Фанфіки українською мовою

    Колонія Рожевого Діаманту.

     

    7 000 років до нашої ери. Планета Земля.

     

    Нова колонія потребувала нагляду, як це і бувало завжди. Рожевий діамант, зі своєю перлиною, спостерігали.

     

    Р-Що там кварци? Коли вони вийдуть?

     

    П-Зовсім скоро, мій Діамант!

     

    Р-…..

    Ти хоч уявляла якою нудною розвагою буде ця колонія?

     

    П- Я уявлю тільки якщо ви мені скажите, мій Діамант!

     

    Р-Аякже.. Покажи мені кварців.

     

    П- Так, мій Діамант!

     

    Перлина включила голограму зі свого каменю. Там було видно, що перші Аметисти вже починають виходити.

     

    П- Ми можемо побачити, що вже є перші Аметисти у головному дитсадку.

     

    Р- О! Невже? Скоріше, покажи мені їх!

     

    Вони спустились до малого макету Землі, на якому Перла знайшла кіндергарден для свого нетерплячого Діаманта.

     

    Р- Воах! Це.. Це правда неймовірно! Я просто не можу.. Життя з нічого! Ха! Ох! Привіт, вітаю на планеті Земля!- Діамант встала перед виходячим кварцом, але він просто пройшов на скрізь.

     

    Р- От би бути там.. Але я не можу.

     

    П- Можете. Я можу телепортувати нас у дитсадок. Я бачу як ви розважаєтесь з кварцами, як вам весело.

     

    Р- Це так..! Але мені не буде так весело коли Жовта та Синя дізнаються.

     

    П- Не дізнаються. Тому що… Ви виглядаєте як Кварц.

     

    Р- Ох, точно, я можу це! Ти геній, Перла!

     

    П- Дякую, мій Діама- Перлина не знайшла голову свого незрівнянного.

    Р- Тут, нижче!- Рожева миттю перетворилася на Кварц.-Телепортуй нас!

     

    Вже в дитсадку Рожева одразу почала підбігати до всіх, привертати увагу, веселити.

     

    П- Вибачте, але ви дуже сильно привертаете увагу! Мій Діама-

     

    Р- Чшшш!.. Добре, я зрозуміла, але не називай мене Діамантом, краще не хай буде просто Кварц.

     

    П- Добре, мій… Кварц!

     

    Перлина водила Розу по самим гарним місцям Землі того часу. Ліси, пустелі, моя і океани… Все це так гарно і так приваблювало погляд Рожевої, вона просто не могла відірватись. Та от, в одну мить, вона помітила життя. Людей, що шукали їжу.

     

    Все стало на місця.

     

    Р- То ми не створюємо життя… Ми його забираємо.

     

    0 Коментарів