трохи шокований .
– А цей що тут робить ?- запитала Джині вказавши пальцем на блондина. Але побачивши, що Герміона тримає його за руку заспокоїлася.
– Я б теж хотів знати ,- пройшовши біля сестри сказав Рон і сів на диван.- А цей , що тут робить? – вказав він на Блейза ,- Що за зборище зміїв?
– Напевно я маю все пояснити ,- нарешті втрутився Мелфой. Він розповів про плани Лестранджа , про те де тримають полонених , про його соратників , про те як сам був у це вплутаний . Гаррі все занотував , щоб мати з чим звітувати.
– А як Герміона дізналася про розташування останнього артефакту?
– Я написав листа , але чітко просив самій у це вплутуватися.
– Знав кого просити ,- фиркнув Блейз. Герміона дістала з стопки паперів листа і передала його Гаррі.
– Гаразд , думаю на сьогодні досить .
– Ні, не досить ,- втрутився Рон ,-Може мені тепер нарешті хтось пояснить з якого дива ось цей ,- вказав він на Мелфоя ,- надсилає тобі такі листи ?
Герміона хотіла щось сказати , але першим заговорив Мелфой.
– Я знав, що ти тугодум , але ж не настільки.
– Що ти сказав? – Рон став навпроти слизеринця , вигляд мав роздратований.
– Досить ,- Герміона встала між хлопцями .
– Можна хоча б сьогодні без твоїх в’їдливих коментарів? – сказала вона Драко і повернулася до Рона. – Рон , я хотіла розповісти , але думала що історія ця вже завершена.
– То ти з оцим ? Через нього ти так переймалася всі канікули ?
– Так ,- дівчина ледь не плакала.
– На сьогодні справді досить ,- Джині вирішила допомогти подрузі. Вона теж хотіла почути багато пояснень , але вирішила що це можна перенести на завтра. – Я йду в Нору , мама прислала три повідомлення і вона не засне сьогодні без пояснення ,- продовжила Візлі.
– А я йду в аврорат , треба скласти на завтра звіт. Рон ти зі мною ?
– Так ,- відповів він не відводячи погляду від блондина .
– І я піду , кудись, – Невіл наче нагадав про свою присутність.
– Ой , а я напевне залишуся , тут такий смачний чай ,- Блейз відпив ковток і задоволено посміхнувся.
Мелфой закотив очі. Але Джині дала мулатові стусана .
– Ей…,- скривився він ,- гаразд, гаразд я теж йду , але мені мають бути розгорнутіші пояснення.
Всі поступово розійшлися , залишивши Драко і Герміону на одинці. Хлопець не знав з чого почати , почувався виним .
– Я зголодніла , а ти?
– Що ? – він не одразу зрозумів питання.
– Зголодніла ,- і пішла на кухню ,- ти йдеш? Коли він зайшов , побачив як дівчина маґлівським способом нарізає продукти.
– Для цього є магія , ти знаєш? Вона на мить затримала ніж у повітрі , а потім продовжила .
– З мене на сьогодні досить магії.
– Нам треба поговорити ,- сказав хлопець.
– Я знаю ,- Герміона злилася ,- Слухаю тебе .
Він заліз до кишені , дістав листа і протягнув їй.
– Що це ?
– Пам’ятаєш той лист , який прийшов мені того дня , коли я покинув Гоґвортс?
– Ще й як ,- дивний смішок вирвався з Герміони. Вона відклала ніж і схопила лист . Взяла бутерброд і почала їсти , Драко трохи здивувала ця простота , але йому сподобалось.
– Прочитаєш ?
– Так , вже ,- вона відкрила його і почала читати.
Спершу лист був звичайним. Мати цікавилася його справами , писала як сумує. Потім почала розповідати , що батько знову зв’язався не з тими людьми , що їй страшно за їх сім’ю . Раптом її лист закінчився , а іншим почерком дописано решта . Вона здогадалася що це Луціус. Він писав , що оскільки мати не вміє не пхати носа у його справи , Драко повинен повернутися в Менор і приєднатися до нього. Інакше мати пожаліє про свій довгий язик. Також наказав , що б ніхто не знав про це і знову повторив свою погрозу щодо матері. Герміона не знала чи міг Луціус справді нашкодити своїй дружині , але тепер розуміла почуття Драко .
– Чому ти не показав цього мені ? Думаєш я б не зрозуміла?
– Бо я був ідіотом , боявся щоб батько не запідозрив про наш зв’язок , думав сам з всім впораюся , а потім якось все тобі поясню.
– Думав він. А про мої почуття ти не подумав ? Коли я прочитала всі статті з твоїм ім’ям я повірити не могла. Драко підійшов ближче до дівчини.
– Я знав , що ти не повіриш ,- він ніжно поцілував її руки ,- ця надія єдине , що змусило мене йти до кінця .
– Завтра буде важкий день , потрібно дати свідчення проти батька.
– Давай ми про це подумаємо завтра. Він підійшов до неї ще ближче .
– Ти вже поїла? – від його тону голод зник миттю.
– Ага ,- промугикала дівчина. Він підійшов ще ближче до неї , нахилився і ніжно поцілував. – Ти ж розумієш , що цим не залагодиш свою провину? – вона намагалася мати максимально серйозний вигляд. Але він занадто добре знав її , тому нахилився до шиї і поцілував.
– Я сильно постараюся.
– Сильно?
– Сильно ,- повторив він. Потім різко підніс її на руки , змусивши обійняти себе ногами.
– Можемо продовжити тут , або ти скажеш яка кімната твоя.
Герміона лише вказала в сторону сходів і посміхнулася . Він опустив її на ноги , міцно поцілував і не відриваючись направив її в сторону сходів. Там вони трохи затрималися , позбавляючись від частини одягу. Діставшись нарешті до кімнати Герміона вже не стримувала себе: вона штовхнула його на ліжко , сама осідлала зверху. Йому це дуже сподобалося , вона це добре відчувала . Він схопив її за талію і одним рухом їх положення помінялися. Драко схопив її руки і притис над головою.
– Здається я маю загладити вину ,- нагадав хлопець
– Ну так вперед ,- від її погляду в ньому загорілася нова іскра. Лише миттєвість і на них залишилася одна білизна , а тіла вкрилися гарячими поцілунками. Герміона задихалася від задоволення , від відчуття блукаючих рук по оголеному тілі , від його палких губ на кожному сантиметру своєї шкіри , від легенького доторку його зубів до шиї , до ключиці , до сосків .
– Аах ,- легкий стогін виривається з неї. Драко відривається на секунду , бере свою паличку , накладає протизаплідне заклинання , повертається до дівчини і одним рухом стягує з неї трусики. Герміона вигинається в спині і застигає коли відчуває як Драко торкається губами внутрішньої сторони стегон знову і знову , піднімаючись все вище поки не торкається губами бажаної точки , від чого Герміона вже не стримує своїх стогонів.
– Ще …трішки…не зупиняйся …ааах! Оргазм був таким , що на мить вона забула де знаходиться і поринула в вир насолоди.
– Я відпрацював свою провину ? – запитав хлопець продовжуючи цілувати її в живіт , піднімаючись вище.
– Ти на правильному шляху ,- вона взяла його за підборіддя і з посмішкою потягнула для поцілунку. Від підтягнув її , повернув на спину розвів ноги і акуратно увійшов , поцілувавши в шию.Це викликало стогони насолоди з обох. Ритм поступово збільшувався , рука Драко повернулася до заповітної точки і Герміона розуміла – фінал на підході , для обох. Він лежав , поклавши голову на її живіт і ніжно гладив шкіру навколо грудей.
– Я скучала за тобою ,- рука зупинилася і він підвівся , глянувши на неї.
– Це я скучав ,- відповів Драко.
І вона знала – це правда.
– Давай спати , завтра важкий день.
Він лише більше підтягнув ковдру на неї і міцніше обійняв. Зранку їх розбудив шум , що доносився з вітальні.
– Напевно Джині повернулася , або Гаррі. Нам потрібно вставати .
– Я не хочу спускатися до твоїх дружків. Герміона боляче стукнула його .
– Еей ,- потираючи руку він зрозумів свою помилку ,- вибач , я буду гарним хлопчиком.
– Так краще. Не забувай вам сьогодні треба зустрітися з міністром.
– Гаразд , вставай! – він стягнув з неї ковдру і ляснув по сідниці.
– Еей,- повторила його манеру дівчина.
Спустившись на кухню , вони побачили як Гаррі , сидячи за столом , копирсається в документах , а Джині готує собі каву. Рона поки не було , це втішило Герміону.
– Доброго ранку ,- несміливо сказала вона. Джині і Гаррі переглянулися і також привіталися .
– Ви давно повернулися ? – продовжила Герміона.
– Ні , нещодавно . Кави? – запропонувала вона.
– Не відмовлюся ,- чесно сказав Драко .
– Дякую , я теж. Джині піднесла їм дві чашки поки вони сідали за стіл .
– Я дещо позбирала на сходах ,- нахилившись прошепотіла вона ,- поставила на диван.
– Дякую ,- почервонівши відповіла Герміона.
Гаррі робив вигляд , що цього не чув , за що вона була йому вдячна. Нарешті Поттер порушив мовчанку .
– Через годину міністр чекає нас у себе , йому потрібні всі подробиці , по максимуму ,- Ти також підеш ,- вказав він на Герміону.
– Звісно я піду , а хіба був інший варіант? – Рон чекатиме нас там , і чесно ,- він уважно подивився на подругу ,- я б радив тобі з ним поговорити.
– Я знаю ,- вигляд у неї був винним.
– Через 15 хвилин виходимо .
Мелфой був у міністерстві не вперше , і не вперше він був тут у якості підозрюваного , але цього разу його більше влаштовувала підтримка. Кінґслі викликав всіх по черзі , спершу пішов Поттер. Потім Герміона , на останок залишився Драко . Він зрозумів , що вони допустили помилку , не обговоривши все що будуть тут розповідати , не домовилися чи будуть обговорювати їх стосунки , якщо до цього дійде тема.
– Добрий день , містере Мелфой ,- міністр перший привітався і вказав хлопцю рукою на крісло.
– Пане міністре.
– Ваші товариші розповіли мені більшу частину історії , але ви розумієте , що без вашого доповнення вона не повноцінна.
– Так сер , розумію ,- Драко був впевнений в своїх діях ,- я готовий розповісти все необхідне і дати свідчення проти свого батька і його поплічників.

Розділ 20
– Я не піду з тобою на Ґримо.
Вийшовши з міністерства Драко мав ще одну незавершену справу – треба поговорити з матір’ю.
– Що?
– Я повертаюся в Менор, потрібно все обсудити з мамою.
– Оу. Ну звісно . Я все розумію.
– Не хочеш зі мною?
– Що?- Герміона не надто любила це місце зрозумілих причин , точніше воно викликало в неї напад паніки. – Вибач , але я напевне не зможу. З ним у мене не надто приємні спогади ,- вона боялася образити Драко , але справді не могла піти туди.
Він насправді вже сам пошкодував , що запропонував таке . Спогади про те , як його божевільна тітка катує Герміону на підлозі їхньої вітальні боляче виникали у нього в голові. Це завжди був один з найстрашніших моментів всього життя. Хоч тоді він і не відчував до дівчини і долі тих почуттів , що є зараз , але дивитися на таке було страшно. Цей момент часто приходив до нього в кошмарах .
– Вибач , я не хотів. Я не надовго . Зустрінемося вже мабуть у Гоґвортсі.
– Так , мабуть .
Він підійшов і на прощання несміливо поцілував дівчину у щоку.
Герміона і Джині повернулися до навчання , потрібно було надолужити втрачені дні.
– Герміоно , Герміоно ! – Джині намагалася привернути її увагу.
– Що ? Вибач.
– Не замикайся знову у собі. Все буде добре. Він писав щось?
– Лише про слухання.
– Він скоро повернеться ,- Джині намагалася підтримати подругу ,- потрібно йти на вечерю.
– Пішли.
Особливого апетиту не було , але Джині змусила трохи поїсти. Раптом збоку підсів Блейз.
– Привіт.
– Привіт.
– Якщо я виконаю одне твоє бажання , що мені за це буде?
– Що? Блейзе , мені не до жартів .
– А хто жартує ? Я точно ні. Якщо ти подивишся в ту сторону ,- він вказав рукою на вхід ,- то побачиш , як дехто хоче з тобою зустрітися.
Герміона різко повернула голову і побачила таке знайоме платинове волосся і сірі очі , які пильно її розглядали. Вона одразу встала і направилася до виходу .
– А дякую! – викрикнув у слід Блейз , чим привернув увагу багатьох учнів ,- І так завжди.
Вийшовши в коридор дівчина гарячково шукала його , але він наче зник , вона вже подумала що марила коли знайомі руки обійняли її ззаду і знайомі губи поцілували в шию. Герміона розвернулася і притягнула хлопця для поцілунку. Учні , що в цей час опинилися в коридорі , шоковано дивилися на парочку , але їм було все одно .
– Ходімо звідси ,- сказала дівчина і потягнула його в кабінет.
Пройшло майже два місяці від січневих подій. Драко дав свідчення проти Луціуса та інших , вони нарешті відправилися в азкабан. Нарциса сприйняла це спокійно , як належить аристократці. Цього разу вона не стала виправдовувати чоловіка. Герміона з Драко перестали приховувати свої почуття , чим породили хвилю нових чуток в Гоґвортсі. Вони встигли відсвяткувати день святого Валентина. Джині вирішила влаштувати вечірку на Гримо , на яку були запрошені не тільки стандартна компанія , але і дехто з зміїних. Рон прийшов з новою дівчиною – Маріет , схоже він був щасливий. Герміона не могла не радіти за нього.
– А я думав , що це свято для парочок , щоб гарно … , ну ти розумієш? – підморгував Забіні до Джині.
– Всі потім цим займуться , не переймайся . Я просто хочу ще раз нагадати нам всім як чудово коли є друзі , любов до вас , всіх , – повернулася вона до Блейза , він відсалютував їй своїм стаканом ,- не менш ціна ніж кохання.
Нарешті прийшов Драко , у руках він тримав великий букет білих троянд.
– Вибач за спізнення , – він поцілував Герміону і подарував їй квіти.
– Які вони чудові. Дякую. Я для тебе теж дещо маю , – вона наблизилася до його вуха і прошепотіла ,- покажу у спальні.
– Наш Драко вважає , що білі троянди це класика , – втрутився Нот.
– Білі троянди , – повторила Герміона задумавшись .
– Вони схожі на ті , що тобі подарував на день народження таємний прихильник ,- сказала Парватті.
– Ті квіти – це подарунок від тебе ?- всі прислухалися до цієї розмови , – але я не розумію , тоді ми ще терпіти не могли одне одного. Він ніжно поцілував її в щоку.
– Це ти мене терпіти не могла , а я тебе вже тоді обожнював , просто сам собі не міг в цьому зізнатися до кінця. Дівчина лише поцілувала його.
– Ураа , – викрикнув Забіні ,- за таке треба випити.
Всі готувалися до весняних канікул.
– У мене для тебе дещо є ,- він протягнув їй конверт , – Будучи вдома я не тільки вирішував питання з мамою , але і шукав деяку інформацію в нашій бібліотеці.
– Що це таке? – Герміона дістала з конверта квитки на літак.
– Я думав ти краще розбираєшся в маґлівських штуках.
– Я бачу що це таке , але для чого ?
– Подивись куди вони.
Вона розвернула їх і побачила , що летіти треба в Австралію.
– Я все ще не розумію.
– Вдома я розшукав одне дуже старе заклинання з допомогою якого повертають втрачені емоції , втрачені спогади. Відколи я повернувся в Гоґвортс показав його Макґонеґел і вона допомогла з складниками. Залишається лише випити і надіятися , що спрацює.
– Ти зробив це для моїх батьків?
– Я думав , що найрозумніша відьма свого часу трохи розумніша.
Вона стукнула його подушкою.
– Квитки для нас , зілля для батьків – головне не переплутай.
Вона ще раз його стукнула , а потім накинулася з поцілунками.
– Але для чого квитки? Не думала, що ти користуєшся літаками.
– Звісно не користуюся , але я подумав коли ми повернемо спогади твоїм батькам , вони повернуться в Англію і буде дуже дивно якщо в нас на кордоні запитають як ми потрапили на континент. А повертатися нарізно якось нелогічно після всього .
– Але для чого?
– Я подумав ти заслуговуєш , щоб на твій випуск біля тебе була твоя сім’я в повному складі.
– Я кохаю тебе ,- зізналася дівчина.
– А я кохаю тебе ,- відповів хлопець і поцілував дівчину.