Про перуки, спіднички й інші Намджунові фетиші

Намджуна просто заклинило.

Юнгі був зовсім не Юнгі. Бо Юнгі справжній же чоловік, може, більше чоловік, ніж будь-хто в групі. Навіть Чонгук, та навіть сам Намджун із їхніми могутніми статурами часто не виглядали настільки чоловіками. Бо ж чоловік – це не про велике тіло, це про внутрішнє щось, стрижень, і він у Юнгі точно був. Незламний. Але сьогодні темна перука ховала коротко стрижене волосся, коротка спідниця оголювала дуже жіночні ноги – і фак, цього виявилося достатньо, щоб Намджуна повело.

Слини в роті стало забагато, і вона виявилася якоюсь в’язкою й гіркуватою. Мабуть, так і треба, коли ти відчуваєш, що хочеш свого кращого друга, а ти ні разу не гей. Це тому що в них графік щільний дуже. Це тому що часу – та й сили зрештою – не вистачає навіть щоб подрочити в душі, а про секс узагалі не йдеться. Намджун навіть не пам’ятає, коли той секс у нього був. А тут Юнгі в такому вигляді, у такому вигляді… Фак.

Намджун засміявся неприродно. Він сам усвідомлював неприродність свого сміху, та сподівався, що ніхто більше цього не зрозумів. Відвів погляд убік, щоб не дивитися на щось настільки привабливе. Ох, ні.

Юнгі ще й так манірно волосся закидав догори й губки надував. Бляяя, це якась паралельна реальність, справжній Юнгі, Намджунів Юнгі, так ніколи б не поводився. Він простий і грубий навіть. А не оце от усе.

Але Юнгі дарував одногрупникам, і знімальній команді, і стафу милі посмішечки, крутив дупою й кидав грайливий погляд з-під пухнастих вій на всіх, хто був поряд. І на Намджуна теж. Фак, Намджунові й того забагато, нащо ще поглядати так, так… ТАК.

Унизу живота скрутило туго м’язи. Щоки порожевіли – Намджун то відчував.         Узявся рахувати корені квадратні. Допомагало слабко. Великий Намджунів інтелект програвав Юнгі в перуці й спідниці. Сьогодні він має подрочити, це просто перенапруження й неможливість розслабитися. У таких умовах, зрозуміло, тіло дає збій.

Дрочив Намджун того ж вечора вже після першої ночі – коли зйомки завершилися і всі порозходилися по своїх кімнатах. Замість якоїсь красуні уявлявся Юнгі. У перуці й спідниці. Як він опускається перед Намджуном на коліна, посміхається пухкими темними губками, а потім обхоплює ними член. Прекрасна картина. Фак, як Намджуну після цього працювати з Юнгі? Та просто як в очі йому дивитися?

Треба буде завтра ж сказати, щоб дівчинку якусь йому підігнали. Бо це вже аут.

Зранку Юнгі був просто Юнгі. Але чомусь Намджуна від того не попустило. Він втупився поглядом у розкошлане волосся й підпухлі очі зі синцями. У губи, сьогодні блідіші, ніж учора, але все такі ж пухкі. У заширокий виріз футболки, із якого визирали манливо ключиці.

– Що? – невдоволено буркнув Юнгі.

– Доброго ранку, – сказав якомога природніше Намджун.

– Ранок добрим не буває, – кинув у відповідь Юнгі й відчинив холодильник. – Бля, майонезу знов не закупили, я ж просив…

– Майонез шкідливий для твоєї фігури й шкіри, – це проспівав Сокджин. Бадьорий – аж гидко.

– Ти на енергетику? – Намджун невдоволено насупився.

– Якби ти менше часу проводив за комп’ютером і вчасно лягав спати, ти б теж почувався класно. – Джин ковтнув води і всівся навпроти Намджуна. – Ти ж бродив учора до першої чи й пізніше.

– Я не сидів за комп’ютером.

– Ага-га, знову порно дивився? – глузував Джин.

– Добре, що не влаштовував, – вклинився Юнгі, поклав у тарілку бутерброд, який нашвидкуруч склав з усього, що знайшов у холодильнику, і пішов із кухні.

Намджун видихнув і заплющив очі. Треба було доспати. Гріло думку лиш одне: попереду три дні вихідних – часу виспатись належно має вистачити. Тоді, може, і Юнгі не буде видаватися таким, таким… ТАКИМ.

…………………………………….

Юнгі спав на дивані. Руки поклав під щоку, губи трохи розтулив і неголосно посапував. Міг би побути вдома, відпочити нормально. Ні, навіть на вихідних преться в студію. Намджун тихо причинив двері і сів у крісло коло пульта. Просто дивився на свого друга, одногрупника, колегу. Думав, що так не буває, що не можна в одну мить взяти й все перекреслити. Але Юнгі спить, а Намджун не може погляду відвести.

У Юнгі бліда шкіра, навіть блідіша, ніж зазвичай, бо темп останніми тижнями був нелюдський і всі потомилися його тримати. У Юнгі було розкуйовджене темне волосся, яке легкими пасмами лягало на його скроню й без лаку й мусу виглядало значно живішим. У Юнгі були прегарні карі очі, які пильно вдивлялися в очі Намджуна.

– Ти що тут?.. – запитав Юнгі хрипко.

– Вирішив провідати тебе, чи не запрацювався, – Намджун запізнився з відповіддю на кілька секунд. Сподівався, що Юнгі цієї затримки не помітить.

– Та нє, – Юнгі сів, розім’яв рукою шию, потягнувся. – Думав, що допишу нарешті ту пісню, а все лажа якась виходить.

– Може, з’їздимо сьогодні кудись? Чиміні давно пропонував до моря.

– Там я точно нічого не напишу, – буркнув Юнгі невдоволено й досі сонно. – Малі з Хобі будуть біситися, Джин лекції читати, яку я їжу шкідливу їм…

– А тут напишеш? Ти спав, коли я прийшов.

– Ну, спав. Уві сні, знаєш, може натхнення прийти.

– Та ти і його проспиш. Ну ж, Юнгі-хьоне, давай, – Намджун посміхався, відчуваючи, що вже вмовив його.

– Але збираєш й організовуєш усіх сам.

– Без проблем, – Намджун заусміхався ще ширше, показавши свої ямочки. Юнгі фиркнув.

… Чимін і Техьон носилися, збираючи речі. Чонгук хотів би носитися з ними, але Сокджин припахав його допомагати пакувати продукти й воду в дорогу. Хосок телефонував друзям, що приїхати сьогодні не зможе, бо всі зібралися на відпочинок, і паралельно закидав у сумку навушники, нетбук, зарядку, а Намджун обговорював підготовку номерів та їх обслуговування зі стафом. Юнгі вкинув кілька наборів білизни, футболок і шорт у рюкзак, а тепер просто сидів у вітальні, розслаблений, наче будда. Напевне, добре, що вони їдуть кудись усі разом і без камер. Він уже став забувати, які між ними справжні, не на камеру стосунки.

………………………….

Сидіти в номері Чиміна й випивати – це класно, – подумав Намджун й обіперся в подушки на ліжку свого одногрупника. Техьон розповідав історії про своє дитинство на фермі. І хай ці історії вони чули сто п’ятсот разів, але менш затишно від них не ставало. Чонгук тулився до свого Те-Те за кожної нагоди, торкався його, нюхав, і від того, які вони закохані, було так трепетно й радісно на душі, що здавалося: заплакати можна. Намджун би, може, і просльозився, тільки щоб ніхто не бачив, але…

– Гей, не вкладайся на мою постіль: вона чистенька, я перший маю, – закричав Чимін і потягнув Намджуна за ногу з ліжка.

– Так його, Чиміні, – позіхнув у своєму кріслі Хобі.

Юнгі приліг на Чимінові подушки з іншого боку ліжка, а свою бляшанку з пивом відставив на тумбочку.

– Юнгі-хьоооооне, – заканючив Чимін, але Юнгі стягати не спішив. У Чиміна до Юнгі якийсь особливий сентимент. Начебто це не Юнгі йому хьон, а саме він, Чимін, старший і повинен піклуватися про свого тонсена. Юнгі не проти. Із Чиміном йому тепло й комфортно.

– Чиміна, я ж просто приліг, – хникав Намджун.

– Я б теж нікому не дозволив на своєму ліжку лежати, – спокійно мовив Техьон і потягнувся за наступною пляшкою пива. Чонгук майже лежав на ньому й раз за разом закидав до рота солоні горішки.

– Мені, – муркнув Техьон, і Чонгук поклав горішка до його рота.

– Хлопці, хлопці, потерпіть до номера, – засміявся п’яненько Сокджин, теж тягнучись до горішків.

– До речі, про номер, – Чонгук піднявся з дивана й потягнувся. – Ми з Те, мабуть, уже йдемо. Те-Те, що скажеш?

– Гаразд, – Техьон посміхнувся мрійливо і трохи п’яно. Ковзнув поглядом по тілу Чонгука й облизнув губи. Гук простягнув йому руку й потягнув Техьона на себе.

– Бувайте, – кинув Чимін і допив уже, мабуть, третю пляшку пива. Він був спітнілий і розчервонілий. Стягнути Намджуна з ліжка не вийшло – не та вагова категорія, тож він вмостився головою на його колінах і заплющив очі.

– Бувайте, – майже в один голос сказали Техьон і Чонгук і пішли, тримаючись за руки, з номера.

– Не дуже там кричіть, голубки, – захихикав Джин, закидаючи в рот ще один горішок.

– Вони не дуже шумлять, – фиркнув Юнгі. – Це Намджун так голосно кінчає, що у самого встати може.

– Точно, останнього разу, як він був із якоюсь-там дівулею, я аж прокинувся, – докинув, гиденько підхихикуючи, Хобі.

– Та ну вас, – Намджун почервонів. Стало трохи неприємно від того, що це згадав Юнгі. Скільки часу минуло, у нього тоді теж довго не було сексу, й от він допався до дівчинки, яку надіслало агентство. Звісно, він відтягався на повну. Він же тоді ще не запав на Юнгі.

Фак, він запав на Юнгі. І сьогодні, коли вони просто відпочивали, цілий вечір він не міг відвести погляд від свого друга, друга, друга! Він друг – повторював раз у раз Намджун, але Юнгі від того не ставав менш привабливим.

Юнгі виглядав трохи стомленим і розслабленим. Посмішка в нього була тепла й м’яка. Довгі тонкі пальці тримали банку пива й час від часу покручували її. А ще час від часу він ловив погляд Намджуна й трохи хмурився. Тільки б не запідозрив чого. Намджун не переживе.