Підступність

Неділя і знову служба. Аромат пахощів, від яких пересиха в горлі та гул натовпу. Незмінне поколювання, що обпікає кожну клітинку тіла та пульсація у скронях.

Пройшов майже тиждень і нарешті демон зміг повністю відновити своє тіло. Навіть шрамів не залишилося на нездорово блідій шкірі. Тому тепер опинився тут, аби зробити щось… Дещо підступне. Простіше кажучи придумав нову розвагу, а тепер тішиться ,немов дурник.

Сьогодні він вже не займав чуже тіло, а з’явився власною персоною, що можна вважати честю, хоча йому тут точно зовсім не раді. Це очевидно навіть для найбільшого дурня.

Взір святоші ковзає по присутнім, наче когось шукає. Уважно вдивляється в кожну постать, хоча й продовжує вести свою спокійну промову. Аж раптом прекрасна небесна блакить очей зупиняється на ньому. Демон ликує, ледь стримує радість варто побачити в погляді впізнання і… Ненависть. Він впізнав його відразу ж, хоча й не до кінця зрозуміло як саме. Можливо інтуїція, чи то погляд видав бісове створіння? Здавалося, що Адам був готовий задушити його в цю ж мить. Просто звернути шию на очах інших. Пальці екзорциста стискаються на гладкому куті кафедри за якою він стояв. Можна помітити, що його плечі ледь помітно сіпнулися і голос збився на покашлювання. Та навряд хоч хтось звертає увагу на цю дрібницю. Ну прихворіла людина, з ким не буває.

Але що саме потрібно робити аби викликати таку реакцію ? Адже тепер світлий погляд прикутий лише до нього. І якщо для того, щоб отримати увагу цієї людини слід витворити щось неприпустиме… Він готовий, бо прямо таки бачить, як святоша повільно пожирає його, спрямувавши всю свою відразу. А демонюга ледве стримує усмішку і легке тремтіння від того трепету, що охопив всю його сутність … Знову по тілу розливається напруга і легкий жар, які виникають лише від розуміння того, що цей піднесений і суворий священник знаходиться в такому положенні….

Страшна сила, яка створена, щоб ламати кістки, щоб руйнувати тіла та душі, щоб вбивати повільно і зі смаком, зараз сформувала собою пругку змійку яка повільно ковзнула на чобіт священника і пробралася під цупку тканину нижньої ряси та штанів. Демон знає, що зараз ця частинка торкається шкіри та піднімається по коліну, щоб погладити місце під ним, потім вище і чоловік це прекрасно відчуває. Виток темряви нахабно торкнувся стегна та внутрішньої його сторони, проник під тканину спіднього, щоб потім і зовсім грайливо полоскотати між ягодицями. В цю мить очі Адама розкрилися ширше та він неочікувано замовк, збившись на пів слові. Та що взагалі міг зробити екзорцист? Якщо служба буде зірвана, то поповзуть нехороші чутки й в цілому таке вважалося дурним знаком. А якщо скаже, що прямо тут і зараз знаходиться демон… То в кращому випадку більше ніхто не ступить на поріг, а в гіршому всіх священників запідозрять в служінні темряві та спалять храм разом з його жителями. Він загнав чоловіка в глухий кут і відверто зловтішається, відчуває як темрява всередині тремтить і ворочається, немов думає, що господар зібрався сьогодні нарешті вкусити людської крові. Так, ці потворні думки з’являються в голові навіть зараз. Було б так весело прямо в цю мить перетворити гладеньке щупальце на гостре лезо, проткнути чужий живіт і подивитися, як довго зможе вести свою дурну службу святоша. Але це здалося йому настільки огидним, що самому стало противно. Біс часто ловить себе за роздумами про нові криваві бенкети, але вже скільки десятків років він тримав себе в руках, а значить і зараз впорається. Краще продовжить розвагу, дозволить темряві грайливо стиснути сідницю, потім таки переповзти далі, а саме до паху.

Послушник здригається і прикушує настільки привабливі губи, яких так і хочеться торкнутися. Замовкає лише на мить. Ніхто не помічає цієї короткої паузи й деякого нерозуміння, що відбилося у цьому ясному блакитному погляді. Демону подобається ця гра… Подобається чинити ось так розпусно, не гидуючи творити подібне, хоча розуміє, як почувається святоша, коли чорне щільне щупальце змійкою прослизає під білизну і так безсоромно скручується біля основи його єства, легенько темрява стискається і дрібно тремтить, ніби схвильована гладь води, посилаючи незначні вібрації, стискаючись ще відчутніше, щоб далі ковзати, обвиваючись навколо всієї довжини органу … Кінчик стискується вже і під головкою, щоб потім і зовсім звузиться і проникнути під крайню плоть.

Стає очевидно, яку мету переслідував демон і що хоче витворити прямий тут і зараз. А саме його відвідала геніальна у своїй дурості думка, поприставати до Адама прямо посеред проповіді на очах інших людей. У той час, святоша ще більш жваво розповідає про чергові дурниці, ніби нічого не відбувається. Сьогодні його вчення зводилися до теми чистоти тіла та сили духу. Іронічно, що Адам на своєму прикладі показує це, тримаючись стійко і впевнено, нехай демон і бачив, як ледь тремтять його пальці, добіла стиснуті в кулаки.

Те, що відбувається неймовірно розбурхує і заводить, демон відчуває, як неспокійною б’ється клубок темряви всередині, як ледь помітно пробігають чорні іскри між пальців, що ховаються в рукавичках, в той час підле щупальце знову пішло дрижаками, звиваючись навколо чужого члена настільки безсоромно. Такий вчинок не можна пояснити раціонально, або якось виправдати. Чому чортяка вирішив так вчинити? Яка його справжня ціль… невже просто розважитися ? Але наскільки треба бути скаженим, щоб ризикувати своєю шкурою задля сумнівної розваги? Та і гра ця ніяк не закінчується…Об’єкт його цікавості все тримається. Впевнений і такий же стійкий в очах інших, чистий у помислах такий правильний, але точно не для біса, який бачить наскрізь, який знає, що зараз відчуває чоловік, над яким відверто знущається, доводячи до тремтіння, змушуючи час від часу робити паузи, що в очах інших виглядає як можливість обміркувати попередні слова. Чоловік кусав губи, ледве помітно червонів, але вперто продовжував мовити. І це ще більше хвилює, змушує все всередині знову спалахнути, заливаючись жаром. Вірність власній справі, чортова стійкість, яка дозволяє продовжити… Так цікаво, бо в один момент вуста Адама складаються в легку посмішку. Він давав зрозуміти, що демон не опозорить його перед всіма, не зможе похитнути його гордість. А біс немов спеціально лиш продовжує і водночас підіграє. Темрява стискається навколо чужого єства, відгукуючись пульсацією, пестить по всій довжині, дрібно тремтить, відгукуючись легкою вібрацією, стискаючи… Доводячи до яскравих плям перед очима і… Натискаючи на невеликий отвір головки, просто забороняючи отримати задоволення. І не до кінця зрозуміло…Це демон зробив Адаму послугу, не дав, м’яко кажучи зганьбитися, чи навпаки, змусив ледве стримувати себе в руках, знемагаючи від неможливості розслабитися? Та схоже, у світлому погляді все ж з’явилося деяке полегшення, а збудження своєю чергою дозволило лиш емоційніше розповідати про суть і сенс стриманості, хоча і замовчуючи той факт, що самому складно зараз додержуватися цих істин.

Демон теж вміє катувати… Тільки от не тільки використанням грубої сили.  Адже доводить до межі задоволенням, перемішуючи його з болем і чортовим очікуванням… Не гребуючи відвертим примусом, що до жаху огидно, але для нього достатньо весело. Він же нечисть і наврядчи може зрозуміти людські переживання. Тому почувається нечистий  при цьому неймовірно добре. Йому подобається бачити цей упертий опір і загрозу в чужих очах, чути цей голос, який став лише різкішим і твердішим, не видаючи тремтіння, не дивлячись ні на що.

Лукавий буде дивитися в чужі очі настільки уважно, шкірою відчуваючи, як між ними натягується напруга, майже сиплячи іскрами навколо від надлишку емоцій … Починаючи з огиди, ненависті в перемішку зі збудженням, закінчуючи захопленням і навіть милуванням, хоча стає очевидно, що сьогодні проповідь завершиться раніше, ніж очікувалося. Чоловік з помітним поспіхом завершує, а потім хутко йде звідси та тільки просить вибачення перед іншими, виправжовуючи свій дивний стан на поганим самопочуттям. Та чи помітив хоч хтось той дивний блиск в світлих очах…?

****

Цей безсоромний демон посмів витворити щось настільки обурливе, а тепер усміхається та ще й гойдається на підвіконні! Знову вікно прочинене навстежей і очевидно, такі смішні перепони у вигляді гачка до одного місця. Його нахабна пика розплилася в задоволеній посмішці і юнак ледь не замуркотів, зіщуливши темні очі

– Отче, сьогодні ви були на висоті… А ваша промова, що освітлювала важливість чистоти тіла так і зовсім мене дуже потішила, адже ви змогли на власному прикладі показати стійкість. Неперевершено!

Від цієї зухвалості всередині скручується злий клубок. Адам тільки й встигає нарешті приспустити частину одягу і приклавши срібний хрестик до чорної гладкої субстанції, яка безсоромно звернулася на все ще перезбудженому органі. Темрява сіпнулася і пішла хвильками, щоб потім з глухим звуком упасти на підлогу і поворочавшись, поповзти до демонюги. І священник ну зовсім втратив сором, адже буквально декількома рухами доводить себе до бажаної розрядки й на мить просто завмирає, аби перевести дух. А біс то дивиться ! Лиш яскравіше спалахують ці пронизливі очі, а гладка смужка хвоста схвильовано дріботить.

Хочеться прибити цього мерзотника, а потім довго танцювати на його кісточках, але замість цього Адам вчиняє достатньо імпульсивно. Він швидким рухом оправляє одяг, затягнувши пояс штанів, а потім підскочив до вікна і з силою штовхнув демона да так, що той від неочікуваності випав за вікно і гучно засміявся , ховаючи очі в згині ліктя.

– Пішов геть звідси й щоб духу тут твого не було! – гаркнув чоловік і гримнув вікном. Він лютував, рвав волосся на голові та довго молився, старався забути весь цей сором і сподівався, що цей бісів виродок відчепиться. Та в глибині свідомості знову і знову майоріла думка, що йому сподобалося відчувати цей азарт… Коли потрібно триматися, продовжувати говорити рівно та твердо, щоб зайвий раз не збитися, а в той час демон пестить його, викликаючи мурахи вздовж спини. І ніхто з вірян навіть не підозрює про ту розпусту яка твориться в штанях екзорциста. Сам факт цього збуджував та викликав сухість в роті. Погано від думки, що він ледь не зганьбився на очах інших, а ще гірше від того, що якби не думка про ганьбу, то він там би і кінчив… Від прохолодних дотиків темряви під уважним поглядом нечисті. Ці думки настільки обурливі, що хочеться з усієї дурі лиснути себе по щоці, а потім довго битися головою об стіну, аби не лишилось нічого нечестивого. Як жахливо почуватися слабким через демона… Створіння, яке навіть порівнювати не можна з величною постаттю людини, що служить богові сонця. Але більше так ніколи не буде ! Адам зі всім впорається…