Вимкни це і знов увімкни.

 Перо рухалося над пергаментом у ліловому сяйві магії, розмахом підписуючи принцесу Твайлайт Спаркл. Пергамент і перо линули до єдинорога що очікував, правляча принцеса Еквестрії підняла голову зітхнувши. 

– Ось, титульна сторінка. Одна прокламація, яка оголошує наші королівські вітання загону Кобилок Гідів, які цього року продали рекордну кількість печива. – Вона посміхнулася хитаючи головою. – Я досі не можу повірити наскільки я недооцінила кількість указів, які мені доведеться видавати як правлячій монархині, незважаючи на попередження Селестії. В нас є ще документи на сьогодні?

 Кавер Пейдж власною магією взяв сувій, швидко скрутив його й поклав на письмовому столі поряд. 

– Звичайно, Ваша Величносте. Як ви неодноразово зазначали, робота принцеси ніколи не закінчена. – Він дістав кишеньковий годинник і подивився на його циферблат. 

– Втім, робота з документами має почекати. Саме час для світанку, Ваша Величносте. – Він схилив свою голову, магією підіймаючи стіл і його вміст, і поринув ним в напрямку бічних дверей до тронної зали.

 Твайлайт Спаркл піднявшись з трону  усміхнулась. 

– Чудово, Кавер Пейдж. Ми закінчили на сьогодні. Будь ласка, передавай мої найкращі побажання своїй сім’ї. Після цього її ріг спалахнув і вона телепортувалась з кімнати

 Високо над тронним залом, у найвищій вежі кантерлотського замку принцеса знов з’явилась в приватній обсерваторії. У центрі кімнати, на орнаментованому п’єдесталі, знаходився прекрасний амулет прикрашений мотивами сонця та місяця. Твайлайт усміхнулась знову дивлячись на пристрій у світлі сонця, промені якого проходили крізь західне вікно. Засвітивши рогом, вона обережно зняла його з підставки, активуючи магічний механізм.

 За вікном сонце повільно спускалось за горизонт, як і кожного вечора, відколи принцеса Твайлайт взяла відповідальність за початок дня й ночі.

 Потім воно зупинилось.

 Твайлайт вже опускала амулет назад на п’єдестал, коли помітила зміну. Нахмурившись, вона озирнулась через плече, побачивши місяць, який уже виходив на східний о́брій. Сонце вперто стояло на краю неба, нерухоме. – Це неправильно, – сказала вона, левітуючи амулет до себе. Піктограми сонця та місяця, замість того, щоб чітко обмінюватися домінуючою позицією на лицьовій стороні, штовхалися одна з одною зі зловісним клацанням.

За допомогою магії, вона вийняла вишуканий гайковий ключ із шухляди збоку від п’єдесталу. Приставивши інструмент до задньої частини пристрою, вона обережно повернула його, лише настільки, щоб перезапустити механізм зсередини. Звичайно, незабаром сонце знову почало опускатися, і почалася ніч, лише на кілька хвилин поза розкладом. 

– Це було дивно. Мені ніколи не доводилося скидати амулет з тієї першої спроби використати його багато років тому. – Вона відправила амулет і гайковий ключ на належне місце. – Напевно то була випадковість. З останнім поглядом, переконавшись, що місяць рухається в небі, а сонце залишається внизу, вона телепортувалась до своєї приватної бібліотеки.

Санберст подивився крізь ювелірний монокуляр на хитромудрий механізм, жовте сяйво його рогу дбайливо притискало відкритий амулет. 

– Я досі не зовсім розумію що, на вашу думку, я можу зробити, чого ви чи ваші придворні чарівники не можуть, принцесо. – Він закрив кришку пристрою, закріпивши її на місці. – Кожна частина амулета працює саме так, як було призначено. – Він повернув його на п’єдестал.

 Принцеса Твайлайт крокувала обсерваторією, поки Санберст працював, зупинившись лиш тоді, коли той висловив діагноз. 

– Санберст, ти в першу чергу допомагав принцесі Селестії та принцесі Луні розробляти й створювати амулет. Якби хтось міг зрозуміти, чому він не працює належним чином, це був би ти.

 Санберст сховав монокуляр під свою мантію, діставши серветку для окулярів щоб почистити їх. Легкий рум’янець обарвив його щоки від її слів. 

– Мені це лестить, Твайлайт, справді так. Але зрозуміло, що все, що відбувається, щоб зупинити рух сонця та місяця, не пов’язано з амулетом. – Він знову розмістив окуляри на носі – Ти кажеш, що це відбувається частіше?

 Твайлайт кивнула, підходячи до вікна щоб подивитися на полуденне сонце. 

– Кожен світанок і сутінки протягом останніх трьох тижнів, як сонце чи місяць просто перестають рухатись. Сьогодні вранці вони були разом! Скидання амулета кожного разу спрацьовує, але після цього потрібно більше часу, щоб змусити його знову рухатись. Ось чому я думаю, що це може бути проблема з пристроєм.

 Санберст повільно похитав головою. 

– Я думаю ми можемо остаточно виключити це на даний момент. Я припускаю, що в тому, як ви використовуєте амулет, нічого не змінилося.

 Твайлайт озирнулася на нього та підняла брову, її вічнотекуча грива спадала вперед через плечо.

 Він злегка схилив голову. 

– Я впевнений, що ви погодитесь, принцесо, щоб визначити причину цієї проблеми, варто розглянути всі елементи процесу, незалежно від того, наскільки малоймовірно, що вони є проблемою.

 Вона зітхнула покивуючи. 

– Звичайно Санберст, я сама уважала, що можу бути причиною цього. – Відступивши до п’єдесталу, вона подивилась на амулет. – Я переглянула кожен етап процесу, від початку до кінця. Я навіть попросила особистого лікаря обстежити мій ріг, щоб переконатись, що магія тече належним чином. Кожен аспект процесу саме такий, яким я його робила протягом багатьох років з моєї коронації.

– У такому випадку нам доведеться шукати зовнішні фактори. – Санберст дістав з-під плаща сувій пергаменту. 

– Коли ви звернулись до мене, я дозволив собі скласти список відомих магічних феноменів, які могли б втрутитись в процес сходження сонця та місяця. Це не довгий список, як ви можете собі уявити. – Він линув пергамент до принцеси.

 Твайлайт взяла пергамент, перечитуючи список поки вона говорила.

– У мене була така ж думка, і мій лист дуже схожий на твій. – Вона опустила його за межі свого поля зору. – В мене була команда чаклунів, які перевіряли кожен з цих варіантів. Кожен звіт вертається відхиленим.

 Санберст глянув на сонце крізь вітражі найдекоративніших вікон обсерваторії. 

– Я боюся, що це підводить нас до останнього варіанту. Можливо проблема саме з сонцем і місяцем. Я тільки не впевнений, як ми навіть зможемо перевірити це.

 Вона похитала головою, відступаючи від Санберста.

– Як це взагалі могло статися? Сонце і місяць це, ну, сонце і місяць! Вони незмінні й постійні. Це науково неможливо.

 Він усміхнувся поправляючи свої окуляри за допомогою магії.

– Відкиньте все неможливе, і те, що зостанеться.

– Буде правдою, хай навіть якою неймовірною. – Сказала Твайлайт закінчуючи цитату. – Твоя правда, Санберст. Ми маємо бути відкритими навіть до неймовірного, як до потенційної причини. Я просто не знаю, як ми навіть можемо перевірити цю теорію.

– З повагою, Твайлайт, – сказав Санберст, – твої знання, щодо небесних тіл, значно перевищують мої. – Він поглянув на сонце за вітражами. – Я б навіть сказав, що з усіх поні лише двоє володіють великою кількістю знань та досвіду про сонце і місяць. – Він підняв копито щоб вказати на великі вікна над ними, що зображують принцесу Селестію та Луну, які рухають сонце і місяць відповідно.

 Принцеса Твайлайт посміхнулася, відповідь дивилася їй у мордочку. 

– Дякую, Санберст. – Вона підійшла ближче й пригорнула його в ніжні обійми. – Далі я сама. Коли повернешся до Понівіля передай мою любов Старлайт.

– Звісно, Твайлайт. – Він відповів на обійми, потім цо́фнувся та вклонився більш офіційніше. – Для мене честь, що ви попросили моєї допомоги. – З цими словами він повернувся до дверей проходячи крізь, коли охоронець притримав їх відкритими.

 Твайлайт подивилась поміж вікон ще раз беручи глибокий вдих. – Схоже, що мені доведеться навідати старих друзів.