Розділ 1

Сьогодні гарний сонячний ранок. Моя дорога до університету проходить через парк, тому я часто виходжу з дому раніше щоб прогулятися. Доки ще початок вересня потрібно насолодитися цим сонечком.

Подув теплий вітерець і я на мить закрила очі, ще трохи так постоявши я рушила далі.

Парк залишився позаду, до університету залишилося тільки перейти дорогу,але мою увагу привернуло руде кошеня, яке сиділо коло стовпа, і я вирішила його погладити. Як тільки я нахилилася щоб погладити котика я почула рев мотору, який налякав бідне кошеня. Коли ж я підняла голову, то побачила як на парковці зупинився мотоцикл, кольору воронячого крила з своїм “господарем”. Знявши свій шолом він повернувся до мене та підморгнув із широкою посмішкою, оголивши гострі ікла. Такі “підкати” мені не до вподоби і тому я скривилася, певно це його розсмішило і в той же момент мотоцикліст залився дзвінким сміхом. Після цього він рушив до університету.

Перейшовши дорогу я рушила за ним. Наскільки я знала цього мотоцикліста звали Кай, чому ж я так прибідняюся? Його знає бляха весь університет. По словам жіночої частини (а може і не тільки жіночої) він вважався самим “популярним”, “симпатичним” і “сексуальним” хлопцем якого вони бачили. Причини сперечатися немає, адже він і справді був гарним, але він точно не мій типаж. У нього було надто високе бачення про себе, яке ще й підживлювалося плітками дівчат. Самим найгіршим було те що, Кай був моїм одногрупником.

Зайшовши на територію університету одразу можна було почути крики студентів які давно не бачилися зі своїми друзями або ж тих хто шукає потрібну аудиторію.

Поки ще залишався час до початку пари, я вирішила заглянути до бібліотеки. Я охоче рушила до неї, оскільки мені кортілось взяти одну книгу.

Дійшовши до бібліотеки я ринула розглядати полиці, щоб знайти потрібну мені книгу.

Вже декілька хвилин я стояла біля одного стелажу, виглядаючи потрібну мені книгу, і в цей момент я відчула легкий аромат чоловічого парфуму. Повернувшись у ліву сторону я помітила сріблясту сережку яка висіла на вусі… у Кая? Та ще й до цього всього він тримав у руках ту саму книжку за якою я прийшла до бібліотеки. Кай різко звернув на мене увагу.

-Чому ти завжди ходиш в цих шкіряних рукавичках та одязі на довгий рукав? Тобі не спекотно? – промовив він, дивлячись на мене з легкою посмішкою.

-Яка тобі різниця? – огризнулася я – Доречі, не міг би ти віддати мені ту книжечку, яка зараз у твоїх руках?

-Ні, так діло не піде, я тут намагаюсь поговорити з тобою, а тебе цікавить лиш якась дурна книга? – він скептично оглянув мене.

– Зовсім вона не дурна, це ти дурень. Отож давай швиденько віддавай мені цю книжку.

Як тільки я захотіла забрати у нього книжку, Кай різко перехопив мою руку та притиснув до стелажу.

-Ее, не так швидко. – Кай на хвилину замовкнув, ніби щось згадуючи. – Те-о-до-ра.

Сказав він це прожовуючи кожен склад, мені це не сподобалося.Також я помітила як його погляд гуляв по моєму обличчю.Зіниці Кая на мить збільшились, коли він помітив маленьку гематому на моєму підборідді, яку я зранку так странно замальовувала тональним кремом.

-Якщо ж тобі люба Тео, потрібна ця книжечка, то не була б ти люб’язна писати цілий тиждень за мене конспекти?

-Ні – приголомшливо відповіла я. – Що ти взагалі собі дозволяєш? – відштовхнувши його я стала в сторону.

-Тоді мені доведеться покинути тебе та залишити з компанією книжкових хробаків – пожавши плечима, Кай розвернувся у сторону виходу та відкривши книгу зробив вигляд, ніби йому вона надзвичайно цікава.

Я не могла дозволити йому просто взяти і піти з цією книжкою,тому вирішила погодитися.

-Стій, добре добре, я буду писати замість тебе конспекти, але тільки тиждень! Ні на день більше. – відрізала я.

Кай з широкою посмішкою розвернувся до мене, і сказав:

-Ох, я знав що мені, такому прекрасному парубку неможливо відмовити.

Він підійшов до мене та вручив книгу, клацнув по носі і рушив на вихід. В цей момент мені захотілося дати йому ногою під задницю, але я стрималася.

Коли ж було чути що двері закрилися за Каєм, я глянула на годину, і не повірила своїм очам- від початку пари пройшло вже 10 хвилин! Поки я бігла до аудиторії, то всіма силами проклинала Кая.