Розділ 1

Герміона відчула легке тремтіння, коли прийняла лист він сови. Пригостивши пернатого гостя печивом, яке завжди було в її баночці, вона з тремтячими руками розгорнула пергамент і почала читати повідомлення від директорки Гоґвортсу.

Міс Герміона Ґрейнджер

Кімната на 5-ому поверсі

Нора, Оттері-Сент-Кечпоул

Графство Девон

Ми раді поінформувати Вас, що Вам надано місце префекта у Школі чарівництва та чаклунства «Гоґвортс». Будь ласка, ознайомтеся із доданим до цього листа списком ваших обов’язків. Ваша посада вступає в дію з 1 вересня. Чекаємо на вашу сову з відповіддю не пізніше 31 липня.

Директорка М. Макґонеґел

“Шкода, що Рон не зміг стати зі мною префектом, та не зважаючи на це, я в захваті від того, що мені довірили цю посаду!” – подумала відьма.

Герміона відчула гордість, яку було складно придушити в собі. Вона завжди мріяла стати префектом свого року, і тепер це стало можливим. Але зараз вона відчувала велику відповідальність на своїх плечах. Герміона знала, що префект не тільки відповідає за дівчат, а й за все шкільне життя.

“Я повинна бути прикладом для інших учнів і виконувати свої обов’язки на високому рівні. Ні на найвищому”, – виправила себе Герміона. Думки не вщухали, вона певно кілька разів ще перечитала листа.

Піднявши очі на годинник який висів над її туалетним столиком, вона з тихим писком про те, що замріялася і не помітила котра година, підскочила і почала збирати речі по кімнаті. Поки Герміона збирала все необхідне для того щоб вийти, вже почала планувати свої обов’язки, як префекта. Вона збирала ідеї про те, як покращити життя у школі та допомогти учням, а особливо першокурсникам, пристосуватися до нового середовища.

“Які чудові можливості, щоб допомогти іншим учням та зробити нашу школу кращою”, – подумки додала Герміона, задоволено усміхаючись.

Так, Герміона вирішила взяти на себе відповідальність та зробити все можливе для того, щоб її останній курс у Гоґвортсі був яскравим та запам’ятовуючим для всіх студентів.

*****

Вийшовши з зеленого полум’я каміну, Герміона Ґрейнджер повільно рушила алеєю Діаґон. Вона була засмучена, бо знайшла себе в складній ситуації. Цього року вона закінчувала свій останній курс в Гоґвортсі, і їй було потрібно купити все необхідне для належного навчання. Сьогодні вранці отримала листа з новиною про те, що вона назначена префектом дівчат і це теж потребувало чи мало часу та сил. Біль всього того, що вони пережили на війні ночами не давали їй забутися в царстві Морфея, і крім всіх цих проблем був ще і Малфой. Драко Малфой – той самий хлопець, який раніше завжди був її шкільним ворогом, та за якого вони з друзями ще на початку літа свідчили в стінах Візенгамоту. Давши свідчення на користь Драко, після засідання вони назавжди закопали сокиру ворожнечі, провівши пречудовий вечір в одному з маґлівських нічних клубів. Герміона на хвилинку заплющила очі згадуючи їх з Драко перший невимушений, спокійний і навіть такий необхідний їй діалог.

Музика та атмосфера клубу схиляли до чудового настрою, і Ґрейнджер вже залишила десь далеко напруженість. Джині запросила Гаррі на танець, а Герміона мрійливо за ними спостерігала. Рон ще годину назад забув, що він тут з друзями, та весь цей час намагався познайомитися з однією маґлою. Герміона вже змирилась з тим, що у них після війни і того поцілунку в таємній кімнаті так нічого і не склалося, та раділа кожній маленькій перемозі свого друга в особистому житті.

Вона і не помітила, як вони з Драко залишилися наодинці. Вона не чула музики, в голові лише мелькотіли думки про те, як розірвати цю знищуючу тишу. Найрозумніша відьма століття не знала, як почати розмову. Просто говорити про погоду, чи щось на кшталт цього, не хотілося, бо вона від чогось знала, що з ним можна вести розмову на якусь більш важливу тему і ця тема весь час роздумів вислизувала від неї.

• Драко, я не знаю, як ти зміг витримати все те, що трапилось в минулому році. Всім було важко, так, але я знаю і твою історію і знаю, що у тебе особливий випадок. Своя особлива біль. Я мала надію, що ти зможеш знайти свій шлях до примирення з собою і з Чарівницькою Британією, але ніколи не думала, що це станеться так швидко,- одним подихом протараторила  Герміона.
• Хмм, Герміона Ґрейнджер – всепробачаюча та така співчуваюча всім, навіть тим хто ні капельки цього не заслуговує золота дівчинка Грифіндору. Знаєш, я зміг витримати те, що трапилось. Зміг завдяки тобі Ґрейнджер, Гаррі та Уізелу. Той лист від Поттера, після перемоги над цим виродком дав мені надію і другий шанс, і я не збираюся його втрачати, – відповів Драко і посміхнувся сумною посмішкою яку Герміона ніколи не бачила на його обличчі.
• Я рада, що все закінчилось так. Так як ми хотіли. Але я все ще не можу зрозуміти, чому ти тоді приєднався до Волдеморта? Чому ти прийняв мітку? Чому було це все? Чому воно все так склалося?- сказала Герміона зі відчаєм в голосі.
• Я знаю точну відповідь на це питання. Якось я тобі розповім. Скажу лише, що в один момент все стало не так, як я планував, і я зрозумів, що вибір, який за нас всіх зробив Люціус, був помилковим,– зізнався він і вмить від згадки про батька його обличчя потускніло.
• Ти змінився, Драко, – Герміона опустила очі з почервонілими, чи то від коктейлів, чи від його погляду щоками,- І я рада, що ти тепер зовсім інша людина. Кардинально відмінна від того зарозумілого хлопчиська людина. Слизеринський принц якого я знала зник і відродився зовсім іншим” – відповіла Герміона, піднімаючи свій келих.
• Я завжди був іншим, Ґрейнджер. Тільки тоді я не мав сміливості це показати,– сказав Драко, піднімаючи свій келих на знак тосту.

Вони тихо насолоджувалися атмосферою нічного клубу, в якому ніхто не знає, що вони – колишні вороги, які знайшли спільну мову та змогли змінити своє минуле і закопати сокиру ворожнечі.

Так вона також достатньо прибрала в своїй голові, думаючи про Драко Малфоя. Герміона вже давно перестала відчувати ворожість до Драко, і насправді відчувала співчуття до нього, бо знала, що його життя після війни було досить складним. Але відьма не була впевнена, як відреагувати на нього, якщо зустріне на алеї Діаґон.

Коли вона зайшла в Мадам Малкін, то зустріла хлопців, з якими розминулася ще в Норі, бо вийшла пізніше інших. Рон все ще був настільки ображеним на Драко, що не міг навіть бачити його віддалено. Тоді в маґлівському клубі (як пізніше зізнався Рон) він покинув їх раніше лише через Малфоя. Але Гаррі, який відчував, що має допомогти Драко, розмовляв з ним завжди ввічливо, коли вони зустрічалися.

Зайшовши ще в кілька крамниць і купивши все необхідне вони поверталися до Дірявого казану, як ось десь далеко в натовпі Герміона побачила знайому верхівку голови платинового кольору. Мимоволі в середині стало тепло, серце наповнилося якимось дивним тремтінням і вона посміхнувшись в моменті коли Драко її помітив зникла в смарагдовому полум’ї каміну.