Розділ другий, частина друга – в дорозі

– Ще раз доброго ранку, – процідив я скрізь зуби, видаючи з себе напівмертвого, – відчуваю себе так, ніби мій сьогоднішній сніданок хоче вийти назовні.
– Ну сідати, бідненький.
Старший сидів на перших рядах, що я залюбки використаю собі на користь,а порожні сусідні місця лише допомогали.
– І як звати тебе, Рапунцель?
Вочевидь, моє питання було проігнорене, але я не збирався вішати носа. Моя рука потягнулася до првого вуха “співрозмовника”, витягаючи чорний навушник, а після встромляючи під металевим індастріалом.
Занудна класика. Чесно, я очікував все що тільки можна, але точно не це. По звуку, якась інструментальна какафонія, хоча я в цьому не шарю.
– Зовсім страх загубив? – не стримуючи легкої агресії прошипів пограбований.
– Який відстій ти слухаєш.
– Це скрипка, геній, – нахилився він, аби повернути свою власність.
Такий момент просто не можна було прогавити, тому я вирішив діяти.
– Повір, я звучу набагато краще, – одними губами прошепотів я прямо йому у вухо. Мої долоні перебралися на його плечі, а я худко осідлав його коліна. Голова швидко нахилилася до витонченої шиї.
*КУСЬ*
Перед цим добре стримувані руки, схопили моє волосся, відтягуючи мене від розчервонілої горлянки.
Не даючи часу оговтатися, я почав кричати:
– ВАМПІРИ ІСНУЮТЬ! ЯВАМПЕР!!! Я ДОВІРЯЮ ТОБІ МОЮ ТАЄМНИЦЮ! ТИ ТЕПЕР МАЄШ БУТИ ЗІ МНОЮ НАВІКИ!- я спробував втікти з місця злочину, але жертва втримала мене сильною рукою на маківці.
– Гедь втратив відчуття самозахисту? – з явним незадоволенням прокричав він.
– ЦЕ НАСИЛЛЯ! ПРИБЕРИ РУКИ, Я НА ТЕБЕ В СУД ПОДАМ!
– А замах на мою шию по твоєму нормально?!
– У мене свої причини, – скориставшись мимолітнім ослабленням, я вичкурнув по напрямку до задніх сидінь.
Можливо, Рапунцель встигла зіскочити з сидіння, але різка зупинка автобуса, обірвала всі плани. Схоже, сьогодні зад Тереодора залишиться непокараним.