Розділ 1

Пролог

– Ми майже на місці – пролунав хрипкий голос.

– Мої кошенята можуть не витримати – навкнула кішка що йшла поруч.

У відповідь почулося скигленя одного з кошенят.

Знесилена смужка котів важкою ходою продиралася скрізь темний ліс. У лісі панувала тиша, лише важке котяче дихання.

Свіжий запах недавньої битви донісся до провідника.

– Ми тут не одні коти – мовив він.

Розділ 1

Чорнокриг лежав на вкритій мохом галявині. Хутро його було змочене ранковою росою. Ліс ніби то прояснів, коти по черзі прокидалися й роздивлялись навкруги.

З кущів вискочив рудий кіт з чорними смугами. Він гордо випнувши пиху приніс здобич і поклав посеред галявини.

– Дякую, Кігтеноже – вдячливо нявкнув Чорнокриг.

– Ми з Дрібнолапом поки полювали відчули запах незнайомих котів – пронявчав той. – Їх там було багато, принаймні цілий табір.

– Якщо предки нам не брехали, це те місце де вони раніше жили – втручилася в розмову біла киця.

– Ми підемо і перевіримо! – перебив її Чорнокриг. – Кігтеноже, ти на варті, Ангелохмар та Білошубка йдуть зі мною.

Він відчував що вони не єдиний клан в цьому лісі. Але навіщо предкам щоб вони вертались в ліс?

***

Коти продирались крізь траву коли почули свіжий запах котів. Зовсім недавно залишені сліди у напрямку Чотиридерева.

Чорнокриг часто чув байки про Місяцескелю та Зореклан. Також, особливо дітям, старійшини розповідали про шість кланів які жили тут. Чорнокриг поважав старійшин, але слабо вірив в це до сьогодні.

Незабаром коти вийшли до ялівцевого тунелю.

-Чую запах багатьох котів – нявкнув Чорнокриг. – Це мабуть і є табір.

Раптом із тунелю вислизнули троє котів.

– Що ви робите на цій території? – загарчав брунатний кіт.

-Ми прийшли з миром – заспокоїв його Чорнокриг. – Доречі, хочу задати те саме питання.

По тілу Чорнокрига пробіг холодок. Невже предки не брехали? Проте становище в яке він потрапив було гірше ніж він думав.

<<Ці коти нас просто так не відпустять>> подумав кіт.

-Я хочу поговорити з вашим провідником – поштиво нявкнув Чорнокриг.

– Вона зараз на Зборищі, коли повернеться може захоче – відповів кіт

***

Незабаром невелика колона котів що верталися із Зборища забігла до табору. Сіра кішка побачивши Чорнокрига  покликала того брунатного кота до себе.

– Хто ці троє? – почув темний кіт.

– Вони хочуть поговорити з тобою – відповів смугань.

Брунатний кіт помахом хвоста  вказав Чорнокригові йти до нього.

Він не був упевнений що зможе в чомусь переконати провідницю, але треба спробувати.