Розділ 10

Декілька днів по тому вранці Богдан зателефонував Жені, щоб повідомити гарні новини. Він поговорив із батьком, і той погодився допомогти. Крім того, батько Боді пояснив, чим може допомогти поліції викладач історії.

Є одна справа, яка вже деякий час не просувається з місця. Тривалий час поліція бореться з таємним підпільним мафіозним угрупуванням, яке майстерно маскує свої сліди. Пошуки стають у глухий кут, а поліція не може знайти лідера угруповання, не маючи жодних доказів. У них є підозри щодо можливого лідера угруповання, проте немає жодних доказів, щоб підтвердити свої здогадки. Однак, у поліції є підрозділ, що займається пошуком доказів та аналізом наявної інформації. Вони аналізують будь-яку інформацію, яку вдалося знайти, проводять власні розслідування, шукають свідків, намагаються виявити зв’язки і контакти злочинців. Але, як і раніше, у них бракує доказів, щоб підтвердити свої підозри і затримати лідера мафії.

Женю можна направити в цей підрозділ для допомоги в пошуку доказів причетності певної особи до цього мафіозного угруповання, використовуючи свої знання історії та здібності аналізувати інформацію. Тільки Янович має заздалегідь пообіцяти, що всі його дії будуть здійснені відповідно до закону і з дотриманням конфіденційності особистих даних.

– Круто! – радісно вигукнув Женя, стоячи на кухні в піжамі і заварюючи собі чай. В одній руці він тримав телефон і розмовляв із другом, чекаючи поки закипить вода. – Ти думаєш, шеф поліції погодиться на таке? Навіть я розумію, який це абсурд – викладач історії допомагає поліції знайти мафіозі…

– Не називай мою ідею абсурдом! – обурився Бодя з того кінця зв’язку, бурчачи. – Вона геніальна, ясно? А взагалі, я думаю, шанси є. Якщо батько сказав, що це можливо, значить так і є. Подивимося, що вийде.

– Мгм, – промичав Женя.

Увечері того ж дня Женя сидів у вітальні і дивився якесь шоу на ТВ. Він відчував себе покинутим і самотнім, туга поглинала його зсередини, не даючи зосередиться на тому, що відбувається на екрані. Востаннє кучерявий бачив Спартака вчора ввечері, але чоловік був дуже втомленим після роботи, тому рано ліг спати. А сьогодні рано вранці, поки Женька ще спав, знову поїхав…

Жені було погано. Меланхолійний стан не полишав його, поки не зателефонував Бодька, єдиний рятівник в останні дні самотності.

– Женька, шеф погодився! – з ходу почав чоловік, викрикуючи в слухавку. Женя підскочив на дивані, наче різко прокинувшись від страшного сну. 

– Бодь, ну чого ти відразу кричиш, як ненормальний?? – крикнув Женя роздратовано. – Повтори ще раз нормально!

– Чого ти такий роздратований? – заспокоївшись, здивовано запитав друг. – Гаразд, може ця новина покращить тобі настрій. Отже, шеф погодився прийняти тебе в той підрозділ як помічника і консультанта. Будеш як твій Спартак, тільки в іншому відділі. Але шеф попередив, що ця справа доволі небезпечна, тому тобі треба бути обережним і не висовуватися, зрозумів?

Женька вже майже не слухав останню фразу Боді. Він широко усміхався, уявляючи як він частіше буде бачитися з коханим, разом ходити на роботу і додому. Та й робота начебто цікава і незвичайна…

– Женя!!! – гучний вигук друга повернув його в реальність. – Ти чув взагалі, що я говорив? – після короткого мовчання від Жені, Богдан важко зітхнув. – Я сказав, що справа доволі небезпечна і ти маєш бути обережним. Зрозумів?!

– Ага, – відповів Женя, – я зрозумів, не хвилюйся. Я впораюся.

– Добре, – видихнув співрозмовник. – Уже завтра ти можеш прийти у відділення і познайомитися з майбутніми колегами. Коли ти скажеш Спартаку?

Женя затих, замислившись над цим питанням. До цього часу він якось не розмірковував над цим. У ніжному серці Женьки зародилася ідея здивувати свого коханого. Він вирішив не розповідати Спартаку про свої плани, щоб врешті-решт порадувати молодшого приємним сюрпризом. В його голові крутилися сценарії та фантазії про те, як Спартак зрадіє його неочікуваній появі й тому, що вони зможуть більше часу проводити разом. З палаючими очима і сповненим рішучості серцем Женя розповідає про це другу.

– Ти впевнений? – із сумнівом запитав Бодя. – Мені здається, він не дуже зрадіє…

– Що? Чому? – здивувався кучерявий.

– Ну… Він надто любить тебе, Жень… Будь-який дурень зрозуміє, що він намагається тебе захистити від небезпек і піклується про тебе. Я не думаю, що його потішить новина, що ти працюватимеш над такою небезпечною справою, як затримання голову мафії.

– Та ну… Я думаю, ти трохи перебільшуєш…

Після слів друга Женя почав трохи сумніватися у своїх діях. Однак, йому знову в голову закралися фантазії про те, як він зможе проводити зі Спартаком більше часу і сумніви зникли. Ні, ні… Спартачок теж зрадіє, звісно. Він же любить мене. Напевно, він теж страждає через те, що ми майже перестали проводити час разом…

Завершивши розмову з другом, Женя кинув телефон на столик і відкинувся на диван, дивлячись у стелю. Він знову почав уявляти, як завтра він прийде у відділення і приємно здивує свого Спартачка, як познайомиться з новими людьми і почне цікаву роботу. Він усміхався, розуміючи, що відзавтра його життя заграє новими барвами.