Unknown

Юнгі втомився.Втомився від того,що пише пісні ночами,поєднуючи з напруженим денним графіком,сповненим великою кількістю стафу.Втомився від прискіпливої уваги до нього,як до айдола,втомився від того,що ніяк не може дописати цю кляту пісню.

Якби не любов до музики і до  GeniusLab,то мабуть,Юнгі давним-давно би кинув це все,і пішов би писати коди не в аранжуваннях,а в JavaScript.Але перша любов не забувається,і тому Юнгі продовжує терпіти всю цю метушню навколо себе.

Бантани повністю одягнуті для фотосесії концепту,вже  пройшовши етап парних фото учасників,чекали разом наступного етапу зйомок,які мали відбуватись на даху будівлі в променях сонця,який заходить.

Всім поправили макіяж та перевірили костюми,які сиділи на кожному з семи просто ідеально,і закінчивши,нуни-візажисти врізнобій почали покидати гримерку,але людей від того не стало набагато менше.Зайшов менеджер,зібравши сімох Бантанів разом,спробував не жувати свого язика,а видати,чого він їх зібрав.

-“Хлопці,там таке діло…”говорить стурбовано він, покусуючи губи.

Чотирнадцять пар очей пристально  подивилися на  менеджера,який не міг видати,що ж такого сталося.

-“Хьон,що таке? З тобою все добре?Ти зблід…”стурбовано запитав Хосок,передаючи хвилювання всіх Бантан.

-“Там..там дощ йде”зіщулившись,відповів менеджер.

Всі видихнули.

-“Господи,хьон,не треба так лякати,я вже подумав,що помер хтось”полегшено сказав Хосок,широко всміхнувшись.

-“Нічого страшного,давайте просто почекаємо,може він закінчиться,вкінці-кінців,його в прогнозах не було,він напевно швидко пройде,якщо ні,пізніше знімемо,вкінці-кінців,існує зелений екран”-сказав Намджун.

Всі згодились,і менеджер заспокоївшись,пішов,залишаючи мемберів.

-“Курва,а що,як він не закінчиться?”

-“Юнгі,не ругайся!”-вичитав Намджун.

-“Незнаю,як вам,а мені цей костюм не подобається,ще й це “Sugar”.Я передягаюсь,і йду в студію,напишіть в чат,коли мене треба буде”

-“Не одному тобі не подобається,я з тобою йду,ти ж мою пісню хочеш зробити?”-підтримав Чонгук.

-“Ага,твою.Якшо хочеш,пішли”

Всі інші так не заморачувались,і просто вирішили залишитися в гримерці.

Юнгі і Чонгуку не сильно подобались скупчення людей,але за стільки років сумісної роботи вони вже настільки звикли до мемберів і команди,що майже без стиду змогли перевдягатися в багатолюдній кімнаті,відвернувшись лицем до стіни.Вони,коротко затримавши погляд на напівоголених тілах один одного,якомога швидше передягнулись,і вийшли за двері гримерки,яка знаходилась в тому самому коридорі,що і студія.Тому хлопці дісталися до неї швидко,по дорозі нікого не зустрівши.

Юнгі ввів код ,вхопивши ручку,різко потягнув на себе двері,і з нетерпінням попасти в студію,зашпортнувся за поріг,вже готовий був поцілувати святу землю,але Чонгук не дав цьому статися,міцно його обхопивши зі спини,випадково доторкнувнись бедрами до мякої попки хьона,яка чудово відчувалася через мякі штани обидвох,і обхопивши руками живіт хьона,вирівняв його.Упевнившись,що хьон міцно стоїть на ногах,Чонгук відпустив мякий животик Юнгі,відступивши  крок назад.

-“Дякую”-сказав,обернувшись,сконфуженно почервонівший Юнгі,жестом пропускаючи Чонгука вперед.

Чонгук,зайшовши,включив приглушене світло,і всівся на чорний диван,який чудово резонував з таким ж чорним аутфітом Чонгука.

Юнгі закривши двері,пройшов повз диван,підійшов до свого улюбленого місця в всій будівлі Hybe,всівся на крісло,розвернувшись спиною до Чонгука,включив комп’ютер,і запустив програму з чорновиками аранжуваннь.

-“Хьон,а тобі правда-правда не подобається,коли тебе кличуть”Sugar”?”

Знайшовши правильну звукову доріжку,Юнгі вивів мелодію на колонки,повністю ігноруючи питання.

Прослухавши мелодію до кінця,Юнгі різко розвернув крісло,приготовившись слухати Чонгука.

-“Не дивися на мене так.Може на інших цей погляд діє,але не на мене.”

-“Як”так”?Як я на тебе дивлюся?”-запитав Чонгук,невинно кліпаючи-“Та зізнайся вже,тобі це подобається,” – хмикнув той.

-Ні,не подобається,і давай закінчимо цю розмову,-відповів Юнгі,розвернувши крісло до екрану комп’ютера.

-“Ну-ну…”

Юнгі примружив очі:-“І що означає твоє “Ну-ну”?Якщо я сказав,так і є.”- не повертаючись,буркнув Юнгі.

Чонгук плавно піднявшись з дивану,підійшов ззаду до крісла,в якому Юнгі марно намагався зрозуміти,як привести пісню до якогось логічного завершення,і нахилившись,прямо на вухо  максимально низьким голосом прошепотів “Sugar”,тим самим визвавши хвилю мурах по всьому тілу Юнгі.Чонгук подув на шию,показуючи,що помітив реакцію.Шумно видихнувши,він розвернув крісло до Чонгука,вже готовий був зовсім не мяко послати тонсена подалі від своєї студії і ментального здоров’я,яке той збаламутив, не подумавши,що таким різким поворотом може збити його з ніг,що власне,сталось би,якби не швидка реакція Чонгука,який з природньою грацією схопився за бильця,тим самим не дав собі впасти,але водночас опинився на недозволено близькій відстані від лиця хьона.

-“В тебе мурахи по всій шиї пішли,”-  самовдоволено усміхнувся Чонгук.

-“Ти налякав мене,”-відводячи погляд,відповів Юнгі,митєво втрачаючи бажання злитись на Чонгука,бо це нереально-озночасно злитись і дивитись в ці красиві очі,які так нагадували Юнгі манекі-неко.

Чонгук,плавно відпустивши бильця,сів на диван,знявши масивну бутсу,підібгав ногу під коліно.

Іронічно зиркнувши,Юнгі поставив лікті на коліна,обхопив своє лице руками,постукуючи кінчиками пальців по обличчю, максимально дівчачим голосом видав –“Чонгукі-оппа,може ти вже почнеш вносити якийсь конструктив в нашу розмову?”

Чонгук посміхнувшись фірмовою кролячою посмішкою,не став нічого відповідати.

-“В кінці кінців,тобі це все потім співати,і мені чогось все-таки не вистачає в цій пісні”-огризнувся Юнгі.

-“Ок,lets get it*”- зітхнув Чонгук.

**давай це зробимо**

-“Одже,мені подобається ,як мій голос буде  поєднуватися з струними,мені подобається,як мій голос гармонійно переплітається з мелодією,мені впринципі подобається мій голос з будь-якою мелодією,тим-паче,якщо її написав ти,і я взагалі не розумію,що я тут роблю,чого тобі тут чогось не вистачає,чим я тут взагалі можу бути корисний,якщо з твоєї руки завжди виходять шедевральні хіти,і нічого іншого,так що я в тебе тут годинку посплю,і піду,а ти  скажеш,що я виніс тобі всі мозги чайною ложечкою,і аж тоді сказав,що з цієї пісні шось вийде,окей?Я капець як не виспався,а нам ше треба бути на тій довбаній фотосесії”

-“Гітару з дивана забери” хмикнув Юнгі,розвернувши крісло.

Чонгук зняв другу бутсу,неохайно відкинув її подалі,підняв другу ногу на диван,і,дотягнувшись до другої половини дивана,схопив гітару за гриф,акуратно спер її  на  бильце.Накинувши капюшон на очі,ліг на спину,і на рожеву подушечку,яка так само гармоніювала з волоссям Чонгука,як диван з аутфітом,і миттєво заснув міцним сном невиспаної людини,якій завадить спати хіба землетрясіння.

Pov.Yoongi

-“Я б зараз теж не відмовився поспати годинку,хоча що мені та годинка дасть?Хто ж мені винен,що я всю ніч марно намагався зрозуміти,що з цією піснею не так?”

Юнгі одягнув наушники,поринув в роботу,ще раз і ще раз прослуховуючи чорновик пісні.

Після сьомого повтору Юнгі зрозумів,що діла не буде,і в його настільки втомлену і невиспану голову свіжа ідея таки не прийде,бо то тільки вночі творчі шлюзи відкриваються.Розчаровано видихнувши,Юнгі розвернувся,і відкинувся на спинку крісла.

-“Боже,який він милий,коли спить!Не надоїдає,сарказмами не сипле,не підколює,прямо ангелятко…”

Пілікнув телефон,розриваючи ідилію момента,Юнгі відкрив чат Бантанів,де менеджер написав,що сьогоднішня фотосесія переноситься,бо пішла справжня злива,так що всі хлопці можуть бути вільними сьогодні.

-“Ну і добре,хоч нормально висплюсь,”-полегшено видихнув Юнгі.

-“Треба випровадити малого,і поспати на дивані,потім може щось придумаю для пісні”

Кінець Pov Yoongi.

Відключивши будильник,Юнгі підійшов до Чонгука,поштурхав його в бік,і не отримавши жодної реакції,крім незадоволеного причмокування губками,пригнувшись,взявся долонями за плечі,і з силою так потрусив,добившись лише того,що Чонгук трішки розплющив очі,і поклавши руки на талію старшого,згріб його в свої обійми. Юнгі,не мавши такої реакції як в Чонгука,з писком,який не личить суворому реперу, навалився зверху,ледь не зламавши собі носа від такого різкого падіння.

-“Хьон,дай мені ще п’ять хвилин,добре?”міцніше пригорнувши,сонно пробурмотів Чонгук.

Юнгі не сильно любив обійми,і за всі роки перебування в складі гурту старався якомога частіше уникати обіймів з будь-ким,хто хотів його обійняти,але в обіймах Чонгука він завжди відчував себе абсолютно комфортно,тому дозволив собі вдихнути приємний сандаловий аромат,яким Чонгук незмінно користувася останніх п’ять років.

-“Чонгук,я хочу спати!!!Вставай!!!”-намагаючись піднятися,спробував ще раз  Юнгі.

-“Ну і спи…”-напівсоно пробурчав Чонгук,особливо не напрягаючись тим фактом,що це не його диван,і його тут не мало бути.

Юнгі хапнув повітря від такої наглості,спробував подумати про спосіб,як залишитись королем сарказму в цій ситуації,але в невиспану голову свіжі ідеї все так же не приходили,а спати хотілось неймовірно сильно,і боротися з Чонгуком впринципі не було ні сил,ні бажання.І навіть якби бажання з’явилось,вирватись з хватки Чонгука здавалось нереальною можливістю.Подумавши про те,яким крінжом для Чонгука буде вся ця ситуація,Юнгі напівусміхнувся.Хто ж йому винен,що розбудити Чонгука- це завдання для Iron men-a.Юнгі хотів спати,і ніщо його не зупинить від того,щоб заснути на улюбленому дивані,навіть такий й ж улюблений тонсен.Тим-паче,в міцних обіймах було настільки комфортно,що Юнгі, сам того не помітивши,прислухався до поради молодшого,поклав голову на груди Чонгука,і заснув.

Першим прокинувася Чонгук,і відчуваючи якусь незрозумілу нагрузку на тіло,розплющив очі,які в той же момент розширились до неймовірних розмірів,зрозумівши який груз на ньому лежить.Поплескуючи по спині,Чонгук старався пробудити Юнгі,не скинувши його на підлогу.

-“Хьон,ану вставай! Взагалі чого ти на мені лежиш?”

Юнгі відкрив очі,повністю прокинувшись від шокованого писку Чонгука,поставив підборіддя в яремну впадинку,зловив погляд антрацитово-чорних очей,і з смішинками в очах перекривив Чонгука його ж фразою-“Хьоон,ще п’ять хвилин”.Вловивши те,що Чонгук все згадав,Юнгі почав  сміятися,і Чонгук,піддавшись хорошому настрою і заразному сміху Юнгі,теж посміхнувся,відкинувши голову назад на подушечку.

-“Може ти вже відпустиш мене з своєї залізної хватки?”-пробурмотів Юнгі.

-“Мені комфортно в твоїх обіймах,хьон.Будь-моя воля, я би так вічність лежав,відволікаючись хіба на поїсти,і туалет”-не соромлячись,сказав Чонгук.

“На відміну від тебе,в мене є глобальніші плани,так що відпусти мене,мені треба дописати пісню!!!

“А?Пісню?В нас же ж зйомки?”

“Злива пішла”

“Окей.До речі,на рахунок пісні,мені сон приснився,з танго,таке драматичне,з оркестром,як наша пісня,дуже схожа мелодія,і я там обіймав жіночу версію тебе,в червоній сукні,до речі,вона була надзвичайно сексуальна,я маю на увазі сукню, і там був такий харизматичний гітарист,з вусами,як в Хуана Карлоса,він грав шось іспанське,ми були афігезні,і я зрозумів,шо тобі не вистачає в пісні!На початку там треба гітару вставити,якийсь легенький перебір,не танго,звісно,але мягкий вступ перед драмою,яка повільно наростатиме,і вкінці взірветься,це те що треба!Ну,як тобі?”

“Ти правий,зі всіх відомих інструментів я не використовував тільки гітару!Пусти мене”-поворушився Юнгі.

“Мабуть,це через те,що вона була прямо під твоїм носом”-хмикнув Чонгук,повільно опустивши руки,відпускаючи Юнгі,який  сповз на бік,поставив ноги на підлогу,для більшої рівноваги впираючись одною рукою в груди Чонгука,вже хотів вирівняти прогнуту спину,але випадково зашпортнувся за бутсу Чонгука,і не знайшовши точки опори,почав зісковзати.Ледь не зачіпивши те,що нижче живота,нервово видихнувши,Юнгі в останню секунду вивернувся,приземляючись підборіддям на теплий живіт Чонгука.

-“Там твоя бутса була”-почервонівши,Юнгі промямлив в  живіт Чонгука своє виправдання.

-“Ох”-схлипнув Чонгук.

Не такої відповіді очікував Юнгі,тому підніс обличчя,і зацікавленно повернувши його вбік,зустрів погляд Чонгука,що стало його фатальною помилкою.Бо в глибині очей Чонгука палав голод,а через секунду ці очі просто благали. Чонгук простогнав,не контролюючи свого  голосу,який різко став хриплим -“Хьоон!”

Не відводячи погляду,Юнгі намагався зрозуміти,що сталося,що ці очі намагались йому сказати,але так і не зрозумів.

“Що таке?Тебе щось болить?”

Чонгук закрив очі і зціпив зуби, викликаючи ще більше занепокоєння Юнгі, ледь чутно простогнав-“Забери… руку…бо він …зараз встане”

-“Ох,вибач,я випадково зачепив”-сказав Юнгі, вкотре червоніючи,бажаючи провалитися крізь землю,зрозумівши,що він так старався не торкнутись члена молодшого,що його рука зісковзнула на один з чутливих сосків  Чонгука.Забравши руку,чим викликав здавлений хник Чонгука,він швидко і зовсім не граційно підвівся.

“Стоп,що?Всенсі, встане ?Невже вони настільки чутливі,що від одного дотику ти..?”-шоковано обернувшись, не закінчив фразу Юнгі.

“Ну взагалі-то ні,від одного потирання  я не збуджуюсь”-як завжди нічого не приховуючи від свого улюбленого хьона,сівши,сказав Чонгук.

“Просто ти таки інтенсивно іх промасажував,доки спав на мені,а потім  так міцно вчіпився долонею,і ще цей сон,так що я не стримався”-без лишнього сорому і рум’янцю зізнався Чонгук,дивлячись прямо в шоколадно-шоковані очі.

“Й-а!Що за безсоромна дитина,як ти можеш так легко говорити такі речі?Ти ще маленький про таке думати,не те що говорити”-відвівши погляд,Юнгі забрав на себе подвійну порцію рум’янцю,якого так не вистачало тонсену.

” Ти запитав,я відповів,і вау!,я на власні очі побачив чудо червоних щічок хьона двічі за день”-мило усміхнувся Чонгук.-“І взагалі то,я вже давним давно не дитина,і досить думати про мене так”

-“Курва,Чонгук,переставай говорити слова,значення яких ти не знаєш,ти невинний,як новонароджений маленький малюк,я так червонію тільки через те,що ти зараз мав червоніти,так що припини зараз же гратися зі мною,якщо хочеш,щоб твоя попка вціліла”-проричав Юнгі,благо,звукоізоляція студії працювала  на відмінно,і приховувала всі секрети власника студії.

-“Я не маленький,і може я не сильно горю бажанням зберегти свою попку,взагалі я вже міг би тебе вчити,як доводити до оргазму”-з викликом глянув Чонгук.

-“You teach me,baby*?”з сакразмом подивився Юнгі,навіть не зрозумівши,що перейшов на англійську.

*Ти вчити мене,маленький?*

“Мені до чортиків подобається ця твоя звичка говорити англійською,коли ти емоційний,і хоч ти це робиш для приховання своїх емоцій,ти забуваєшся,що я теж знаю англійську”-напівусміхнувся Чонгук.-“Окей,давай парі,якщо навіть не дістаючи твого “маленького” з штанів, я змушу тебе кінчити як підлітка,просто від фротажу,і  ти кінчиш до мене,то я тебе буду кликати цілий місяць “Sugar”кожен раз,як ти попадеш в моє поле зору.”-прищурившись,запропонував Чонгук.

-“А якщо я виграю?”-скептично піджав губи Юнгі.

-“То я перестану тебе підкалувати,теж місяць”.

Юнгі все так же скептично тримаючи губи,відповів-“Окей”.

-“Окей?”-шоковано повторив Чонгук.

-“Впевнений,в мене навіть не встане”-піднісши брови,відповів Юнгі,всім своїм видом показуючи скептичність.

“Я би на твому місці не був таким самовпевненим,ти ж бі!”

“Говорять,що люди з чутливими сосками схильні бути геями”-відбив Юнгі.

“Пішов ти нахуй!”

“Not today,baby!*”

*Не сьогодні,маленький!*

Юнгі сів Чонгуку на коліна,і не отримавши спротиву,обхопив руками талію трошки прифігівшого тонсена,заглянувши в очі,доповнив-“Мене не трахають,я трахаю”-провівши великим пальцем по нижній губі,запитав-“Як з такого красивого ротика вилітають такі грязні слова?”,і не очікуючи відповіді,торкнувся губами лоба, і запитав-“Не маленький кажеш?Тобто тебе цілували не тільки сюди?”Чонгук шумно видихнув,очікуючи поцілунок в губи,і аж ніяк не в лоб.

“Може торкалися твоїх покраснівших вух?” нахилившись,прошепотів Юнгі,і пососавши мочку,поцілував за вухом,викликаючи ще одне зітхання,насолоджуючись тим фактом,що Чонгук таки вміє червоніти,і що він викликає в Чонгукові ті ж почуття,які той викликає в нього.

“Чи може торкались тебе так?”-Юнгі мяко почав терти крізь толстовку обидва соска,на що Чонгук голосно простогнав,кинувши погляд на бажані губи,і зловивши такий самий бажаючий погляд на своїх привідкритих губах,Чонгук прийшовши в себе,згадавши,що в цю гру можуть грати двоє,впевнено обхопив долонями лице Юнгі,і ніжно доторкнувся до  його губ,прикривши очі від насолоди,смакуючи губи Юнгі,ніби вони були найкращими солодощами в світі.Юнгі взяв контроль на  себе,мазнув губами, і посасуючи нижню губу,  прослизнув язиком в привідкритий ротик Чонгука,який настільки потонув в задоволенні від облизуючого стінки рота швидкого язика, що отримав другий шок від того,наскільки органічно язик Юнгі вписувався і хазяйнував в роті Чонгука,і наскільки правильно відчувався цей поцілунок.Чонгук навіть забувався іноді відповідати на поцілунок Юнгі,що з Чонгуком траплялося рідко,а точніше ніколи.

Юнгі перемістив одну руку  на потилицю,зариваючись в  волосся,а другою обхопив за зад,прижавши Чонгука ще ближче,прагнучи поглибити поцілунок.Він проїхався своїм задом по повністю збудженому члену,чим викликав стогін прямо в поцілунок,і цей стогін був настільки красивим,що Юнгі продовжив яро об’їзджати Чонгука,бажаючи викликати ще більше цих прекрасних звуків.Чонгук поглянув жадаючим,немигаючим поглядом в очі Юнгі,і ловлячи на собі такий самий,обхопив дві половинки Юнгі,підстоївшись під ритм,розвів попку Юнгі,повільно провів пальцем по анусу через мякі штани,і це було так..Занадто.

Юнгі задушено простогнав,збившись з ритму,прикрив очі,і бажаючи більше,поцілував його,продовжуючи об’їзжати.

“Підніми руки”відриваючись від почервонілих губ,сказав Юнгі

Голос Юнгі став хриплим і глибоким,і Чонгук,вкотре  прифігівши від такого владного Юнгі,послушно підняв руки,підсунувся до спинки дивана,на що Юнгі,швидко стягнувши світшот,відкинув його в сторону.Поклавши руки на плечі,Юнгі нахилившись,на пробу лизнув сосок,напівусміхнувшись,подув,помічаючи мурашки,і трішки пососавши,викликав з горла Чонгука звук,схожий не то на стогін,не то ридання.З голосним чмоком відірвавшись від соска,припав до іншого,посилаючи приємні хвилі задоволення по всьому тілу Чонгука, виводячи по рельєфному пресу зрозумілі одному Юнгі малюнки,і Чонгук ледве стримувався від того,щоб не почати благати його припинити,бо сил то витримувати майже не залишилось.Чонгук кусаючи губи,зарився руками в волосся Юнгі,притягуючи голову ще ближче,і Юнгі в відповідь  напівусміхнувшись,легенько куснув сосок,водночас пощипуючи інший.

“Юнгі”-стогне Чонгук,і ще ніколи Юнгі не любив звучання свого імені так,як в цей момент.Просто слухаючи мелодійні стогони і схлипи Чонгука,Юнгі відчував себе абсолютно щасливим,бо то він був причиною задоволення Чонгука.

“Що мій бейбі бажає?”вже з поволокою в очах запитує Юнгі,заглядаючи в такі ж збуджені очі.

“Хочу кликати тебе “Sugar daddy”,коли  матиму його всередині”просовуючи руку в штани,Чонгук обхопив вставший член старшого,надрочуючи в  ритм поштовхів Юнгі.

“Not today,baby”-напівусміхнувся Юнгі,-“Як же ж легко тебе переконати змінити свою думку!Візьми крем для рук в другому ящику стола,я не люблю всуху.”

“Впевнений…в мене…навіть не встане”-тяжко дихаючи,відбив Чонгук,пошло штовхаючи язик за щоку,перевернув Юнгі,піднявшись,качечкою пройшовся до стола,спеціально якомога сексуальніше нагнувся,вигибаючи спину,відкрив ящик,знаходячи в ньому окрім крему серветки і величенький рожевий вібратор.

-“Ммм,а він майже як мій “маленький”-пробурмотів собі під носа Чонгук,на що Юнгі красномовно і лаконічно відповів-“Збоченець”.

-“Хто б казав.Сідай зручніше,зараз я тебе в космос відправлятиму”.

“Мені і так зручно”-Юнгі розкинув руки на спинці дивана,так само широко розставив ноги,ніби запрошуючи.

“Так діло не піде,я без верху,а ти досі одягнутий,піднімай руки”підходячи,сказав Чонгук.

Юнгі скинув світшот,запускаючи його туди ж,де валявся світшот Чонгука,викликаючи в тонсена момент залипання і ковтання слюнок.

“Ну і як тобі вид?”безсоромно розглядуючи Чонгука в відповідь,зіронізував Юнгі.

Чонгук,відлипнувши,сів межи ніг,і повторюючи за Юнгі,поцілував в лоба,пососав мочку,лизнув спочатку один,потім другий сосок,і обсипав ніжними поцілунками все,до чого міг дотягнутися,поцілував ключицю,підіймаючись поцілунками по шиї,притулився всім тілом до Юнгі,поцілував за вухом.Видихнувши,прошепотів-“Мені завжди було цікаво,ти всюди такий  білосніжно білий?”

Чонгук змастив свою руку кремом,наливаючи і на простягнуту руку Юнгі,відкинув тюбик, розносячи по студії аромат мандаринів,другою рукою приспустив штани Юнгі,відкриваючи вид на красивий білий вибритий лобок,і не менш красивий рожевий член,обхопивши його міцніше,почав мяко і плавно водити,на що Юнгі  простогнавши,витягнув член Чонгука,міцно обхопивши,під акомпанемент пошло хлюпаючих звуків,здався,говорячи “Я забираю свої слова назад,ти не маленький”

Чонгук,притулившись лобом до лоба ледь ні кінчив від виду їх членів і такого прихованого компліменту.

-“Мені теж подобається твій член,він такий ніжно-рожевий,що хочеться його повільно пестити,розтягуючи задоволення,доки ти не попросиш пощади.Я не буду робити це швидше,доки ти не попросиш…”-сказав Чонгук,намагаючись зловити по нечитаємому обличчю старшого,чи довго той протримається.Юнгі вперто кусаючи свою щоку,мовчав,тримаючись на грані,ще міцніше обхопив член молодшого,провівши пальцем по уретрі,викликав стогін тонсена,намагаючись уникнути того,щоб благати,але Чонгук не повівся,і все так же повільно продовжив водити по товстому члену старшого.Юнгі схлипнув,в кутиках очей почала збиратися волога,Юнгі почав мякіше водити рукою по члену,і ледве чутно прошепотів-“Будь-ласка…”.

-“Що-що?”-самовдоволено усміхнувся Чонгук.

-“Будь-ласка,я хочу кінчити!”-впевненіше сказав Юнгі.Чонгук забрав руку хьона з свого члена,обхопив обидва члени одною рукою,і почав виходити на космічно швидкий ритм,Юнгі обхопив своєю рукою руку Чонгука,другою обхопив шию,міцніше притиснувся до нього,задіваючи своїми сосками його,дивлячись в чорні бездонні очі.Чонгук видихнув”Давай маленький,ще трохи”.Вже збиваючись з ритму, пару разів провівши,вони синхронно закрили очі,одночасно бурно кінчили,виплескуючи сперму на животи.Чонгук навалився на Юнгі,тяжко дихаючи.

Юнгі відкинув голову на спинку,і перший повернув собі дар мови.

-“Офігіти”

–“Згоден”-усміхнувся Чонгук,подихом щекочучи ключицю Юнгі.

Піднісши голову,Чонгук з задоволеною усмішкою піднявся, дістав серветки,повернувшись на коліна Юнгі,витер руки,любовно обтираючи кожний палець Юнгі,повільно витер сперму спочатку з свого опавшого члена,сховавши його в штани, потім сперму з свого живота,повторив процедуру і з Юнгі,і закінчивши, поцілував в пупок.

“Я люблю твій животик”

“А я люблю твої кубики”

Юнгі чмокнув Чонгука в губки,усміхаючись так же задоволено,як і Чонгук.

“І що будемо робити тепер?”

“Якщо ти хочеш зізнання в коханні,то ти це і так знаєш,як і я знаю.Я все так же не змінив свою думку,і не буду підставляти зад,як і ти,так що я впевнений,що одружимось ми на комусь з прекрасної половини людства,але мої двері для тебе завжди відкриті,як би двохзначно це не прозвучало”-усміхнувся Юнгі,обійнявши.

“Повністю згоден”-віддзеркалив посмішку Чонгук,обійнявши в відповідь.

“Ммм,то ми тепер ті самі друзі з привілеями?”

“Я до речі,виграв”

“Ні фіга,ми кінчили одночасно!”почав обурюватися Чонгук.

“Навіть не дістаючи твого маленького,як підліток”-заткнув Юнгі Чонгука.

“Твоя флейта варта місяця без підколів”-сказав Чонгук,ніжно цілуючи Юнгі.

“То що ти там казав про гітару?”