Прянички

— Це що за армагедон? — Джонні дивився на кухонний куточок, який весь був в муці.
— Тен вирішив спекти прАААників, – відповів Дойон, не відриваючись від планшета.
— Оу.
А Тен світився як лампочка і постійно бігав туди-сюди, наспівуючи собі щось під ніс.
Ініціатива — це добре, подумав Джонні, ініціатива від Тена — це не завжди добре.

Хансоль теж став збоку і дивився на цю картину.
— Помогти?
Тен на секунду задумався, надув губки, глянув на Хансоля, а тоді премило усміхнувся:
— Неееее, я сам!
— А ти вмієш пекти? — Джонні з недовірою дивився на Тена.
— Неа! Але я найшов мегоняшний рецепт.
— Супер, буду чекати, – Хансоль сів на диванчик біля Заї.
— Супер… Буду чекати… – Джонні не знав ще чого саме йому чекати, а тому вирішив, що краще піти – очі не бачать — серце не болить.

Під вечір вже всім хотілося пряничків, бо по кухні літав надприємний запах випічки і всі мимоволі сходилися поближче до тарілки.
— Можна налітати!
— Оуіііііі!
Море емоцій. Всі почали хапати собі по 1 пряничку.

Хрррумк! Трісь. Кряк…
— Охрррр, ційорд… жуби…
Упсь… Тойво.

Джонні сьорбнув чайку, він ж бо чекав, поки кохана команда попробує ці шедеври перша, нікуди не поспішаючи.

На пару секунда запанувала тиша.

А ще було чути Тейона, який стукав пряничком по столу і пряничок не ламався. Стіл теж.
— Круто, – Тейон зацінив.

І тільки Хансоль спокійно жував прянички, розмочуючи їх в чайку.