Здається, я тількт-но виграв 100 доларів

Вечори п’ятниці зазвичай справді тяжкі. Завтра уже вихідні, але зараз ти надто втомлений після навчання і тренування, тому просто сидиш у роздягальні дивлячись в одну точку, поки всі інші з останнях сил превдягаються, миються і збираються до гуртожитку. Ну, майже всі.

Ніл та Ендрю, як ті сонні сови, сиділи на лаві, поки Кевін, говорячи щось собі під ніс, останній виходив з роздягальні. Як тільки двері зачинилися, і у кімнаті стояла приємна тиша, Ендрю відчув, як на його плече схилилося щось тяжке. Голова цього бовдура, який сидів неподалік від нього. Вони обоє все ще сиділи у формі, знявши, хіба що, лише захисну її частину. Треба було вже збиратися й прямувати до мезаріті, але ця атмосфера- приємна тишина, напівтемрява й тихе дихання Ніла під вухом- клонила в сон.

– Треба переодягатися,- зівок.- Ваймак буде дуже злий, якщо побачить, що ми сидимо тут так довго.- у відповідь Ендрю лише кивнув і встав, паралельно знімаючи верхню частину форми.

Ніл також встав, але ненадовго, встиг лише зняти футболку, як підійшов до Ендрю на відстань протягнутої руки і тихо спитав:

– Дрю, я хочу поцілувати тебе: так чи ні?

Толкової відповіді не було, блондин лише скоротив відстань між ними і поцілував Джостена. На здивування, навіть не надто грубо. Скоріш розслаблено, втомлено. Від його губ не хотілося відривати. Це було неможливо, вони немов манили лише одним своїм існуванням.

– Де я можу тебе торкнутися зараз?- відірвався на хвильку Ніл, взявши більше повітря у легені.
– Вище торсу.

Тоді Ендрю знову втягув його у поцілунок. Більш напористий. Він немов кричав:”Я дам тобі всього себе”. Нальці Ніла блукали по теплій шкірі Мін’ярда, поки той окуратно прижав хлопця до стіни. Для цих двох більше нічого не існувало. До одного моменту-  у роздягальню хтось зайшов, з тихим боботом на вустах:”Бдять, куди я міг покласти телефон”, а потім ввімкнулося світло. Обоє хлопців, напів оголені, все ще стояли так, як хвилину тому, правда, уже не в поцілунку: рука Ендрю на рудому затилку Ніла, тим часом одна рука Джостена лежала на тазу, а інша застигла на спині Мін’ярда. Вони обоє повернули голови і побачили Нікі. Чорт, там мав бути будь-хто, але не він. Хемік теж застиг побачивши брата разом з Нілом.

– Здається, я тільки-но виграв 100 доларів.- Хемік усміхнувся й тихо засміявся.
– Боже, Нікі, якщо ти зараз не закриєш свій поганий рот, то я не буду стримуватися.
– Ох, добре, ви мій тиелефон не бачили? Здається, я забув його у роздягальні.
– Він на лаві. Ось там, ліворуч.

Хемік пустив іще декілька жартів до моменту, допоки вийшов. Ніл ледве стримав Ендрю, щоб той не накинувся на бідного хлопця. Коли він нарешті вийшов, Ніл промовив:

– Продовжимо: так чи ні? Але вже у кімнаті гуртожитку. Вони хотіли випити командою після тренування. Я впевнений, що Кевін з Нікі цього не пропустять.
– Побачимо,- відповів Ендрю, на що Ніл лише посміхнувся.