Розділ 1. Нове знайомство: перетин думок та переконань.

Дейнеріс сиділа на ґанку свого одноповерхового приватного будинку з плоским дахом і дивилася на розкішне подвір’я. Зараз була вечірньо-літня пора, тому відчувалося приємне тепло і квітучі запахи проникали в нічне повітря. 

Стиль будинку був сучасний, з яскравими кольоровими акцентами та деталями, які додавали відчуття модерну та стилю. У вечірній темряві, Дейнеріс сиділа чашкою своєї улюбленої кави та задумливо дивилася на заднє подвір’я. Там була альтанка та кілька запашних дерев, які підсилювали приємну ауру навколо.

Проте її думки не були такі ж приємні, як її оточення. Дейнеріс думала про Джонсона, який був готовий мститися за свою загиблу жінку і, ймовірно, звернеться до мафії за допомогою.

Три роки тому, Дейнеріс покинула мафію та посаду правої руки боса мафії.

Ще в той час, коли вона прийняла рішення покинути мафію, дівчина знала, що рано чи пізно повернеться. І зараз, здається, що повернення може статися раніше, ніж вона очікувала, і що причиною цього стане саме Джонсон, який може звернутися за допомогою мафії. 

Бос мафії зовсім був не проти повернення Дейнеріс. Тим не менше, якщо б то була будь-яка інша людина, то її чекала б миттєва смерть – бос мафії не мав терпіння до зрадників та тих, хто міг загрожувати його організації. Однак, на відміну від інших людей, Дейнеріс не боялася. На її обличчі не було слідів страху, лише вираження розуму та впевненості в собі.

Описуючи дівчину, а саме – Дейнеріс Адомсон, варто зазначити, що волосся має глибокий, блискучий темний колір, що чудово підкреслює її ніжну красу. Волосся середньої довжини ніжно обрамлює її обличчя, додаючи йому додаткової чуттєвості та елегантності. Її очі є найяскравішим акцентом зовнішності. Вони мають ніжний бузковий колір, який наповнює їх життєвою силою та енергією.

Окрему увагу потрібно приділити гарним ластовиння на щоках, які додають її обличчю м’якості та привабливості. У своєму одязі, дівчина віддає перевагу чорному кольору, що надає її стильному образу додаткової загадковості та таємничості. Її смаковий вибір щодо одягу говорить про впевненість та стильний смак.

Золотисті сережки у вигляді хреста самостійно привертають до себе увагу. Рукавички на її руках створюють враження, що вона стежить за кожною деталлю свого вигляду та не допускає помилок в деталях.

Дівчина має привабливу зовнішність, при цьому її зріст, хоч і трохи нижче середнього, додає зовнішності додаткової милозвучності та дрібних форм. І не дивлячись на те, що три роки тому вона покинула мафію, вона так і залишилася в кримінальному світі, продовжуючи працювати найманою вбивцею разом із своїми батьками та чоловіком.

Самій дівчині нещодавно виповнився 20-річний вік, що говорить про її молодість, енергію та динаміку.

Її чоловік – Едуард Адомсон мав вражаючу поставу, його високий зріст і пропорційна фігура виглядали дуже впевнено і привабливо. Його чорне волосся можна спокійно збирати в хвіст, проте чоловік завжди гарно вкладає. Одне його око виглядало так, ніби воно заглядало прямо в душу, його темно-червоний колір привертав увагу і додавав відчуття таємничості. Біле око, успадкуванне від матері, а червоне від батька. На тілі Еда, а саме на лівій руці та плечі, знаходилися різні чорні татуювання, які повністю перекривали колір шкіри.

Чоловік обирав одяг, який був зручним і не змушував його відчувати себе стисненим або обмеженим, а його смак в одязі завжди робив його одяг стильним для своєї душі. Його пробите вухо з круглою сережкою було справжнім акцентом на його привабливості, надаючи йому індивідуальності та стилю. І хоча він був народжений вампіром, його бліда шкіра та загадковий погляд зробили його ще більш чарівним.

Донька Касумі була особливою з самого народження – вона народилася наполовину вампіром, що надавало їй деяких особливих здібностей та відмінностей від звичайних людей. За зовнішністю дівчинка схожа на свого батька, Еда. Проте обидва ока були червоного кольору. Стосовно характеру,  він був більше схожий на Дейнеріс. 

Коли Касумі народилася, вона дуже швидко росла, що було зумовлено її вампірською природою. Проте, цей процес зупиниться, коли дівчинці виповниться 14 років, а саме 25-го червня. Після цього вона зростатиме так само, як і будь-який інший звичайний підліток. Варто зауважити, у дівчинки також є найкращий друг:

Доріан мав доволі приємну зовнішність. Його блакитне волосся майже завжди виглядало, ніби його збирав з собою легкий морський бриз. Темно-сині очі завжди привертали увагу, бо вони були не зовсім звичайні, але в той же час вони відображали його доброзичливий та мудрий характер. Незважаючи на своє демонічне походження, Доріан був дуже ввічливий та звичайний підліток, який любив проводити час з друзями та читати книжки. Йому було вже 16 років, і він почував, що його життя ще повно можливостей та пригод.

А от маленького чада, а також брата Касумі звуть Кіріан. Чому вони вирішили надати йому це ім’я?  Тому що Дейнеріс вирішила взяти ім’я другої особи Еда.

Коли Дейнеріс було 15 років, вона вже була знайома з Едом. Але не була знайома з іншою його особистістю. І так вийшло, що вона була закохана і в Еда, і в Кіріана. Зрештою, в одну й ту саму людину.

Кіріан – звичайна людина.  Нескладно здогадатися, що він пішов у Дейнеріс. Такі ж ластовиння, але колір очей… Одне око було бузкове, як у дівчини.  А другий.. Був білий, як в Еда. Кіріану було вже 4 роки, не дивлячись на те, що народився він декілька місяців тому.  Він росте так само швидко, як і його сестра.  Не звертаючи уваги на те, що він проста людина, в ньому містяться гени вампірів.

Саме ця історія розпочинається зі столиці Іцанбу, що знаходиться в країні Атраса. 

Атраса – це вишукана та загадкова країна. У цій країні розташовано безліч міст, таких як Дарес, Вроентенто, Прагос, Килаго, Фаідер, Аніхтоун, Браіфіс, Іцанбу, Таугларк, Кливіарк та Прул, але столицею є Іцанбу. 

Одним з унікальних аспектів Атраси є її аромат. В країні знаходиться велика кількість дерев, які мають дуже приємний запах. Це призводить до того, що кожне місто має свій власний унікальний аромат, що підкреслює індивідуальність кожного населеного пункту.

Атраса – це також країна, де проживають різні істоти з різних світів, такі як вампіри, люди, відьми та маги. Кожен з них має свої традиції та звичаї, що сприяє культурному розмаїттю країни.

Всі думки Дейнеріс миттєво розвіялися, коли на ґанок до неї зайшла донька. 

– Мам? Все добре? – з обережністю запитала дівчинка.

– … – Дейнеріс миттєво приховала своє серйозне, трохи задумливе обличчя та трішки посміхнулась – Все добре, мила. Ти щось хотіла?

– Так –  з якою інтонацією сказала Касумі, Дейнеріс це трохи напружило – Татові я поки не готова розповісти, але я знаю, що ти не так бурхливо відреагуєш… – дівчинка підійшла ближче до матері та сховала руки за спину.

 -…- Дівчину це починає напружувати ще більше, але її дочка мала рацію – Ти щось наробила?

– Ні – на вулиці приблизно хвилину стояла тиша, але зрештою Касумі дуже голосно зітхнула – Пам’ятаєш, якось Джонсон сказав, що має сина?

– Ну припустимо – Дейнеріс не розуміла до чого вона хилить.

 -…-

– Касумі, ти мене лякаєш – дівчина не відводила погляд від дівчинки, проте вона трішки повернула голову в правий бік.

– Я з ним товаришую – вона розуміє, що у її матері не буде такої реакції, яка може бути у  тата, але все ж таки трохи напружилася.

-…- Дейнеріс спочатку не зовсім зрозуміла – З ким?

– Із сином Джонсона. Мам, зрозумій, він не такий як його батько.  Коли ми тільки познайомилися, я навіть не знала, що він його син – Касумі дивилась на здивоване обличчя матері, однак вона нічого не говорила – Він добрий. І він мені сказав через два місяці, хто він.  І… І я була дуже налякана.  Думала, що він такий самий, як і Джонсон.

Відверто кажучи, Дейнеріс була вражена. Хто міг подумати, що в майбутньому, її донька буде товаришувати з сином їх заклятого ворога? Проте, дівчина вірила своїй дочці. Тому Дейнеріс повільно підвелася зі стільця та підійшовши до Касумі, обійняла.

– Я тобі вірю – прошепотіла вона їй на вушко. – Я дуже ціную, що ти вирішила мені розповісти. Ти, головне татові поки що нічого не кажи. Я спробую якось його підготувати.  Краще отримаю я, ніж ти – вона ніжно поцілувала Касумі в щічку.

-…- дівчинка звичайно знала приблизну реакцію її мати, але не настільки спокійну – Дякую, мамо..

Касумі все більше переконувалася, що її мама – це не просто мати, а найкраща подруга, з якою їй легко та комфортно розмовляти про будь-які теми. Дейнеріс завжди була поруч зі своєю донькою, готова прислухатися до її думок та відчуттів, підтримати в складний момент і порадити у складних ситуаціях.

Залишалося всього два дні до дня народження Касу. І Дейнеріс уже приблизно знала, що можна подарувати, але їй потрібно було це обговорити ще з чоловіком. 

Касумі незабаром закінчуватиме восьмий клас у спеціальному ліцеї, де ходять як звичайні діти, так і діти різних походжень. Такі ліцеї відкрилися в державі через зростаючу кількість випадків, коли вампіри, демони та інші жили разом з людьми. Розуміти принципи цього ліцею було досить складно, тому Касумі і її однокласники дуже поважали своїх вчителів та старшокласників, які вже більш детально знайомі з цим середовищем.

Того дня, коли дівчинка йшла коридором до своєї шафки, вона помітила Чарлі, з яким вони нещодавно посварилися. Касу знала, що вона була вина в тому, що сталося, і ночами роздумувала про те, який Чарлі насправді. Дівчинка розуміла, що він не такий, як його батько, тому вирішила, що повинна зробити перший крок і звернутися до нього.

– Чарлі! – вона мало не побігла до нього – Пробач мені, будь ласка!  Пробач, що так відреагувала!

Чарлі – це чотирнадцятирічний хлопець з темно-голубим волоссям яке ніби переливається кольорами нічного неба. Він і є сином того самого Джонсона. Та його темно-сині очі ніби відображають його душевну глибину, що відкривається під час його улюбленого заняття – читання книг. Юнак завжди відкритий до спілкування та дружніх взаємин з людьми.

Щодо стилю одягу, то Чарлі не женеться за модними тенденціями, але він завжди виглядає стильно та приємно для очей. Він надає перевагу звичайним джинсам та худі, які він комбінує зі своїми улюбленими кедами.

– Гей! Касумі, все добре, правда – він був дуже щасливий, що дівчинка з ним заговорила – Я теж повинен вибачитись. Ти пробач мені за те, що відразу не сказав правду.. – без зайвих слів, Касумі обійняла Чарлі, вона відчувала такий сором за свій характер.

Дівчинка відчувала велику радість від того, що зуміла звести розбіжності, які мали між собою раніше. Однак, вона знала, що в майбутньому їх дружбу може випробувати вибір, який доведеться зробити Чарлі. Він буде стояти перед важливим вибором – піти на бік свого злочинного батька, або піти на бік батьків своєї подруги.

Тим часом, поки Дейнеріс піднімалася до кабінету свого чоловіка, вона була зосереджена на тому, як правильно розпочати розмову про дочку та її спілкування з сином їхнього заклятого ворога. Дівчина думала про те, як знайти правильні слова та пояснення, щоб Ед зрозумів її становище та погляд на цю ситуацію.

Дейнеріс спокійно зайшла до кабінету свого чоловіка та побачила, як він зосереджено працює з документами. Вона не стала чекати, поки Ед закінчить роботу, та підійшла до нього ближче. Дейнеріс повільно підійшла до столу, за яким сидів Ед, та стала поруч з ним. Вона зітхнула та звернула на нього увагу, а коли він зняв свій погляд з документів, тоді вона й почала розмову: 

– Ед? 

– Так? – чоловік повільно відклав папери.

– Пообіцяй, що ти не так бурхливо реагуватимеш.

 – Дейнеріс? Ти мене вже напружуєш.

 – Як ти відреагував, якби Касумі спілкувалася із сином Джонсона?

-…- Еду знадобилося хвилин 5, щоб зрозуміти це питання. Невже Касумі товаришує з ним?  – До чого це питання? – його обличчя одразу змінилося на більш серйозне.

Дівчина нічого не відповіла, просто підняла брови, і швидко опустила їх, виславши тим самим повідомлення, що щось той здогадався.

– Ні.. – він у шоці. Ні, чоловік у великому шоці – Я ж сподіваюся, що ти просто так, заради цікавості запитала – було помітно, як тон Еда почав підвищуватися. Він бачить, що Дейнеріс не жартує – Звідки ти це дізналася! – він поклав руки на стіл і потім міцно затиснув пальці в долонях, згорнувши їх у кулаки.

– Це не важливо. Втім, ти вже знаєш. Але прошу, якщо ти збираєшся говорити з Касумі, не зривайся на ній.

– Вона спілкується з сином нашого заклятого ворога! – і ось, наступила крапка невербального напруження між Дейнеріс та її чоловіком – остання нервова клітина Еда лопнула. Він не зміг стримати свій гнів більше і дізнавшись про те, що їхня донька спілкується з Чарлі, розлютився. Це був кордон для нього, який не міг бути переступлений. 

– Послухай, – вона заплющила очі і спокійно продовжила – Ти довіряєш Касумі?

“Так, чорт забирай, він довіряє своїй донці”. Але думка про те, що вона спілкується з сином їхнього ворога, тривожить його – Так. – чоловік опустив голову – Але ж він..

– Він хороший – швидко перебила його дівчина – Він не такий як Джонсон. Касумі мені розповіла, що Чарлі сам не знав про всі ці витівки його батька. І якщо ти дійсно довіряєш доньці, ти маєш прийняти, що вона товаришує з ним. 

Ед почував сумніви та заплутаність у своїй голові. Він глибоко довіряв Дейнеріс та її словам, але одночасно не міг змиритися зі своїми невизначеністю і непевністю щодо Чарлі. Все це робило його нервовим і напруженим, але він знаходив внутрішню силу, щоб зосередитися.