Ритм мого серця ,і початок кінця

В глибоководній річці ,на дно якої ще ніхто й ніколи з людей не потрапляв .Бо всі боялися ,хто ж зна ,що там ховається .Чи звір який ,чи монстер ?Чи хто його в бога знає який біс.

Туди всім зась . Але все ж Декілька людей все таки намагалися дістатися дна ,і розвідати ,що ж там ?Але той хто туди запливав ,більше ніколи не виринав .А по воді лише розтікалася їхня кров .Червона ,брудна .І до неможливості страшна , найчастіше ,у всіх  геть  відбивалося всіляке бажання ,повторити чужу долю .Тому ,таке майже ніхто ,більше  і не робив, бо життя важливіше ,за якусь там ,думку що сидить в твоїй голові зробивши крок ,в пітьму ,ти дороги назад не знайдеш ,як би не старався ! ,Навіть зараз ,коли русалки ,це лише вигадка і не більше ніж просто легенда ,люди бояться випробовувати милість божу і прощатися з життям .

Ходить одна з легенд про цю річку .Найпопулярніша в цьому селі  .Буцімто ,на Івана-Купала ,коли дівчата пускають віночки по воді ,в надії дізнатись в якій стороні ,їх коханнячко .Щось ,що живе там ,на дні ,воно випливає ,і обирає віночок ,який забирає собі .А дівчина ,якій цей вінок належав ,на другий день помирає .Її порох розвивають по воді і вона стає молодою ,прекрасною русалкою .Яка назавжди забуває своє минуле ,коли була людиною ,і живе ,ніби все так і має бути ,і її ніхто не вбивав . .Люди що прожили майже століття ,стверджували ,що бачили русалок в тій річці .Що коли цвіте жито ,вони виходять на зовні ,в своїх зелених віночках , з осоки чи галузок. І бродять по лісу ,щоб або залоскотати до смерті ,якщо дівчина їм сподобалась ,або вбити ,встромивши водяний кинджал їм в груди . Посміхнувшись ,затягнуть тіло у воду ,ц будуть робити усе що їх гнила, зла сутність забажає . Так вони проходять обряд .Вбивши людину ,вони стають справжніми русалками .Їх хвости починають ставати кольору ,їх душі .Якщо то блакитний з світло зеленим -ця русалка вважається доброю ,милою ,щирою ,і яка ніколи не з бреше.Такиси ,дуже часто користуються заради своєї вигоди .Якщо жовтий з оранжевим ,значить це світла сонячна русалка ,вона прекрасна ,і може своєю красою зачарувати будь-якого парубка ,їй досить лише глянути своїми очима і все .Вони були ,яскраві ,і дивилися прямо в душу ,поки вона не покине людське тіло .

Якщо ж хвіст фіолетовий з темно синім .Це означає ,що русалка буде вічно жити і служити господарю ,а слово «НІ»сказати не можливо,і навіть думати про відмову ,їм не можна ,інакше ,позбудуться голови  .А якщо ж червоний з чорним ,то до таких русалок ставляться з жорстокістю .Їх можуть вбити ,розірвавши плоть ,і відібрати всю силу . Русалки з таким кольором хвоста ,часом злі і байдужі до всього ,але вони душевно сильніші за інших ,хоч і думають що душі в них і не має зовсім ,вони можуть терпіти те ,від чого інші померли б ,Лише серце ,яким не відчувають нічого .Воно в їх грудях ,наче камінь .Інші можуть закохатись ,а от такі -ніколи.

 

***

-Ну що ж ,русалочки мої .

Вас чекає завдання .В ночі як тільки сяде сонце ,і освітить землю багряно-червоним ,з відтінком рожевого,  і з’являться перші зорі ,ви повинні вийти ,з води ,і вбити людей ,а до цього часу ,ваші білосніжні хвости ,мають отримати колір .Якщо хоч хтось з вас отримає червоно-чорний хвіст ,вас чекатиме найжорстокіше завдання з усіх .Зрозуміли ?А можливо і смерть !Не мені вас від неї рятувати .

Всі русалки що стояли в ряд ,голосно про кричали “так “ Лише один русал ,який вже чекав цієї ночі ,щоб пролити людську кров,мовчав  .Він цього довго чекав ,дуже .Лише цей тиждень ,він може виходити з води ,він може вбивати .А вбивати ,зараз ой як хочеться .

Поки всі кричали ,він непомітно зник .І поплив на своє улюблене місце .Риф був прекрасним ,світлим .Пісок на якому ліг молодий хлопець грів ,і надавав сил .Його довге волосся до плечей хаотично розпадалося по піску Його сильні руки лежали по літ сторони і ,торкалися теплого піску  . своїми яскраво-блакитними очима ,дивився на сонце ,яке ледь було помітним.Але вода відбивала його сяйво ,через що по всюди були розкидані бліки сонця .Вони різали очі своєю яскравістю.Від чого русал їх закривав .Він був стомлений ,русалкам спати не потрібно ,Тай вони цього робити не можуть ,тільки коли вийдуть з води ,там їм потрібен сон ,від втоми та танців .Білі вії тремтіли .Він облизував свої губи ,і не міг дочекатися темряви .Морські ,маленькі створіння,які для них були їжею ,а для людей красивою миленькою рибкою ,яку ще й інколи ставало шкода ,відпускали  .

Хлопець цокає язиком і махає рукою щоб вони не кружляли біля нього.

Коли йому безмозгові риби перестали набридати ,він розслабився .Але на привеликий жаль,не на довго .Гострий біль пронизав хвіст ,здалося ніби хтось ножі кидав в нього ,і влучав у найболючіші точки

Скрикнувши від болю ,хлопець схопився з місця ,як вжалений  медезою ,і глянув на хвіст .Його очі збільшились в разів десять.

Він лише те й зміг ,що сказати .

-Що-,що це ?

Його білосніжний хвіст почав покриватися кривавими візерунками в перемішку з чорним і яскраво блакитним як його очі ..

Він не розуміє ,він не приймає цього !Бо такого ще ніколи і ні в кого не було .За те що є червоний з чорним його вб’ють ?Чи помилують що яскраво грає блакитний? .Хлопець не розуміє ,його поглинає паніка .Він житиме ,чи помре ?Він кусає губи , рукою волосся .

В його голову приходить думка ,і не знайшовши їй заміни ,що є сили пливе до дому .По дорозі натикається кілька разів на русалок ,що пливли групами ,ховаючись ,він ледь стримував страх .Здається ,що його живе серце ,ще ніколи так швидко не билось і не обливалось кров’ю лише від одної думки ,лише від картинки того як його плоть будуть розривати ,від чужих усмішок ,і диявольського погляду  .Ні такого не буде !Він помахав головою в знак протесту.Глибоко вдихнувши ,з тремтінням подиху ,видихає .Вирішивши ,що сам він не впорається і тимпаче не знайде відповіді на свої питання .Він що духу ,і що є сили ,пливе до дому , зупиняючись біля повороту ,почувши чийсь голос ,хлопець від страху путається в думках і не знає що йому робити ,та коли голос став ще ближче ,він стрибнув високі водорості які легенько гойдалися ,і повністю ховали за своїм великим ,довгим темно-зеленим  листям

Коли компанія старійшин пропливала повз ,щось весело і енергійно обговорюючи ,і розмахуючи руками .За своїм сміхом ,хлопцю здалося що вони нічого не почули і не побачили б ,навіть і ховатися не було сенсу .

Випливаючи зі схованки ,він швидко ,на скільки міг плив до батьків . Залишалося всього нічого ,а із нового повороту випливла незнайомка .І злякано глянула на нього ,своїми білими очима ,і вся тремтіла і плакала ,хоч за водою сліз було не видно ,та її очі говорили більше за слова  .Хлопець опустив погляд на її хвіст ,яскраво -червоний,він немов світився , хлопець шокованою підняв очі на неї .Лише ним і кажучи «бідна »«шкода »

Прикусивши губу вона закрила обличчя руками ,заплакала так гірко ,що в русала серце стислося,йому її шкода .Дуже .Такі як вона на таке не заслуговують .Вона дуже красива ,її рівнесеньке волосся торкалося поясу  .Її білосніжна шкіра ,викликала відчуття,чистоти І  якоїсь доброти ?

Вона подивилася йому в очі ,чорні довгі вії ,тремтіли сильніше ніж бушуюче море .

-не вбивай мене !

Вона полила поглядом і в голосі в неї була тиха молитва .Вони не люди ,і може її молитви ніхто й не почує .Та в такій ситуації,іншого варіанту не має .Або чекати помилування від бога ,який теж їх створив ,а може і не бог .

-Як звуть ?

-Д-Джи .ледь вимовила дівчина ,голос тремтів як вода ,коли йшов дощ .

Русал посміхається .Кладе руку їй на плече .Від чого вона злякано підскочила .

-Джи ,пливи ,я не буду тебе чіпати ,хто я такий що б вбивати тебе ,і робити з тобою подібні речі .Пливи ,і ,якщо вийде ,врятуйся .

З вдячністю Джи посміхнулася .Але лице ,було з гримасою болю .Їй не врятуватися від розправи .Ніяк !русал залишив її ,першим ,і поплив .

-Мам .

Крикнув він .Жінка випливла ,а руки були на серці.

-Чому лякаєш т-так …

Мати не договорила ,як відразу ж впала .Закриваючи лице рукою .

-Момо ,мене вб’ють?

Голос на секунду зірвався ,він теж був вже готовий заплакати ,але жінка підняла на нього очі ,і посміхнулась .

-Ти не помреш .Тебе не вб’ють .А хвіст. Що має такі кольори, Він унікальний ,не звичайний .Тобто ,ти не такий як всі .Ти можеш навіть вирішити чужу долю ,якщо встанеш на чийсь захист ,і поділишся своєю енергетикою ,то до тієї людини ,ніхто торкнутися не зможе .

-Що?Як це?

Мати піднялась і дістала стару водяну книжку , обкладинка якої була світло блакитною ,як вода ,з білим ,наче пінка від хвиль в морі  ,відкривши її ,хлопець побачив ,русалку з таким же хвостом .Де було не по зрозумілому написано ,і парубок лише ,похмурив брови .

-Тут написано ,що такі русалки ,мають велику силу ,вони можуть стати тим ким забажають .Синку !

Мати повернулась до нього.

-Ти можеш змінити наше життя!Ми матимемо все ,ти тільки вбий людину ,найжорстокішою мірою розправи ,і тоді …Ми будемо другі ,після володаря.

Русал посміхнувся і відплив трішки далі .

-З легкістю !

Я ЗРОБЛЮ .

-Скоро на небі зорі синку з’являться ,поспішай !

Жінка закрила книжку ,і повернулася до сина .

-не підведи нашу сім’ю !

-не підведу мамо !

 

 

*Тим часом в селищі *

Селище було розташоване біля річки ,воно було маленьким ,а людей ,тут від сили сто .Всі ,всіх знають .

День сьогодні прекрасний ,на березі річки йде підготовка до свята .Жито цвіте ,всі радіють ,приміряють вишиванки ,хлопці сорочки білосніжні ,і запрошують дівчат на свято ,щоб стрибнути з ними через вогонь ,якщо їх руки не роз’єднаються під час стрибку ,це означає,що вони знайшли свою долю .І в цьому році поєднають душі.І змусять серця битись в одному ритмі .

Дівчата радісно погоджуються ,плетуть ,як тільки можуть ,прекрасні вінки .Для судженого !Для долі !А може й для смерті .Вінок складався з барвінка, папороті, троянди, маку, базиліку ожини ,а також гілочки берези та дуба.

Вплітали все що хотіли і що бажала душа .На що падали очі .Втопиться вінок ?-це нікого не лякає .Легенда ,такого не буде  .це ж вигадка і не більше !

Всі хочуть очиститись від Марени ,що принесла їм не щастя і  заморозила землю ,і послала хвороби людям .Всі хочуть очиститись ,стрибнувши через вогонь .І цілу ніч купатися у річці .Бо саме в ніч на Купала вода набуває цілющих властивостей ,вона очищає розум ,голову ,забирає хвороби та проблеми .

Вже плели опудала Марени та Купала з гілок з соломи ,верби ,і очерету .

Купала -як символ добра прикрашали квітами і намистом .А в Богиню Марену -гілки вишні ,вплітали траву .

Далі всі біля них будуть співати водити хороводи а на прикінці свята ,її спалять .А це означає ,що перемогли зло.

Для вогнища всім селом зібрали хмиз , всякий непотріб .І через кілька хвилин з настанням ночі його розпалять “живим вогнем “

Всі дуже чекали це дійство .І вже передбачали як це буде казково ,магічно і так що запам’ятається на довго .

 

 

***

На березі ,де мало відбуватися свято ,росла висока плакуча верба ,її віття торкалися  землі ,і були схожі на доріжки від сліз .Листочки були наче каплі її слізоньок ,гірких .Верба ,про яку ходили тут легенди ,наче вона ,колись дівчиною-русалкою була , закохалася в рибалку ,і плачучи на березі річки ,перед нею явився бог ,спитав в неї чого плаче ?І що бажає ,на що русалка відповіла .

-Хочу щоб він любив мене .

Бог лише зле глянув на її .

-Будеш вербою !

і леще щолкнув пальцями ,як на місці дівчини з’явилася верба ,красива ,зелена молода .

-Будеш дивитися ,русалко на свого коханого ,і будеш страждати і плакати ,вічно .Він буде любити тебе як дерево .І все ,Ви не можете бути разом .Тому така твоя доля .

Тепер біля цієї верби ,якщо зустрінеться пара їх кохання ,буде довгим .Вони будуть стояти ,слухати шелест листя ,а вона буде їх повчати , щоб вони не закінчили як вона .

Дехто просто приходить коли сумний ,заховатися під її виттям ,і подумати ,тихо і на самоті .Без чужих очей ,без чужих вух .Сам з собою на одинці .

За вербою ,був густий ліс ,темний і страшний ,в якому посла винуватця Купала ,квітку якої ще ніхто не знаходив . неподалік від верби ,був старенький човен ,на якому пари ,пливли від берега до берега .Хлопець керував веслами відштовхував від води ,і плив .Кохана дівчина сиділа навпроти ,і вони солодко про щось розмовляли ,про різні теми ,інколи дарували одне одному щирі поцілунки .Берег для святкування був високим .А верба з човном знаходилася в низу .Ліс ,ріс же навкруги річки .І формую нагадуючи хвіст русалки якщо подивитися з висоти

 

 

До дійства залишилося кілька хвилин , що можна було порахувати на пальцях .Вогонь палав .Листочки дерев ,легенько колихав вітер ,і здавалось ,що вони між собою розмовляють ,а від голосних купальських пісень і хороводів ,задавалось ніби дерева рухаються .

Всі гарно вдягнені ,вінки ,неначе корони ,розмістилися на дівчачому волоссі

Всі посміхаються , і радіють .Страшно ,містично ,але так хороше на душі .

Чонгук сидить під деревом і посміхається ,гойдається з боку в бік .Пісні красиві ,голоси дівчат ,лоскочуть в середині .Дівчина з якою він повинен був прийти ,запізнювалася ,і юнаку здалося ,що вона і не прийде зовсім .Так і було.

Лін Мі ,дівчина -якій якщо бодай слово чи інтонація не сподобається ,все ,вона образилась ,мовчки .Нічого не скаже .Не відмовить ,але зустрінеш ти її з іншим під руку .Хлопець це знав ,але це його ц не турбувало зовсім  ,тимпаче він її не кохав .Здається ,не кохав ще нікого і ні разу за все своє життя. А потрібно вже ,його молоде серце хоче кохання і світлих почуттів .Йому двадцять ,і життя тільки починається ,а якщо він зустріне тут своє кохання.А якщо життя його назавжди зміниться ?

В його очах віддзеркалюється багаття , самі  сяють як місяць.Вони карі як ,темна купальська ніч .Але зараз ,сумні ,він теж так хоче ,за руку стрибати через вогнище ,кохати ,і сміятися ,але в голові засіла глибоко думка ,що кохання він не відчує .Та й це свято ,не принесе йому цього ,як і у всі інші рази .Тому ,що зміниться сьогодні?І чим цей день відрізняється від інших ?Нічим ?

Поклавши голову на свої коліна що були притиснуті до грудей .Світле волосся пассьмами спадало на коліна .Ніч була світла ,для інших весела ,чудесна .А для нього ,сумна ,вже в котре за своє життя .

Цей день і сьогоднішнє свято для нього такеж як і всі попередні .Воно нічим не відрізняється ,він сам ,без пари ,і з болем у серці .

 

***

Спів лунає все голосніше ,сміх людей стає все веселіше .Всі танцюють ,а хто ні того тягнуть в пляс .Вони посміхаючись ,йдуть в коло.Довге дівчаче волосся розвіває вітерець .А дзвінкий голосок , нагадує спів русалок . Єдина відмінність,вони не йдуть на його звук у воду ,а прямують з посмішкою до танцю .У воді йдучи на голос -вони помирають .А йдучи на дівчачий голос ,в кругу біля вогнища -Вони йдуть жити .

Через вітки дерева під яким сидів Чон .Він дивився ,на те як радіють люди .Як їм добре .І те як вільно вони себе почувають ,кружляючи у вишиванках та білих сорочках .Наче янголи .Це заворожувало дуже .Вирішивши ,що вже доволі довго сидить , і  зрозумівши що навіть ніг не відчуває .Він піднявся ,а різкий біль ,ледь не змусив його впасти .Він стоїть кілька хвилин ,і коли відчуває ,що вже може йти нормально ,направляється ,до води ,знімаючи свій віночок .З різною рослинністю та квітами .Ну й що ,що це традиція для дівчат ,може він теж ,хоче побачити ,де його СУДЖЕНИЙ.Може він теж хоче знайти його ,і побудувати своє життя довгим та щасливим без болю зрад та обману .Підійшовши ближче ,ступаючи леще кілька кроків від берегу ,він поклав вінок на воду ,промовляючи

“До судженого ,віночку пливи !”

І посміхнувся ,Вінок ледь почав пливсти ,і хлопець  дивився  ,в яку сторону попливе.Коли пройшла  ,хвилина ,дві ,але не помітивши щоб після свого маленького руху ,вінок робив нові ,хлопець насупив брови. Не дочекається він судженого .Не приймуть його таким ,яким він є .і одно полого кохання ніхто не прийми ,абсурд !,Невже може чоловік ,кохати такого я він ?Невже можуть чоловіки цілуватись ?Ні !Фу ,це ж так огидно !

Гірко посміхнувшись ,Чонгук дивився на вінок ,який почав тонути .Вираз обличчя змінився на злякано-шокований .Ну ,якщо він не зможе бути з хлопцем яке вибрало б серце ,і якщо цього ніколи не приймуть ,то він ладен і померти ,всеодно не має що втрачати .Всі зрештою помруть ,це лише питання часу !Молодий ,похилого віку ,дитина .Без різниці .Людина може померти в будь яку секунду ,в будь який день і при будь яких обставинах  .А перед тим може посміхатися ,і навіть не думати ,що це її останній день .Так само як і плакати ,думаючи ,”а далі буде краще “Але краще вже не буде ,тому що в деяких випадках вони можуть вже стояти на перехресті,вирішуючи куди їх приведе шлях .До раю ,чи до пекла за їх гріхи ?Чонгуку теж стало цікаво ,а куди ж ,приведе його дорога ,до пекла чи в рай ?За те що він такий  ?

Бог не забороняє кохати .Але про таке кохання він ще не прочитав .Йому ніхто не сказав ,як справлятись ?Як жити ?Може взяти в дружини ту яку не кохає ?І постаратися жити нормально ?Можливо ,та чи зміг би він …

Стираючи сльозу ,що стікла по щоці ,хлопець відвернувся від вінка якого вже не було помітно під водою в темряві ,він глянув на вогонь що палав ,так яскраво що й очі в повній темноті різало .Сміх людей заглушав шум у вухах .Він завжди думав що йому подобаються дівчата !Ну а як інакше ?У всіх так ,всі хлопці гуляють за ручку з дівчатами .Зізнаються в коханні ,поправляють волосся ,легким дотиком пальця ,вона ніжно посміхається ,і торкається долонями лиця коханого ,а потім  цілує .Чонгук скільки себе пам’ятав ,хотів так само .Та в дівчину ,він ніколи не закохувався .Від їх дотиків серце не пропускало ударів ,від посмішок -не тремтіло .Але коли хтось з хлопців ,по дружньому торкався плеча ,чи його волосся ,йому здавалося ,що він на іншу планету відправився .Гук  тоді ще цього не розумів ,лише зараз .Коли подорослішав і порозумнішав ,зрозумів істині почуття ,і до кого його тягне .Але так легко закохатися ,він не міг ,лиже задумуючись про те які чекають страждання і біль від невзаємних почуттів ,він боїться кохати .дуже !

Але і безмежно цього хоче .Теж відчути легкість поцілунків ,ніжність дотиків .Відчуття кохання ,про яке так описується в книжках .Що яке  воно  прекрасне і краще його не має нічого .Що болю воно не приносить ,що це лише веселі щасливі миті , .Що як в казках ,все закінчується добре .Він теж так хоче ,хоч він і не принцеса але теж ,хоче щоб принц ,кохав його до нестями ,був ладен життя віддати ,чи зірку дістати з неба .Чи йти всім наперекір і не боячись осуду ,тримати його за руку ,так сильно ,щоб ні одна стріла ,меч чи кинджал не зміг їх розділити .Він хоче когось обійняти ,може навіть поплакатись в плече .Всі ми люди ,це природньо .Навіть якщо ти як сталь .Сльози -це те що контролювати виходить не завжди .Наскільки б не старався

Чонгук навіть і не помітив ,як хвиля думок накрила його з головою ,відібрала мову та слух .Прийшовши до тями , і закінчивши думати ,він розвернувся ,щоб сісти на човен ,сісти і попливсти ,на середину річки щоб якась русалка ,схопила його за ногу і потягла на дно.І хай вже робить що їй заманеться ,він стерпить усе .Але таке нещасливе життя він кинути хоче ,да поскоріше б!

Та його серце здригається .

В човні сидить ,якісь молодий чоловік ,кремезний і підкачаний ,довге як для хлопців темне волосся спадало на обличчя чим закривало його і не можна було нічого розібрати .Його очі спустилися до низу і Чон почервонів .Торс був ,без слів прекрасним ,і рельєфним .Але те що знизу кинулось йому в очі ,змусило задихнутись . Русал повертає голову ,його очі блакитні ,з волосся стікає вода .по лицю шиї і всьому тілі .Блакитні очі ,наче читають його як відкриту книгу .Неначе заглядають в душу .І наперед знають ,хто він .Вінок з лаванди і кількох квітів барвінку ,і гілочок папороті .Він був великим ,об’ємним і красивим ,здається навіть ні в кого не було з дівчат настільки красивого .Чон дивився в очі темно волосому ,і дивувався ,наскількі ж ці очі красиві ,наче глибини моря ,чи безкрайнього неба .Дивишся і неначе тонеш ,вони хвилею тремтіння проносяться по тілу ,поглинають тебе ,коли незнайомець оглядає Чона .А він же ,сам чонгук ,такою статурою по пишатися не може .Він звичайний .Худий хлопець ,його волосся завжди красиво пригладжене ,він завжди за собою доглядав . Але був слабкий ,захищатися ?Краще хай його хтось захистить .Він напевно що буде оборонятися окулярами ,книжкою з новою історією кохання ..

 

Чон все дивився і дивився в ті очі .Там точно неначе щось було .Бо ті очі не звичайні ,зовсім не звичайні ,таких ні в кого не було .Тай взагалі ,не має такої людини щоб Чонгуку подобались її очі .В них лише ,заздрість ,туга ,хитрість ,біль ,відчай ,і подібне .А в цих очах ,не має нічого ,крім їх краси .Там не має переживань ,чи страху за щось .Не має всім людям. Природної сором’язливості .

-П-Привіт заїкнувся хлопець,але не переривав того що йому так подобалось на даний момент .

-Русал посміхається куточком губ .

І дивиться в чужі очі ,а Чонгуку здається що його приворожують до себе  ..

-Я ,я Ч-Чонгук .

І простягає руку для знайомства .

Незнайомець навпроти стискає руку у відповідь .

-Техйон .

Промовляє русал своє ім’я ,а в його очах стрибає ,йому не природній вогник ,і почуття що затьмарило його розум .

Чонгук дивиться в чужі очі ,і промовляє чуже ім’я Техйон ,неначе пробує на смак .І воно здається йому солодким .

-Я т-тебе не знаю ,ти нетутешній ?

Те дивиться на Чона і не може ніяк зрозуміти ,чому досі не вбив його ,не звернув йому шию ,хоча міг .Ці почуття настільки дивні ,але вони так Кіму подобаються .Це щось таке не звичайне .Неначе в середині тебе розквітає щось .Те що ти від усіх ховаєш .І нікому задавалося б , клявся що не покажеш .Він не хоче показувати , але,хіба внього так багато часу ?Тиждень ,невже це так довго ?Ні .Тоді чому він не може відчути це ,насолодитися ,погратися з цим Чонгуком ,А в кінці тижня просто вбити його ,розбивши серце ,вирвавши з грудей .Він це зробить .Техйон посміхається .І в самого шкребе на душі ,він і по справжньому посміхнувся ?Він ?Це більше ніж диво .Але ,він же вийшов з води до людей ,тому контролювати почуття він не в змозі ,так ?Діло тількі в цьому ?А посмішка і не справжня зовсім !Так ,точно ! .

-Чому не танцюєш з усіма ?

Питає Техйон

-Не боїшся біля води сидіти ,а якщо якась нечисть вб’є тебе або втопить в річці ?

-Не вірю я в це .Ні мавок ,ні русалок не існує !

Посміхається Чонгук і дивиться на воду .

-А якщо в мене є знайома мавка ?Що скажеш ?

Посміхнувся Кім .

-Ну так !А Вій твій найкращий друг !

Те піднімає брови .

-І звідки дізнався .

Знущається !

-Він страшний монстр ,навіть очей не міг сам відкрити,і вії в нього отакені .

Чонгук простягає руки і показує довжину тих вій ,з посмішкою і вогником в очах ,не боїться .А може той вогник ,просто відбився від багаття Що знаходилось за ними .Цього не відомо .

-Це ти значить Вію його очі допомога в розплющити ,так ?

Погляд хлопця впав на тіло незнайомця .А що ,він може ,напевно і Чонгука одним мізинцем підніме .

-Так ,допомагав!Він вічно спати хоче .А ще вбивати тих хто його дратує .Мені йому сказати про тебе га?

Питав Кім все ближче нахиляючись до Чона .Який сів біля нього .

А Чонгук в цю мить ,забув що хотів сказати ,він дивився в глибокі прекрасні очі ,і губився в них .Білі вії взагалі змушували його покинути тіло ,полетіти на небо і вернутись назад .Взявши всю силу і мужність в кулак ,якої в нього ніколи за все життя не болу ,відвернувся .

-Скажеш ,щоб вбив мене ?Люди бувають ,що настільки жорстокі ?

Питає хлопець але не повертається до співрозмовника .

-Ще й не уявляєш які .Я жартую ,а от люди ,вони гірше усіх монстрів разом взятих .Монстри -це легенди ,а люди це живі тварюкі ,їм важливі лише їх почуття ,вони безсовісні ,і їм на всіх байдуже .

Техйон схиляє голову в низ а потім відвертається в бік .

-не всі такі

Чон повертається до Кіма ,і відчуває щось не зрозуміле ,ні ,не злість .

-Я не такий ,я завжди ставлю всіх вище своїх принципів ,думки і побажань ,тому я завжди один ,мною користуються і викидають як непотрібне сміття .Таким дуже важко бути ,такі люди слабаки .А щоб їх такими не вважали ,вони надягають маску ,що вони краще всіх ,і корона їхня ,наче більше ніж їх голова .

-Кім напівоберта повернувся до хлопця ,і побачив в його очах натяк на сльози ,він стримував їх ,але було чітко видно ,що йому боляче .

-Вибач .

Він знову відвертається ,і лише тоді продовжує .

– може ,все таки ,не всі такі як я собі думав ,може ти просто інший ,один такий .

Чонгук кусає нижню губу ,це виглядало так мило ,тей рум’янець на щоках .Ніби не природній для цього хлопця і взагалі не повинен був з’являтися і показуватися комусь .

-А знаєш …

Чон сідає ближче і старається глянути в чужі бездонні очі ,але йому не дають це зробити .

-я ще ні з ким так довго і багато не говорив ,я для всіх дивак .З яким спілкуватися -це зіпсувати собі репутацію .

Чон посміхається і відкидає голову назад,і руки ставляє по бокам ,тримаючись ,дивлячись на розкидані зорі по небу що створюють сузір’я .

Хлопець глибоко вдихає .І не знімає посмішку з губ .

-А ми зможемо ще зустрітись ?

Питає він не помітно для себе ,просто ,думки в голос .Те повертає голову і дивиться на хлопця його руки на колінах, пальці скріплені між собою .Він дивиться ,і га чай подив думає ,він прагне ще однієї зустріч ,щоб дізнатися цього хлопця ближче ,і просто відчувати цю легкість в своїх кам’яних грудях .

-зможнмо !

Відповідає ,і відвертається ,а щоки знову зраджують його і червоніють .

-Справді ?Коли ?

Посміхається ,розправляє спину і дивиться на хлопця .Чекаючи відповіді

-Завтра ,коли коли стемніє і з’являться перші зорі ,на цьому ж місці .

Кім повертає голову ,і дивиться в чужі очі ,змушуючи серце хлопця ,битися наче скажене

Вони ще довго сиділи слухали мовчки пісні людей ,дивилися їх танці , і їм було просто добре .Кім кидав короткі погляди на людину що змусила серце жити ,і не міг перестати дивуватись .

 

 

***

Коли вони розійшлися ,був вже майже ранок ,починало світліти ,а Те так і сидів ,думаючи-гадаючи .Щ з ним ,і що далі робити .

-Чімін .

Шукає він ,і перед ним з’являється хлопець ,з довгим сірим волоссям , у вінку з лісових квітів ,і на пів прозорій сорочці .

-Кликав ?

-Так .

Не піднімаючи голови і не відводячи погляду від води прошепотів він .

-Що мені робити ?Що зі мною?

– ти мене питаєш ?

Посміхається широкою посмішкою Чім ,і дивується ,наскільки його друг тупий .

-Тебе !

Вскрикує Кім ,і зле дивиться на друга .

-Не пудри мені голову і скажи що зі мною коїться ?Чому серце яке повинно було бути мертвим і холодним , б’ється?

– Бо ти закохався !

Схиляючи голову на бік і м’ягко посміхаючись прошепотів він .

-Як закохався ?Це що взагалі таке ?

Похмурив брови і підняв погляд на друга .

-Що це ?

Посміхається Чім і притискає вказівний палець до своє пухленької губи .І робить награно здивований погляд .

-Нууу ….Це коли в твоєму серці відчувається жар ,а в животі метелики літають .Це коли думаєш про людину ,і мрієш побачити її знову ,коли сумуєш коли її не має поряд .

Це відчуття прекрасне ,легке і приємне .Воно змушує тебе радіти ,і посміхатися .Все в середині тріпоче і сміється .Тобі легко ,приємно ,ти наче літаєш ,наче за спиною крила виросли .Що підіймають тебе до неба і змушують задихатися ,коли ти приземляєшся і торкаєшся ногами землі .Хоч кисню багато і достатньо ,але бачачи цю людину ,ти задихаєшся ,кам’янієш на місці ,і рум’янець розливається по щоках .А голос змушує ,щоб на серці квіти розквітали ,прекрасні ,чарівний ,спочатку бутони ,а потім королівські ніким не пізнані квіти .В кожного різні ,і чим вони більші ,тим кохання сильніше .

Розповідаючи це ,чімін кружляв навколо Техйон ,розмахував плавно руками то притискав їх до грудей ,то малював візерунки в повітрі ,щоки червоніли ,і наче він про себе розповідав ,про свої почуття .

-Ти теж …закохався ?

Питає Кім ,дивлячись на Пака .

-Я ,я …

Чім швидку зупиняється ,складає руки на грудях ,і опускає голову вниз .

-Здається так .Але нам не по дорозі ,наші стежки розходяться.Ми не можемо бути разом .

Хоч ,і кажуть що кохання повинно жити .Так повинно,але в мене воно болючий ,бо не взаємне .Просто ,тей кого я кохаю ,він ,він мене не бачить ,не помічає .Змушує тихо страждати .Прошу ,Техйон ,не змушуй і своє кохання страждати ,зізнайся хто ти .Або припини спілкування ,поки бутон в твоєму серці не розквітнув .По щоці Чіміна скотилася сльоза і він розчинився в повітрі .

А Техйон лише кивнув головою розганяючи думки ,і зупинився на тому ,що це все дурниці ,і він ,нікого не кохає !

 

 

***

Чонгук повернувшись додому ,вбігши до себе в кімнату ,кинувся з розбігу на ліжко ,притискаючи долоні до серця .Воно билося ,немов промовляло чиєсь ім’я .

Тук-тук тук-тук .

Чув він в своїх вухах .І не міг повірити що відчуває те ,про що всі так часто говорили ,посміхаючись ,не міг зрозуміти чому саме до хлопця

І чому саме з ним він себе так легко почуває .

В нього перед очима очі цього Техйона ,такі не земні .Він хотівби в них потонути ,дивитися двадцять чотири години ,і сім днів на тиждень .Бо коли в них дивишся ,забуваєш про все. Бо коли в них дивишся ти закохуєшся .І Чонгукове серце ,зараз говорить ,що закохалося, Але прийняти цю реальність,його мозок не може .Він буквально кричить “не кохай “”не думай навіть”Та й сам чонгук ,не розуміє ,чи взагалі таке кохання можливе.А може він сам закохався ,а а якщо зізнається ,то виставить себе повним дурнем .Ні ,такого не буде .Вони ,будуть просто друзями !Або ж ,хорошими знайомими .

 

***

Чонгук не спав цілу ніч все думав і думав,він чекав вечора .І хто його знає ,чому з таким теплом і трепетом.В душі ,і серці .Чи це його бентежило ?

-Звичайно !

-Чи він боявся сам себе і почуттів?

– без зайвих слів ,так !

Та чи хотів він зіграти в цю гру ,в якій не має кінця ?

 

-так!