Розділ 1

За законами і всіма існуючими правилами вони б мали вбити один одного, але… Протилежності притягаються.

Світ давно розколовся навпіл. Люди звикли ділити все на добро і зло, світле і темне, день і ніч. І чорне не обирало бути злим, це суспільство назвало темне пеклом. То що ж навіщо розчаровувати маси? Він буде тим, за кого його вважають.

——————————————-

Сьогодні світлий і яскравий день, а тут і не може бути інакше, в королівстві Ен сьогодні надзвичайний день. На престол сяде син померлого в бою короля, Лі Фелікс – Сонце цього боку острова. З протилежного ж сьогодні буря і шторм – молодий правитель, що тримає в страху обидві частинки цілого, але давно розколотого, в ярості. Він не зміг змусити відмовитись «Янгола» припинити боротись і той склав свої «крила» після нападу зі спини – низько як для представника добра.

Тиждень до цього

Ця війна триває вже століттями і перед Хваном за цим столом поважно сидів його батько, а ще раніше дід і так поколінь з десять, але якщо перші бої проходили на полі битви десь між світами, що розділялись уявною лінією, то сьогодні Хьонджін зустрінеться з королем Лі на терасі одного з палаців Сонця.

– Я пропоную здатись і припинити цю нісенітницю. Годі дурити. Ен має бути під контролем нашого королівства. – впевнено заявив старший, адже за ним лише добрі наміри.

– Батько говорив, що на цьому боці погані перемовники. – не дивлячись на юність особи перед сорокарічним чоловіком, Хван досить спокійно відреагував на випад противника. – А ще тут дуже гарно. На нашому боці, як Ви знаєте, ніколи немає сонця.

– Це через твоє нице і хворе нутро. Природа залежна від правителя.

– Хм. Тоді чому тут досі так гарно, адже ваше серце не брудніше за моє. – досі незворушно сидів на зручному кріслі темноволосий.

– Та як ти смієш бруднити мене своїм язиком? – жовна на щоках старшого почали нервово смикатись.

– Що? Я щось не те сказав? Вибачте, королю, я перший раз на такому заході. Як ви знаєте мого батька вбили, коли він поливав свої орхідеї в саду.

– Тут немає свідків можеш не награвати доброту свого батька. Він був ще тим Чортом.

– А Ви Янгол? Хто Вам дав право забирати життя? Якщо Ви так бажаєте отримати владу над темною частиною острова… – Хван трохи замислився – то оголошуйте війну і отримайте те чого бажаєте. Хоча я сумніваюсь, що Ви зможете дійти хоч до лінії кордону.

Хьонджін відпив вже холодного чаю і був готовий піти як відчув рух позаду. Обернувшись, він помітив ніж в руці короля, що був готовий вп’ятись в бліду шкіру молодого правителя, але він спритніший за свого батька і клинок повністю увійшов в серце короля Лі.

– Нападати зі спини це не по «Янгольськи» – останнє, що почув правитель Сонця.

– Я помщуся за тебе, тато. – біля портрету загиблого стояв світлий хлопчик. Так, саме хлопчик. Йому лише вчора виповнилось 18, а він вже втратив все, що мав і втратити Світло він не міг. – Він відповість за свій зухвалий вчинок. Пронести на переговори зброю… це про них. Але я буду готовий до цього.

– Королю! – до зали зайшов права рука батька, а тепер Лі молодшого. – Ви готові? Всі чекають. – поклонився Бан і вказав рукою на двері до зали, де має відбутись коронація.

– Так, я готовий. – твердо відповів хлопець і попрямував до дверей, що відчинили слуги.

З протилежного боку двері також відчинились і до зали зайшов не проханий гість. Судячи з реакції свити його не запрошували. Темноволосий зайшов до зали досить спокійним кроком і вже намітив собі місце поруч з сходами та його перехопила охорона.

– Вибачте, Вас не запрошували. – ввічливо звернувся до нього Бан, що підійшов.

– Якщо пан Хван так бажає бути присутнім на моїй коронації то залиште. Але обшукайте, цей хитрун міг пронести ще одного ножа. – з-за плеча кримезного лицаря виглянуло сонце. Перед гостем постав світловолосий, трохи худенький з яскравими тяточками на носику і щічках з яскравою посмішкою і іскрами злості в очах «Зовсім не притаманна Янголам» промайнуло в голові Хвана.

– Чули короля, обшукати! – наказав Бан і охорона швидко обшукала хлопця. – Чисто, Ваше Високосте.

– Я не ношу зброю на мирні переговори. – спокійно промовив Хван, поправлючи піджак.

Від цієї фрази в середині Фелікса щось пересмикнуло і на світлому обличчі замість яскравої посмішки з’явився оскал. Він різко підійшов до Хвана і дістав з піхви золотистий клинок, що дістали з серця батька. Темноволосий не на крок не відійшов від хлопчиська, що майже доторкався ножем до блідої шкіри його щоки.

– Ну хоч не в спину. – посміхнувся той і продовжив дивитись в очі, що блищали від сліз, що накопились і виривались на поверхню, але їх мужньо тримали. – Якщо цей клинок підготований для мене я не смію вдруге забирати ним життя «Янгола». Але знай, Феліксе, забравши моє життя, ти не полегшиш власне.

– Ти не маєш права говорити, не маєш права дихати в цьому приміщені! І взагалі твоє скупе чорне серце не має права на те щоб битись! Ти забрав життя короля Лі і я маю право забрати твоє за твій вчинок. Королівство Ен не пробачить тебе за твою зухвалість і нехай ти сьогодні без зброї вже завтра ти будеш стояти на порозі мого маєтку з заточеним для мене клинком. Я бачив таких як ти. Ви навіть своїх готові вбити заради влади. – це він натякає на смерть батька? Ця фраза змушує злість бушувати в середині темноволосого, але він все ще стоїть і дивиться у карі очі. – Батько чекав твого нападу, але не такого підлого. Що ж смерть короля Лі це початок війни. І не ми її почнемо.

Після завершення монологу Фелікса, Хван відійшов від хлопця і розвернувся на вихід.

– Ви його так просто відпустете? – почувся писк збоку, це якась із графинь від страху не могла повернути свій голос чи він завжди такий противний?

– Продовжимо. – відволікши всіх вигукнув Бан і підвів Фелікса до трону.

Того ж дня Пекло оголосило війну Раю.