Пісня

Я загубився. У такі моменти варто чітко зізнатися собі, що щось пішло не так. У моєму випадку я знаю через кого не можу наразі знайти вірний шлях, аби вийти з себе та розкритись світу. Але коли я гублюсь, то йду до річки. Вмикаю пісню та думаю про плин хвиль. Це не допомагає віднайтись, але тягав всередині потроху починає розсіюватись, наче туман вранці.

Я вмикаю випадкову пісню у своєму плейлисті на телефоні та закриваюсь на замок навушниками.

Мені добре. Я впізнаю цей трек.

I am not the only traveler

Who has not repaid his debt

Я уявляю себе мандрівником, котрий досліджує океан. Думаю, як же захоплює плавати морями та відкривати нові горизонти, орієнтуючись за зірками. Але жодні мандри не можуть бути вічними. Повертаюсь до реальності та згадую, що маю купити знайомій каву на знак подяки, що допомогла мені з боргами в універі.

I’ve been searching for a trail to follow again

Чи втрачаю я свою дорогу вперше? Не думаю. Я опинявся на цьому пірсі й раніше. Причини були різними насправді, але почуття спустошеності єдине. Колись я намагався вивести цю енергію – чи скоріше, відсутність енергії – у фізичний вимір: займався спортом, волонтерив прибиральником у парку. Але все не те. Лише тихий шепіт хвиль насправді має здатність відволікати мене. Зазвичай я рефлексую, потім встаю, і знову продовжую жити.

Take me back to the night we met

Я згадую Цю дівчину. Якби я повернувся на ту вечірку назад у часі, познайомився б з нею? Чи продовжив би непорушно сидіти на дивані не у своїй тарілці та пити вино? Мабуть, так. У такому стані ти не маєш дуже сильної влади над своїми діями. Насправді я, можливо, навіть вдячний їй за дійсно теплі моменти. Правда не за те, що вона зламала мене, тепер кидаючи свою тінь на усіх людей, з котрими я знаюсь. Відчуття, що вона отруїла мене, тому що надалі я й завжди буду сприймати усіх через призму неї.

And then I can tell myself

What the hell I’m supposed to do

Я давно перестав картати себе за цей стан. Його треба приймати, дружити з ним. Я сприймаю його як вірного друга, який приходить тоді, коли мені потрібна розрядка від метушливого денного життя, занурюючи мене в темряву роздумів. До річки я почав ходити не так давно, але не розумію, чому не робив цього раніше. Я проїжджав повз неї щодня дорогою на навчання, навіть не здогадуючись, що це місце, де я можу справді побути на самоті. Останнім часом я усвідомлюю, наскільки важливо мати таку локацію та можливість розставити все на свої місця.

And then I can tell myself

Not to ride along with you

Часом я боюсь думати про Цю дівчину. Але я дозволяю спогадам про неї залишатись десь далеко в моїй карті пам’яті. Я уявляю, як вона сиділа б поруч та клала голову на моє плече. Мені боляче й приємно від цього. З одного боку, я переношу себе назад у ті безтурботні моменти, але водночас я розумію, що навряд знайду таку ж людину, з якою буде аж настільки добре. Таких інших, як Ця дівчина, не буває.

I had all and then most of you

Some and now none of you

Я полюбив самотність. Це відчуття легкості, яке з’являється тільки тоді, коли ти справді сам. Сидіти й дивитись на темне зіркове небо, слухати пісню в навушниках, не переймаючись тим, що хтось щось до тебе скаже, а ти не почуєш. Усвідомлення своєї одинокості насправді багато чого приносить. Ти більше не покладаєшся на інших у розв’язанні власних проблем, а шукаєш вихід за допомогою власних ресурсів. Це як гра на виживання. Або ти вибираєшся цілим і (не)ушкодженим, або залишаєшся бігати колами вічно.

Take me back to the night we met

I don’t know what I’m supposed to do

Я не пам’ятаю, як ми познайомились з Цією дівчиною. Здається, що я знав її все життя. Я пам’ятаю ту ніч лише обривками. Ось ми допиваємо склянку сидру, ось вже йдемо босі незнайомою дорогою посеред поля і вона доводить, що ми – нічого більше, як мозок та нервова система. Я ж переймаюсь лише тим, щоб нас ніхто не помітив і не звинуватив у проникнення на територію приватної власності. Ось ми прощаємось. Я знаю, що ми дивом віднайшли тоді дорогу назад до нашої компанії. Мені зараз хочеться також знайти вихід.

Haunted by the ghost of you

Примара Цієї дівчини сіла поруч. Я боюсь повернути голову і зрозуміти, що насправді її там немає. Натомість роблю пісню голоснішою, не зважаючи на повідомлення телефону про те, що мій слух гіпотетично може впасти від гучності. Чому вона переслідує мене? Чому повертається тоді, коли я найменше хочу її бачити? Я знаю, що мені її не вистачає. Я реально це розумію. Але я не буду нічого робити, аби повернути Цю дівчину. Жодного кроку назад. Я мушу йти вперед, відкривати для себе нових людей, намагаючись стерти її тінь з їх образу в моїй голові.

Oh, take me back to the night we met

When the night was full of terrors

Я вдивляюсь у блиск міських вогнів на хвилях. Згадую, як страшно ходити моїм районом вночі, але відкидаю усі неприємні думки. Головне, що у мене з’явився час, який я зміг присвятити тільки собі. Я відчуваю, як Ця дівчина щось шепоче мені на вухо (хоча як, я в навушниках, які глушать абсолютно усі зовнішні звуки). Я обертаюсь, бажаючи перепитати, але вона зникає разом з вітром, як і її слова.

And your eyes were filled with tears

When you had not touched me yet

Oh, take me back to the night we met

Я розумію, що треба дати собі шанс відновитися від її впливу. Знайти антидот, вакцину, гарні враження, пов’язані з іншими. Відчинити очі-вікна та подивитись наново на світ, як роблять це діти. Без остраху бути засудженим. Я не плакатиму за нею більше. Я рухатимусь, як ріка. Як хвиля, відблискуючи все найкраще, що даруватиме мені майбутнє. Мабуть, для того, аби усвідомити це, я й приходив до цього пірсу.

***

Я прибираю навушники. Змотую їх та кладу назад до кишені. Якщо пощастить, за двадцять хвилин доїду додому, таки подзвоню до тієї знайомої та запрошу її на каву. Я ж-бо заборгував.

Take me back to the night we met

♫ Lord Huron – The Night We Met ♫