Про змоги Ді та страхи Ненсі

Та.. хлопця з порізаною рукою який ледве ще стояв. Всього мілісекунда пройшла з моменту як Ді побачила цю картину та в її голові народвся план дії.
1. Зловивши хлопця з горшком на голові і умістивши його на підвіконник дівчина почала розривати свою сорочку та знімати з побліднівшого ремень. Насправді, це дійсно виглядало як і сказав Ларим)
2. Затиснула ремінь вище порізу та почала промивати рану. В напів-притонному стані, хлопець, почав щось говорити, я розчула тільки -“не клич нікого”, та прислухалась. Кровотеча не зупинялась та в Ді був план “Б”.

3. Діставши із маленької дамської сумочки пляшку міцного коньяка, почала промивати рану.
-Будь чоловіком, маленький хлопчику.
-Я *** на рік***..!вфффф-простонав малий.
-Здається що зараз помру..
-Та не в мою зміну)
Кров зупинилась. Уілла пробудив запах спирту.
-Якого ти вирішив різати руки?
-Я..
-Та це реторичне питання, ти ж не станеш з перев’язаною рукою, в повністю заляпаному твоєю кровью – туалеті, розказувати причини).
-Нам треба прибрати це
-Як ти зіб.?
Ді витягнула шпильку з якимось котиком та почала відкривати підсобку прибиральниць.
-Як же добре що у вас підсобка та туалети разом.
-Буває по інчому?
-Угу, в Інтернаті потрібно було з другого поверха вештиляти відра з водою на 1 що б прибирати.
-Інтернаті?
-Давай не зараз, драй плитку!
~~
-Я не знаю як ми змогли вимити все за 7хвилин)
-Угу, як тебе звати хоч?
-Уілл, а тебе?
-Діана або Ді. Я можу допомогти якщо хочеш, можем поговорити після школи)
-Я не знаю, ми не знайому і хіба тобі цікаво слухати проблеми меншого школярика?
-Так, чому б ні?) Я тут новенька і мені інтересні любі знайомства. То що, сьогодні після школи?
<><><>
-Ненсі, до вас Джонатан.
-Так, впускай.
-Привіт, мала)
-Здоров, чому ти тут?
-Набридло проявляти фотографії, нічого цікавого)
-Розумію, зараз тільки новини про пійманих злочинців і зміну погоди..
-Не те що влітку)
-Так, це навіть дивно. Газети писали про “землетрус” всього два дні. Два дні! Це ж катастрофа, 144 загиблив, сотні будинків зруйновані.
-Ніби влада підкупила їх.
-Все можливо, коханий, все можливо) -Між ними промелькнула дурна пауза та Ненсі продовжила: -Чому буває так важко?
-В якому сенсі?
-Не роби вигляд ніби не розумієш..
-Можливо й не розумію, це не в мій мізг проникнув Векна та показав історію свого життя.

-Ненсі проігнорувала та продовжила. -Розумієш, ніби ще десь, всередині відчуття незакінчення, немає тріумфальної перемоги та закінчення історії.
-Це дурні думки, Ненсі. Векна-мертвий. Оді вбила його, чи не так?
-Так, но..
-Тобі потрібно відпочити, Ненсі.
-Точно,відпочити.. -Прошептала дівчина та закинула голову на крісло.
Від моменту повного переїзду Джонатана з Каліфорнії їх стосунки стали більш міцнішими. Вони разом приборкали проблеми на рахунок універів, майбутнбого життя та всього що вони пережили разом. Та що там казати, красуння дуже кохала свого хлопця як і він її.
Після роботи Ненсі сіла за навчання. Бути студенткою журналісткою та вчитись на середне 3.97 було доволі важко, але реально. Приборкати Векну та пройти портал в ізнанку набагато ваще і при чому тут це? Ненсі часто згадувала минуле, подорожі які могли б вбити її та ці спогади проявляли на її обличчі посмішку.
Щось різко вигнало Ненсі із минулого. Якісь різкий звук, похожий на розбите скло. Ненсі вщяла пістолет та пішла по звуку, тобто на кухню. По середині кімнати валялись куски розбитої кружки яку побарувала їй Оді.
-Бляха, ну далі щось коїться.
-Що за шум. О, дідько, навіщо ти розбила кружку яку.. Так, стоп. Це ж ти розбила?
-Ні, коханий.
-Бляха.. Завтра, все завтра. Ми поїдемо до будинку Оді та все прояснимо. От чорт!