Ранок величного дракона і дрібного шакала

— О, любий лордее, – затягнув свою найдавнішу і найулюбленішу пісню, чи то кричалку Табакі. — ти наче сонце в небесах освітлюєш мені дорогуу…

Хлопець набурмосившись виліз із під гори подушок. Спочатку, звісно, захиталась неслухняна прядка волосся,  потім визирнули палючі серця очі , а коли з‘явилося підборіддя, Шакал перелякано замовк. Він не боявся насправді, просто знав, що Дракон до сказу не любить цей твір його справді таки геніальної фантазії.

Замість того щоб приступити до четвертування одностайника, Лорд посміхнувся кутиком вуст і знову занирнув у гніздечко, майстерно звите Табакі, додивляючись вранішній сон.

— Шо? – хлопак в тюрбані кліпав очима не розуміючи того, що сталося. – Звідколи це ти вирішив стати матір‘ю Терезою, дорогенький?

З під ковдр почали з‘являтися голови інших підлітків. Прокидаючись вони дослухалися до сварки, що сваркою і не була, так, наче перепалка між давно одруженими людьми.

— Від того моменту як мені почала подобатися ця какофонія. – мугикнув Лорд собі під ніс.

Шакал завмер.

— Лорд, я маю тебе зараз залоскотати. Це прояв моїх найсильніших почуттів до твоїх слів. – мовчки, не кліпаючи, хлопець почав нещадно лоскотати одностайника до хрипу.

— Ти сказився чи що?! – крикнув Ельф із нотками сміху у голосі, коли йому вдалося перелетіти на підлогу, забивши при цьому лікоть. — Не буду тобі більше компліментів робити.

— Ну і не треба!

— Ну і не буду!

Піддавшись якомусь пориву, Табакі нахилився і цьомнув хлопця в ніс. Лорд похитався на місці і поцілував Шакала в губи. Вони продовжили свою боротьбу на підлозі жартівливо цілуючи одне одного куди мали змогу потрапити.

— Скажи мені, чому вони все ще не одружені? – сонно запитав Куряка у Сфінкса.

— Єдине питання на яке я немаю відповіді, Куряко, єдине.