Розділ 10

Ейлін спробувала вирватися, але це було нереально – обійми Рейтана були надто міцними, хоч він не застосовував і половини своєї фізичної сили, але його руки наче ув’язнили Ейлін в кайдани. Він одночасно й утримував її, не даючи можливості рухатися, і торкався  руками  її тендітної фігурки: плечі, руки, талія. Рейтан уловлював той неповторний, ледь відчутний аромат тіла бажаної жінки. Він хотів Ейлін, бажав пристрасно і відчайдушно. Його спраглі губи спочатку ледь торкалися її обличчя, ніжної шиї, ямочки на ключиці, потім знову піднімалися поцілунками до її стиснутих губ. Чоловік немов не поспішав, пробуючи Ейлін на смак. Його абсолютно не бентежив її мовчазний протест, спроби ухилитися, він насолоджувався своєю силою і владою.

Потім він на секунду зупинився, провів язиком по своїх губах, прибираючи сухість і знову торкнувся трепетних, ніжних губ дівчини.

Тепер Чорний перейшов від ласки до завоювання. Його губи вбирали губи Ейлін дедалі сильніше й сильніше, немов поглинаючи її. Як вона не намагалася відвернутися, не відповідати на поцілунки, але це було неможливо.      Рейтан був схожий на ураган, на стихійне лихо у своєму бажанні близькості. Він жадібно накривав губи Ейлін, проникаючи язиком до рота, вторгаючись як повноправний господар.

Він не давав дівчині дихнути, а коли вона жалібно стогнала, повільно відпускав її губи на свободу, даючи можливість віддихатися. Рейтан відчував справжню насолоду – нарешті в його руках дівчина, якої він так довго прагнув добитися.

Зараз авторитет, гроші і приваблива зовнішність давали йому можливість мати будь-яку жінку, здійснювати будь-які сексуальні фантазії, але ніщо це не могло зрівнятися з почуттям, коли нарешті Ейлін була в його повній і безроздільній владі, така тендітна й беззахисна, її спроби вирватися тільки заводили чоловіка ще більше.

Чорт, зараз він зірве до диявола з неї одяг, він уже не може стримуватися! Рейтан буквально впився губами в шию дівчини, йому хотілося поглинути її, насититися, одна рука ковзнула під тонку футболку і лягла на груди Ейлін, стискаючи їх.  Він сам не помітив, як почав голосно стогнати  від задоволення:

– Як ти мене заводиш, крихітко, – Рейтан чергував поцілунки в шию з покусуванням, йому справді хотілося з’їсти Ейлін, поглинути повністю,  опанувати її, підпорядкувати своїй волі, зробити цілковитою своєю власністю.

Ейлін хоч і була сильно налякана його напором, розуміла, що повинна спробувати зупинити його пристрасть, інакше він може зробити їй боляче. Якщо їй ніяк не вдасться уникнути близькості з ним, то потрібно хоча б відтягнути, благати почекати, не накидатися на неї з усією дикою нестримністю.

Дівчина перестала чинити опір, бо від цього сталеві обійми Рейтана тільки ще більше стискалися, вона навпаки розслабилася, наскільки це взагалі було можливо, і покірно відповідала на його палючі поцілунки.

Досвідчений коханець, Рейтан одразу помітив  зміну в її поведінці. Він злегка відсторонився, уважно дивлячись на Ейлін. Її волосся розсипалося по плечах, дівчина була вся зацілована, перелякана, чому вона припинила спроби вирватися?

– Що таке, крихітко? – хрипким від збудження голосом запитав чоловік.

– Рейтане, будь ласка, я знаю, ти можеш зробити зі мною що завгодно, ти сильніший, – Ейлін намагалася говорити якомога спокійніше, дивлячись прямо в його диявольські очі –

– Ти можеш узяти мене просто зараз, але я, я не готова ще, мені страшно, ти такий… такий пристрасний, мене це лякає… – дівчина перевела подих, їй здалося, що її слова доходять до розпаленої свідомості чоловіка, він слухає її. – Прошу тебе, я ж нікуди не можу втекти звідси, можна не зараз…

– Ти боїшся мене?

Ейлін кивнула, внутрішньо завмираючи.    Чоловік помовчав секунду, милуючись цією ніжною квіткою:  диво, а не дівчина, ніколи в нього ще не було такої. Звісно, не варто грубо зривати й топтати таку красу.

Рейтан повільно розтиснув руки, провів долонею по ніжній щоці.

– Я не можу піти проти твоєї волі, маленька. Так, я не можу виконати всі твої бажання і відпустити додому, але ґвалтувати тебе не буду, я хочу, щоб ти сама цього бажала, щоб не боялася мене. Я знаю, що скоро так і буде.

Він ще раз торкнувся її губ своїми, цього разу спокійно, ніжно, без натиску. Потім встав і вийшов із кімнати. Через якийсь час за ним зачинилися вхідні двері. Ейлін знову залишилася одна у квартирі.

Полонянка. Такого непередбачуваного, такого пристрасного до божевілля чоловіка. Вона була налякана не тільки його шаленою пристрастю. Він чоловік, який звик, щоб йому не відмовляли, можна тільки уявити, який у нього досвід.

Але Ейлін більше турбувало інше: її реакція. Хоч вона і боялася близькості, боялася грубості й нетерплячості з боку Рейтана, але чітко розуміла, що їй сподобалися його жадібні поцілунки, нахабний язик, який досліджував її рот, їй хотілося знову відчути його гаряче дихання на своїй шиї, губах. Сподобалися ці покусування, ці сильні руки в татуюваннях. А якби Рейтан не зупинився?

Ейлін було і страшно, і хвилююче думати про це. Що з нею? Стокгольмський синдром? Вона закохується у свого викрадача? Напевно, це від пережитого стресу, вона ж розуміє, що він небезпечний злочинець, він не може їй подобатися!

Ейлін подивилася на себе в дзеркало: її обличчя горіло гарячковим рум’янцем, очі немов затуманилися. Вона ніколи ще не була з чоловіком, ось якось не склалося. Легкі одноразові стосунки їй були не цікаві, а для серйозних вона поки що нікого не зустрічала.         Єдиний, хто її зацікавив за останній час, був Джош, і здається, він теж був до неї не байдужий. Ейлін пішла у ванну, ввімкнула холодну воду і стала вмивати обличчя, воно немов горіло.

Що з нею таке відбувається? Гаразд, Джош, вони разом працюють, він старший і справляє враження надійного чоловіка. Симпатію до нього якраз можна зрозуміти. Але Рейтан? Він же сущий диявол у людській подобі, Люцифер, злочинець, він не може їй подобатися! Чи все таки…  Ейлін боялася зізнатися сама собі у своїй сильній симпатії до свого викрадача. Занадто сильній.