Під столом

Як автор, вважав фразу: “В душі приходять найгеніальніші ідеї”, – якоюсь нісенітницею (прочитайте в голос – от вам тест на українця), але коли я стояв під кип’ятком і мене в якийсь момент осяяло цим, я повірив в чудодійність ванної кімнати і горячої води.

Женя не вперше залишався вдома в Спартака, доки той стрімив. Він любив дивитися трансляцію з сусідньої кімнати, часом писати тому щось смішне в телеграм і чекати, доки він посміється з цього, або розкаже глядачам. Часом він з’являвся в кадрі, також щось розказував, дивився як Суббота грає, сміявся з його жартів. Бувало сидів десь за кадром, щось коментуючи і споглядуючи, як гарно Спартак виглядає на фоні тієї лампи, що вигідно окреслює яскравим світлом його широку спину. Усміхався тихенько зі Спартакових реакцій, з того, як він смішно мружить очі і як морщить лоба чи перенісся, дражнився з ним, погладжуючи ногу під столом, приносив чай чи щось таке. Проте він пам’ятав про особисті кордони і те, як Субботі подобалося грати, який запал в його очах був, коли він бачив скільки людей присутні на стрімі, тому не крав його славу та не відволікав аудиторію, тож зазвичай просто сидів в сусідній кімнаті.

От і зараз він лежав на ліжку в спальні з телефоном в руках, бо не взяв ноутбук, і дивився як Спартак вбиває якихось монстрів в грі, коментуючи, по типу: “П-ф-ф.. та я їх тут як сірники ламаю”, або “Якшо і далі буде так легко, то я вже завтра цю гру закінчу”.

Через декілька хвилин чат буквально почав вибухати питанням: “Де Женя?”. Чомусь, здавалося, це завжди цікавило людей більше ніж гра, чи сам стрім. Янович вже показувався сьогодні, але на самому початку стріму і то, на декілька хвилин. А потім пішов, сказав, що треба працювати.

Женя бачив як Спартак старався ігнорувати це питання, але коли весь чат буквально складається з нього одного – це складно. Тому хлопець знову глянув на монітор, звихрив рукою волосся і відповів:

– Та, він вже спить певно. Вже майже дванадцята, а він сьогодні замучений якийсь. – голос линув і з динаміку телефону, і з сусідньої кімнати, трохи приглушей і низький від постійних розмов, бо стрім тривав вже майже три години. Женя усміхнувся. Чи справді він так думає? Ні, певно ні. Через стінку точно чути, як Женя сміється чи ще щось…

Спартак швидко переключився на іншу тему. Чат проковтнув відповідь про Женю та трохи затих. Стрім продовжувався як завжди. Але тут в Женіних очах спалахнули вогні. А що, якщо зробити це прямо на стрімі? Ще давно в чаті Спартакового каналу він бачив жартівливий коментар про те, що Женя то присутній на стрімі, але під столом. Самі розумієте)..

Женя відкинувся на подушку, видихнув, прислухався до звуків в сусідній кімнаті – Спартак розповідав про якогось персонажа. Фантазія накидала все більш дивні і непристойні картинки, від чого дихати стало важче. Хлопець потягнувся назад до телефону, зайшов в переписку зі Спартаком і швидко набрав: “Спартачку, довго ще плануєш там сидіти?”. Той майже одразу відповів: “Думаю ще цей раунд і донати”, і через декілька секунд “Заважаю спати?”. “Ні”, – відповів Женя. Мозок відмовлявся перемикатися на іншу тему. “Можна я підійду? Тільки не кажи глядачам”, – знову настрочив Женя, та отримавши коротке “Окей”, вимкнув телефон. Чи сподобається ця затія Спартаку? А бог його знає. Не спробуєш – не зрозумієш! Чи як там говорять?

Янович встав з ліжка, холодна підлога неприємно лоскотала ступні. Він якомога тихіше пошкандибав до дверей, трохи привідкривши їх, він вслухався до звуків в кімнаті. Спартак все так само з захватом розповідав про персонажів та їх надздібності. Женя вийшов з кімнати, став біля стіни, трохи висунувши голову. Він знав, що його не видно, але висовуватися повністю було ризиковано, тож він спустився на коліна, поставив долоні вперед себе та поповз до столу.

Затія погана, дуже погана. Чому розуміння, що ти робиш херню, приходять саме тоді, коли ти вже зробив цю херню? Але шляху назад немає…

Женя доповзає до самого, столу залишаючись непомітним, бо Спартак в наушниках, тому не чує, і сам Женя, по-нормальному, мав би показатися, якби прийшов. Але він приповз, буквально на колінах.

Янович тихо доповз до Спартакового коліна, але зачепив ногу рукою. Погляд блакитних очей впав вниз, до незнайомого об’єкту, що старанно підібрався до столу, він здивовано підняв брови і зустрівся з трохи винуватим поглядом навпроти. Женя підніс вказівний палець до губ, показуючи знак “тихо”, та посміхнувся. Суббота знову підняв погляд на вебку.

– Вибачте, – нервовий смішок, – Там товариш щось дивне написав. Про що я там? – продовжив говорити Спартак, відчуваючи, як Женя пролазить далі, знову торкаючись його ноги.

Женя знову усміхнувся про себе. Цікаво: Спартак здогадався, що він зібрався робити? І якщо так, то він не проти? Янович високий, тож вміститися під столом складно, але він старається. Ледь не б’ється курчавою головою об стіл, сідає на п’яти, дивиться на Спартакове тіло.

Як завжди чорний одяг гарно обтягував підтягнутий тулуб і красиво відтінювався синьо-фіолетовим світлом неонової лампи позаду. Це тіло сьогодні ще спокусливіше.

Женя кладе долоню на стегно Спартака, проводить вверх, зупиняється пальцями біля самого живота. Пальці обхоплюють бік, трохи стискають, міцні, вже трохи напружені м’язи приємно відчуваються під тканиною. Це знову викликає посмішку на задоволеному Женіному обличчі.

Спартак голосно ковтає, коли відчуває доторк до тіла, те, як владно долоня гладить його і як стискає. Він старається і далі приділяти максимум уваги стріму і грі, та не виходить, зовсім не виходить, тож він пропускає декілька ударів, через що незадоволено шипить в мікрофон.

Женя прокрадається долонею під Спартакову футболку, живіт від дотику втягується, він чує як Суббота шумно тягне носом повітря. Блакитні очі знову дивляться вниз з німим питанням в глибині: що ти твориш?!

– Перша програна гра, – сміється Спартак, коли на екрані монітора великими червоними літерами сповіщають його програш. – Зараз тоді читаємо донати і всім спати.

Хлопець тягнеться рукою до телефону, набирає в нотатках: “Я здогадуюсь, що ти там забув. Сиди і не висовуйся!”. І обертає екран прямо в обличчя Жені. Той вдивляється в слова, посміхається і бере гаджет до рук, друкує відповідь і повертає його власнику. “Який ти здогадливий) але швидше бо не зручно”, – він знову засміявся. Женя його колись доведе цими своїми фокусами. Спартак відчуває крізь тканину теплі долоні, що лагідно погладжують стегна. Грудна клітка рухається швидше, хоча він старається контролювати дихання.

Жені смішно з цього всього. З того, що Спартак нервує, з того, як він сам залишив його під столом, з дивного, нервового відголосу в його голосі. Це веселить, але і збуджує. Чи зміг би той говорити так само впевнено, коли Женя би торкався його прутня?

Янович знов торкається його ноги, спускаться до литки, трохи нижче, піднімає край штанини. Шкіра майже холодна. У Спартака завжди холодні ноги. Женя ставить підборіддя на коліно до хлопця, трохи завмирає, знову гладить приємну шкіру.

Спартак продовжує читати, майже не звертаючи уваги на те, що відбувається під столом. Тепла рука залазить під одяг – приємно. Він звик, що Женя дражнить його. Таке буває на подкастах чи стрімах. І він так само, буває, зачіпає хлопця. Все почалося ще до того, як вони почали зустрічатися і спати. Але весь абсурд(?) ситуації зараз виводить з себе, та до дідька збуджує. Як далеко Женя зараз зайде?

Янович торкається щокою ноги, трохи треться об неї, тулиться носом до коліна, вдихає аромат. Цілує трохи вище чашечки, лащиться, як кіт до ноги господаря. Усміхається сам до себе, бо Спартак не бачить. Знову торкається губами коліна і кусає, залишаючи вологий слід на тканині штанів.

Від несподіваного укусу Спартак незадоволено шипить. Тягнеться рукою під стіл, опускає долоню на кучеряву потилицю, трохи зжимає пасма. Спускається нижче до шиї, гладить біля вуха, легенько чухає, відчуває як Женька лащиться, але старанно читає далі.

Янович тане від доторків. Спартак торкається його щоки, відчуваючи як хлопець залишає на долоні поцілунки.

Женя лащиться об руку, знову ніжить сильні ноги своїми. Повзе все вище, торкається паху.

Спартак прибирає долоню від його обличчя, продовжує щось розповідати. Донатів сьогодні багато – потрібно відповісти на все. Але як тут відповідати, коли його буквально лапає Женя, що сидить, мать його, під столом. Фантазія малює непристойні картинки, тіло збуджується все більше, а член в штанах стає вже твердішим.

Коли через декілька хвилин Янович відчуває, як прутень під його рухами стає тревдішим, він тягне руку до ґудзика на штанах, справляється з ним, потім з ширінкою. Женя споглядає як рухається живіт від глибокого дихання, здається, Спартак дуже старається приховати свої емоції та збудження.

Він огладжує той через тканину білизни, трохи стискає в долоні, доки іншою блукає по Спартаковій нозі.

Спартак червоніє, закриває рукою обличчя. До біса соромно, але приємно. Він відчуває як Женька торкається збудженої плоті, тягне ротом повітря. Ще трохи, ще п’ятнадцять чи двадцять донатів…

Спартак збивається, коли відчуває, як Женя тягне за край білизни та вивільняє збуджений член назовні. Знову дивиться вниз у відповідь погляду не зустрічає.

– І останній донат, – ніби з полегшенням говорить Спартак. – Привіт ВМ від Насті і Насті!

Женя обхоплює прутень рукою біля самого кореня, проводить вверх, проводить великим пальцем по уретрі. Рухає рукою повільно, аби все ж не позбавляти Спартака можливості нормально говорити. Суббота дякує глядачим за стрім:

– Йой, тисяча сімсот людей знову не виспиться, – вже традиційно мовить Спартак. – Всім дуже дякую за увагу. Зустрінемося на днях! – підносить праву руку – прощається. Клацає на екрані на “Завершити трансляцію”, завмирає на мить, аби все прогрузилося та нарешті відкидається на спинку стільця.

– А тепер поясни, що ти там забувся? – він дивиться на Женю між своїми ногами, той завмирає, проте не випускає з руки збуджений орган. Він сміється і Спартак відповідає на цю усмішку.

– Те, по що я прийшов зараз у мене в руці. – Янович рухає бровами. – Велике і збуджене. – і знову заходить сміхом. Веде рукою по стовбуру вверх, дивиться прямо в очі.

– Чекай, я відсунусь, бо ти голову об той стіл розіб’єш. – Спартак накриває його голову долонею і впирається ногими в підлогу, аби від’їхати подалі. Далі тягне Женю за руку, він на коліна повзе за ним. – А тепер покажи, що ти зібрався робити.

Суббота гладить трохи колючу щоку, нахиляється і підхоплює його губи. Цілує лагідно, не поглиблює, тільки показує свою присутність і схвальність. Женя відповідає, тягнеться до нього, накриває долоню своєю, гладить шкіру, промацує сустави.

Янович торкається до прутня, сміючись в поцілунок, обхоплює пальцями та рухає рукою вниз. Спартак розриває поцілунок та відхиляється на спинку стільця. Женя прихиляється ближче, висуває язик і проводить широким мазком проводить від кореня до голівки. Обдає гарячим диханням чутливу шкіру, лязгає набряклою голівкою себе по язику і обхоплює її губами.

Спартак відчуває як гарячий рот обхоплює його член і видає голосний стогін, як тільки Женя починає пестити його язиком. Він закриває долонями обличчя, хапає повітря ротом, бо кисню не вистачає. Піддається стегнами вперед та сповзає трохи зі стільця, поза не зручна, але він думає не про це.

Женя рухається трохи швидше, відповідаючи на стогони зверху. Допомагає рукою, втягує щоки, аби додати більше відчуттів, відривається, вилизує язиком голівку. Відчуває як, Спартакові пальці в волоссі, той трохи зжимає пасма, ледь відчутно тисне, виказуючи задоволення.

– Женька.. – тягне Спартак, рухаючи пальцями в його волоссі. Він гладить його за вухом, ледь торкається шиї. Суббота вигинає спину, знову підсвідомо тягнучись до задоволення. – А-х..!

По тихій квартирі розходяться непристойні звуки в перемішку з збудженими стогонами. Голос Спартака хрипкий та низький. Він не відпускає кучері з руки, доки іншою зжимає ручку крісла до побілілих кісточок пальців.

– Так, Жень, так! – стримуватися стає все важче. Розрядка підкрадається, наче велика хвиля з горизонту неспокійного моря. Коли Женя пришвидшується, Суббота знов стогне, жмуриться та важко вдихає повітря. Кожен рух – максимум відчуттів, бо Женя знає, як зробити добре.

Янович старається, бере глибше, коли чує, які звуки видає Спартак. Долонями гладить ноги та боки, прокрадаючись трохи під футболку. Піддається тому, як його направляють.

– Я зараз!.. – хрипить Спартак. Відчуття поглинають його, а в вухах закладає.

Женя відхиляється, обхоплює стовбур долонею. Рухає швидко та навіть грубо. Вистачає буквально декілька секунд і Спартак з голосним стогоном віддається оргазму.

Янович спостерігає за реакцією. Відчуває сім’я на власній руці. Звуки дихання зливаються в дивний дует. В кімнаті стає дуже жарко. Спартак тягнеться рукою до його обличчя, торкається щоки, прихиляється і цілує. Знову ніжно, вкладаючи вдячність та задоволення. Хвилину вони віддихуються, Женя відходить, аби змити з руки сперму, доки Суббота справляється з технікою.

Потім Женька повертається, підходить ззаду, обіймає. Блукає руками по широкому торсі, вдихає запах та цілує потилицю. Спартак розвертається, спершись спиною на стіл, чужі руки лягають на талію. Хлопець задоволено посміхається, задирає голову, аби глянути в горіхові очі. Їх губи знову змикаються.

– Коли тобі в твою голову знову прийде якась нісенітнеця, попередь мене. Окей? – спокійно, майже шепоче Спартак.

– Скажи, що не сподобалося. – сміється Женя. – Хоча не говори – не повірю.

Суббота гладить спину хлопця, занурюється носом між плечем і шиєю. В міцних обіймах так добре.

– Не скажу. Бо сподобалось. – Спартак відхиляється і цілує того в кінчик носа. Женя смішно морщиться та зводить брови, обхоплює Спартакове обличчя долонями й залишає розсип поцілунків на ньому. – Дякую. Але все рівно кажи. Можливо колись спробуємо це прямо на стрімі. – знову майже шепоче Суббота.

– Добре. А тепер я точно хочу спати.

– Втомився? – сміється Спартак.

– П-ф-ф, а тут не втомишся типу.

Женя жартівливо закочує очі і награно тяжко видихає, притуляючись до чужого плеча.

– Вірю, Женька, вірю.