Про перуки, спіднички й інші Намджунові фетиші

Юнгі не міг пригадати, коли все почалося, але точно знав, коли це стало нестерпним.

Він одягнув перуку, плаття, підв’язки – і все просто пішло по п…ді.

… Юнгі дали той костюм служниці. Милий костюмчик. Юнгі б погрався з якось панею в такому костюмчику в рольові ігри. Але ж не йому таке зодягати, чорт забирай! Він же чоловік, він на таке не підписувався. Та він на багато що тут не підписувався, але принаймні танцювали всі, і співали всі. А костюм – та фак, як із Джунових відео! – дістався тільки йому!

Юнгі стояв перед дзеркалом на повен зріст і споглядав себе. Від того, що бачив, ставало млосно. Бо  він гарненький. Гарненька. І ці ноги, яких він соромиться, і ці щоки, які б кудись прибрати, і ці очі, якісь надто вузькі навіть для корейця… Юнгі гарненька дівчинка вийшла. Усе в його зовнішності наче знайшло баланс. Та водночас то був не Юнгі.

Гра, гра, він це розумів. Просто ще одне завдання, ще один жарт.

Юнгі натягнув на обличчя криву посмішку й вийшов із кімнати. На нього чекали хлопці і стаф.

Намджун.

Намджун не зводив із нього погляду. Юнгі думав, що він дізнався про той випадковий секс із Джійон… Здається, так ту рудоволосу кралю звуть. Здається. Як дізнався Джун – Юнгі навіть не здогадувався, але що інакше могло трапитися?

А може, Намджун сердився за те, що Юнгі запоров усе з піснею? Ну так не йшла вона, не його вона. Юнгі говорив, що не хоче з нею працювати. Та й врешті хай би Намджун тоді сказав, що злий.

Чи це через сьогоднішню істерику? Так, Юнгі не хотів одягати цю дурну сукенку. І що? Він же правий виявився. Йому в ній не комфортно.

Але факт лишався фактом: Джун тупився в нього якимсь темним поглядом і Юнгі це не подобалося.

Юнгі совався на місці від нервування, та роль свою відігравав. Роль стервозну трохи, навіть прокайфував її частково, та все одно насилу дочекався, коли закінчиться зйомка, щоб піймати Джуна.

Але той змився, і вияснити, у чім річ, не вдалося.

А тоді Джун прийшов у його студію й запропонував поїздку з усіма. Класно, подумав Юнгі, класно, і тих поглядань не було насправді, Юнгі просто перевтомився, просто йому все здалося.

………………………………………………..

Не здалося.

Юнгі постійно ловив на собі той самий темний погляд.

А самого Намджуна він піймав лише після посиденьок у Чиміні. У буквальному значенні піймав: схопив за руку й затягнув у свою кімнату.

Намджун дивився на нього якимсь диким поглядом і все на двері позирав. Та ні, Юнгі його не випустить, поки не дізнається, якого х…ра взагалі тут коїться.

Так і спитав:

– Якого х…ра взагалі тут коїться?

– Ти про що?

– Типу ти не розумієш. Я зробив щось не так? Десь напартачив? Образив тебе?

– Ні, ні, що ти! – Намджун мав щиро переляканий вигляд, та Юнгі йому не йняв віри.

– Джуне, колись, що не так?

– Юнгі, усе правда нормально.

– Серйозно? Та в мене від твоїх поглядань скоро шкіра чесатиметься! Он і Чиміні помітив!..

– Помітив? – Намджун розгубився, наче здувся увесь.

Присів на ліжко, затулив обличчя долонями. Юнгі похололо в животі. Бляяяя, це ж що мало трапитися?

– Джуне, зі мною розірвати контракт хочуть?

– Що? Ні! Ні, ніколи, – Намджун аж підскочив. Юнгі відпустило трохи.

Він зупинився коло одногрупника, опустив погляд, муркнув:

– Просто скажи.

– Ти мені подобаєшся.

– Ти мені теж.

У животі аж млоїло від хвилювання. Нащо аж така передмова? А Джун мовчав.

Коли Юнгі здавалося, що він зараз просто лусне від переживанння, Намджун таки продовжив:

– Ти мені  подобаєшся  не просто як одногрупник. По-іншому.

– По-іншому? – тупо повторив Юнгі.

– Я хочу тебе. Весь час про тебе думаю. У різних позах там, у різних місцях хотів би тебе взяти. Дрочу  на тебе, уявляючи тебе то в спідничці тій блядській, то взагалі без нічого. Хух, – зітхнув тяжко й замовк Джун.

– О, – тільки й спромігся сказати Юнгі і втупився поглядом у Джуна.

– Я розумію, як це дико звучить, я не докучатиму тобі нічим, я б навіть і не сказав тобі, щоб друга не втрачати. Просто… мене наче переклинило на тобі.

– Зрозуміло.

Ні х…ра, бл…, не зрозуміло. Юнгі тепер не знає, що робити і як поводитися.

…………………………………………………………………..

Юнгі намагається не перевдягатися при Джунові, щоб не дражнити його зайвий раз. А тоді бачить його очі – як у побитого цуцика, їй-богу! – і почувається звіром.

Юнгі намагається сідати коло Джуна й більше звертатися до нього й бачить, як погляд того темнішає й важчає, і ну його в баню!

Юнгі намагається триматися якнайдалі, крутиться коло Чиміні – добре, що їх весь час у пару ставлять – і помічає, що Джун наче в’яне на очах.

Юнгі пробує…

Та фак! Що б Юнгі не пробував – усе виходить лажа!

Юнгі вирішує кинути все на самотік. І тоді теж лажа виходить.

Тому що Намджун розумний, із ним завжди є про що говорити.

Тому що Намджун добрий і надійний, і Юнгі може йому довіряти.

Тому що Намджун кумедний. Навіть коли того не хоче. Навіть коли вдаряється коліном чи мізинцем і сичить. Чи коли випадково перекидає вазу, розбиває склянку чи скидає поличку, а Юнгі доводиться за ним прибирати, чи замовляти нове, чи викликати стаф.

Тому що якось Юнгі піймав себе за тим, що стоїть голяка перед дзеркалом і роздивляється себе. Що в ньому такого побачив Джун?

Бліда шкіра. Багатьом подобається, а Юнгі не дуже.

М’який живіт. Спершу вимагали, щоб  він тренувався до преса, а потім вирішили, що він і так достатньо мужній.

Мужній? Із оцими ногами тонкими, як патички? То для дівчаток такі ноги хіба, а не для крутого репера.

Ну дівчатка армі він подобається – ок, він розуміє десь: він айдол, достатньо позитивний образ і достатньо загадковий, часом милий, а часом жорсткий. Збалансований, якраз щоб подобатися певній авдиторії.

Але Джун? Та він його знає, як облупленого!

Навколо Джуна в’ється стільки гарненьких дівчаток. Та й хлопців, якщо на те пішло. Намджун із його ідеальним великим м’язистим тілом – що є такого в Юнгі? М’який животик? Дівчачі ноги?

Намджун із його розумом. Що є  такого в Юнгі? Сарказму достобіса?

Юнгі зачинився у ванній і дрочив. Швидко і рвучко дьоргав член, тоді відпускав його і м’яв яйця. А тоді картина перед очима: Намджун, вода потоками стікає м’язистими грудьми й пресом. Голова закинута догори, і можна побачити розкриту шию й адамове яблуко. Можна його куснути навіть. Юнгі кінчив і вилаявся.

Він ніколи не був проти одностатевих стосунків. Загалом навіть для себе передбачав таку можливість. Чисто теоретично. На практиці ж він трахався винятково з дівчатами. Хлопець? Він міг би уявити коло себе Чиміні. Слабко, звісно, бо Чиміні друг, але… Ці ролі, які їм доводиться грати, таки впливають, як би Юнгі не намагався переконувати себе, що він не піддається оцим усім упливам.

Намджун друг. Старий,  добрий, який знає всі таємниці,  який був поруч, коли здавалося, що Юнгі ламається.

Наджун, який візьме його долоню у свою й притягне Юнгі ближче до себе, коли вони без камер, щоб підтримати після важкого дня.

Намджун, який сидить у студії Юнгі й слухає його невдоволене буркотіння годинами, поки й самому Юнгі воно не набридне.

Наджун, який…

Юнгі помітив, що Намджуну подобається його посмішка. Він просто залипає на ній. Якось Чиміні пожартував невдало через це. Намджун почервонів і цілий вечір мовчав.

Чиміні казав, що просив пробачення, Намджун віднікувався, казав, що все гаразд.

Та ж не було все гаразд.

Намджуну подобалося, як Юнгі читає реп. На репетиціях він не зводив із нього зачарованого погляду. Добре, що всі думають, що він оцінює роботу одногрупника.

Намджуну подобалися його кривляння на камеру й без – він тоді сміявся щиро й намагався підійти поближче. Забував наче, що навколо одногрупники й стаф.

Намджуну подобалися його ноги. Коли Юнгі одягнув шорти, Джунів погляд постійно опускався долі. Юнгі спершу нервувався, а потім врешті стало смішно. Він затулив обличчя долонями й реготав. Так виходило хвилювання. Намджун відвернувся й закляк. Юнгі б підійти й пояснити, що він не з Джуна сміється, але поруч уже регоче Чимін, а за ним і Техьон із Чонгуком. Хобі відразу за малими намалювався. Коли все заспокоїлося, Намджуна поруч не було.

А ще Намджунові подобається живіт Юнгі.

Якось вони всі парилися в лазні, і Юнгі помітив, яким голодним поглядом на нього зиркає Джун. Та що там подобатися може? Складочки жиру, коли Юнгі сидить? Ребра над ними, обтягнуті блідою шкірою?

Намджун вийшов із парилки. Юнгі послідував за ним.

– Добре, що ми вибралися всі разом, – мовив Юнгі, просто щоб не мовчати.

– Ага. – Намджун дивився на Юнгі так, наче заковтнути всього хотів.

Але коли Юнгі підійшов зовсім близько, Намджун заклякнув перед ним.

Юнгі пхнув його до стіни і впився губами в губи. Поцілунок вийшов грубий, злий, як покарання Джуну за те, що Юнгі переживав.

А Намджун і не противився, він приймав це покарання, наче погоджувався зі своєю провиною. І тоді Юнгі попустило.

– Пробач, – прошепотів він.

– І ти мені.

Намджун поклав долоню Юнгі на живіт, провів по ньому пальцями. Юнгі приплющив очі.

– Я ж можу?.. – запитав трохи зі спізненнням і трохи налякано Джун, наче питаючи дозволу. Наче Юнгі не довзолив уже.