Ранкове світло

Зачинивши наосліп двері балкону, Спартак підштовхував брюнета до спальної кімнати. В цей момент їм було байдуже на все. На осуд та нерозуміння зі сторони інших людей. Навіть Женіних батьків. Навіть зі сторони його дівчини. У цій кімнаті лише вони та їх бажання.

– Антон… де він?- поміж ласками запитав Євген захриплим голосом.

– Пішов додому. Тут лише ми. Вдвох.- відповів Спартак, спускаючись до шиї коханця.

Добравшись до назначеного місця, Євгену стало ніяково. Це був його перший досвід з чоловіком і він відчував себе незайманим підлітком. Спартак помітив це. Він взяв його лице у свої руки і ніжно поцілував.

– Давай цього разу поведу я.- промовив чоловік ласкавим голосом.

Він почав розстібати білу Женіну сорочку. Пальці його були вмілими і легко спускалися донизу від одного ґудзика до іншого. Посадивши кучерявого брюнета на край ліжка, Спартак відійшов на пару кроків і дивлячись прямо у карі очі, почав повільно роздягатися. Він відчув себе спокусником, помітивши розширені, хтиві зіниці навпроти.

У напівтемряві кімнати оголений торс чоловіка виглядав ще привабливішим. Женя, забуваючи про ніяковість, не стримався і підійшовши впритул ледь торкаючись провів подушечками пальців від підборіддя до низу живота, спеціально торкаючись сосків, при тому не перериваючи зорового контакту.

Мільйони мурах пробіглися тілом Спартака і той, тяжко дихаючи, в насолоді закинув голову назад. Цим самим відкривши шию. Чим і скористався брюнет, покриваючи її поцілунками та подекуди кусаючи світлу шкіру. В кімнаті ставало все спекотніше. Перший стогін вирвався із уст блондина, коли зуби в черговий раз зіткнулися на шиї чоловіка. На цей неочікуваний звук дуже однозначно відреагував пах Євгена.

Не в змозі більше себе стримувати, Спартак настирно підштовхує Євгена до ліжка. Коли спина чоловіка торкається матраца, блондин навис зверху, притримуючи кисті рук обабіч від лиця коханця. Пару секунд чоловік просто милувався видом, який відкрився перед ним(під ним, якщо точніше;)

Розтріпані кучері, вологі, привідкриті губи, затуманені карі очі з розширеними зіницями та кадик, який то піднімався, то опускався нерівними вдихами повітря. Та цей чортовий запах цигарок в суміші з чоловічим одеколоном. Він міг дивитися на це вічно. Дивитися на НЬОГО вічно.

Бля… оце він вляпався.

Відкинувши цю думку, він вирішив просто насолоджуватися моментом, а майбутнє нехай зачекає.

Ранкове світло прослизнуло крізь шпаринки темних штор, падаючи чоловіку на обличчя. Перевернувшись на спину, Спартак напівсонно провів рукою по сусідній половині ліжка. Але ліжко виявилося холодним і порожнім, хоч досі зберігало природній запах Жені. У думки зразу ж почали прослизати хаотичні думки.

– Невже цей латентний тупо здриснув?- в пустоту викинув роздратований чоловік.

Хоча, він не здивований. Можна сказати, очікування справдилися. Але якби йому хотілося, щоб Женя просто лежав збоку, похрапуючи як завжди.

– Мені здалося, ти кликав.- з іронією промовив знайомий голос.

Машинально повернувши голову Спартак зустрівся з світло карими очима навпроти, які зразу ж змінили свою траєкторію.

– Бачу, ти вже і в душ встиг сходити.- блондин окинув поглядом повністю свіжого і нажаль одітого Євгена.

– Мені треба на зйомки. Якщо у тебе буде час і бажання, можемо разом пообідати.- без зайвих емоцій запропонував той, підійшовши до вікна і розсунув штори у бік, впускаючи осіннє сонце до кімнати.

– Так, я зможу,- зразу відповів психіатр, прокручучи подумки графік на день,- ти хочеш поговорити?

– Точно не зараз, у мене немає ніякого бажання, але рано чи пізно прийдеться, тому в обід,- Женя кинув погляд на годинник,- трясця, треба вже виходити.

– Тоді до зустрічі.

Євген вперше під час всього коротко діалогу підняв погляд на Спартака. І легко, ледь помітно посміхнувся, моментально щезаючи за прочиненими дверима. Серце почало битися швидше і чоловік так і лежав, дивлячись на двері, де секунду тому стояв… хто? Хто він йому? Черговий коханець? Досі товариш? Хоча після всього, що сталося за цю ніч, це не дуже підходяще слово.

Вперше за доросле життя чоловік не знав, як охарактеризувати свої відносини з іншою людиною. І це було незвичним для нього. Він вирішив не робити поспішних висновків і спокійним кроком поплентався в душ. Але зупинився посеред кімнати, побачивши на підлозі білу сорочку. Яких у нього немає. А раз сорочка Жені тут, то він одягнув його річ.

– От паскуда,- промовив у пустоту Спартак, відчуваючи як тепло розливається по свідомості, а вуста розплилися у посмішці. На якусь секунду, перед тим, як чоловік знову повернув самоконтроль і тоді його лице набуло звичного беземоційного стану.

Коментарі від авторки:

У момент, коли я дописувала цю главу на 1 частині було більше 2000 переглядів…

Сказати, що я здивована- це нічого не сказати. Я В АХУЇ

Дуже дякую кожному, хто приділив час на прочитання частинки моєї творчості. Я розраховувала на 1-2 глави, але можливо їх буде більше. З часом глави будуть підкоректовуватися.

Я справі ціную кожного з вас)

В кінці поведінка Спартака була підсвідомою), як і усмішка Жені!

Як завжди, бажаю хорошого часу доби!

І щераз, дякую, сонечка)