Розділ другий, частина перша – в дорозі

Здається, сьогодні вдача на нашому боці. Що, як не місця в самому кінці автобуса роблять день кращим. Попереду ще три з хвостиком години їзди, тому не варто витрачати час даремно. В очі одразу кинулася компанія парами місць далі: троє хлопців (приблизно мого віку) і трохи молодша дівчина. Дрімота замилювала очі (дві години нічного сну дають про себе знати), але басистий голос змусив випірнути з мрій.
– Ей, емо-чувак, го в карти.
Таке звертання мене зовсім не збентежило, ззовні я і вправду нагадував представника даної субкультури, перше що потрапило під руку зранку – чорна оверсайз футболка з принтом озброєного кактуса та такого ж кольору діряві джинси. Образ доповнювали незлічена кількість каблучок та інших аксесуарів на тілі, а на язиці виднілася металева штанга.
– Чого тобі, велетень? – нестримуючи єхидста, відповів я.
– Що, заздриш моїй біцухі? – жартівливо прокричав він.
Приховувати нічого, з далеку його постать легко можна було сплутати з шафою.
– Пх, на що граємо? Приймете мою плюс один?
– Ти про ту кралю поряд з тобою? – ввірвався в діалог інший хлопець-півторашка.
– Вибач, але мене смурфики не приваблюють, – не дивлячись на навушники, підтримала розмову Бел, – До речі, я Кетті, блакитношкірий.
– Чи є сенс представлятися? Я Джеремі, а ти? Фіолетововолосий-хлопчик-емо? -простягнув руку і широко посміхнувся на перший погляд звичайний адекватний юнак.
– Мене звуть Теодор, можна Тео. Пропоную завалитися до нас.
……………
-ТИ КУСОК ГІВНА! ЗАБЕРИ ЦЮ ХРЕСТУ!!!!-прокричав на весь автобус низький Біллі,”гном”. Це була вже третя гра в карти на бажання, поки що мені везло. А Стеф середнього росту блондиночка з русим волоссям , якій непощастило першій, сиділа з намальованими водотримкою косметикою вусами. Чез кримезний чорноволосий хлопець мусив витерпіти “катуваня”, результатом якого стали ідеальновищипані брови. А у Джеремі всі руки покриті написами кожного хто сидів в автобусі.
-Ей, гравці на задніх може ви троги прикрутите гучнісь!??!!-це було вже друге зауваження від “дорослого” що мав нас супроводжувати, хоча він був старше приблизно на два роки. Відверто кажучи, він виглядав просто як боженька, як раз в моєму смаку. В нього було довге темне кучеряве волосся. Трохи різкуваті риси обличчя, тонкі губи, широкі плечі, хоча й не перекачені. З сидячого положення не було зрозуміло якого він зросту, я сподівався, що він високий. Чесно кажучи, для мене майже всі були високі я як то кажуть “півторашка” хоча й не скаржусь з цього приводу.
– Щоб змусити мене замовкнути, тобі буде потрібен кляп, татусю, -прокричав я у відповідь. По салону автобусу розлетівся дружній регіт. Хоча вітповідь нашогосупроводжевача його перекрила.
– Я можу запропонувати тобі шось побільше, котику, – регіт посиллився. Ми збавили гучність.
……………..
– ЧОРТ! ТА ЯКОГО БІСА ?!?!?! – я програв.Бажання задає Стеф, чорт після катування Чеза я її побоююся.
– Ну що, голубчику. Твоїм завданням буде….- задумливо прогуділа в колу вона, – ти маєш зараз залізти на коліна твому татусику, та поставити йому засос ….мм…скажімо на шиї, так щоб було видно з під сорочки…