Прорив

Після цих згадок у Керол потекли сльози. Вона не подавала виду, що їй боляче, але сльозинки її видавали. Деріл встав з крісла і підійшов до жінки. Він обійняв її і сів поруч. Керол теж притулилася до нього. Вона відчула неймовірний спокій, теплоту і… любов(?) Керол ще більше притиснулася до Діксона, а він тримав її.
Жінка трохи відідвинулася. Вони прийняли таку позу, що Керол опинилася на колінах у Деріла, вона лежала і дивилася знизу на нього, а Діксон перебирав її волосся і пялився у стінку.
Керол: а пам’ятаєш в’язницю?
Деріл одразу ж прервав той погляд і повернувся до Пелетьє.
Керол: тоді, в першу ніч нашого перебування там ти обходив територію. Я принесла тобі трохи поїсти, бо ти цілий день нічого не їв…
Раптом вона замовчала. Деріл трохи здивувався, та Керол не продовжувала говорити. Нарешті вона видала:
Керол: пропозиція перепехнутися все ще в силі
Деріл пару секунд сидів у ступорі, а потім по хаті роздався гучний сміх Керол і Деріла
Керол: ні, ну я серйозно. Я давно думала над своїми почуттями до тебе
Керол припідняла голову і заглянула Дерілу прямо у очі. Їх погляди зустрілися. Настала хвилинна пауза. Вони тільки те і робили, що дивилися один на одного. Раптом Керол припіднялася. Вона хотіла вже вставати з дивану. Їй стало якось не приємно, вона відчула себе зайвою, що вона відчуває якісь емоції до Деріла, а він ні. Вона відчула, наче нав’язується, і вирішила не продовжувати цю розмову, бо сенсу не буде.
Керол: пробач…
Керол вже вставала з ліжка, аж раптом Деріл взяв її за руку.
Деріл: за що?
Керол була шокована, вона впала у ступор і не знала, що сказати
Керол: я…
З вулиці почулися крики:
: БЛУКАЧІ, БЛУКАЧІ ПРОРВАЛИСЯ!!!
Керол і Деріл не думаючи одразу кинулися на вулицю. Зі зброєю вони пішли відбиватися. Деріл стріляв стрілами з арбалету у бошки ходячих, інколи використував ножі. А Керол стріляла з луку. На оборону стала майже уся Олександрія. Блукачів було дуже багато, що стіни не витримали, і тепер люди мають захищати місто. Поступово люди відходили все далі, і далі від стін, бо не могли стримувати блукачів, їх було занадто багато. Як і в майже кожній битві, без втрат не обійшлося. Раптом, Томі не витримав хвилю, чи то відволікся, чи то не встиг, та його вкусили за руку, і одразу ж повалили. Блукачі навалилися на чоловіка і почали розривати його. Дружина Томі задивилася на це, її теж загризли.
В один момент, відходячи назад, Керол перечепилася за камінь, який лежав позаду неї. Вона впала і намагалася швидко встати. Проте її оточили ходячі. Деріл одразу прибіг до неї, і почав відстрілювати їх, аби допомогти Керол. Та теж боролася за своє життя.