Розділ 1

Перші, теплі промічники сонця чимось нагадували ніжні поцілунки, проникали у вікно турбасу. Автобус був пустим, адже зараз хлопці знаходилися на концерті, радуючи публіку своєю чудовою та, на той момент, неформальною творчістю.

По всьому його периметру був хаос: розкиданий одяг, розпаровані шкарпетки, обгортки від шоколаду, незавершені пісні і навіть улюблений лайнер для очей Джерарда був тут. До завершення виступу лишалося десь 20 хвилин, шум оплесків було чути геть на вулицю. Захоплені крики фанаток, слова- «Джерард, я люблю тебе!» і «Френк, я хочу за тебе заміж!» уже вважалися нормальними. Хлопці не звертали на це уваги, адже вони були один в одного й цього їм було достатньо. «Щастя любить тишу»- так в дитинстві часто говорила бабуся Веїв, золоті слова. Цю таємницю вони довірили тільки найближчим, щоб уникнути пліток і бридких теорій. Тому що, на жаль, фани бувають різними, багато неприємностей уже траплялося з цією досить молодою групою. В деяких випадках навіть доводилося змінювати телефонні номери. Але наразі все зовсім по-другому…

Аїро здавалося, що він ніколи не почував себе настільки щасливим, втім Джи знаходився в такому ж стані.

-Ось і ще один концерт добіг кінця- сказав він дивлячись  на свою гітару не менш закохано, ніж на на Джерарда. Далі його погляд спустився нижче, до зап‘ястя, де красувався мініатюрний кажанчик- символ їх з Веєм кохання.

Здавалося б, тільки ідіоти можуть так вчинити, але ці двоє себе ідіотами не вважали. «Це ж на все життя!»- стверджувало оточення хлопців. Та їм було начхати, вони навіть трохи вірили у «вічне кохання». Хотіли дожити до старості разом, щоб потім слухати рокові хіти, сидячі на подвір‘ї їх будинку з філіжанкою кави. Хіба це не щастя? Хоча такий хід події подобався більше Френкі, бо Джерард запам‘ятовувався всім, як «зірвиголова» або «душа компанії». Вони були- дві протилежності, які в реалії притягуються.

-Ну що, збираємо манатки й валимо звідси??- загорлав Рей і на його обличчі з‘явилося щось типу жартівливої посмішки, коли він побачив як Аїро дивиться на своє сонечко.

Сам парубок не помітив, що вже 5 хвилин слідкує поглядом за Джи з півметровою либою на лиці. Далі Френкі  нарешті вийшов з «астралу» й почав швиденько збиратися, адже друзі вже чекали його у виходу пустого залу.

Підійшовши до них, він, звісно, одразу поглянув у очі Вею й моментально потонув у них. Потім рука хлопця прослизнула до його руки і вони зімкнулись намертво, не бажаючи розлучатися ніколи.

Шкіра Джи була ніби шовковою, в порівнянні зі збитими від гітарних струн, пальцями Френка. Він був ладен віддати все, аби ні на секунду не відпускати його руки.

Вийшовши на вулицю, їм в обличчя вдарило яскраве сонце. На парковці їх сумирно чекав автобус, який вже стиг замінити їм рідну домівку. Група завалилася в свій «барліг», Джи одразу впав на ліжко. Погодьтеся, важко витанцьовувати по 3 години на концертах, «трохи» стомлює. Проте втома дуже швидко вивітрилася, доки в автобус не зайшов Аїро. Їх погляди вчергове зустрілися, в них було стільки кохання і розуміння, що від такої кількості фургон міг просто злетіти.

За планом, зараз вони мали їхати до готелю, бажано було б одразу лягти спати, бо з самого ранку їм треба буде знову виїздити в інше місто в рамках концертного туру. І ось автобус почав рухатися, за вікном проносилися яскраві вогні ліхтарів і вечірнього міста. Сонце також готувалося до сну, тому весь салон поглинув багрянець.

Підїхавши до готелю, вони декілька хвилин непорушно сиділи, адже було настільки стомленими, що нікому не хотілося здвинутися з місця. Але ось Майкі зважився й піднявся з диванчика, який знаходився близько до виходу. Його трошки похитнуло, від чого по всьому турбасу розійшлося зловісне командне реготання. Далі хлопець став на підніжку і зістрибнув на асфальт, повернувся та помахав друзям, кличучи їх швидше вилазити на свіже повітря. Ще одним сміливцем виявився Рей Торо, він жтвенько повторив рухи Вея молодшого і через секунду стояв поруч з ним в очікуванні інших. А Джерард з Френком, здається й не збиралися виходити. Вони лежали, обіймаючись на незаправленому ліжку, зігріваючися теплом тіл.

-Ей, давай вставати, – прошепотів Аїро, ніжно штовхнувши Джи плечем.

Другий не відреагував і у відповідь почулося тільки тихе сопіння. Тоді Френкі нахилився і поцілував Вея в маківку. Вона була теплою й такою знайомою, бо туди найчастіше й цілував він його, ну або за вушком, або… Тут Джерард прокинувся та глянув на парубка своїми сонними очима.

Сфокусувавши погляд і впевнившись, що це Френк, той притягнув його до себе і потерся своїм носом об його.

-Так, досить ніжностей! Давай виходити, Майкі з Реєм вже, певно, позамерзали там!- він з усіх сил намагався промовити це серйозно, але моментально зайшовся сміхом. Згодом цей сміх став вірусним і подіяв на фронтмена групи. Той встав, підійшов й подивився хлопцю прямо в очі, ніби намагався знайти в рисах його обличчя щось нове. В його погляді заграли характерні вогники.

-Ти ж чудово знаєш, що мій молодший братчик і Торо настільки сором‘язливі, що побояться навіть просто зайти в хол готелю без нас! А тим більше взяти ключі від номерів! – з єхидністю сказав Вей.

-Ну зате ти в нас впевненіше всіх живих!

-І мертвих…

Тут хлопці почали шалено реготати, що аж людям на вулиці було цікаво чому. Далі ці двоє нарешті покинули турбас й вийшли на вулицю, де з синіми від холоду губамиїх чекали друзі.

-Бачу, ви ні крапельки не замерзли!- з усмішкою сказав соліст, дивлячись на них.

-Що ж, ходімо, в нас попереду складний день!

Цей день вже почався, адже на годиннику було далеко за північ, на небі висів повний місяць.