Розділ 1

Літак Київ-Тбілісі приземлився в міжнародному аеропорту о пів на дев’яту ранку за місцевим часом. Серед пасажирів була Тіна Кароль зі своїм маленьким сином. На відміну від Веніаміна, для якого ця мандрівка була лише відпочинком та розвагою, для Тіни це була серйозна бізнес подорож, адже вперше за час існування мережа готелів “Karol” могла вийти за межі України. І першою країною, яка відгукнулася на пропозицію співпраці була саме Грузія.

 

На момент посадки лайнера на бізнес леді та її сина вже очікувала Юлія Саніна, яка працювала у поліції Грузії. Саме їй доручили оберігати гостей з України.

 

Тіна вийшла з літака, подумки кидаючи прокльони в адресу залізному птаху та опинилася у терміналі. Вона була досить схвильована і не тільки через важливість майбутньої зустрічі з потенційними бізнес партнерами, а й в першу чергу через страх літаків.

 

Блондинка подивилася у вікно, за кілька десятків метрів від неї стояв величезний літак. Дівчина закрила очі і подумки порахувала до п’яти, після чого відкрила їх і подивилася навколо. Вона побачила брюнетку у поліцейській формі, яка тримала табличку з написом “Tina Karol”. Дівчина виглядала дуже строго, наче солдат, особливо через те, що у неї не було ніякого макіяжу.

 

– Сюди, – сказала вона синові, міцно тримаючи його за руку і пішла до дівчини.

 

– Hello, – привіталася Тіна, опинившись навпроти поліцейської.

 

– Чого мого ім’я немає? – обурився хлопчик.

 

– Hello mrs Karol, – відповіла дівчина, щиро посміхаючись гостям. Блондинка почула сильний грузинский акцент.

 

Зустрівши пасажирів, Саніна повела їх на вулицю, де на них очікувало таксі. По дорозі до машини Тіна спробувала домовитися з сином, що він буде поводити себе чемно і не буде заважати їй працювати.

 

– Може не треба принижувати мене на людях? – сказав хлопець, – нас усі чують.

 

– Я тебе не принижую, – відповіла мати, – до того ж, в Грузії майже ніхто не знає українську.

 

Вони йшли пліч о пліч з Саніною, яка не лише чудово чула цю розмову, а й вільно володіла українською, оскільки сама народилася та виросла у Києві. Однак дівчина не стала у той же момент викривати своє походження.

 

Незабаром вони дійшли до автівки і сіли на задні сидіння, поки водій розміщав валізи у багажнику. Думка про те, що найближчим часом не буде ніяких польотів заспокоїла Кароль і вона нарешті відчула себе у безпеці.

 

– До речі, мене звуть Юлія, – сказала брюнетка англійською, – мені повідомили, що у Вас тут бізнес справа.

 

– Так, – підтвердила Кароль, – я знаю, що Вам довірили мою безпеку, але можна одне прохання? Мені б хотілося, щоб Ви не ходили у поліцейській формі. Це привертає увагу.

 

– Без проблем, – кивнула Саніна, – зараз доїдемо до готелю і я на годинку відлучуся, щоб переодягнутися.

 

– Дякую.

 

– Мені казали, що Ви будете з командою, але Вас тільки двоє, – додала брюнетка.

 

– Я тут з помічниками, але вони прилетіли раніше, щоб забронювати номер у готелі, – пояснила Кароль, – до речі про готель, мені сказали, що за умовами перебування у Грузії, Ви повинні жити у сусідньому номері, це обов’язково?

 

– Це заради Вашої ж безпеки, – посміхнулася поліцейська, – проте не хвилюйтеся, я не буду ходити за Вами кожну хвилину, вважайте, що я Ваш особистий гід. Можу і екскурсію провести.

 

За декілька хвилин вони доїхати до готелю, де на Тіну чекала її команда. По дорозі дівчина встигла роздивитися та оцінити столицю. Тбілісі на її погляд виглядав розкішно і на перший погляд мало чим відрізнявся від Дубаю чи будь якого мегаполісу США, лише написи грузинською мовою на рекламних бордах та формі Саніної нагадували, що Тіна все ж таки на території Кавказу. Зовнішний вигляд міста остаточно переконав Кароль, що це дуже гарний вибір для будівництва готелю.

 

Після реєстрації у готелі, переконавшись, що гості у безпеці, Саніна поїхала додому, щоб переодягтися, а Кароль тим часом сіла з помічниками у конференц залі і почала підготовку до презентації. Через деякий час Тіна повернулася до свого номеру і зустріла по дорозі Юлію. Брюнетка була одягнена у плаття, а на обличчі був ніжний макіяж.

 

Кароль пройшла повз дівчину і лише через декілька секунд зупинилася і обернулася.

 

– Це Ви? – запитала вона, – тобто, я Вас не впізнала.

 

– Це я, – відповіла брюнетка, – так краще?

 

– Ну… А… – українка не знала, що відповісти, – з Вашою зовнішністю можно було б працювати не в поліції, а рекламувати брендовий одяг чи прикраси.

 

Тіні здалося, що вона сказала зайвого і вирішила якомога швидше сховатися у номері, проте поліцейська пішла за нею.

 

– Дякую за комплімент, – посміхнулася Саніна, – я можу Вам чимось допомогти?

 

– А… Так, – нервово відповіла Тіна, освідомлюючи, що окрім дуже привабливої зовнішності Саніна також здивувала її ніжним парфюмом, – у мене до вечора багато справ, а Веня голодний і йому нудно. Ви можете відвести його до ресторану і потім якось зайняти?

 

– Звичайно можу, – кивнула дівчина, – а ще можу після ресторану знайти йому аніматорів, або гіда, щоб провів екскурсію містом, хоча я б краще сама провела.

 

– А хіба це входить у Ваші обов’язки? – здивувалася Кароль.

 

– Ні, але яка різниця? Якщо що, зброя у мене при собі, тож безпеку гарантую на усі сто відсотків.

 

– При собі це де? – здивування Тіни стало ще сильнише.

 

Саніна підняла руку, якою тримала невеликий клатч.

 

– Маскування це найкраща зброя солдата, – пояснила дівчина.

 

Добре, – трохи стримано відповіла Кароль. Вона явно не очікувала таких здібностей від звичайного тілоохоронця, – дякую. Якщо що, пишіть мені.

 

Залишившись наодинці і пообіцявши нікуди не виходити, Кароль з головою поринула в роботу.

 

 

Вечірній Тбілісі заворожував своєю красотою. Тисячі яскравих вітрин та будівель, які привертали увагу туристів, були невід’ємною частиною столиці, проте Тіна усього цього не бачила. Вона сиділа у номері готелю і збирался замовляти вечерю у номер.

 

– Якщо Ви не збираєтесь нікуди йти, то я піду до себе, – повідомила Саніна і пішла до дверей.

 

– Пані, Ви б не хотіли залишитися з нами на вечерю? – відповіла Кароль.

 

– О, це було б дуже круто! – вигукнув Веніамін.

 

Брюнетка не була готова до такої пропозиції, проте не бачила нічого погано у тому, щоб повечеряти разом. Щойно вона погодилася, хлопець зааплодував і сів за стіл, Тіна зрозуміла, що її сину дуже сподобалося проводити час з тілоохоронцем.

 

Через деякий час у двері постукав офіціант і накрив на стіл.

 

– Пістолет у клатчі це сильно! – засміялася Кароль, готуючись до вечері, – Ви наче ніндзя. Може Ви ще і карате знаєте?

 

– Ні, але якщо потрібно, то я знаю усі больові точки на тілі, – відповіла Саніна. Її зовнішній вигляд ніяк не відповідав словам, бо на перший погляд вона була тендітною, слабкою дівчиною, хоча насправді володіла всіма навичками копа, – а ще я вчила Веню стріляти у тірі.

 

– Так! Там був велетенський кит, але я не виграв його, – сказав хлопець.

 

– До речі, як він себе поводив? – запитала дівчина, дивлячись на сина, – сподіваюсь все пройшло нормально.

 

– Все чудово, миссіс Ліндеманн, – у Вас дуже розумна дитина, гарно знає англійську.

 

Тіна ледь не вдавилася їжею, коли почула відповідь.

 

– Вибачте, але я Лі-бер-ман, – поправила блондинка.

 

– А… – Юлія застигла на місці і з почуттям провини подивилася на дівчину, – Господи… Вибачте… Це я мабуть з солістом Rammstein переплутала. Тілль Ліндеманн.

 

– Фу, – зкривилася Тіна, – не нагадуйте мені про нього. Він виглядає і поводить себе, наче втік з психлікарні. Стара огидна мавпа.

 

– Вибачте, – Юлія ледь змогла приховати посмішку. Асоціації Кароль здалися їй надто кумедними, – до речі, у Вас дуже гарне прізвище. У Вас випадково немає німецьких коренів?

 

– Ні, – засміялася Кароль, – принаймні мені про це батьки не казали. А у Вас, Юліє, випадково немає слов’янських коренів?

 

У цей момент Саніна на хвилинку задумалася. Вона спробувала уявити реакцію Тіни, коли та дізнаєтся, що її тілоохоронець також українець.

 

– Ну, якщо чесно, то трохи є, – відповіла Юлія чистою українською, – десь відсотків на сто.

 

– А… – Тіна шоковано подивилася на дівчину.

 

– Доброго вечора, я з України, – розсміялася Юлія.

 

Веня щиро засміявся і спробував переконати присутніх, наче від від самого початку розкусив псевдо-грузинку.

 

– А… А чого Ви…? – білявка зупинилися, щоб зробити ковток води, – чого не сказали одразу?

 

– Ну, Ви ж не питали про це, – сміялася дівчина, – до того ж, Веня англійську попрактикував зі мною, – брюнетка підморгнула дитині, – але тепер Ви знаєте, що я з Києва.

 

– Це цікаво, – видохнула блондинка, – а як Ви потрапили у Грузію, якщо не секрет? – поцікавилася Кароль.

 

Саніна на хвилинку замислилася, після чого розповіла історію про те, як закінчила школу і вирішила поступити в університет у Тбілісі. Це рішення кардинально змінило життя брюнетки. Провівши лише один рік у Грузії, вона вирішила залишитися тут, вивчити мову, отримати громадянство і вивчитися на поліцейського.

 

Після вечері Веніамін пішов спати, проте дівчата не поспішали залишати одна одну. Їхня розмова перейшла в більш дружній і комфортний потік. Вони сіли в м’які шкіряні крісла і просто розмовляли. Обидві відчули взаємну довіру і почали спілкуватися одна з одною наче подружки.

 

– Мені з тобою дуже комфортно, – зізналася Кароль, неусвідомлено перейшовши на “ти”, – але все одно важко прийняти той факт, що ти коп. Може це стереотипи, але ти занадто тендітна і сексуальна для цієї професії. Важко уявити тебе зі зброєю в руках.

 

– А так? – в одну мить Саніна підстрибнула на ноги, дістала з клатчу пістолет і зайняла бойову позу, націлившись в підлогу.

 

– Мене ще жодного разу не охороняли такі сексуальні поліцейські, – засміялася Тіна, – можно подивитися? – запитала вона, дивлячись на зброю.

 

– Тільки обережно, не чіпай запобіжник, – відповіла брюнетка, протягуючи пістолет дівчині.

 

– Він досить важкий, – сказала Тіна, намагаючись націлитися на ручку двері.

 

– Бо він повністю заряджений, – пояснила Саніна.

 

– Ніколи не тримала в руках зброю, – трохи нервово прошепотіла Кароль, – уяви, якщо хтось зараз зайде до нас. Мене або заарештують, або депортують додому.

 

– Або ти застрелиш свідка і ніхто нічого не дізнається, – засміялася Саніна.

 

Кароль здригнулася від цих слів і повернула зброю хазяйці. Її дуже здивувало наскільки швидко вона змогла знайти спільну мову з Юлією і як швидко між ними з’явилася довіра такого рівня. Проте час линув дуже швидко і врешті решт Саніна повинна була йти у свій номер.

 

– Юля, – в останню мить Кароль зупинила її і підбігла блище, – солодких снів тобі.

 

Кароль легенько поцілувала щоку дівчини і щиро посміхнулася. Юля побажала солодких снів у відповідь, сумно зітхнула і закрила двері.

 

 

Пройшов тиждень з тих пір, як Кароль прилетіла в Грузію. За цей час вона досить сильно зблизилася з Юлією. Настільки сильно, що в останній вечір перед відльотом дівчата сиділи в номері готелю і пили домашнє вино.

 

– Не збрехали, в Грузії дійсно смачне вино, – посміхнулася Кароль, роблячи черговий ковток.

 

– Я купила для тебе в сусідки, вона сама робить, – сказала Юлія, – сімейний рецепт.

 

Цим вечором дівчата були засмучені і майже не розмовляли, на це було декілька причин. Кароль отримала відмову в співпраці, грузинська сторона вирішила обрати іншу мережу готелів, до того ж, дівчата ніяк не могли змиритися з тим, що так сильно прив’язалися одна до одної і просто не хотіли прощатися.

 

– То ж, усе це було марно? – спитала Юлія, – контракт не підписан і ти просто даремно витратила час і гроші?

 

– Ні, – ця відповідь була неочікувана для копа, – мені сумно, що вони відмовили, проте я знайшла тут дещо набагато цінніше за гроші.

 

Тіна підсіла блище до дівчини, обійняла її за талію і притягла до себе. Вона повільно наблизилася до губ Юлії і вже хотіла поцілувати дівчину, проте Саніна зупинила її.

 

– Чекай, – сказала брюнетка, – хіба це правильно?

 

– Що саме? – нерозуміючи запитала білявка.

 

– У тебе чоловік, – з болем вимовила Юлія.

 

– Був, – Кароль опустила очі, – Він помер багато років тому.

 

– О, Господи! – вигукнула дівчина, – вибач, будь ласка, я не знала. Я… Я щиро співчуваю!

 

– Це було давно, – повторила Кароль, дивлячись у великі блакитні очі, – я йду вперед і сподіваюся, що попереду на мене чекає сексуальна леді з навичками солдата НАТО. Я хочу бути з тобою і я дуже щаслива, що ти знайшла спільну мову з Венею.

 

– Я не можу тобі нічого обіцяти на даний момент, – чесно відповіла Саніна, – нам буде важко будувати відносини на відстані.

 

– Я повернуся через місяц, обіцяю, – прошепотіла Тіна і важко зітхнула, – звісно якщо ти будеш на мене чекати.

 

Юлія дуже хотіла вірити цій обіцянці, проте в глибині душі їй здавалося, що це лише слова. У будь якому випадку, сьогодні вона не хотіла думати наперед, віддаючи перевагу жити тут і зараз. Саніна зробила ковток вина і подарувала білявці пристрасний поцілунок, у якому змогла виразити усі свої почуття до дівчини, яку вона знала лише один тиждень.

 

Цей поцілунок не перетік у щось більше, хоча обидві дівчини бажали одна одну. Тіна дивилася закоханими очима на брюнетку і уже зараз подумки складала список справ, які їй потрібно виконати після повернення в Київ. Вона сподівалася зробити усе якомога швидше, щоб скоріше повернутися до свого улюбленого тілоохоронця.

 

– Ти вмієш грати в шахи? – неочікувано запитала Саніна.

 

– Ні, але завжди хотіла навчитися, – відповіла блондинка.

 

–Я тебе навчу, – впевнено сказала Юлія і дістала зі шкафу шахівницю, – сідай за стіл.

 

Тіна скептично посміхнулася, проте сіла навпроти. Саніна почала розставляти фігури, по черзі називаючи кожну з них. Кароль уважно слухала кожне слово і щосили намагалася запам’ятати усі деталі.

 

– Дивись, – сказала Юлія і взяла свого пішака, – наприклад я роблю цей хід. Ти в свою чергу можеш зробити цей хід. Потім я роблю хід конем.

 

– Так… Пішак, пішак і кінь, – повторила Тіна.

 

Саніна зробила ще декілька рухів і подивилася на блондинку.

 

– Це іспанська партія, – посміхнулася брюнетка, – мій улюблений дебют.

 

– А що далі? – не розуміючи спитала білявка.

 

– Далі думай сама, – відповіла Саніна.

 

Тіна нахмурила брови і почухала лоб, розмірковуючи над тим, що потрібно робити. Вона боялася зробити якийсь дурний хід і тим самим осоромитися перед Саніною, проте їй вистачило лише декількох секунд зорового контакту з брюнеткою і закохані очі Юлії абсолютно заспокоїли її.

 

Перша гра закінчилася через декілька хвилин, коли Саніна успішно поставила білявці мат, проте Кароль не була готова так швидко здаватися. Приблизко через годину дівчата вже збилися з рахунку і не знали яку партію підряд грали, проте одне було очевидно, Саніна ставила мат кожного разу.

 

– Давай ще одну, – збуждено сказала білявка, проте Юлія відмовилася.

 

– Ні, наступного разу зіграємо.

 

– Але я завтра зранку улітаю, – нахмурила брови Тіна.

 

– Тоді у тебе буде зайва причина повернутися, – посміхнулася Саніна.

 

– Добре, – відповіла Кароль і подивилася на свої руки, – а знаєш… Я придумала ще одну причину.

 

Тіна подивилася на своє кільце, яке було оздоблене маленьким ізумрудом і обережно зняла його з пальця. Саніна до останньої миті не розуміла, що відбувається.

 

– Це найдорожче кільце яке я маю, – прошепотіла Кароль, – в обох сенсах цього слова. Я хочу віддати його тобі на той час, поки я буду в Україні. Якщо ти дійсно віриш, що я повернуся, то збережи його, але якщо я повернуся, а його не буде, то це розіб’є мені серце.

 

– Ти настільки довіряєш мені? – здивувалася Саніна.

 

– Я довірила Вам своє життя, пані тілоохоронець, – з усією серйозністю в голосі відповіла Тіна, – а тепер довіряю кільце своєї бабусі.

 

Вона встала і підішла до брюнетки, дивлячись пристрасним поглядом в її вічі. Кароль взяла її за руку, запрошуючи встати, після чого обійняла за талію та нахилилася вперед.

 

– Ти дуже смачно пахнеш, – прошепотіла Тіна на вухо, – мене збуджує твій запах.

 

Саніна не втрималася від вих слів і пристрасно поцілувала білявку, хапаючи її за сідниці і садячи на стіл. Здавалося, що цього разу вони не зупиняться лише на поцілунку, проте, коли Тіна торкнулася гудзика на брюках Саніної, та миттєво відпригнула від неї.

 

– Вибач, – важко дихаючи сказала Юлія, – я не можу… Занадто рано… Вибач мені…

 

– Все нормально, – видихнула Тіна, – я знаю, що ти також цього хочеш, знаю, що тобі також важко стримуватися, але одного разу це все ж таки відбудеться.

 

– Я вірю, що ти повернешся, – відповіла Юлія і взяла кільце зі столу, – воно мені дуже подобається.

 

Кароль подивилася на годинник і миттєво прийшла до тями.

 

– Господи! – вигукнула вона, – п’ять годин до літака… Мені потрібно хоч трохи виспатися…

 

– Добре, – відповіла Саніна, – тоді я піду до себе.

 

Тіна взяла дівчину за руку і ніжно поцілувала її перед тим, як відпустити. Саніна м’яко посміхнулася білявці і поклала її кільце у свій карман. За мить Кароль залишилася одна. Вона лягла в ліжко, проте так і не змогла заснути, її голову переповнювали думки про сексуального тілоохоронця.

 

 

За півтори години до літака Тіна вийшла з номеру разом з сином, спустилася у вестибюль і побачила знайому форму поліції Грузії. Обидві дівчини вже були готові до від’їзду в аеропорт, проте жодна з них не була готова прощатися навіть на місяць.

 

Вони сіли в таксі на задні сидіння і міцно взялися за руки, наче боячись впустити одна одну у прірву. В салоні машини була повна тиша, лише тихий шум мотору звучав на задньому плані.

 

Саніна подивилася да білявку і побачила на її щоці сльозу.

 

– Гей, – сказала Юлія, витираючи пальцем краплину, – що трапилося?

 

– Я не хочу покидати тебе, – прошепотіла Кароль.

 

Таксі приїхало до місця призначення занадто швидко. Уже через декілька хвилин Тіна знов стояла в аеропорту і роздивлялся грузинські літери на формі Саніної.

 

– Дякую за те, що довірила мені кільце. Я теж хочу тобі дещо віддати, – сказала Юлія і простягла великий пакет.

 

Кароль відкрила пакет і побачила велику дерев’яну шахівницю.

 

– Мій тато вчив мене грати у шахи цим набором, – сказала Юлія, – він помер і це єдина згадка про нього. Поверни мені її, будь ласка.

 

По щокам Тіни побігли сльози. Вона міцно обійняла брюнетку та пообіцяла, що обов’язково повернеться за місяц.

 

– Час прощатися, – з болем сказала Саніна, – моя робота завершена.

 

– Дякую, пані тілоохоронець, – прошепотіла Кароль.

 

Саніна взяла Веню на руки та поцілувала маленькі рожеві щічки.

 

– Я буду сумувати за тобою, – Юлія простягла ще один пакет, але на цей раз хлопцю, – це набір поліцейського, замовила спеціально для тебе. Виростеш і я навчу тебе боротися зі злом.

 

– Дякую! – вигукнув радісний Веня, – я тебе люблю!

 

– Я також люблю тебе, солодкий мій, – Саніна ще раз поцілувала хлопця і поставила на ноги, – побачимося за місяц.

 

З цими словами тілоохоронець Тіни попрощався і пішов на вулицю, щиро сподіваючись повернутися сюди наступного місяця.