Речі

Петров любить носити речі Сергія. Він міг би принести якийсь свій одяг в чужу квартиру, на всяк випадок, але просто не хоче. А Сергій не пропонує цього. Іванов вище за нього майже на голову, та й руки у нього довші, і тому щоразу коли він дає гостю щось із свого гардеробу — той майже тоне в мʼякій тканині. 

І Володимиру подобається. Його плавить від розуміння, що він може обійматися з цим чоловіком, проводити вільний час з ним, крадькома цілуватися в офісі, кохатися, а потім варить їм каву. І тонути у завеликій йому чорній футболці з емблемою якогось музичного гурту, яка пахне Сергієм.

Іванов виходить зі спальні і вже хоче запитати, які у них сьогодні плани після роботи, коли так і завмирає на місці привідкривши рота. Володимир стоїть на кухні наглядаючи за кавою в турці і спершись ліктями об стільницю. Чорна футболка, його футболка трясця, доходить чоловіку до середини стегон, але все ж у такій позі вона задирається і відриває погляду сідниці обтягнуті темними боксерами. І це потрапляння в сто зі ста. Бо Володимир виглядає його. Це його чоловік, його коханець, його найближча людина і він підтверджує це все своїм виглядом. Погляд чіпляється за чужу шию і яскравий засмокт на ній, який він залишив ще вчора. 

“Блять” думає Сергій ковтаючи слину. 

Він підходить до чоловіка зі спини і акуратно торкається плеча — просто щоб повідомити про свою присутність. Щоб не налякати. Володимир відразу ж переводить на нього погляд і посміхається. Він ще не встиг одягти окулярів і дивився на Сергія своїми світлими, напівпрозорими в ранковому світлі, очима.

—  А хто це вчора розповідав, що прокинеться рано-рано і попреться на пробіжку? Ай-яй-яй, як не гарно брехати людям — і либиться задоволено. Вони обоє сміються згадуючи вчорашню дискусію між Івановим та Тімуром про активний спосіб життя. Бо останній набрав кілька кілограм і жалівся, що це все наслідки роботи і щільного графіку. Що у нього зовсім не залишається часу на спорт. А Іванов доводив, що “було б бажання, а час знайдеться. Я от завтра піду на пробіжку перед роботою”. Все це закінчилося ображеним буркотінням Тімура. І він правда збирався присвятити ранок спорту, але те, що ця ідея провалилася було зрозуміло ще ввечері, коли Володимир залишився у нього. Бо якщо вибір стоїть між тим, щоб ніжитися в ліжку з теплою і коханою людинкою під боком або пертися на холод в шостій ранку, щоб хекати до болю в легенях, то вибір стає очевидним. І Петров був радий такому вибору, але не збирався упустити можливість підколоти.

Сергій зціловує посмішку з чужих вуст і Володимир розвертається до нього випрямляючись. Цей поцілунок виходить майже лінивим, по-вранішньому спокійним. Поки Сергій не запускає долоні під чужу футболку проводячи по ребрам вверх та притискаючи до себе. Володимир рвано видихає і горнеться, випрошуючи ще ласки та обіймає за шию. Сергій з натиском веде долонями по чужій спині, а потім і по поясниці змушуючи прогнутися. Його загривок легенько царапають і він гарчить. Не стримується, підхоплює партнера за талію і саджає на стільницю, знову притискаючи до себе. Так близько як тільки можливо. Впираючись своїм пахом в чужий.

Володимир стогне йому в губи спочатку від несподіваної зміни положення, а потім вже від першого поштовху. Їх розділяє кілька шарів тканини, але це все одно приємно. Сергій відчуває чуже збудження своїм і знову штовхається імітуючи фрикції, щоб отримати хоч трохи такого приємного тертя. Штовхається акуратно, з турботою, влаштувавши долоні на чужій талій і погладжуючи великими пальцями ребра. 

Володимиру мало. До біса приємно, але мало. Він розриває поцілунок і незадоволено проводить нігтями по чужих плечах обтягнутих тканиною, дряпаючи:

—  Зніми —  не просить, а вимагає. І Сергій підкорюється, заодно допомагаючи і Володимиру. Тепер вони залишаються в одній лише білизні, впершись лобами і гучно дихаючи.

Сергій кладе долоні на чужі міцні сідниці, зминає їх і різко притягує чоловіка до себе одночасно з цим штовхаючись вперед. Володимир стогне задоволено і вкладає свої ноги на чужу поясницю зціплюючи пʼяти. Він відкидає голову назад відкриваючи шию і кладе руки на міцні плечі. І тут Сергію рве дах. Ця поза, довірливо відкрита шия і ледь чутне “сильніше” —  це занадто, цього забагато, щоб тримати самоконтроль і його стриманість рушиться прямо на очах. Стегна штовхаються різко та грубо отримуючи такі ж рухи у відповідь і вибиваючи з них обох стогони. Він майже вгризається в чужу шию, кусає, хоче помітити, щоб кожен бачив кому цей чоловік належить. Тільки йому, зараз і назавжди. Чужі пʼяти його підштовхують, втискають це ближче, хоча куди вже ближче. Володимир спирається руками на поверхню позаду себе і відхиляється назад, вигинаючись. З його губ зривається стогін і Сергій цілує чужі ключиці. Вони вже майже. Ще трохи. Трохи сильніше і їм буде достатньо. Ще поштовх і…

— Твою матір блядь!

І Сергій зупиняється моментально. Перша думка в його голові,  що він зробив партнеру боляче чи неприємно, але тут він відчуває запах горілого. Володимир відштовхує його і швидко зістрибує з поверхні столу. Вимикає конфорку на плиті і хапається за першу кращу ганчірку, щоб не дати рідині потекти на підлогу. Колись ароматна кава тепер витікала з турки заливаючи всю плиту і починаючи пригорати та стікати на підлогу. Сергію знадобилося кілька секунд на розуміння ситуації і як тільки картинка в його голові нарешті складається, він теж зривається з місця до умивальника. 

Володимир шипить,бо трохи гарячої рідини потрапляє на тильну сторону його долоні. Сергій переносить турку до раковини і ,поклавши на розлиту по плиті каву суху ганчірку, бере Володимира за запʼясток і веде до ванної кімнати. Вони промивають почервонілу шкіру холодною проточною водою під шипіння і гострі коментарі Петрова. Але Сергій не слухає. Зараз в чоловікові говорить захисна реакція на біль, а не його справжні думки. Він змушує накласти на опік бинт, хоча Володимир і пручається зі словами:

“Це тобі не ножове, Сергій. Нахуя його замотувати?”

Але він дивиться серйозно і спокійно і Петров закочує очі, але все ж махнувши рукою на все дає дозвіл:

— Та роби що хочеш.

А потім вони дивляться на годинник і розуміють що вже запізнюються. Лаяться, нашвидкоруч приводять себе в нормальний вигляд і вилітають з квартири навіть не поснідавши. Потім вже на обідній перерві Сергій купує їм нормальну каву і вони обговорюють нюанси нової рубрики для каналу.