робот

Одна нічна розмова наприкінці довгого, здається навіть – вічного червня…

Від неї пахло банановим гелем для душа, вона була тепла і чиста, так близько до мене, наші голі тіла розділяла лише тонка тканина нічної сорочки,

наші голі тіла від поглядів Всесвіту

домовичків

янголів і чортів

ховала лише ковдра, тобто – простирадло, яке під час літньої відпустки справжньої ковдри виконує її обов’язки.

Ми трималися за руки, я відчував, як вона торкається мене довгими нігтями, яскраво-жовті, сонячно-жовті, бананово-жовті, вчора зробила,

вчора була на манікюрі.

Ми трималися за руки, оголені, теплі й такі чисті, два сонечка серед ночі, нам зовсім не хотілося зараз

кохатися

чи пристрасно цілувати шию

спати теж не хотілося.

Говорити, нам дуже хотілося говорити, і було не стерпіти, я розумів, вона розуміла, бо як це так, дорослі люди у ліжку, оголені, чисті і теплі,

і не говорять, що за маячня,

чортівня

нонсенс (а може нон-стоп? Ні, не варто, бо точно спати не будемо)

абсурд.

Тож вона запитала мене, майже пошепки, до речі, та й нащо говорити голосно, для того є день і людні місця, вночі і вдома треба як раз так,

пошепки, тихенько, як закохані мишки.

«Ти кохав би мене, скажи мені, тільки відповідай чесно, ти кохав би мене, як би я раптом перетворилась на робота?».

Заради таких нічних розмов з дивними питаннями й варто насправді лягати з людиною в ліжку, тож я не роздратувався, а, майже жартома, уточнив, якого робота?

Як термінатор чи кіберлюдина,

як R2D2 чи С3РО,

чи як андроїд з Детройту?

Лаконічно сказала, трішки з образою в голосі, ніби я намагаюсь ухилитись від прямої відповіді:

та хоч як Розі з Джетсонів, не важливо, відповідай.

Я міцніше її обійняв, і носом зарився в її чорне-чорне волосся, бо якщо й губитись в темряві – то тільки в такій, і ні в якій більше,

скільки посмішок я сховав в її волоссі,

хто б знав

хто б сказав

хто б порахував.

Я міцніше її притиснув до себе, і сказав так чесно, наче то було шелестіння теплого вітру в жовтому осінньому листі:

«моя радість, я кохав би тебе навіть якби ти забула державну мову. Що там казати про таку дрібницю, як перетворення на робота?».