Професор Єджворт?

3 сторінки 1305 слів
*Я не знаю правильну транскрипцію імен персонажів, і просто виходжу із англійського перекладу

В кожному університеті є викладач якого всі бояться. Він може бути один, їх може бути декілька, це може бути викладачка, чи чоловік, але факт залишається фактом, така людина буде. Юридичний університет в якому вчиться Аполло не є виключенням. Хлопець вчиться тут другий рік, і до сих пір чує як «Професора Єджворта» називають професором Єджвортом.

Для майже, вочевидь, кожного викладача є якесь скорочення, від банального просто фамілія, чи ініціали, до «той дивний», але не в професора Єджворта. Ніколи. Не сказати що це безпричинно. Взяти тільки його погляд, який впивається у твою душу, семінари, відповідаючи на яких у здорові студенти на цю пару становляться заїками, да і говорити чесно, якби його ім’я не було написано на сайті університету, ніхто його би і не знав.  Одним реченням, Професор Єджворт лякає. Іноді здається, що на парі з кримінального права, він не показує приклади, а особисто погрожує.

Здається єдині люди котрі професора Єджворта не бояться, це інші викладачі. І то, Джастіс готовий поставити на це гроші, далеко не всі. В будь якому випадку навіть вони ніколи не дозволяють собі фамільярність. Тільки прибиральниця Місс Олдбег, але тут принцип в тому що професор Єджворт її боїться, тому можна сказати не рахується. В сенсі, хто не боїться Олдбег? Отож.

Варто уточнити що розповідає професор Єджворт, якщо і не цікаво, то точно не нудно. Лекції хочеться конспектувати. Професор Єджворт говорить чітко, зрозуміло і те що точно знадобиться. Він не відволікається на другорядні теми.

На тлі професора Єджворта, дуже виділяється містер Райт. Просто Фенікс як сказав він на першій своїй парі. Він відчувається, якщо не як той самий дядя по маминій лінії, який приносить цукерки, то як мінімум як дуже добрий і співчутливий наставник, до якого завжди можна звернутися на допомогу. Навіть не пов’язану з навчанням.

На парах він часто розповідає про свою доньку Трюсі, іноді він викладав разом з нею. Він нерідко згадує якісь старі історії, але ніколи не каже справжніх імен людей в них, вигадує змагання і цікаві проекти, грається з своїми презентаціями, вставляючи туди жарти, які в будь-якій іншій ситуації були б не смішними.

Порівнюючи з Райта з професором Єджвортом, можна написати цілий список їх відмінностей. Від того неймовірно дивним стає факт, що професор Єджворт сидить з донькою Фенікса.

В них було кримінальне право. Аполло зайшов з Клавіром, і спіткнувся, побачивши Трюсі. Вона стояла, в своєму звичайному наряді, поряд з столом професора Єджворта, він був в окулярах, як був завжди коли заповнював документи, або намагався сильніше залякати перевіряючи роботи, і щось писав. Дівчина весело помахала їм сміючись. Вона обернулася до професора Єджворта і щось сказала, таким чином ніби це був секрет, і професор здавалось здивувався. В перше в житті Аполло побачив здивоване лице цієї людини.

А потім професор, прижмурившись подивився на нього, коли Трюсі хіхікала. Клавір вивив його зі ступору і, взявши від руку, протащів до парт.

– Я це бачу так? – майже пошепки спитав Аполло коли вони сіли.

– Herr Єджворт… – Гевіну було не краще – вона сидить на його столі, а йому чхати, oh Gott

– І після цього вона каже що не використовує справжню магію.

Коли почалася лекція, всі замовкли майже як тільки професор Єджворт встав, і хоча це було звично, це була не така тиша. Це була надто гучна тиша, для звичайної тиші.

– Сьогодні в нас буде незвичайна лекція – повільно почав професор Єджворт знімаючи окуляри. За ним Трюсі перекатувалась з п’ятки на носок ніби чогось очікуючи – і хоча це не зовсім входить у план, я думаю вам буде корисно дізнатися наскільки, насправді, добре можна ховати уліки, і робити, здавалося, неможливе.  Це знадобиться вам більше під час засідань, і можна було перенести на судову етику, але виходимо з того що є. Сьогодні я попросив допомоги в демонстрації у Трюсі Райт.

Дівчина тієї ж секунди вийшла вперед, вона зняла шляпу і зробила низький поклон, після чого зі шляпи вилетів рій птах. Авдиторія не стримувала здивованих звуків, живі птахи полетіли вперед і згоріли так і не дібравшись до першого ряду.

– Спасибі! – хіхікнула дівчина під оплески, вона трохи нервово повернулася до професора, ніби питаючи, чи не занадто. У відповідь їй була посмішка і легкий кивок. Можливо Аполло сидів задалеко, але йому здалося що професор пишався.  – Так! Я тут щоб показати, що неможливе можливе! І як насправді легко вас обманути, ха-ха

І далі все пішло звично. Навіть занадто. Трюсі тільки пару разів демонструвала, як можна підміняти уліки. Фокусів як спочатку не було, але авдиторія була трохи гучніша і активніша, ніж на звичайних лекціях професора Єджворта. Можливо тому що половину матеріалу все ж розповідала дівчина. В кінці професор дозволив відповісти Трюсі на декілька питань, що не стосувалися напряму лекції.

А це саме по собі була подія. Одного разу він пів пари розповідав чому не варто згадувати особисте життя професорів і професорок, тому що хтось мав необережність запитати про золоте кільце на його шиї.

– Fraulein, чому ви називаєте свого батька професором Райтом? – запитав Клавір білосніжно посміхаючись.

– Тому що хтось дуже сильна зануда – дівчина пожала плечима ніби це було само-собою. Професор Єджворт кашлянув привертаючи до себе увагу, і подивися на дівчину «тим-самим» поглядом. – Добре, пробачайте, тому що Професор Єджворт вважає що в цій безглуздій дії є якийсь сенс.

– В університеті немає місця фамільярності, Місс Райт – професор Єджворт перебирав бумаги на столі – ми з вами про це вже розмовляли. Можемо ще раз, якщо вам моя аргументація здалася незрозумілою.

– О, не хвилюйтеся, я добре все зрозуміла вчора на вашому прикладі – Аполло не потрібен був браслет, щоб відчути що за цим криється щось більше. Можливо це був подразнюючий голос дівчини, а можливо через те що в професора Єджворта випали з рук бумаги.

– Mein Gott… – прошепотів йому Клавір – він що, почервонів?

– Місс Райт…

– Я сказала щось не те? – дуже награно наївно спитала Трюсі – Ви самі це почали, Професор Єджворт. Якщо брати приклад абсолютної формальності, варто…

– Трюсі Райт – Аполло ніколи не чув настільки страшної погрози. – Ви можете це робити у вільний час, хоч до кінця мого життя, але не в авдиторії. Інакше мені доведеться розповісти вашому батьку про це.

Здавалося професор Єджворт казав щось інше, щось що ховалося поміж строк, а в Джастіса не було можливості це прочитати. Чи то від жаху, чи то від недостатньої кількості інформації. Він переглянувся з Клавіром. Дівчина здавалася… Здивованою?

– Батку? – перепитала вона – Але… Оу, оу батьку… Йому…

– Так – Професор знов повернувся до бумаг – сподіваюсь це вам пояснювати не треба.

– Ні, – дівчина всміхнулася махаючи руками. «Вона настільки не хоче щоб Фенікс про це дізнався? – думав Джастіс – він не здається формальною людиною» – не треба, я забулася… Пробачайте.

На цьому вони і закінчили. Клавір з Аполло виходили останніми, і Джастіс побачив як дівчина щось дуже ніяково каже Професору. Він не став затримуватися на довше. Мозок підказував, що це варто облишити, навіть якщо йому щось здалося. Джастіс зазвичай слухав свій мозок.

Клавір не розділяв його думки. Чогось Аполло це не здивувало.

– Ти це бачив? – Гевін питав

– Не розумію про що ти – піджав губи Джастіс. .

– Gott! Ти теж, я знав – Клавір йшов спиною вперед, дивлячись у лице Аполло – за цим криється щось більше! Кажу тобі

– Це не наша справа.

– Не будь таким – фиркнув широко посміхаючись – тобі не цікаво дізнатися? Яка така страшна таємниця у Herr Єджворта?

Просто не підігрувати. Просто не підігрувати. Просто не підігрувати.

– Ja, зрозуміло, як хочеш

***

Викладачі стояли біля стіни. Буде абсолютно не правильно сказати що вони стояли поряд. Це занадто сильне зменшення їх реальної дистанції. Професор Єджворт тримав руки обіймаючи талію Райта, той в свою чергу одною рукою обіймав шию, а іншу тримав на лиці навпроти.  Вони щось пошепки казали один одному, і легко посміхалися. Професор Єджворт захихикав і рукою відвинув лице іншого професора, явно серйозно не намагаючись. Після чого вони скоротили дистанцію, котрої і так не вистачало.

Клавір зробив вдих, більше схожий на дуже високий писк, Аполло вронив книжки. В цю ж секунду професора, ніби ошпарені віддалилися один від одного. Вони подивилися у напрямку звуку, де Джастіс і Гевін збирали книжки з підлоги.

Коли хлопці зрозуміли що їх побачили, вони вчинили так, як, мабуть, вчинила б кожна доросла і відповідальна людина у подібній ситуації.

– Біжим

*
*
*
-Коментар після частини від авторки-
Коротко, мало, хочу написати більше, але я починала писати це ще в минулому місяці, і не мала сил якось закінчити, особливо зараз, знаходячись у Києві і постійно заспокоюючи маму.

Може колись 🙂