Ранок — вечір без кави

І пелюстки на сонці розпускаю
Розквітаю в небі, наче флер-де-ліс
А три француза виїжджають із Шанхаю:
Жак Ширак, Потрос та Араміс.

В червоній рясі модного фасону
З відстані у вісімнадцять льє
Виїжджав єпископ із Люсону
Той, що кардинал де Рішельє

“Дорогий щоденнику, я радий вітати тебе в цьому світі. З полиць канцелярного магазину я взяв тебе, мов дитину з дитбудинку, вибрав із тисяч прекрасних і ще кращих, аби ти служив мені вірою і правдою, Надією та Наташею. Любий щоденнику, я закохався. Мамо, я закохався. “

Женя переводив свій погляд зі сторінки блокнота, на якому красувалося таке безсоромне зізнання, на фотокарточку з коханим, що висіла на стелі, згодом на свій стояк, а потім знову на блокнот.

“Листочку, це дуже дивно, але я не можу… Не можу спілкуватися зі своїми ровесниками. Якщо точніше, не можу розповісти їм про свої думки, поділитися своїм баченням. Мені 10 років, я з України і вона гола, я люблю колу, мацаю попу… Їм усім 10 також, а деяким навіть більше. І вони думають лише про секс, сучок і іншу подібну маячню. Я не розумію цього. Відповідно і вони не зрозуміють мене.  Якщо я скажу, що сенс життя це щось більше, ніж вдути, відсосати і трахнути когось, мої однокласники скажуть, що я дурень. Я не намагаюся сказати тобі, що у житті найголовніше гарно вивчитись, стати офісним планктоном, виховати дітей, але й усілякі хвойди не є сенсом життя. Ось перед смертю тобі буде приємно згадувати яких сук ти трахав і скільки повій смоктали твій прутень, причмокуючи. Чи будеш ти пишатися тим, як прожив це життя? Так… Так, життя одне і воно коротке. Так, варто відриватися на повну, як тромб у мозку моєї хімічки, коли перевірка з рай-оно прийшла на урок, але… Але бухати наркоту і курити — не найкраща ідея.
Можливо, я просто маленький-глупенький і нічого не розумію, але це, трясця, не нормально і точно вже не весело. “

Звісно, Женю, саме тому твій меч життя зараз встає на здорового 16-ти річного парубка — крутилося єхидним голосом у голові. Від сорому Яновичу хотілось провалитися в канаву, ну або хоча б під землю, а краще під землю через канаву. Відіпхавши подалі думку про те, що варто спалити цей записник до бісових чортиків, хлопець піднявся з бутилки. Він сховав щоденника десь поміж біблійними писаннями і Камасутрою та з полегшенням попрямував до ліжка.

* * *

Де ти раніше був? Їби!
А я їбу його… “до сльоз”. Здається, це вже передоз.
Ну а на вулиці мороз. І по дорозі на колгосп
Йде поліцай з їбучой дрелью
Помітить, і раптом до нас:

“Роздягайся, котику”

Холодний піт тече рікою, як та біла рідина з головки. Женька хутчіш покидає тепле лоно власної постелі. На годиннику четверта двадцять. То що, це все був сон? Образ сексуального старшокласника ніяк не хотів вилазити з ануса, а та велика гаряча долоня на шиї здавалася настільки реальною, що Женька вже подумав, що у сні здійснив свою найбільшу мрію — опинився у петлі. Чи не лише подумав?

Хлопець справді висів на мотузці як у тих БДСМ роликах для дітей, і вже уявляв як його від’їбе сексапільний старшокласник з членом як у носорога.

Головку Женьки не покидала думка: “хочу щоб він мене трахнув“. Доки Янович висів і дрочив, його люто мучила жага до сексу з тим прекрасним парубком. Але цю ідилію перервало падіння Женьки на ділдак. Ох і простонав  хлопчисько, та так, що навіть у копа, який жив по сусідству, встав хуй і він припинив обід безшлюбності. А Женічка все  насаджувався на той ділдак зручніше, активніше стрибав на ньому, уявляючи, що сам старшокласник із мокрих фантазій приходує його в анальну дірочку. Стогони малого розносилися по всій однокімнатній квартирі, від чого аж мертва мати прокинулася на іншому кінці кімнати. Лице її після пробудження можна було порівняти з лицем кожної жінки після падіння атомної бомби на сусідній вулиці — було ясно: вона охуїла. Звісно ж, бачити таку картину, коли усе життя думала, що синок в святоші мітить — не кожен витримає. Мати аж копа позвала з квартири навпроти і попросила його оглянути кімнату сина, бо, каже, той з неї не вилазить ніяк. Але не вилазило ділдо з Женіного очка, а кімната то тільки прикриття.