Разом

:Володимир підійшов до Олени та обійняв зі спини поцілувавши її плече:

-Я тебе кохаю..дуже сильно : прошепотів на вухо

-І я тебе…

…

-Сонечко, ти готова?

-Так

:Олена спустилась сходами на перший поверх, де її вже чекав Володимир:

-Яка ж ти гарна

-Дякую, коханий

:Олена поцілувала чоловіка в щоку, і почала взуватись. Він допоміг їй вдягнути пальто, і вони вийшли з будинку. Пара сіла в машину, і поїхала до парку. По дорозі вони розмовляли на різні теми, обговорили деякі плани по роботі:

-Ми давно не проводили час вдвох.

:Приїхавши до парку, пара вирішила піти до озера. Там завжди як у казці. Вони довго гуляли парком, час підходив до 21:00, на небі збирались хмари. На виході з парку грала дуже гарна, жива музика. Люди танцювали, Володимир теж вирішив запросити дружину на танець:

:Почався дощ, ну а далі, як в найромантичніших фільмах… Музика не переставала грати, деякі пари заховались від дощу, деякі ж продовжували танцювати. Володимир взяв дружину за руку і вони зайшли під дерево, що б хоч трохи сховатись від дощу.

Він заправив волосся, вже мокрих практично до нитки, дружині за вухо і подивився прямо в очі, він завжди особливо дивився на неї . Одна секунда та його губи накрили губи Олени.

Дощ все ще капав, хоч і слабший, але для пари, наче вийшло сонце і засвітило яскраве світло.

Руки жінки обійняли плечі чоловіка, а його руки обняли талію своєї супутниці, притискаючи її ближче до себе.

Цей момент не передати словами, як і їхні почуття у цей момент. Хтось спостерігав за ними з цікавістю, хтось із байдужістю, хтось із усмішкою на обличчі, а хтось із зневагою. Але для них не існувало нікого довкола.

Вони були лише вдвох. Один для одного. Поруч. Разом: