Фанфіки українською мовою

    《》
    Чоловік підїхав до школи де вчились підлітки. Багато дітей почали перешептуватись та запитувати в дорослих чому до школи підїхала поліцейстка машила. Зі школи вийшла пара друзів, та сіли в автомобіль.
    -Прівіт, шкідники. Як день?
    -Все добре, у вас?
    -Бійка, кража сумки з магазина..
    -Побутові проблеми?
    -Так, Майк. Давно життя знову стало заурядним.
    -Джиммі, а що ви хотіли сказати нам в ту вечерю?
    -Ого, зараз не час.
    -А коли буде час?
    -Як мінімум коли ми врятуємо світ від Векни та зберемось великою компанією)
    -Значить це щось що може почекати?
    -Ну, так. От і Ненсі.
    -Прівіт, шмарклячі! Привіт, Джиммі)
    -Сама ти шмаркачка!
    -Починається..
    -А що його так ображає?
    -Мій братик дуже хоче подорослішати, ніби це головна ціль в житті!
    -Не тільки подорослішати, а й помужнішати, Ненс!
    -Тихо, зараз вчинете бійку в поліцейському бобіку.
    -Куди ми рухаємось?
    -1212 Suncrest Dr, Gray, TN 37615.
    -Ти справді думаєш що я щось зрозуміла?
    -Музей такий, вони виділили деяку суму на лікарню. Її власник – Кларк Меріл, і він дуже мило згодився на сьогоднішню зустріч. Уілл?
    -Так.
    -Активуєш колечко в машині, скажеш Ді що ми перевіряємо першого кардидата.
    -Так, звичайно.
    -Сьогодні, я для тебе батько, ти-підліток який цікавиться динозаврами і всім тим лайном що зазвичай стоїть в музеях.
    -А ми?
    -Звичайні гості, Сестра з братом прийшли помилуватись пластиком. Також я віддаю тобі рацію, Ненс. Зв’яжитесь з інчими якщо побачите щось не звичне.
    Чоловік зупинив машину біля зупинки, вийшли спочатку Майк з Ненс, потім і Хоппер з Уіллом.
    Уілл почав розглядати потолок який був зроблений наче акваріум, фугурки, експонати які було видно за дверима музею.
    -Доброго дня, міс.
    -Доброго дня, чим можу допомогти?
    -Ми Джиммі та Уілл Хоппер.
    -А, ходімо за мною.
    Дівчина провела нас до кабінету.
    -Зачекайте, я запитаю чи можна вас впускати. Через деякій час вона вийшла та провела рукою в знак:-“ви можите проходити”.
    -Доброго дня, Кларк Меріл.
    -Доброго, Джимі та Уілл, присідайте.
    -Дякуємо.
    -Уілл, ти виграв білети до нашого музею, скажи, ким ти хочеш стати?
    -Архіологом, сєр.
    -Чарівно, такі світлі голови як ти стануть чудовими громадянами Америки, так?
    -Так, сєр.
    -Ходімо, я проведу вашому сину і вам екскурсію.
    -З задоволенням.
    Вони вийшли в головний зал, Хоппер побачив Ненсі та Майка. Вони були на сторожі.
    -Давайте почнемо з самого початку. Одним з найданіших відомих нині динозаврів вважається Staurikosaurus, що жив 228 млн років тому, частковий скелет якого був виявлений у відкладах середнього тріасового періоду на території сучасної Бразилії.
    -Скажуть, цей вид був розповсюджений тільки на нині сучасній Бразилії?
    Хоппер відволікся на камери, вони були інакшими ніж в лікарні. Без прослуховування, під час лекції вони підходили до експонату який стояв біля камер, фірму Джиммі запам’ятав. Ненсі відійшла в туалет, Хоппер теж віддійшов.
    -Ненсі, щось сталось?
    -Ді, через рацію сказала, що його енергетика не є тією з якою вона працювала, вона провела в трансі двадцять хвилин, та не змогла впізнати енергетику ні в кому з його знайомих. Тільки одного разу вони з другом Векни були близькі, роки 3 тому назад. Може зможеш трохи підкопати під цю тему.
    -Я зрозумів, спробую.
    Джиммі повернувся до Уілла та Кларка.
    -Містер, можна запитання яке не відноситься до музея?
    -Так, звісно.
    -Ваша компанія займається благодійністю? Наприклад допомога починаючим архіологам, чи можливо, хворим?
    -Так, кожного року ми допомагаєм Хокінсу. Цього ми стали спонсорами чудового місця “Martin’s Greenhouse”.
    -І так впродовж..?
    -Трьох років.
    -Зрозуміло.
    -Так спочатку лікарня Хокінсу, потім..
    -Лікарня Хокінсу?
    -Так..? А чому ви питаєтесь?
    -Там зараз лікується моя.. донька.
    -Співчуваю, це через ту катастрофу?
    -Так.
    -Мені жаль. А чому ви питались?
    -Сам хочу створити благодійну компанію, не знаю з чого починати.
    -Почати потрібно з хорошого напарника, мій знайомий Ли Норман-благодійник. Я напишу вам візитку, скажите що від мене, він – допоможе.
    -Дякую, безрозумно дякую!
    -Продовжим лекцію?
    Через годину проведену в музеї, спочатку Ненсі та Майк вийшли з споруди, а потім група “просвіченних” які, напевне за цю годину дізнались більше про динозаврів, ніж за все життя.
    Хоппер відкрив машину, та вони поїхали до наступного кандидата: Лі Норман.
    -Як я втомивсч, це жах.
    -Звідки в тебе взагалі цей документ?
    -Один ботан курив травичку біля школи, жінка побачила та подзвонила до нас, відправили мене, я його не зарештував. От і пригодився його номерок)
    -Крутяк.
    -Привіт, Уілл, Майк, Джимі та Ненсі, я помітила на камерах позначки Regenerator Lee, та майже впевнена що ви зараз їдете до того самого “дружка”.

    -Натиснувши два рази на колечко, хлопець запитав.-З чого такі висновки, Ді?

    -Ти серйозно, regenerator LEE! LEE, розумієш? А ви їдете прямо зараз до людини з прізвищем Лі.

    -Вибач, протупив.
    -Уілл натиснув два рази на колечко, та сказав:-“ви будете на зв’язку”?
    -Буду на зв’язку. -З колечка полинув голос Оді. -Ми вже переходимо до батька Стіва, можите передати це самому Стіву.
    -Добре, Оді.
    -І я також вас чую. Почувся голос Макс.
    -Це дуже добре Макс. З тобою все добре?
    -Так, все як завжди. Добре, ми прибули, потім зв’яжимось.
    -Де ми?
    -В аеропорту.Main St, Surgoinsville.
    -Ми що будемо літати..?
    -Так, а що ти боїшся висоти?
    -Бляха, ти серйозно?
    -Не думав що ти такий боягуз, Уілл.
    -Може це зроблю я?
    -Майк, колечко у Уілла, він повинен полетіти!
    -Не потрібно його заставляти!
    -Це звичайний аеропроліт, 15 хвилин в повітрі.
    -Можливо я візьму рацію?
    -Ми будемо літати на висоті 40метрів, яка рація?
    -Уілл, відмовся, ти не мусиш!
    -Все добре, я зможу, так?
    -Точно, я переживаю?!
    Всі подивились на нього.
    -Я.. Що з вами зробе Джойс якщо з ним щось трапиться?
    -Ми привикли йти на ризки. Ви будете прохожими, заплануєте подорож на завтра.
    -Ми з тобою, Уілл. Все буде добре.
    -Все, вимітаємось з машини.
    Спочатку вийшли ми з Уіллом, потім Ненсі та Майк.
    -Доброго дня, я дзвонив вчора.
    -Так, пройдемо до споруди, підпишере деякі документи.
    Споруда була однією великою кімнатою. В ній сидів головний чоловік та 3 людини за комп’ютерами.
    -Доброго дня, як я пам’ятаю, Джимі та Уілл.
    -Так, а ви?
    -Норман.
    -Приємно познайомитись.
    -Після польоту ви зможите взяти участь в нашому марафоні. Кожен хто проводить повітряну подорож, може знятись в марафоні:”100днів-100людей”, та розповісти про свої враження.
    -Добре, ми обов’язково візьмемо участь, так Уілл?
    -Звісно, тат. Він стояв трішки дальше ніж я, вдавав що цікавився плакатами літаків. Ми сподівались що Норман нічого не запідозрив, хоча він поводив себе абсольютно спокійно.Підписавши документи нас відправили до роздівалки, там на нас напялили костюми, та попросили зняти колечко.
    -Це обов’язково, сєр? Воно дуже цінне для мене, його мені под..
    -Правила-є правилом.
    -Уілл подивився на Джиммі, він кивнув. Хлопець поставив колечко на одяг.
    -Все, ходімо.

    -Вони заставили його зняти колечко!Чому ми взагалі пускаємо їх в літак друга Векни?!
    -Заспокійся, Майк. Я щось придумаю.
    -Можливо дівчатам потрібна допомога, а ми навіть не дізнаємось!
    -Що з тобою, де твій оптимізм? Вони сильні чоловіки, все буде добре!
    -Потрібно щось робити!
    -Я зараз все владжу!
    -Доброго дня, ви щось хотіли?
    -Так, я та мама, хочемо завтра провести подорож.
    -Добре, ходімо запишу вас.
    -Так, но можна ви проведете екскурсію, я хочу вдостовіритись що все безпечно.
    -Ми гарантуємо безпечність наших літачків.
    Майк обернувся та побачив як Уілл сідав в літак, в серці щось кольнуло, страх за.. друга? Нічого не зрозуміло, яка компанія, чи аеродром, якись абсурд. В середині замішались відчуття страху,злості і того що Майк нічого не міг вдіяти. Літак піднявся.
    -Добре, я зрощумів вас, пройдемо, ми покажемо костюми та літаки, но потрібно за це заплатити по 15$ за людину.
    -Скільк.. Добре, ми згідні.
    -Пройдемо міс..?
    -Ненсі.

    -А ви?

    -Майк.
    -Чудово.
    Вони пройшли до роздягальні та Майк помітив речі Уілла і колечко. Стало дуже голосно, та шум перебивав голос нашого інструктора. Без роздумів Майк взяв колечко та вдів його на свій безіменний палець. В середині запекло, йому було дуже важко, та він терпів заради Уілла та дівчат. Стало легше, він попросився в туалет, та інструктор показав напрям.
    -Як там казала Оді? Два дотика.
    -Ви чуєте мене?
    -Так, Уілл?
    -Це не Уілл, це Майк. Його попросили зняти колечко бо він зараз в літаку.
    -Щоо..?
    -Все добре, якщо що колечко в мене.
    -Добре, я зрозуміла, Макс?
    -Так, я також.
    Він повернувся в вбиральну, там інструктор закінчував інструктаж по вбранню для польотів.
    -Все, міс Ненсі та Майк, ходімо я покажу літаки які в нас є.
    Вони відправились до літків.
    ~~
    Мені давно не було настільки страшно, з цим зрівняється тільки двохтижнева подорож в потойбіччя. Но я повинний, відступати я не можу. Інструктор пристебнув мене двохрівневим ремнем безпеки, потім сів і Джиммі, він виглядав впевненим та не боявся. Можливо, потрібно заспокоїтись і получити кайф, є ж люди які люблять висоту? Інструктор сів на своє місце, закрив на герметичну застібку верх літака та запитав.
    -Ви готові?
    -Так, містер.
    -Так!
    Літак піднявся в повітря, я відчував тільки те що моє серце зараз вистребне, а кров перестане текти по венам, но я відчув щось нове, щось таке що заспокоїло мене, та підняло кутки моїх губ, викид адреналіну? Я думав про все що зі мною сталось за остані 4 місяці: переїзд, повернення в школу, знову я почав бачити своє кофання – Майка, кожного дня, знову міг милуватись його сіяючим на сонці волоссям, та розмовляти з ним, згадав як почав різати себе, згадав що тоді відчував мій розум та тіло, зрозумів що зараз, саме на цей момент я можу викинути весь негатив та вийти на новий етап мого життя, без леза, а з друзями яких люблю. Я закричав, емоції та адреналін переповнювали мене, щастя почало вливатись в мене і я був цьому радий. Ми приземлились. Все повторилось, лише в зворотній послідовності. Відкриття верхньої частини, вихід інстріктура, вихід Хоппера, і дійшла черга до мене. Я помітив Майка який із захватом дивився на мене, я почервонів.
    -Дякую, мені дуже сподобалось!
    -Мені також!
    -І вам дякую!
    Ми пішли до роздягальні, я зняв костюм та помітив відсутність колечка.
    -Де воно?
    -Не створюй зайвий кіпіш, я бачив як Майк та Ненс заходили сюди, можливо забрали його.
    Ми одяглись та пішли підписувати останні документи.
    -Ну що, будете приймати участь в марафоні?
    -Так, я не проти.
    -Я трішки зтомився, давайте тільки мій син?
    -Немає питань. Ходімо. Норман показав на міленьку підсобку в кінці кімнати, яку ми не помічали.
    -Твоя задача-сказати свої емоції і камера тебе запише. Зрозумів?
    -Так.
    Він включив професійне світло, та виніс камеру. Камеру – Regenerator Lee.

    -Все, весь доповнюючий інструктаж-пройдено. Будете купувати білети для повітряної подорожі?

    -З помішення вийшли Уілл та Хоппер.
    -Ні, ми передумали.
    -Но, чому? Все професійно та надійно! Що вас засмутило?
    -Нічого, до побачення.
    -До побачення. Майк побіг в сторону Уілла та Хоппера, та щось зупинило його.

    Майк впав від болі в руці.
    -Я чую голос, він тут. За секунду всі почули крик Макс.

     

    0 Коментарів