Літо стрімко добігало кінця, завершуючи властивий йому цикл. Тільки нещодавно всі раділи довгоочікуваним канікулам і ось, школа, зустрічай нас. Оскільки перше вересня завтра, речі Адель разом з братами та сестрою купила вже давно і зараз їм тільки й залишалося, що припадати пилом у валізі під ліжком. На столі лежали конверти, із заздалегідь написаними листами, які дівчина планувала сьогодні відправити своїм подругам. Блек накинула на себе домашній одяг для вечері, як би це дивно не звучало, але в її сім’ї спускатися або виходити з кімнати в одязі для сну було зовсім не прийнятно, і поспішила спуститися вниз. Батько з матір’ю вже сиділи за столом, чекаючи своїх дітей.
Поллукс Блек, що сидів на чолі столу, виглядав як справжній аристократ, пошарпаний часом. Його голову прикрашала невелика копиця волосся, посивіла від старості та нервів, які зіпсував його старший син.Ірма Блек (дівоче прізвище Креб), на відміну від чоловіка, збереглася краще. Її волосся було все ще темно-каштанового відтінку, завжди дбайливо зачесане в різноманітні зачіски.
Незабаром на вечерю спустилися й старші діти Блек. Вальбург, Альфард і Сигнус Блеки. Вальбурга – старша дочка в сім’ї, дівчина з надзвичайно красивою зовнішністю, але суворим поглядом, який приваблює всіх чоловіків. Альфред – єдиний член сім’ї, з яким Адель має теплі стосунки. Завжди веселі та оптимістичні, брат вміє підняти їй настрій та вирішити всі суперечки. Хоча сам багато конфліктує з батьками через свої погляди на життя. Сигнус, на відміну від брата, замкнута дитина. Вони з Адою близнюки, але розмовляють лише за вечерею і на світські теми, які розпочинають батьки.
-Адель, Ти вже все зібрала речі на завтра?
Як завжди, під час вечері вони обговорювали найдрібніші деталі життя кожного, але в цьому не було нічого теплого і такого потрібного від найближчих людей.
-Так, батько, – короткі запитання, короткі відповіді. Так і закінчилася вечеря, побажавши всім на добраніч, дівчина попрямувала до своєї кімнати.
Блек відчинила клітку з совою і прив’язавши тій до ноги конверти, випустила надвір. Опісля зняла весь цей важкий і не потрібний одяг, і якнайшвидше застрибнула в ліжко, щоб монстри з-під ліжка не встигли її забрати. Нехай це і було дитячою забавкою, але моменти з родиною були настільки рідкісними, що таке залишалося з нею на все життя.
Пролежавши, дивлячись у стелю, кілька хвилин, слизеринка зрозуміла, що заснути не зможе і плеснувши в долоні покликала свого ельфа. Цієї ж секунди в кімнаті з’явилася маленька істота, розміром з дитину, у старих лахміттях, що здалеку нагадують одяг.
-Нікі, можеш принести мені склянку гарячого молока? Не можу заснути.
-Звичайно, міс, – не минуло й п’яти хвилин, як домовик з’явився в кімнаті із заповітним кухлем теплого молока. Раніше вони з Альфардом часто проникали вночі на кухню та сиділи, попиваючи гаряче молоко, обговорюючи все, що було на душі.
-Дякую, Нікі.
Випивши молоко, дівчина лягла назад у ліжко. Цього разу сон прийшов швидко, тому Ада незабаром поринула в царство Морфея.
Ранок виявився не таким уже й сонячним. Надворі лив дощ, а небо було затягнуте чорними хмарами. Речі вже були зібрані та стояли у вітальні. Містер Блек перечитував свої папери, місис Блек сиділа за столом, попиваючи свій улюблений ранковий чай. Вальбурга ще не спустилася, чепуриться, напевно, Сігнус з Альфардом щось обговорюють, швидше за все Альфард, як завжди, намагається підговорити брата на якусь витівку. Минула година, Вел, нарешті, спустилася, батьки на вулиці завантажували речі в багажник Міністерської машини, решта ж займали свої місця. Машина їхала досить швидко, а за вікном миготіли будинки. Для всіх поїздка на такому виді транспорту була новинкою, адже ще ніколи не користувалися чимось крім трансгресії. Після прибуття на вокзал Кінгс-Крос нам дістали багаж і все сімейство Блеків вирушило на платформу 9 3\4.
На платформі вже було багато народу. Батьки, діти чи просто знайомі. Хтось завантажував багаж, хтось прощався з батьками, а хтось спостерігав за всім цим. Домовившись із батьком про багаж, юна міс Блек попрямувала шукати потрібний вагон. Переглянувши пару купе, дівчина натрапила на потрібне їй.
-Привіт, дівчата! Відчинивши двері, дівчина побачила такі рідні обличчя, за якими вона вже давно скучила. Мерієн Уайт — рудоволоса енергійна дівчина, ловець грифіндорської команди по квідичу. Ізабела Ренесмі Дей, спокійна та тиха рейвенкловка, мозок та совість їхньої компанії, сонечко, яке завжди готове всім допомогти. Простоявши декілька секунд біля входу в купе, Блек, посміхнувшись, поспішила зайняти своє улюблене місце біля вікна. Уайт гралася з іграшковим снітчем, який їй подарували в дитинстві, Дей читала якусь книжечку. Зайнявши своє місце, Адель подивилася на платформу і зрозуміла, що батьків уже не було, але для неї це не було дивно, ті завжди одразу ж йшли. Альфард та Сігнус уже десь у поїзді. Ще раз подивившись на натовп, слизеринка помітила Вел. Вона дивилася на поїзд, можливо, сумувала за часом у Гоґвортсі. Несподівано їхні погляди зустрілися і старша Блек усміхнулася так, як ніколи ще їй не посміхалася.
-Адель, Ти що заснула?
Відвернувшись від вікна, дівчина подивилася на Меррі.
-Ні просто… Але коли обернулася, то Вел уже не було. Незабаром потяг рушив і все залишилося позаду. Частина поїздки пройшла тихо, але коли Блек хотіла записати щось у свій щоденник, то по вагону рознісся жіночий голос:
-Солодощі. Солодощі на будь-який смак!
Коли черга підійшла до їх купе, Меррі купила майже все. Адель солодкого не хотілося. Втома, що накопичилася за всі дні, давала про себе знати, тому відклавши блокнот і зручно влаштувавшись, дівчина миттю заснула. Прокинулася вона вже від того, що хтось кликав її по імені.
Потяг приїхав і настав час виходити. Поки весь натовп звільняв поїзд, дівчата допомогли Блек швидко одягнути форму та поспішили його покинути. Оскільки більшість учнів вже знаходилася на вулиці, вийти вдалося без проблем. На пероні вже зібралися першокурсники та під керівництвом Геґріда попрямували до човнів, решта ж мала коротку подорож на каретах. Гоґвортс виглядав, як і завжди, велично, величезний замок виконаний у стилі середньовічної готики, хоча насправді він є сумішшю кількох стилів, у тому числі норманського романтизму, готики та неоготики, а так само величезний ліс навколо і невідомість за його межами.
За роздумами про історії школи дівчина і не помітила, як карета зупинилася. З боку озера було видно, як першокурсники перепливають на човнах, варто лише згадати, що Ада тоді відчувала на першому курсі. Вона навіть на середині озера мало було не викинула одну дівчинку за борт, за те, що та казала, ” Ґрифіндор найкращий факультет”, звичайно все обійшлося, та й тепер це дівчисько її найкраще подруга. Занурившись у спогад, дівчина машинально йшла за подругами у Велику залу. Тут, втім, нічого нового, зіркова стеля перестала дивувати ще з другого курсу. На жаль, увійшовши до зали, з Мері та Ізі довелося на якийсь час попрощатися, бо навчалися вони на різних факультетах. Як тільки студенти розсілися своїми місцями, увійшли першокурсники. За їхніми поглядами можна було сказати, що вони здивовані та зачаровані. Для маглонароджених після Косої Алії це було перше по-справжньому чарівне місце, місце де на кожному кроці можна було побачити чари, але і чистокровні чарівники, які давно вже звикли до магії, розглядали зал з відкритими ротами. Шум вщух,Макґонеґел стала спиною до вчительського столу в руках тримала пергамент з іменами. Далі відбувалася давно вже знайома процедура розподілу, яка цього разу тривала недовго. Першокурсники розсілися за столами своїх факультетів і розпочався бенкет.
Столи, що ломилися від їжі. Але протягом усього вечора Адель до їжі майже не торкнулася, мабуть, втомилась, тому, ледве дочекавшись закінчення бенкету, вона побажала на добраніч дівчаткам і попрямувала до підземелля. Саме там знаходилася вітальня Слизерина. Упевнено пересуваючись давно вже знайомим коридорам, слизеринка швидко дійшла до бажаного місця та попрямувала до спальні. Переодягнувшись, одразу ж упала в ліжко і миттєво заснула. Їй снився незвичайний туман, що огортає з усіх боків. Він затягував, затуманював думки та заважав тверезо думати. Навівав страх, сумніви та позбавляв розуму, а потім різкий поштовх, удар об щось тверде і падіння у темряву.
0 Коментарів