Чому ми не одружені?

Крихітка Мюріель почала дуже часто залишатися у Азірафаеля на смачну чашку чаю чи послухати розповіді янгола з часів бубонної чуми. Не сказати, що Кроулі дуже цьому радий, але проти ні слова не каже, лише шипить інколи….

~~~

Крихітка Мюріель наразі є частим гостем у лавці янгола Азірафаеля. З того часу, як він відрікся від небес та відхилив ЙОГО пропозицію стати архангелом, то вгорі зовсім про нього перестали казати, віддавши перевагу робити вигляд, ніби він такий же брудний, як ті смертні люди на Землі, що не вартує їх уваги. Янгол би ще довго накручував себе стосовно цього, але лежачий поруч Кроулі, що погладжує його кучері, і має зручну грудну клітину на яку комфортно лягати, він швидко відійшов від таких думок. Кроулі знає більше про небеса, мабуть він дійсно правий, що вони не заслуговують такого, як Азірафаель. Білокрилий це сам ніяк не коментує, бо все ж таки – де він, а де небеса і незбагненний план, але, коли був вибір, він послухав слова Кроулі. Він залишився. Він вибрав їх сторону.

Навіть наївна Мюріель зрозуміла, що небеса вже не вибачать колишнього союзника, але вона так прикипіла до цих двох, що взяла дозвіл іноді відвідувати книжку лавку. Спочатку іноді було раз в місяць, наразі ж це «іноді» – майже кожен день. Як виявилось, Азірафаель робить ну дуже смачний чай улун, а ще розповідає цікаві, але доволі моторошні історії з часів чуми або Другої та Першої Світових війнах. Янголиця навідує Азірафаеля вже майже рік, але за цей час завдяки його розповідям та її власним спостереженням за людьми вона вже доволі добре їх знає. І дійсно тепер може представитись інспектором так, щоб їй повірили. Кроулі ж спочатку ставився до наївного янгола досить насторожено, все ще пам’ятаючи, які проблеми їм наразі приносять істоти зверху. Але згодом і він до неї звик, немов вони були, як це називають люди…рідні? Навіть якось, Азірафель міг присягнутися, що бачив це на власні очі, вони мило розмовляли в кімнаті на другому поверсі книжкової крамниці, після чого Кроулі побажав Мюрі надобраніч і м’яко потріпав по волоссю.

Азірафаель якось розказав дівчині про всю насолоду сну і тепер вона часто залишалась спать у гостьових кімнатах лавки.

Звичайно потім змій повернувся в ліжко до свого янгола, але ні слова не промовив про такий несподіваний випад ніжності по відношенню до їх нової знайомої. Азірафаель ще хвилин двадцять, а може і більше, посміхався в подушку, але потім швидко заснув. Щось усередині від усього цього приємно зігрівало, ніби тепер це їхній окремий світ. Хоча тепер це і є їх Земля. Відтепер і у віки це їхній дім.

⊹──⊱✠⊰──⊹

–Азірафаель! – з’явилася на порозі лавці у ранок четверга Мюріель, сонячно посміхаючись.

–О люба, проходь. – мʼяко посміхнувся їй Азірафаель, намагаючись поставити на полицю велику стовпу книжок, що тримав у руках. Ті ледь не впали, але він зміг втримати.

–Тобі допомогти?

–О ні, Мюрі, не треба, дякую. Сідай краще, я зараз закінчу тут і ми випʼємо чаю.

Роблячи чай чоловік ковзнув поглядом по чашці Кроулі. Демон ще вчора вдень сказав, що отримав звістку від Вельзевула, і йому треба зустрітися з цими двома закоханими. Тому що вони з Азірафаелем буквально були в такій самій ситуації зараз, і ніколи не знаєш, що ЙОМУ спаде на думку, стосовно двох пар, що втекли від усіх. Але з того часу він не повернуся, і Азірафаель звісно не скаже вголос , але спати на холодному ліжку на самоті йому не сподобалось, бо він вже так звик перед сном слухати, як б’ється серце занепалого янгола біля нього, чуючи його спокійне дихання, та відчуваючи руки, що міцно обіймають, даючи ілюзію захисту та спокою, при якому янгол тут же засинав.

–Кроулі нема? – тут же спитала гостя, озираючись по сторонам, з чашкою чаю в руках.

–Нема, він… поїхав по справам. Скоро буде. – Азірафаель також взяв чашку, зробив ковток і одразу обпікся, бо сильно погрянув у свої думки, не подувши перед цим на чай.

Ні, це не діло. Інколи вони зі Змієм не бачились близько тисячоліття, а тут якихось два жалюгідних дні. Білокрилий тут же похитав головою, намагаючись викинути з голови ці думки. Сидяча поряд Мюріель доречі досить сильно в цьому допомогла.

Вони знов просиділи біля двох годин за розмовами, спогадами минулого людей та обговоренням книг, що є в цій лавці. Коли над дверима задзвенів дзвіночок, Азірафаель благав усіх кого можна було, щоб це був саме його демон. Але на порозі опинився чоловік середнього віку з сильним запахом алкоголю, але в пристойному одязі. Означає – не безхатько, просто перебрав з алкоголем. Азірафаель міг увійти в ситуацію цього чоловіка, але подібні особини ніколи йому не подобалися і завдяки одній істоті вони навіть не підходили до книжкової лавки, а якщо й заходили всередину, то до янгола не сміли й сунутись – Кроулі завжди був швидше.

–Доброго дня, пане ми не працюємо зараз. Можете прийти в інший день. – натягнуто ввічливо відповів господар крамниці. Чоловік на це запитально підняв брови, гмикнув собі під ніс та переступив поріг магазину, від чого Азірафаелю все ж довелось встати з крісла. Поряд з чоловіком були книжки яким багато років, а деяким і тисячоліть, тому треба пильнувати.

–А я хочу зараз. Мені сказали, що це найкраща лавка в місті, а моя ік-донька хоче якусь книгу. – чоловік говорив вʼяло, умудрившись ікнути при цьому.

–Давайте ви прийдете завтра і ми разом підберемо книжку вашій доньці.

Чоловік негативно похитав головою і від цього жесту його трохи занесло убік, але гість тут же вхопився за одвірок двері.

–Ти бляха зараз не можеш продати мені цю ік-книжку? Яка тобі різниця?! – клієнт почав майже кричати на останніх словах, і лише Азірафаель хотів відповісти, як пролунав холодний тон, з нотками шипіння в голосі.

–Йому не буде ніякої різниці, навіть якщо ти зараз підеш на той світ.

Чоловік навіть не встиг обернуться, як бліда рука вхопила його за коротке волосся і відшвирнула так сильно, що він вдарився головою об стіну магазину навпроти і впав непритомною тушей на землю. Тепер погляду двох тих, хто сидів у лавці, міг представитись Кроулі, в незмінно чорному одязі, окулярах, що заплющують зміїні очі, і невдоволено стиснутими губами. О-о, це погано.

–Цей чоловік, мабуть, головою добре приклався. Він не помре? – стурбовано спитав Азірафаель, намагаючись виглядаючи за демона побачити що ж зараз зі смертним. Ну не міг він по іншому. Занадто добрий до цих створінь Господа.

–Зас-спокойся, янгол, від цього ще ніхто не помирав. А ос-сь чому ти не подзвонив мені, це вже питання. – почувши шиплячі нотки в голосі коханця, янгол тут же несвідомо прикусив губу. Кроулі був незадоволений, тому що хвилювався, це було зрозуміло як день. Але Азірафаель так не любив, коли незадоволення Кроулі було спрямоване саме на нього. – Янгол, щоб такого більше не було, яс-с-сно?

–Як скажеш, коханий. – тут же відповів Азірафаель, змушуючи демона завмерти на мить та кинути швидкий погляд на Мюріель.

Звісно вони любили одне одне, там були почуття і глибше ніж просте людське «кохання», але при новій знайомій тримали дистанцію, тому таке як «коханий» і схожі на це слова не звучали з їх вуст.

–Чаю? – тут же перевів тему янгол, навіть не помітивши, що сказав щось не те.

–Мені б вина. – До Змія тут же повернувся докірливий погляд його пари. Звичайно він, як демон, міг спокійно випити і чарами змусити себе протверезіти, але обіцяв, що цього тижня більше не вип’є. Тож у примирливому жесті підняв руки, киваючи на чашку чаю. – Звичайно, чай так чай. Привіт, Мюрі, як на небесах? Чи не хочуть шефи знов влаштувати нам Армагеддон?

Цього вечора Мюріель знов залишилась поспати у книжковій лавці Азірафаеля, а Кроули ще довго у ліжку вибачався за свою відсутність, водячи янгола в стан блискучих очей, червоних щік і стогонів, що він буде намагатися заглушити власною рукою, доки Змій не заборонить йому стримуватися, зафіксувавши його руки над головою.

⊹──⊱✠⊰──⊹

Коли Азірафаель повернуся з кавою та булочками з сусіднього кафе, він ледве не покинув своє матеріальне тіло через сердечний приступ. Він так не переймався навіть коли вони загубили антихриста під час Армагедону. А він просто залишив Мюріель на хвильку саму! Добре, можливо на дві хвилькі, бо Ніна розказувала, що господарка квартири де вона живе занадто часто почала відвідувати її в цілях перевірки. Ну ось саме тому зараз він бачив, як у Мюріель відсвічували доріжки сліз на щоках і як почервонілі очі.

Чому це диво Господа зараз доводить себе до такого стану?!

–Мюріель, заради всього, що може називатися святим, що сталося? – він швидко поставив каву на стіл та опинився на вприсядки біля дівчини, що сидячи в кріслі тримала якусь книгу та ковтала сльози, рвано намагаючись дихати.

–Ви з Кроулі розлучаєтесь, так? Це через мене? Я занадто вам заважаю і ви не можете… – вона зам’ялася на секунду, ніби щось згадуючи або просто соромлячись, Азірафаель цього так і не зрозумів, а потім продовжила досить впевнено, – виконувати подружній обов’язок?

–Що? Мюріель, мила моя, ми з Кроулі не в шлюбі, щоб розводитись. – повільно, ніби справді з дитиною, пояснював ангел, беручи в свої руки чужі та трохи стискаючи. Коли на обличчі дівчини відбився майже дикий жах, він одразу поспішив виправдатися. – Але в нас в стосунках все добре. Дійсно, я кохаю його і це, ну ніби, взаємно і розходитися ми не думали. Все ж таки більше ніж шість тисяч років вже бік о бік.

Азірафаель посміхнувся і крихітка Мюріель дійсно заспокоїлась, але виплутала пальци з пальців янгола та знов вчепилась в книгу на своїх колінах. Теперь і чоловік звернув на неї увагу, та між пальців прочитавши назву зміг впізнати книгу, що придбав нещодавно.

«Розлучення на мільйон» Аріни Вільде красувалася перед очима. Сказати по правді просто Ніна щось говорила, що хоче її прочитати, але ніде не може знайти, тому й довелося застосувати трохи магії, щоб вона опинилася в книжковій лавці.

–Ти тут прочитала про розлучення? Тому і подумала, що я буду розлучатися з Кроулі? – він навіть мʼяко засміявся, коли дівчина швидко почала кивати. –Мюріель, це ж просто назва.

–Я не знаю, просто… ви кохаєте одне одного, ходите на побачення, ти називаєш його «коханий», я хотіла сказати, що… ви же робите все те, що роблять люди на Землі, які знаходяться у шлюбі. А тут ця книга, і подумала, що я вам заважаю і ти почав думати за розлучення з паном Кроулі.

–Мюріель, мила, все справді добре. Ну все, заспокоюся давай. – Він сів поряд, дозволяючи янголиці уткнутися у свої груди, поки його руки акуратно гладили по чужому волоссю.

Сказати по правді слова Мюріель дійсно ввели його в ступор, та змусили замислитись не на жарт. Не про розлучення звісно. А саме про відсутності кільця на своєму пальці. Потім гостя заспокоїлася і вони мирно допили чай, а коли повернувся Кроулі, то вона сказала, що сьогодні Небеса хотіли її бачити, а ці двоє знову залишилися самі в тиші власної спальні.

⊹──⊱✠⊰──⊹

Азірафаель прокинувся раніше за Кроулі. Чесно кажучи, думок було так багато, що спочатку йому зовсім було не до сну, але біля демона він якимось магічним способом відразу відчуває бажання ще поспати, притулившись до чужого тіла і уткнувшись носом кудись у випираючу ключицю. Зараз сонце лише почало вставати, Кроулі сам зазвичай раніше дев’яти не бачить сенсу вставати, тому ангел спостерігає як сонячний промінь, рухаючись по ліжку, зупинився на рівні обличчя занепалого ангела. Адже справді ангела, хай і колишнього. І зараз у цього ангела злегка тремтіли вії, бліда шкіра у світлі сонця була немов фарфорова, а вилицями ніби можна було порізатись. Ентоні виглядав одночасно таким тендітним і таким сильним зараз.

Він витягує Азірафаеля з колотнеч, шипить на людей, що намагаються лізти до його ангела, готовий послати все Пекло заради нього, – вже послав, коли вони відріклись від усіх, вирішивши жити на Землі, – а зараз спить у його спальні, на його ліжку, і ледь помітно тиснеться ближче, коли Азірафаель відсувається занадто далеко. Любить його, робить для нього все, але не одружується.

Мюріель сказала правду, вони роблять все, що роблять закохані на Землі – побачення, поцілунки, секс і в них повне порозуміння. Але ж у людей після цього йде все далі, хай і без дітей, але далі за мірками йде як мінімум весілля, а потім вже будиночок і грядки в огороді. Звісно, ​​це дурниці, просто формальності. Але… А може Азірафаелю теж хочеться?! Хочеться якщо не пишного весілля, то хоча б обручки на пальці, щоб і інші бачили кому він належить, щоб можна було сказати «мій чоловік» і знати, що цей чоловік допоможе, виручить з будь-якого Армагедону, і нехай і буде обурюватись, але потім до себе ніжно притисне, та мигцем у маківку поцілує.

А може, Ентоні просто не хоче весілля? Не хоче вставати на одне коліно, не хоче цього «і в горі і в радості», та не хоче потім бути з янголом, може це в них на зараз, а в майбутньому їх не буде…?

–Зіра, що трапилося? – сонно, але дуже насторожено спитав демон, підводячись на лікті і вдивляючись у чуже обличчя. Виявляється янгол так задумався, що не помітив, як вчепився поглядом у занепалого, нервово пожовуючи нижню губу.

–Кроулі, любий. Ти вже прокинувся? – Азірафаель усміхнувся, але демон так прискіпливо оглянув його обличчя, що стало зрозуміло моментально – посмішка вийшла надто натянута.

–Моє кохання, скажи мені, що трапилося. Бажано зараз і правду.

Від уважного погляду жовтих зміїних очей янгол відразу зрозумів, що краще запитати зараз і напряму. Видихнув, провів рукою по покривалу і піднявши погляд тихо спитав:

–Кроулі, чому ти… чому ти не одружуєшся зі мною?

Демон здивовано глянув на свого коханця, між губ прослизнув роздвоєний язик, а потім перепитав.

–Одружуюсь з тобою? –Кроулі сів у ліжку і протер обличчя руками, намагаючись повністю відійти від сну.

–Ні, я розумію, якщо ти не хочеш, чи не впевнений у нашому подальшому майбутньому, то… – почав нервово лепетати янгол, але його тут же перебили.

–Кохання моє, я не проти і припини – я впевнений в нашому майбутньому, я тебе шість тисяч років чекав. Просто ми ніколи це не обговорювали, а тут ти так з ранку. Що такого сталось, що ти почав за це думати?

–Мюріель подумала, що вона заважає нам виконувати.. ну, обовʼязок, що виконує подружжя в шлюбі і я через це хочу з тобою розлучитись. А ще потім цікавилась чому ми не одружені з тобою, а я не знав, що сказати, потім задумався над цим і я… був би не проти.

–Не проти. – кивнув демон кудись собі під ніс, а потім гмикнув. –Ну, подружнім обовʼязком ми займаємося навіть коли крихітка Мюрі за стінкою, тому це точно не проблема.

Ангел, що сидів поруч, почервонів сильніше помідорів у огороді мами Адама, Ентоні на це розсміявся, але потім притяг до себе і втягнув у глибокий поцілунок.

–Давай ще трохи поспимо, кохання.

Азірафаель так розніжився від ласки коханця, що лише кивнув і майже миттєво провалився в сон. На цей раз у роздумах був Кроулі.

⊹──⊱✠⊰──⊹

Азірафаель сьогодні чепурився ще більше ніж зазвичай. Кроулі міг заприсягтися, що той уже здогадується про щось. Сам Змій був незмінно в чорному, але навіть він сьогодні відчував щось на кшталт хвилювання. Жахливе почуття він міг сказати.

–Коханий, я так радий, що ми зможемо піти на цю виставу, кажуть ця трупа артистів грає не гірше ніж колись грав Шекспір.  – лепетав янгол, поправляючи зачіску біля дзеркала, поки Кроулі сидів біля Мюрієль у кріслі, чекавши свого коханця.

–Ну про Шекспіра я сумніваюсь, але будемо дивитись.

–Мюрі, мила ти пробач, що не беремо тебе з собою. – ніяково посміхнувся через дзеркало Азірафаель, але Мюріель тут же посміхнулась у відповідь у всі тридцять два.

–Я тільки рада, що ти довіряєш на мене цілий книжковий магазин, це прям… вау!

Кроулі поряд усміхнувся від такого, піднявся на ноги і вони попрямували на вихід із лавки.

На прощання демон підморгнув Мюрієль, перевіряючи перед виходом у кишені оксамитову коробочку. Сьогодні все буде особливо. Сьогодні буде лише один їх день, їх вечір та їх любов буде закріплена кільцем.

Over and over I keep going over the world we knew,

Знову і знову я поринаю у світ, який ми з тобою знали.

Once when you walked beside me,

Якось, коли ти йшов поряд зі мною,

That inconceivable, that unbelievable world we knew,

І ми дізналися той незбагненний, неймовірний світ,

When we two were in love…

Світ взаємного кохання…